Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №759/21332/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №759/21332/25

Суддя: Желепа Оксана Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Київ.

Справа № 759/21332/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13532/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 травня 2026 року (у складі судді Горбенко Н.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ

У вересні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» про захист прав споживачів.

Зі змісту позовної заяви (враховуючи уточнення позовних вимог на виконання ухвали суду від 23.09.2025) вбачається, що позов подано щодо рахунку № 2Чаад_кв.095/8.2025 від 04.09.2025, наданого відповідачем ФІРМОЮ «Т.М.М.» із тарифом 15,39 грн/кв.м, який, на переконання позивача, не був письмово погоджений сторонами та суперечить Договору № 95ж/Ч2-13 і Додатковій угоді від 11.06.2014, де узгоджено єдиний тариф 3,50 грн/кв.м.

ОСОБА_1 переконаний, що одностороння зміна тарифу (ціни) відповідачем в рахунку відбулася без його письмового погодження, що є прямим порушенням Договору та Додаткової угоди, вимог законодавства та його прав як споживача.

11 червня 2014 року сторони за домовленістю сторін підписали єдину Додаткову угоду №1, де письмово погодили та встановили тариф - 3,50 грн/кв.м. Усі інші умови договору залишено без змін. ОСОБА_1 стверджує, що на дату подання позову за домовленістю сторін діє єдина додаткову угода від 11 червня 2024 року з письмово погодженим сторонами тарифом - 3,50 грн/кв.м., а рахунок № 2Чаад_кв.095/8.2025 від 04.09.2025 відповідачем надано з іншим, не погодженим сторонами тарифом та без жодної письмової додаткової угоди, що є порушенням п.п. 3.5, 7.6 Договору №95ж/Ч2-13, Додаткової угоди від 11 червня 2014 року, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуг», ст.ст. 627, 651 ЦК України та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

На підставі викладеного позивач просить суд:

1) Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» протиправними та незаконними, що виявились у наданні Рахунку № 2Чаад_кв.095/8.2025 від 04.09.2025 у якому зазначено непогоджений сторонами тариф (ціна), замість єдиного за домовленістю сторін письмово погодженого тарифу 3,50 грн/кв.м, що суперечить і є порушенням: п.п. 3.5, 7.5, 7.6 договору № 95ж/Ч2-13 від 14.02.2014, додатковій угоді №1 від 11.06.2014, ч. 2 ст. 10 Закону «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

2) Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» надати Рахунок № 2Чаад_кв.095/8.2025 від 04.09.2025: відповідно до додаткової угоди №1 від 11.06.2014 з єдиним за домовленістю сторін письмово погодженим тарифом (ціна) - 3,50 грн/кв.м відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

3) Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.», що полягають у зазначенні в Рахунку № 2Чаад_кв.095/8.2025 від 04.09.2025 у графах «Борг на початок поточного періоду» (136 024,43 грн.) та «Борг на кінець періоду» (138 442,96 грн.) сум «заборгованості», сформованих на підставі непогодженого тарифу (ціни);

4) Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» внести зміни до рахунку № 2Чаад_кв.095/8.2025 від 04.09.2025 шляхом вилучення (виключення) з нього неправомірно сформованих сум «боргу», неправомірно нарахованих за непогодженим сторонами тарифом, зазначених у графах «Борг на початок поточного періоду» (136 024,43 грн.) та «Борг на кінець періоду» (138 442,96 грн.).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 травня 2026 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням позивач 15 червня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, а також із виходом суду за межі предмета спору.

Вказує, що предметом спору у даній справі є дотримання відповідачем процедури зміни договірної ціни, разом з тим суд першої інстанції фактично підмінив його питанням «чи були у відповідача фактичні витрати».

Вказує, що висновки суду суперечать висновкам Київського апеляційного суду у справах № 759/18208/25 (постанова від 27.04.2026 року), № 759/3139/25 (постанова від 03.07.2025 року).

Вважає, що судом невірно протрактовано п. 3.5 Договору, який передбачає, що вартість послуг може бути змінена сторонами, вважаючи, що таким чином вартість може бути змінена виконавцем в односторонньому порядку.

Вказує, що суд проігнорував системний зв`язок пунктів 3.5, 3.7, 7.5, 7.6 договору, які передбачають, що будь-які зміни до договору узгоджуються сторонами шляхом додаткових угод.

Вважає, що суд помилково послався на справу №759/16175/25 та фактично визнав, що законність тарифу встановленою. Проте у даній справі інші предмет спору, підстави позову, предмет доказування.

Зазначає, що судом не надано належної оцінки спірному рахунку, який, як зазначалось позивачем, не містить підписів відповідальних осіб, не містить обов`язкових реквізитів первинного документа.

