Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №580/7248/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокусправа № 580/7248/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами загального позовного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Шикіра Д. О. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

06.07.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Шикіра Д. О. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період перебування на грошовому забезпеченні відповідача з 01.10.2022 до 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017;

визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення повного помісячного перерахунку грошового забезпечення за період перебування на грошовому забезпеченні, зокрема за період з 01.10.2022 до 12.03.2026, а у разі встановлення іншого фактичного періоду — за весь фактичний період перебування позивача на грошовому забезпеченні відповідача;

визнання протиправною відмови, викладеної у листах від 25.06.2026 № 5133 та № 5134, щодо відмови у проведенні належного перерахунку, нарахування та виплати належних сум грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів та інших належних виплат за період проходження військової служби у відповідача;

зобов`язання провести повний помісячний перерахунок грошового забезпечення за весь період його перебування на грошовому забезпеченні у відповідача, зокрема за період з 01.10.2022 до 12.03.2026;

зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.10.2022 до 19.05.2023 із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язання у межах такого перерахунку перерахувати та виплатити всі похідні складові грошового забезпечення, розмір яких залежить від посадового окладу, окладу за військовим званням або місячного грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно: надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премії, доплати, підвищення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпустки, інші щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за весь період перебування на грошовому забезпеченні у відповідача, зокрема за період з 01.10.2022 до 12.03.2026, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язання при проведенні перерахунку індексації визначити правильний базовий місяць, перевірити наявність права на поточну індексацію та індексацію-різницю відповідно до Порядку №1078 із зазначенням помісячного розрахунку належних, фактично виплачених та недоплачених сум;

зобов`язання перевірити за бойовими наказами, розпорядженнями, журналами бойових дій, довідками, рапортами, витягами з наказів, бойовими донесеннями, відомостями обліку бойових завдань та іншими документами наявність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у тому числі у розмірі до 30000 грн пропорційно часу служби та/або до 100000 грн пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях, виконання бойових завдань, перебування у районах ведення бойових дій або заходів із забезпечення оборони України, та у разі встановлення права — нарахувати і виплатити відповідні суми з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язання перевірити, нарахувати та виплатити всі належні суми, які мали бути виплачені при виключенні його зі списків особового складу, у тому числі: грошове забезпечення по день виключення зі списків особового складу, додаткову винагороду за постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток, премії, надбавки, доплати та інші належні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи зазначено, що відповідач на спірний період невірно нараховував позивачу грошове забезпечення.

Тому ухвалою від 13.07.2026 суд відкрив провадження у справі та вирішив здійснити розгляд вказаної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 10.09.2026 суд здійснив перехід у розгляді справи зі спрощеного в загальне позовне та розпочати підготовче провадження, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, призначив підготовче засідання на 08.10.2026 об 11год 00хв. Сторони не прибули, хоча отримали повістки та ухвалу в електронні кабінети 10.09.2026 об 18год 27хв. Про причини неможливості прибути в суд не повідомили. Тому ухвалою від 08.10.2026 суд відклав підготовче засідання у справі, призначивши його на 13.10.2026 о 10год 30хв.

Ухвалою від 13.10.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив до судового розгляду по суті у письмовому провадженні.

29.07.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову стверджуючи, що грошове забезпечення виплачене позивачу в розмірі відповідно до чинного законодавства. Також зазначив, що позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода у повному обсязі відповідно до вимог Постанови КМУ № 168 та Наказу МО № 260.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Зважаючи на воєнний стан та достатність письмових доказів для об`єктивного та повного вирішення спору, призначати засідання для виклику сторін не доцільно.

Оскільки обґрунтовані клопотання від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Позивач проходив військову службу у відповідача з 05.10.2022 на підставі наказу від 05.10.2022 №222 та відповідно до наказу від 12.03.2026 №80 був виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.

Картки особового рахунку позивача за період служби у відповідача підтверджують, що позивачу нараховане та виплачене грошове забезпечення:

2022 рік з посадового окладу 2159,67грн та з грудня 2730,00грн, нарахування грошової допомоги на оздоровлення 13202,30грн та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 5085,00грн;

2023 рік з посадового окладу 2730,00грн, з червня 1849,35грн, з липня 2256,00грн, з серпня 2820,00грн, з грудня 5640,00грн, нарахування грошової допомоги на оздоровлення 21329,25грн та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 21657,98грн;

2024 рік з посадового окладу 2820,00грн, нарахування грошової допомоги на оздоровлення 21657,98грн та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутнє;

2025 рік з посадового окладу 2820,00грн, грошова допомога на оздоровлення 21657,98грн, нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 21657,98грн;

2026 рік з посадового окладу 2761,94грн, з лютого 2730,00грн, з березня 2145,00грн, з квітня 1056,77, нарахування грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутнє.

