Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №520/24650/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року № 520/24650/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2026 № 050130002449 про відмову у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 04.01.2026, зарахувавши до загального трудового стажу періоди роботи з 08.04.2002 по 05.05.2004, з 01.05.2014 по 31.07.2024 та до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи гірником підземним з повним робочим днем під землею з 31.10.2011 по 31.12.2011, з 01.05.2014 по 31.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 січня 2026 року звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Проте рішенням від 09 січня 2026 року відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи.

Як зазначає позивач, Пенсійним фондом не зараховано до страхового стажу період роботи з 08.04.2002 по 05.05.2004 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки відсутня сплата страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб, а також періоди роботи з 31.10.2011 по 15.01.2012 та з 16.01.2012 по 31.07.2024 згідно з довідкою від 29.10.2025 № 808, оскільки довідка видана органами на тимчасово окупованій території. На думку позивача, обов`язок зі сплати страхових внесків покладено на роботодавця, недоліки ведення трудової книжки не можуть позбавляти працівника права на зарахування стажу, а стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, підлягає врахуванню.

Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним, оскільки спірні періоди його роботи підтверджено належними документами, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом

25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

07 вересня 2026 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що заява позивача від 04.01.2026 розглянута за принципом екстериторіальності, страховий стаж позивача складає 24 роки 2 місяці 27 днів, тоді як для призначення пенсії за віком у 2026 році необхідно не менше 33 років страхового стажу. До страхового стажу не враховано період роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 з 08.04.2002 по 05.05.2004, оскільки відсутня сплата страхових внесків у Реєстрі, а також періоди з 31.10.2011 по 15.01.2012, з 16.01.2012 по 31.07.2024 згідно з довідкою від 29.10.2025 № 808, оскільки довідка видана органами на тимчасово окупованій території, є недійсною і не створює правових наслідків (стаж обчислено згідно з даними Реєстру).

У зв`язку з наведеним просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи обставин, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України.

04 січня 2026 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за екстериторіальним принцом.

09 січня 2026 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №050130002449 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказаним рішенням до страхового стажу позивача не враховано періоди трудової діяльності: згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 з 08.04.2002 по 05.05.2004, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; згідно з довідкою від 29.10.2025 № 808 період з 31.10.2011 по 15.01.2012, з 16.01.2012 по 31.07.2024, оскільки довідка видана органами на тимчасово окупованій території, є недійсною і не створює правових наслідків.

Предметом спору у цій справі є правомірність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав незарахування спірних періодів роботи до загального страхового та пільгового стажу за Списком № 1.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 08.04.2002 року до 05.05.2004 року суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 08.04.2002 прийнятий на посаду автомеханіка на вакантну ставку до Територіального центру по соціальному обслуговуванню пенсіонерів Київського району м. Донецька (наказ № 16-к від 08.04.2002) та 05.05.2004 звільнений за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України (наказ № 21-к від 05.05.2004).

Всі перелічені записи в трудовій книжці позивача внесені на підставі наказів з зазначенням їх номеру та дати, а також засвідчені печаткою.

Отже, належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення до страхового стажу періоду роботи з 08.04.2002 року до 31.12.2003 року.

Разом з цим, щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 року до 05.05.2004 року суд зазначає наступне.

За приписами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - це орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Статтею 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

За приписами статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Згідно індивідуальних відомостей ОСОБА_1 форми ОК-5 від 28.08.2026 року інформація щодо нарахування заробітної плати за період з 01.01.2004 року до 05.05.2004 року відсутня у відповідному реєстрі.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 року до 05.05.2004 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.05.2014 року до 30.11.2014 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на момент прийняття) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі – Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Як вже зазначалось судом, за приписами статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

У вказаному реєстрі наявна інформація про спеціальний стаж позивача (ЗПЗ013А1) в період з 01.05.2014 року до 30.11.2014 року.

Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», № 22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1, ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А2 для застрахованих осіб, які є працівниками, що зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці: код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Таким чином, роботодавець звітував щодо спецстажу позивача, вся інформація щодо стажу позивача з 01.05.2014 року до 30.11.2014 року є в системі персоніфікованого обліку, а тому ці періоди роботи мають бути зараховані до страхового та пільгового стажу позивача без будь-якого додаткового підтвердження.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що індивідуальні відомості про застраховану особу, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у періоди з 01.05.2014 року до 30.11.2014 року, що є підставою для включення вищевказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу позивача.

Разом з цим, за період з 31.10.2011 року до 31.12.2011 року, інформація щодо спецстажу позивача відсутня у відповідному реєстрі, з 01.12.2014 року до 31.07.2024 року інформація щодо страхового стажу/спецстажу позивача відсутня у відповідному реєстрі.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати пільгового стажу періоду роботи з 31.10.2011 року до 31.12.2011 року, до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.12.2014 року до 31.07.2024 року.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на положення Угоди про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року як на правову підставу для зарахування спірних періодів роботи до страхового та пільгового стажу з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, зокрема на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав — учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання чинності зазначеною Угодою.

Згідно з абзацами другим та третім статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року також передбачено взаємне визнання Сторонами трудового стажу, зокрема стажу на пільгових підставах і за спеціальністю.

Аналіз наведених положень міжнародних договорів свідчить, що вони регулюють питання взаємного визнання трудового стажу, набутого у зв`язку зі здійсненням трудової діяльності на територіях відповідних держав — учасниць цих договорів.

Водночас зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні періоди роботи, які позивач просить зарахувати до страхового та пільгового стажу, пов`язані зі здійсненням ним трудової діяльності в місті Донецьку Донецької області.

Відповідно до статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

За приписами статті 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується, зокрема, на засадах єдності та цілісності державної території.

Статтею 133 Конституції України визначено систему адміністративно-територіального устрою України та встановлено, що до складу України входить, серед інших, Донецька область.

Указом Президента України від 04 жовтня 2022 року № 687/2022 визнано нікчемними, тобто такими, що не породжують жодних юридичних наслідків, укази Президента Російської Федерації від 17 березня 2014 року № 147, від 21 лютого 2022 року № 71, від 21 лютого 2022 року № 72, від 29 вересня 2022 року № 685, від 29 вересня 2022 року № 686, а також будь-які інші рішення, акти та договори, прийняті, видані та укладені на підставі та/або у зв`язку з реалізацією зазначених указів Президента Російської Федерації.

Отже, місто Донецьк Донецької області є невід`ємною частиною території України, а його тимчасова окупація Російською Федерацією не змінює державної належності цієї території.

Таким чином, здійснення позивачем трудової діяльності в місті Донецьку в період його тимчасової окупації не може ототожнюватися зі здійсненням трудової діяльності на території Російської Федерації.

За таких обставин суд вважає помилковими посилання представника позивача на положення наведених міжнародних угод як на правову підставу для зарахування спірних періодів роботи до страхового та пільгового стажу за правилами взаємного визнання стажу, набутого на території іншої держави.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09 січня 2026 року №050130002449 є необґрунтованим, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України, а відтак підлягає скасуванню.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд вважає необхідним стягнути на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09 січня 2026 року №050130002449.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 січня 2026 року про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 08.04.2002 року до 31.12.2003 року, до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01.05.2014 року до 30.11.2014 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок – UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 638 (шістсот тридцять вісім) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: рахунок – UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривні 98 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.