Звертає увагу, що 18.05.2026 Головним управлінням Держпродспоживслужби Києва за заявою ОСОБА_1 щодо державної перевірки тарифів «за створення перешкод центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами (тарифами)» - ФІРМУ «Т.М.М.» оштрафовано на 34 000,00 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності відповідача та його представника, які будучи належно повідомленими, не прибули у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» займається комплексним обслуговуванням об`єктів (основний вид економічної діяльності), що вбачається із Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.02.2014 між Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю, в особі Директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Г.С. (Виконавець), та ОСОБА_1 (Споживач), власником житлового приміщення №95, укладено Договір про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 щодо обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

За умовами вищезазначеного Договору, виконавець надає житлово-комунальні послуги відповідно до переліку, зазначеному у додатку №1 до цього договору, за тарифами, які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. Інші послуги, що надаються за цим Договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими Виконавцем (п. 1.2 Договору).

Виконавець зобов`язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1.3 Договору).

Пунктами 1.4, 1.5 Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за послуги з утримання житлового будинку і прибудинкової території (експлуатаційні послуги) на дату укладення цього договору погоджено між Сторонами і визначено в додатку №2 до даного Договору. Розмір щомісячної плати за додаткові послуги на дату укладення цього договору погоджено між Сторонами і визначено в додатку №2 до даного Договору.

Розцінки та тарифи на послуги, що надаються Виконавцем, перелік яких вказаний у додатку до цього договору, розраховується на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору вартість Послуг може бути змінена Сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг обумовлених даним договором, у випадку зміни таких тарифі у бік збільшення / зменшення.

Пунктами 7.5, 7.6 Договору встановлено, що умови договору можуть бути змінені за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками та скріплені їх печатками (за умови наявності).

Додатком №1 до Договору про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 від 14.02.2014 є Перелік послуг з утримання будинку та прибудинкової території, комунальних та інших послуг по АДРЕСА_1 , в якому викладений детальний перелік: послуг з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги), комунальних послуг та додаткових послуг.

Додатком №2 до Договору про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 від 14.02.2014 є Перелік щомісячних платежів за договором, в якому встановлені тарифи на відповідні послуги. Зокрема, встановлено, що тариф за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (Експлуатаційні послуги) становить 5,53 грн. за 1 кв.м. за 1 місяць (з ПДВ - 20%).

11.06.2014 між Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю, в особі Директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Г.С. (Виконавець), та ОСОБА_1 (Споживач), власником житлового приміщення №95, укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 від 14.02.2014, яким сторони вирішили пункт 1 Додатку №2 до Договору викласти у новій редакції, встановивши, що тариф за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (Експлуатаційні послуги) становить 3,50 грн. за 1 кв.м. за 1 місяць (з ПДВ - 20%).

04.09.2025 Фірма «Т.М.М.» виставила ОСОБА_1 рахунок №2Чаад_кв.095/8.2025, в якому розрахунок заборгованості за експлуатаційні послуги за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 здійснено за тарифом 15,39 грн.

Крім того, визначено, що сума боргу на початок поточного періоду становить 136 024,43 грн., а борг на кінець періоду становить 138 442,96 грн.

ОСОБА_1 вважає, що збільшення вартості тарифу на експлуатаційні послуги здійснено без належного погодження та без дотримання вимог Договору № 95ж/Ч2-13 та Додаткової угоди від 11.06.2014, де узгоджено єдиний тариф 3,50 грн/кв.м.

Щодо вказаних дій Фірми «Т.М.М.» - ТОВ позивач неодноразово звертався до Антимонопольного комітету України та Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені відповіді вищезазначених органів.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.08.2017 №932 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» було внесено зміни до тарифів. Розмір тарифу за адресою: АДРЕСА_1 встановлено у розмірі 7,17 грн.

Крім того, про внесення змін до тарифів (Розпорядження №932) було розміщено оголошення в газеті Хрещатик від 16.08.2017 №88 (5001).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.06.2018 №937 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» було внесено зміни до тарифів. Розмір тарифу за адресою: АДРЕСА_1 встановлено у розмірі 8,88 грн.

Про внесення змін до тарифів (Розпорядження №937) було розміщено оголошення в газеті Хрещатик від 08.06.2018 №61 (5112).

В подальшому тариф формувався відповідно до п.3.5 договору на підставі фактичних витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що дії Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, що виявились у наданні ОСОБА_1 рахунку № 2Чаад_кв.095/8.2025 від 04.09.2025, у якому зазначено змінений тариф у розмірі 15,39 грн. за 1 кв.м. є неправомірними.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі ж вимоги передбачені в п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо надання рахунку на оплату житлово-комунальних послуг, в якому нарахування здійснено по тарифу, який не погоджено сторонами; а також зобов`язати відповідача надати рахунок відповідно до додаткової угоди №1 від 11.06.2014 року з єдиним за домовленістю сторін письмово погодженим сторонами - узгодженим тарифом (ціна) - 3,50 грн/кв.м.

По-перше, слід зазначити, що такі вимоги не можуть бути задоволені, з огляду на положення п.1.2 договору, підписаного сторонами, відповідно до якого сторони погодили, що послуги надаються за тарифами які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку.

