Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №308/13441/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13441/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання – Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) надійшла позовна заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі – відповідач), у якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову №713-1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача;

-закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова є незаконною, оскільки відповідачем не доведено наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення. При розгляді справи не було враховано обставин, які мають суттєве значення. Крім того, позивача не було належним чином повідомлено про час, дату і місце розгляду адміністративних матеріалів, у зв`язку з чим постанова відповідача підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі відносно позивача – закриттю за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Від відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач фактично пов`язує виконання розпорядження виключно з діями щодо безпосереднього вручення повісток конкретним військовозобов`язаним та зазначає, що він не може відповідати за те, що окремі особи перебували за межами України, не проживали за відповідними адресами або були відсутні вдома. Відповідач не ставить позивачу в провину сам факт перебування окремих військовозобов`язаних за кордоном чи їх відсутність за місцем проживання. Водночас така обставина не звільняє голову відповідної ради від виконання покладених на нього законодавством організаційних та контрольних функцій. У разі неможливості вручення повістки конкретній особі саме результати такого оповіщення повинні бути належним чином зафіксовані, а територіальний центр комплектування має бути проінформований про фактичні обставини виконання розпорядження. Тобто наявність об`єктивних причин, з яких окремих осіб не вдалося оповістити за місцем проживання, не усуває необхідності належного документування таких обставин.

Передача виконання окремих заходів підлеглій посадовій особі є способом організації роботи, але не доказом відсутності у голови ради обов`язку щодо організації та контролю. Також представник відповідача вказує на те, що відповідачем вживалися заходи для повідомлення позивача про необхідність його прибуття та участі у розгляді справи.

До суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, які, на переконання суду, слід залишити без розгляду та відхилити з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до ч. 5 ст. 159 КАС України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

За обставин цієї справи представник позивача подав додаткові пояснення, тобто документ, подання якого приписами процесуального закону для категорії справ, що в даному випадку розглядається судом, не передбачено.

В силу цитованих положень ч. 1 ст. 269 та ч. 5 ст. 159 КАС України суд вважає, що відсутні підстави для врахування пояснень, оскільки їх подання для у справі, що розглядається, не передбачено, а подання додаткових пояснень у відповідності до ч. 5 ст. 159 КАС України суд необхідним не визнавав.

Ухвалою від 15.09.2026 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 29.09.2026 суд витребував додаткові докази.

Ухвалою від 14.10.2026 суд поновив строк на звернення до суду з цим позовом.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою №713-1 від 19.08.2026 позивача визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме – у спірній постанові відображено, що позивач вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено до виконавчого органу Сюртівської сільської ради розпорядження № 12/1/11360/5 від 05 серпня 2026 року щодо проведення заходів оповіщення військовозобов`язаних громадян.

Однак, незважаючи на отримання зазначеного розпорядження, голова Сюртівської сільської ради ОСОБА_1 не забезпечив належну організацію виконання визначених мобілізаційних заходів, не організував проведення належного оповіщення військовозобов`язаних громадян, не забезпечив їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не забезпечив належного контролю за виконанням поставленого завдання.

Під час розгляду матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач, будучи головою Сюртіської сільської ради та відповідно виконавчого комітету, не виконав наступні вимоги розпорядження:

1. Не додано жодного корінця повісток які б свідчили про належне виконання розпорядження та проведення оповіщення.

2. Не надано акт про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних в якому б зазначалися необхідні відомості.

3. Не забезпечено прибуття військовозобов`язаних, не повідомлено про причини неприбуття, та осіб які ухиляються від виконання військового обов`язку.

За таких обставин відповідач констатував, що фактично заходи оповіщення не були проведені взагалі, що призвело до невиконання визначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 завдання.

Дії позивача кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вважаючи вищезгадану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 (далі – Закон № 3543-XII або Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону №3543-XII виконавчі органи сільських, селищних, міських рад: планують, організовують і забезпечують мобілізаційну підготовку та мобілізацію на території відповідних населених пунктів; забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання мобілізаційних завдань (замовлень) підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ними до виконання цих завдань (замовлень); здійснюють під час оголошення мобілізації заходи щодо переведення підприємств, установ і організацій, які знаходяться на території відповідних населених пунктів, на роботу в умовах особливого періоду; здійснюють контроль за створенням, зберіганням та обслуговуванням мобілізаційного резерву матеріально-технічних і сировинних ресурсів на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності або залучаються ними до виконання мобілізаційних завдань (замовлень); здійснюють під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та забезпечують прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів, а також виконання завдань, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України; забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов`язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; забезпечують надання територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України відомостей про реєстрацію, банкрутство (ліквідацію) підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління, згідно із законодавством; сприяють територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період; вирішують разом з місцевими органами виконавчої влади питання щодо виконання мобілізаційних завдань (замовлень) підприємствами, установами і організаціями, що перебувають у комунальній власності або залучаються ними до виконання цих завдань (замовлень), у разі втрати зв`язку із зазначеними підприємствами, установами і організаціями під час мобілізації та у воєнний час; забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників (ч. 1 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 цього ж Закону посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), у ст. 42 якого передбачено повноваження сільського, селищного, міського голови.