Також картками особового рахунку позивача за період служби у відповідача підтверджується виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168:

2022 рік: винагорода до рівня 100 тисяч: у листопаді 77419,35грн, у грудні 100000,00грн;

2023 рік: винагорода до рівня 100 тисяч: у січні 100000,00грн, у грудні 29032,26грн;

винагорода додаткова (30-100 тисяч): у лютому 77741,94грн, у березні 6428,57грн, у червні 16451,61грн, у липні 6000,00грн, у серпні 7741,93грн, у вересні 8709,68грн, у жовтні 9000,00грн, у листопаді 25806,45грн, у грудні 8903,23грн;

2024 рік: винагорода додаткова до рівня 100 тисяч: у січні 64516,13грн, у лютому 64516,13грн, у березні, квітні 100000,00грн, у травні 50000,00грн, у червні — листопаді 100000,00грн, у грудні 66666,67 грн;

винагорода додаткова (30-100 тисяч): у січні 9677,42грн, у грудні 10000,00грн;

2025 рік: винагорода додаткова до рівня 100 тисяч: у січні 58064,52грн, у лютому 51612,90грн, у березні 85714,29грн, у квітні 77419,35грн, у травні 90000,00грн, у червні 87096,77грн, у липні 86666,67грн, у серпні 80645,16грн, у вересні 83870,97грн, у жовтні 86666,67грн;

винагорода додаткова (30-100 тисяч): у січні 10645,16грн, у березні 4285,71грн, у квітні 6774,19грн, у травні 3000,00грн, у червні 3870,97грн, у липні 4000,00грн, у серпні 5806,45грн, у вересні 4838,71грн, у жовтні 1000,00грн;

2026 рік: винагорода додаткова до рівня 100 тисяч: у січні 83870,97грн;

винагорода додаткова (30-100 тисяч): у січні 2903,23грн.

На заяву позивача від 10.06.2026 вх. №672 від 17.06.2026 відповідач листом від 25.06.2026 № 5133 повідомив, що його грошове забезпечення розраховане згідно Постанов КМУ від 30.08.2017 №704, від 28.02.2022 №168. Грошове забезпечення за час проходження службу у військовій частині НОМЕР_1 нараховане та виплачене в повному обсязі згідно діючого законодавства України.

На заяву позивача від 10.06.2026 вх. №671 від 17.06.2026 відповідач листом від 25.06.2026 № 5134 повідомив, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення в 2022 році є березень 2018 року. У 2023 році індексація грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ не нараховувалася і не виплачувалася відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX. Базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення в 2024 році є січень 2024 року. Базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення в 2025 році є січень 2025 року. Базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення в 2026 році є січень 2026 року. Індексація грошового забезпечення за 2022-2026 роки нарахована та виплачена позивачу в повному обсязі згідно діючого законодавства України.

Вважаючи неповним вказані нарахування, позивач звернувся в суд.

Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:

Конституцією України;

законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – ЗУ №2011-XII), від 03.07.1991 №1283-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі – Закон №1283-ХІІ), від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262-ХІІ);

постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі – Постанова №704) та іншим.

Абзац п`ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.

Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.

Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:

з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями необхідно визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;

співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII не впливає.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.

Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Законами України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (далі - Закон №294-IX), від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про державний бюджет України на 2022 рік” (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі - Закон №2710-IX), від 09.11.2023 №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік” (далі - Закон №3460-IX), від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” (далі - Закон №4059-IX), 03.12.2025 №4695-IX“Про Державний бюджет України на 2026 рік” (далі - Закон №4695-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2026 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.

