Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №580/10212/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокусправа № 580/10212/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через свого представника подав позов до Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волошина Богдана Дмитровича від 09.09.2026 № 81924901 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 99523,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у Законі України «Про виконавче провадження» відсутня підстава для проведення начальником ВДВС перевірки законності виконавчого провадження за зверненням боржника. Представник позивача вказав, що навіть якщо із заяви боржника начальнику відділу стало відомо про наявні та допущені порушення, це не надавало останньому повноважень та прав для проведення перевірки «з власної ініціативи» і така перевірка не може важачить такою, що проведена «з власної ініціативи».

Також представник позивача зазначив про порушення процедури виконання постанови про стягнення виконавчого збору та вказав про необхідність застосування ст. 27 Закону № 1404-VIII в редакції до 28.08.2018 в контексті недопустимості погіршення становища боржника внаслідок зміни законодавства.

Ухвалою від 25 вересня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

25.09.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що постанова про відкриття ВП є похідним документом. Оскільки первинний виконавчий документ (постанова від 21.02.2024) є чинним, державний виконавець не мав законних підстав відмовити у відкритті провадження. Не можна визнати протиправним відкриття виконавчого провадження, якщо сам виконавчий документ на підставі якого воно було відкрито не визнано таким, що не підлягає виконанню. Зазначив, що виявивши під час розгляду заяви очевидний факт того, що виконавець закінчив ВП без належного стягнення виконавчого збору, начальник відділу реалізував свої прямі управлінські повноваження з власної ініціативи з метою виправлення грубого дефекту процедури. Вказав також на невідповідність обраного способу захисту, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 21.02.2024, яка є виконавчим документом в розумінні Закону № 1404-VIII, є чинною, не скасованою та у судовому порядку протиправною не визнавалась. Позивач обрав неналежний спосіб захисту, намагаючись скасувати технічну постанову про відкриття, залишаючи чинним сам виконавчий документ, що є самостійною підставою для відмови в позові. Представник відповідача також заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що постановою від 21.02.2024 у ВП № 56197255 державний виконавець Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стягнув з позивача виконавчий збір у розмірі 99523,49 грн.

09.09.2026 начальник Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження № 81924901 про стягнення з позивача 99523,49 грн виконавчого збору згідно з постановою Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.01.2024 № 56197255.

Постанову від 09.09.2026 про відкриття виконавчого провадження позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Спірні відносини врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Аналіз зазначених положень вказує на обов`язок державного виконавця, у разі наявності виконавчого документа, яким, серед іншого, є постанова про стягнення виконавчого збору, прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження із її виконання.

Суд вище встановив, що 09.09.2026 начальник Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження № 81924901 про стягнення з позивача 99523,49 грн виконавчого збору згідно з постановою Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.01.2024 № 56197255.

Суд врахував, що відповідно до абзацу 10 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, доповненого Законом України від 15.03.2022 № 2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»», який набрав чинності з 26.03.2022, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже строк пред`явлення постанови Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.01.2024 № 56197255 станом на час винесення спірної постанови не сплив. Також суд констатує наявність у постанови від 22.01.2024 № 56197255 усіх необхідних вимог до виконавчого документа, визначених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із чим суд висновує про виникнення у державного виконавця у спірних правовідносинах обов`язку відкрити виконавче провадження із виконання постанови від 22.01.2024 № 56197255.

Суд врахував, що у обґрунтування позову представник позивача покликається на відсутність передбаченої законом підстави для проведення начальником ВДВС перевірки законності виконавчого провадження за зверненням боржника та на невідповідність висновків постанови про результати перевірки виконавчого провадження № 56197255. Також з покликанням на ст. 27 Закону № 1404-VIII в редакції до 28.08.2018, у контексті недопустимості погіршення становища боржника внаслідок зміни законодавства, вказує на неправомірність постанови про стягнення виконавчого збору.

Під час надання оцінки вказаним доводам суд зазначає, що ані дії начальника ВДВС щодо перевірки законності виконавчого провадження № 56197255, ані постанова від 22.01.2024 № 56197255 не є предметом спору у цій справі, у зв`язку із чим суд відхиляє зазначені доводи, як такі, що не стосуються предмету спору. Інших доводів, що безпосередньо вказували б на протиправність прийняття державним виконавцем спірної постанови позовна заява не містить.

Відтак суд вважає, що спірна постанова від 09.09.2026 про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована з підстав, які зазначені у позові.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 );

2) відповідач – Чорнобаївський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (19901, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с-ще Чорнобай, вул. Центральна, 218, код ЄДРПОУ 34644225).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 15.10.2026.

СуддяВасиль ГАВРИЛЮК