Таким чином, в разі задоволення позову, позивач буде отримувати послуги в 2025 році в порушення умов договору за тарифом, який покривав затрати відповідача на утримання будинку в 2014 році, що не відповідає ні умовам договору ні загальним засадам цивільного судочинства: засадам розумності та справедливості, передбачених ст. 3 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару/послуг не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

На переконання колегії суддів, сам по собі факт виставлення позивачу рахунку на оплату житлово-комунальних послуг не породжує для позивача будь-якого обов`язку, а є різновидом претензії, тому оскарження лише факту надання такого рахунку не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений рахунок може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо стягнення заборгованості.

Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання неправомірними дій щодо виставлення рахунку за надані житлово-комунальні послуги, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження відсутності права у відповідача нараховувати оплату за надані послуги по тарифу, розмір якого не узгоджено сторонами.

На думку колегії суддів, заявлена позивачем у цій справі вимога не може самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність нарахувань, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги або про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг, скасування заборгованості.

Позивач сам в апеляційній скарзі зазначає, що предметом розгляду даної справи не є законність формування тарифу відповідача за надані послуги.

Разом з тим, свої позовні вимоги позивач сформулював таким чином, що в разі їх задоволення, відповідач за умови не підписання позивачем змін до існуючого договору в частині тарифу позбавляється права, передбаченого договором формувати тариф відповідно до необхідних затрат на утримання будинку.

При цьому слід враховувати характер послуг, що надаються і не можуть надаватись відокремлено кожному споживачеві.

Тому на переконання суду, не зважаючи на те, що сторони не уклали додаткову угоду в якій погодили обов`язок відповідача сплачувати за надані послуги згідно тарифу, зазначеному у виставленому рахунку відповідачем, без аналізу правомірності формування тарифу з урахуванням затрат, вчинених сторонами дій для укладення додаткової угоди, дії відповідача в частині зазначення в рахунку тарифу, не можна вважати неправомірними, та такими, що порушують права позивача як споживача послуг.

В межах даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено, що тариф , зазначений у рахунку не відповідає затратам відповідача на утримання будинку.

Так у відзиві на позов відповідач пояснив, що збільшення тарифу було зумовлено підняттям вартості послуг за електроенергію до 4, 32 грн/кВт , що безумовно збільшило затрати на освітлення місць загального користування, роботу насосів та ліфтів, а також збільшенням мінімальної заробітної плати працівників в 2024 році до 7100 грн. з січня та 8000 грн з квітня 2024 року.

З огляду на вищевикладене, посилання позивача на п.7.5 договору, яким передбачено, що зміни до договору оформлюються шляхом підписання додаткової угоди не впливає на правильність рішення суду про відмову в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, позивач ОСОБА_1 ініціював подання аналогічних позовів до суду першої інстанції щодо оскарження окремих рахунків за надання житлово-комунальних послуг за кожен місяць, що може свідчити про те, що подання даного позову спрямовано не на захист порушеного права, а з метою формування доказової бази для використання в інших судових провадженнях, що є неприпустимим.

Заявляючи вимогу про визнання неправомірними дій в частині зазначення в рахунку розміру боргу позивача, та позовних вимог про вилучення з рахунку боргу, останній не визначає період такого боргу та не наводить власних розрахунків, які б безумовно доводили відсутність заборгованості.

Позивач , отримуючи послуги їх не оплачує, навіть за погодженим іще в 2014 році тарифом, що встановлено рішенням суду в справі 759/27411/24, в якій розглядались вимоги Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за період з 01 серпня2021 року до 30 вересня 2024 року і судом було встановлено наявність боргу в сумі 17605 грн, 03 коп.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог про вилучення з рахунку вказівки на борг.

Доводи апеляційної скарги в частині не надання належної оцінки спірному рахунку, який, як зазначалось позивачем, не містить підписів відповідальних осіб, не містить обов`язкових реквізитів первинного документа, колегія суддів не приймає з огляду на таке:

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, з аналізу спірного рахунку №2Чаад_ кв.095/8.2025 від 04.09.2025 слідує, що він містить всі необхідні обов`язкові реквізити, а тому посилання позивача на ту обставину, що документ не відповідає положенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», так як не містить підписів відповідальних осіб та обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документу не заслуговують на увагу.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що висновки суду суперечать висновкам Київського апеляційного суду у справах № 759/18208/25 (постанова від 27.04.2026 року), № 759/3139/25 (постанова від 03.07.2025 року), колегія суддів не приймає, оскільки такі висновки не є обов`язковими для застосування судом першої інстанції при вирішенні даної справи.

Посилання позивача на застосування до відповідача штрафу Головним управлінням Держпродспоживслужби Києва не свідчить про обґрунтованість заявленого в даній справі позову та обрання позивачем належного способу захисту.

Враховуючи, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Інші аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, його висновків не спростовують.

Рішення у справі постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на те, що апеляційна скарга позивача не задовольняється, понесені ним судові витрати під час апеляційного перегляду, в тому числі на правничу допомогу , відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України йому не відшкодовуються. Заява про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Відповідач не заявив про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 14 жовтня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua