Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №757/10445/26-п — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №757/10445/26-п

Суддя: Євграфова Єлизавета Павлівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/4637/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі захисника адвоката Халупка С. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Халупка В`ячеслава Михайловича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Печерського районного суду міста Києва у складі судді Константінової К. Е.

від 01 липня 2026 року,

у справі № 757/10445/26 Печерського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення штраф у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Халупко В`ячеслав Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не довів наявність об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння, поклавши в основу рішення суб`єктивні судження поліцейських і дані протоколу, які не мають наперед встановленої сили. Апелянт стверджує, що мова водія була чіткою, координація збереженою, а пальце-носова проба на місці зупинки була виконана без промахів. Захисник наголошує на відсутності медичного висновку та лабораторних досліджень, що, на його переконання, виключає доведеність стану сп`яніння за стандартом доказування поза розумним сумнівом. Окремо зазначено про проведення процесуальних дій за низької температури повітря близько мінус 15 градусів Цельсія, що могло природно зумовити блідість обличчя та тремтіння пальців рук від холоду і стресу, а не від вживання речовин. Крім того, апелянт зазначає про вибіркову оцінку відеозапису та стверджує про порушення права на захист через відсутність у рішенні суду мотивованих відповідей на письмові пояснення сторони захисту.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Халупко В. М. підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, наполягаючи на скасуванні постанови суду першої інстанції та закритті провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та всебічно проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 вказаного Кодексу передбачено обов`язок суду з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів за правилами статті 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.2026 о 13:18 у місті Києві по вул. Великій Васильківській, 5, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Форд», номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: бліде обличчя, виражене тремтіння пальців рук, та всупереч вимогам пункту 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я, що зафіксовано на нагрудні боді-камери поліцейських.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України імперативно встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, є формальним. Юридично закінченим це правопорушення є з моменту висловлення водієм категоричної відмови виконати законну вимогу поліцейського про проходження такого огляду. Для кваліфікації діяння за цією ознакою закон не вимагає встановлення фактичного перебування особи у стані сп`яніння, а обов`язковому доведенню підлягають факт керування транспортним засобом, законність вимоги працівника поліції щодо проходження огляду та сам факт відмови водія від виконання цієї вимоги.

Твердження сторони захисту про те, що відсутність медичного висновку та лабораторних досліджень свідчить про недоведеність складу правопорушення, є юридично неспроможними та ґрунтуються на хибному ототожненні двох самостійних складів правопорушень: керування у стані сп`яніння та відмови від проходження огляду. Оскільки ОСОБА_1 ставиться у провину саме відмову від проходження медичного огляду, складання відповідного медичного висновку закладу охорони здоров`я за результатами лабораторних досліджень було об`єктивно неможливим саме внаслідок неправомірної поведінки самого водія, який відмовився проїхати до медичного закладу. Вимагання медичного підтвердження стану сп`яніння у справі про відмову від огляду суперечить правовій природі цієї норми, оскільки нівелювало б можливість притягнення до відповідальності будь-якої особи, яка ухиляється від проходження тестування.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності законних підстав для направлення водія на огляд повністю спростовуються нормами діючого законодавства та фактичними матеріалами справи. Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння врегульовано статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Пунктом 4 розділу I зазначеної Інструкції визначено вичерпний перелік ознак наркотичного чи іншого сп`яніння, до яких, поряд з іншим, прямо віднесено звужені чи розширені зіниці, що не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, а також погіршення координації рухів та виражене тремтіння пальців рук і неприродна блідість або почервоніння обличчя.