Статтею 7 Закону №294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня — 2102 гривні. Статтею 7 Закону №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня — 2270 гривень. Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня. Статтею 7 Закону №2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні. Статтею 7 Закону №3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривні. Статтею 7 Закону №4059-IX установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривні. Статтею 7 Закону №4695-IX установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 гривні. Отже, вказаними вище Законами встановлено розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі – Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесено зміну до пункту 4 Постанови. № 704, викладено абзац перший в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Отже, Постанова № 481 відновила попередню редакцію, яка суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18. Такий висновок обумовлений усталенням судової практики розгляду та вирішення адміністративних справ щодо зазначеного предмета спору Верховним Судом та Шостого апеляційного адміністративного суду у судових справах (наприклад: №580/675/22, №580/608/21, №580/745/21, №580/6656/21). Суд апеляційної інстанції висловив позицію:

“… станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, тобто без використання показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.”.

Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.

Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:

“…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.”

Постановою від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”. Також установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з 12.05.2023 методика обчислення грошового забезпечення повторно змінена.

У вказаному контексті суд урахував висновки в постанові від 26 червня 2025 року, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу особи у справі №480/7154/24 зазначив про те, що з 20 травня 2023 року, після набрання чинності постановою №481, грошове забезпечення військовослужбовців обчислювалося на основі сталої величини 1762 грн, а не прожиткового мінімуму, як це було раніше передбачено пунктом 4 постанови №704.

Постанова №481 набула чинності з 20.05.2023 та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду в справі № 320/29450/24 від 14.03.2025, що набрало законної сили 18.06.2025. Однак 16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №320/29450/24, яким згадані вище рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасував, прийнявши нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” відмовив. У мотивувальній зауважив, що за сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 640/33771/20 та від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, передбачено, що питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень КМУ. Тобто, саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом № 2011-ХІІ. При цьому, під “умовами” слід розуміти встановлення КМУ необхідних обставин, які роблять можливим здійснення нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим, прирівняним до них осіб. Під “порядком” розуміється, що Уряд має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення нарахування грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Під “складовими грошового забезпечення” слід розуміти посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому, базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця є визначальною величиною, оскільки саме від цього показника (шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти) обчислюються основні види виплат при розрахунку грошового забезпечення. Тому колегія суддів констатує, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою №704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Отже, нараховане грошове забезпечення відповідно до Постанови КМУ №481 з суми 1762,00грн відповідає закону. Доводи позивача, що у заявленому періоді його служби у відповідача нарахування його грошового забезпечення мало відбуватися з прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року безпідставні та не обґрунтовані з 20.05.2023.

Тому суд дійшов висновку, що протиправною є саме бездіяльність, як пасивна поведінка, відповідача щодо нарахування та виплати позивачу в період служби грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого у відповідному році станом на 01 січня відповідно до законів України про Державний бюджет України на відповідний рік та виплати: грошового забезпечення, у т.ч. всіх обчислених з нього інших складових, з дати призначення позивача на посаду 05.10.2022 до 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки. Наявні підстави зобов`язати його здійснити перерахунок такого грошового забезпечення позивача виключно за вказаний період та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1283-ХІІ – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.6 Закону №1283-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Умови нарахування індексації вказані в ст.4 Закону №1283-ХІІ.

Зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.9 Закону індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. У разі коли дохід, що виплачується одним підприємством, установою, організацією, формується з різних джерел, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частці в загальному доході.

Абзацом першим ст.10 Закону №1283-ХІІ визначено, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Отже, нарахування тат виплати індексації є обов`язком роботодавця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до абз. 5 п.4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

В абз.5 п.1.1. Порядку №1078 встановлено для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Отже, індексація нараховується з наступного місяця, з якого відбулося підвищення цін на споживчі товари та послуги за індексом більш, як 103%.

Відповідно до абз.3 п.1.1 Порядку №1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У заявленому періоді служби позивача у відповідача офіційні відомості Держстату доводять, що не відбулося підвищення індексу понад 103% (https://stat.gov.ua/uk/publications/indeksy-spozhyvchykh-tsin-2024, https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/) .

Підсумовуючи суд акцентує увагу, що вирішення питання права на належний розмір індексації, у тому числі заявленої індексації-різниці безпосередньо залежить від правомірності обчислення основного грошового забезпечення, позаяк його зміна впливає безпосередньо в подальшому на правильний базовий місяць для її нарахування, порівняння та методику обчислення на предмет наявності права на індексацію різниці. Тому в цій частині позовні вимоги не обґрунтовані та передчасні.

Щодо позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 та всіх належних сум при звільненні.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої має регулярний щомісячний характер у разі виконання визначених бойових завдань та водночас обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

То ж правова природа додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України № 168, це додатковий вид грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок №260).

Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби урегульована нормами розділу ХХХІ вказаного порядку.

Зокрема, відповідно до п.3 зазначеного розділу у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Суд урахував відсутність рішень про неправильність обчислень відповідачем днів використаних та невикористаних основних та додаткових видів оплачуваних відпусток.

З приводу сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), суд урахував, що розрахункові документи підтверджують виплату позивачу вказаної винагороди та відсутність доказів неоплати фактично виконаних бойових завдань.

Щодо включення вказаної допомоги для обчислення компенсацій при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) суд урахував.

Згідно з п.5 розділу ХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Постанова № 704 передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії).

Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби урегульована приписами пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, що для спірних правовідносин застосовується в редакції Наказу Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025, що розпочав дію з 25.02.2025 і діє як на дату звільнення позивача зі служби у відповідача, так і на дату судового вирішення цієї справи.

Зокрема, пунктом 6 вказаного розділу Порядку № 260 у вказаній редакції встановлює, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Зважаючи на правову природу додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, за виконання бойових завдань, яка хоча і може сплачуватися щомісяця, але не є постійною складовою грошового забезпечення, редакція п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 її включення для розрахунку при звільненні не передбачає.

Як встановив суд, картками особового рахунку позивача за період служби у відповідача підтверджено виплату йому: 2022 рік: винагорода до рівня 100 тисяч: у листопаді 77419,35грн, у грудні 100000,00грн; 2023 рік: винагорода до рівня 100 тисяч: у січні 100000,00грн, у грудні 29032,26грн; винагорода додаткова (30-100 тисяч): у лютому 77741,94грн, у березні 6428,57грн, у червні 16451,61грн, у липні 6000,00грн, у серпні 7741,93грн, у вересні 8709,68грн, у жовтні 9000,00грн, у листопаді 25806,45грн, у грудні 8903,23грн; 2024 рік: винагорода додаткова до рівня 100 тисяч: у січні 64516,13грн, у лютому 64516,13грн, у березні, квітні 100000,00грн, у травні 50000,00грн, у червні — листопаді 100000,00грн, у грудні 66666,67 грн; винагорода додаткова (30-100 тисяч): у січні 9677,42грн, у грудні 10000,00грн; 2025 рік: винагорода додаткова до рівня 100 тисяч: у січні 58064,52грн, у лютому 51612,90грн, у березні 85714,29грн, у квітні 77419,35грн, у травні 90000,00грн, у червні 87096,77грн, у липні 86666,67грн, у серпні 80645,16грн, у вересні 83870,97грн, у жовтні 86666,67грн; винагорода додаткова (30-100 тисяч): у січні 10645,16грн, у березні 4285,71грн, у квітні 6774,19грн, у травні 3000,00грн, у червні 3870,97грн, у липні 4000,00грн, у серпні 5806,45грн, у вересні 4838,71грн, у жовтні 1000,00грн; 2026 рік: винагорода додаткова до рівня 100 тисяч: у січні 83870,97грн; винагорода додаткова (30-100 тисяч): у січні 2903,23грн.

Тобто, позивачу за відповідні періоди служби нараховане та виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, зокрема, пропорційно часу служби та пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях. Водночас відсутні належні та допустимі докази (бойові накази, розпорядження командирів, журнали бойових дій, бойові донесення з записами про позивача тощо), які би підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях, виконання бойових завдань або перебування у районах ведення бойових дій у тих обсягах чи періодах, за які позивач просить додаткового нарахування виплат. Відповідно до положень постанови КМУ № 168 підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно первинні документи бойового обліку (накази командирів і начальника), які чітко фіксують участь військовослужбовця у відповідних заходах. З огляду на те, що наявність правових підстав для виплати додаткової винагороди за інші, неохоплені попередніми нарахуваннями, періоди служби не доведено, а матеріали справи не містять відповідних бойових наказів, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги передчасні та необґрунтовані, порушень відповідача не підтверджено доказами. Доводи позову обґрунтовані у вказаних частинах.

Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат, вони згідно зі ст.ст.132-139 КАС України не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов адвоката Шикіра Д. О. від імені ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, у т.ч. всіх обчислених з нього інших складових, за період з 05.10.2022 до 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідно Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), у т.ч. всіх обчислених з нього інших складових, за період з 05.10.2022 до 19.05.2023 включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідно Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяАнжеліка БАБИЧ

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 15.10.2026.