За приписами ч. 4 ст. 42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, серед іншого: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Як передбачено у ч. 5 ст. 42 Закону №280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 51 Закону №280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. (ч. 3 ст. 51 Закону №280/97-ВР).

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 51 Закону №280/97-ВР очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону №280/97-ВР відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

На підставі аналізу наведених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме селищний голова, який водночас очолює виконавчий комітет відповідної ради та виконавчий апарат ради, організовує роботу ради та її виконавчого комітету, є головною посадовою особою територіальної громади та несе персоналу відповідальність за здійснення наданих повноважень, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 (далі – Порядок №1487) у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (збірних пунктів), органів СБУ, розвідувальних органів або до місця, визначеного розпорядженням, для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;

у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вимог законодавства;

забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Згідно з п. 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (Порядок № 560) виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування:

видають акти про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у яких зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання;

здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні резервістів та військовозобов`язаних за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;

повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства;

невідкладно письмово повідомляють відповідному районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про резервістів та військовозобов`язаних, які відмовилися від отримання повісток;

забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин.

Відповідно до п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Пунктом 46 Порядку №560 передбачено, що повістки для оповіщення представниками структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, підприємств, установ, організацій доставляються керівнику районної (міської) держадміністрації (військової адміністрації), керівнику виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, керівнику підприємства (установи, організації) разом із розпорядженням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів оповіщення резервістів та військовозобов`язаних.

Відповідно до п. 36 Порядку №560 за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені: через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання; представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад; представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв`язку; групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

За приписами п. 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.

Отже, у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток або під їх особистий підпис у картках первинного обліку та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, такі повістки доставляються керівнику виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради.

Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад при здійсненні заходів оповіщення фактично діють не самостійно, а субсидіарно, оскільки забезпечують фактичне вручення чи фізичне направлення вже отриманих повісток.

Означене вручення повісток може здійснюватися за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання через дільниці оповіщення шляхом (а)виклику осіб до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, або (б)представниками виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач, притягаючи позивача до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, як посадову особу, виходив з того, що позивач не додав жодного корінця повісток, які би свідчили про належне виконання оповіщення, а також не надав акт про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначалися би всі необхідні реквізити, не забезпечив прибуття військовозобов`язаних.

Між тим, ухвалою від 29.09.2026 суд витребував додаткові докази від відповідача та від Сюртівської сільської ради, а саме – відомості про направлення та отримання повісток для оповіщення представниками виконавчих органів сільської ради на виконання розпорядження №12/1/11360/5 від 05.08.2026.

На виконання ухвали Сюртівська сільська рада листом №866/02-37 від 01.10.2026 повідомила, що не отримувала жодних повісток із розпорядженням №12/1/11360/5 від 05.08.2026.

Аналогічні відомості повідомлено відповідачем згідно із заявою б/н від 05.10.2026.

За таких обставин суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності у зв`язку з відсутністю корінців повісток та нібито не забезпеченням прибуття військовозобов`язаних не є обґрунтованим, оскільки жодних повісток Сюртівська сільська рада не отримувала, а тому такі й не могли бути вручені чи направлені особам, вказаним у розпорядженні від 05.08.2026.

Забезпечення прибуття військовозобов`язаних є наслідком вручення повісток через дільниці оповіщення, оскільки виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад повинні викликати особу до дільниці, вручити повістку, а тоді забезпечити прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від дільниць оповіщення до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин.

Отже, забезпечення прибуття резервістів та військовозобов`язаних реалізується після вручення повісток через дільниці оповіщення.

Із урахуванням попередніх висновків суду про відсутність повісток притягнення відповідачем позивача за незабезпечення явки осіб, зареєстрованих у адміністративних межах населеного пункту, є безпідставним, оскільки особу притягнуто за не настання наслідку, для якого сам відповідач не забезпечив передумови.

Зауваження відповідача в оскаржуваній постанові про неповідомлення причин неприбуття резервістів та військовозобов`язаних суд оцінює критично, оскільки відповідачем належним чином не організовано процедуру для забезпечення належного прибуття цих осіб до центру комплектування та соціальної підтримки.

За відсутності повісток та можливості їх вручення проведені на території Сюртівської сільської ради заходи оповіщення громадян фактично мали виключно інформаційний характер, оскільки повідомлення з боку працівників органу місцевого самоврядування самі по собі не створюють у громадян обов`язку явки до ТЦК, тобто не мають юридичної сили.

У зв`язку з цим аналізовані твердження постанови зводяться до перекладання тягаря забезпечення мобілізаційних заходів, а доводи відповідача про неповідомлення причин неприбуття резервістів та військовозобов`язаних є недоречними.

З приводу посилань в оскаржуваній постанові на не надання акту про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, то суд нагадує, що в силу п. 12 Порядку №560 виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування видають акти про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у яких зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання.

У розглядуваній справі на виконання розпорядження відповідача №12/1/11360/5 від 05.08.2026 позивач прийняв розпорядження №139/1/02-25 від 10.08.2025 «Про проведення оповіщення, контроль за виконанням якого поклав на третю особу.

В подальшому листом старости Великогеєвецького старостинського округу №81 від 12.08.2026 та листом старости Галоцького старостинського округу №60/1.04-16 від 12.08.2026 повідомлено відповідача про оповіщення згідно з розпорядженням №12/1/11360/5 від 05.08.2026.

Отже, в матеріалах дійсно відсутні акти виконавчих органів про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних із зазначенням відомостей, наведених у відповідному абзаці п. 12 Порядку №560.

Утім, на переконання суду, за нормами Порядку № 1487 та Порядку № 560 процедура оповіщення через органи місцевого самоврядування є чітко регламентованим двостороннім процесом.

Вона складається з нерозривного ланцюга дій, який передбачає ухвалення рішення про проведення оповіщення, видачу розпорядження та долучення до нього сформованих (виписаних) повісток на конкретних осіб.

У свою чергу, уповноважений виконавчий орган на підставі розпорядження та повісток видає свій наказ/розпорядження про організацію вручення цих конкретних повісток із зазначенням відомостей, про які йдеться у п. 12 Порядку №560.

Суд вважає, що за відсутності повісток притягнення позивача через відсутність акта про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних не може вважатися обґрунтованим, так як не можна видати розпорядчий акт про оповіщення шляхом вручення того, чого фізично не існує.

Крім того, видача акту про проведення оповіщення без повісток фактично породжує питання про те, що саме уповноважені особи мають вимагати від громадян під підпис.

У вимірі фактичних обставин розглядуваної справи відсутність акту про оповіщення зумовлена невиконанням відповідачем своїх обов`язків (не переданням повісток).

Отже, позивача притягнуто до відповідальності за відсутність акта про оповіщення, який апріорі не міг би бути реалізований у встановленому законодавством порядку.

Не обмежуючись викладеним, суд додатково звертає увагу на те, що за ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 (далі - Інструкція №3) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомляється про місце і час розгляду справи у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала заяву про визнання правопорушення.

Процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, що закріплені у КУпАП, містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

У разі оформлення повідомлення про розгляд справи на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки засвідчує його особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів.

Процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, що закріплені у КУпАП, містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що позивачу було забезпечено його своєчасне повідомлення про розгляд справи на 19.08.2026.

При цьому, відповідач стверджує, що здійснив направлення лише 18.08.2026, що підтверджується змістом відзиву, а не за 3 дні відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції №3

Доказів на підтвердження того, що позивачу своєчасно було відомо про розгляд його справи, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід скасувати.

Вичерпний перелік рішень, які суд вправі ухвалити за результатами розгляду спору з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, відображено у ст. 286 КАС України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги про визнання постанови протиправною задоволенню не підлягають, так як вимога про протиправність постанови охоплюється вимогою про її скасування.

Крім того, з урахуванням змісту ч. 3 ст. 286 КАС України суд не вбачає підстав для задоволення вимог про закриття провадження у справі.

Обставини, за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, наведено у ст. 247 КУпАП.

Адресатом цієї норми є суб`єкт, котрий здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Натомість у розглядуваній ситуації суд здійснює перегляд вже ухваленого рішення (спірної постанови) відповідного суб`єкта (відповідача).

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання суду, в даному випадку на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України слід вийти за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав позивача скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, що відповідає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Скасувати постанову №713-1 від 19.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У задоволенні решти позову відмовити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Й. Данко