Працівники поліції на місці зупинки не проводять клінічну діагностику і не встановлюють медичний діагноз, оскільки це виходить за межі їхньої компетенції, а лише фіксують наявність зовнішніх ознак, які дають обґрунтовані підстави підозрювати перебування водія під дією заборонених речовин. Виявивши блідість обличчя та виражений тремор пальців рук, працівники поліції діяли суворо в межах пункту 12 розділу I Інструкції № 1452/735 та частини третьої статті 266 КУпАП, згідно з якими у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, огляд проводиться безпосередньо у закладах охорони здоров`я, оскільки використання поліцейськими технічних засобів на місці зупинки нормативно передбачено лише для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Посилання захисту на те, що ОСОБА_1 виконав пальце-носову пробу, а тремтіння та блідість були зумовлені низькою температурою повітря мінус 15 градусів Цельсія та хвилюванням, не спростовують законності дій працівників поліції. Проведення водієм орієнтовних рухових тестів на дорозі не замінює фахового огляду лікарем-наркологом і не звільняє водія від обов`язку виконати законну вимогу уповноваженої посадової особи. Незгода водія з суб`єктивною оцінкою поліцейського щодо наявності ознак сп`яніння чи його власне переконання у тверезості не наділяють його правом ігнорувати імперативну вимогу пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Саме під час огляду в спеціалізованому закладі охорони здоров`я лікар у відповідних температурних та клінічних умовах мав можливість об`єктивно дослідити біологічні зразки, встановити реальні причини фізіологічного стану особи та підтвердити або виключити факт вживання психоактивних речовин. Відмовившись від поїздки до закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 свідомо позбавив себе можливості спростувати підозру поліцейських у визначений законом спосіб.

Факт належного виконання поліцейськими процедури направлення на огляд та факт беззастережної відмови водія від його проходження повністю підтверджуються дослідженим відеозаписом із нагрудної боді-камери № 473818. Зафіксований відеозапис є безперервним, послідовним і відображає всі етапи взаємодії: законну зупинку за порушення правил маневрування, повідомлення водію про виявлені ознаки (бліде обличчя, виражений тремор), надання роз`яснень щодо підозри у вживанні речовин та послідовну пропозицію проїхати до спеціалізованого медичного закладу (КНП «КМКЛ № 10»). На відео чітко зафіксовано, як на пропозицію пройти огляд ОСОБА_1 о 13:14:45 заявляє: «я не буду з вами їхати». Після цього поліцейський попередив про настання адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП за відмову від огляду. На повторне пряме запитання поліцейського о 13:17:05: «Ви у встановленому законом порядку зараз з нами поїдете в медичний заклад?» ОСОБА_1 відповів: «Ні, ні», а на уточнення: «Відмовляєтесь?» чітко підтвердив: «Да».

Вказані фактичні дані свідчать, що вимога поліцейського була зрозумілою, послідовною та законною, водій усвідомлював правові наслідки своєї поведінки і висловив добровільну та однозначну відмову від медичного огляду. Зафіксовані обставини узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 580596 від 01.02.2026, письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 у протоколі, письмовими матеріалами справи та поясненнями захисника у судовому засіданні суду першої інстанції, який підтвердив, що поліцейські пропонували пройти огляд у лікаря, але водій не поїхав через незгоду з ознаками.

Доводи апелянта про порушення права на захист та обов`язку суду надати мотивовану відповідь на аргументи захисника апеляційний суд відхиляє. З матеріалів справи вбачається видно, що розгляд у суді першої інстанції відбувся за участі адвоката Халупка В. М., якому було забезпечено повну реалізацію процесуальних прав, надано можливість висловити позицію та дослідити докази. Оскаржувана постанова районного суду містить правову оцінку суті спору, детальний аналіз відеозапису та мотивоване відхилення позиції захисту про порушення процедури. При цьому судова практика Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «Руїз Торіха проти Іспанії» та «Серявін та інші проти України», послідовно вказує, що обов`язок суду наводити мотиви своїх рішень не вимагає детальної відповіді на кожен окремий аргумент, якщо суд дав відповідь на головні та визначальні доводи сторін, що мають вирішальне значення для правильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» підкреслив, що володіння та керування транспортними засобами об`єктивно підпадає під дію спеціального регуляторного режиму, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. Особи, які вирішують користуватися транспортними засобами, беруть на себе обов`язок дотримуватися встановлених державою правил безпеки дорожнього руху, у тому числі підкорятися обов`язковим заходам перевірки на стан сп`яніння. Відтак, вимога пройти медичний огляд не становить надмірного тягаря чи порушення конвенційних прав, а відмова від виконання цього обов`язку є свідомим правопорушенням, що обґрунтовано тягне відповідальність.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є законним, належним чином мотивованим та підтвердженим достатньою сукупністю допустимих доказів за стандартом доведення поза розумним сумнівом. Адміністративне стягнення накладено в межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, та у межах визначеної санкції частини першої статті 130 вказаного Кодексу, що відповідає засадам справедливості, пропорційності та суспільній небезпеці вчиненого діяння. Передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а постанова районного суду - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Халупка В`ячеслава Михайловича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua