Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №520/22344/26
Суддя: Зеленов А.С.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
14 жовтня 2026 року № 520/22344/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідача 1 Богодухівська міська рада Харківської області (адреса 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, буд. 2 РНОКПП 04058640); Відповідача 2 Відділ соціального захисту населення Богодухівської міської ради (адреса 62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Молодіжна, буд. 7 РНОКПП 44772208) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Відповідача 1 Богодухівська міська рада Харківської області; Відповідача 2 Відділ соціального захисту населення Богодухівської міської ради, в якому просить:
Визнати протиправною відмову Богодухівської міської ради Харківської області, оформлену листом №02-21/4577 від 12.06.2026, у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як мобілізованому мешканцю громади, одноразової грошової допомоги у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Зобов`язати Відділ соціального захисту населення Богодухівської міської ради (ЄДРПОУ 44772208) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.00 коп., встановлену рішенням Богодухівської міської ради Харківської області від 24.12.2025 №9161-VIII «Про затвердження комплексної Програми підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальній громаді на 2026-2028 роки».
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є мешканкою Богодухівської міської територіальної громади. 29.05.2026 була мобілізована до лав Збройних Сил України та направлений для проходження військової служби.
Рішенням Богодухівської міської ради від 24.12.2025 №9161-VIII затверджено програму підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальній громаді на 2026-2028 роки. Відповідно до умов цієї Програми, мешканці громади, які були мобілізовані, мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Керуючись зазначеною Програмою, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання вказаної грошової допомоги, однак, листом Богодухівська міська рада відмовила у наданні допомоги. Мотивація відмови полягала в тому, що позивач був мобілізований іншим, а не ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає таку відмову протиправною, необґрунтованою та такою, що порушує його права та законні інтереси, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що обов`язковою умовою отримання такої виплати, відповідно до комплексної Програми підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальній громаді на 2026-2028 роки, затвердженої рішенням LXXІІІ сесії VІII скликання Богодухівської міської ради Харківської області від 24.12.2025 № 9161-VІIІ, є проведення мобілізації виключно ІНФОРМАЦІЯ_1 . Особам, які мобілізовані іншими ІНФОРМАЦІЯ_1 , таких виплат Програмою не передбачено. З державного бюджету для забезпечення такої виплати до бюджету Богодухівської міської територіальної громади субвенція не виділялася, тому кошти на одноразову грошову допомогу мобілізованим передбачені виключно у міському бюджеті. З урахуванням наведеного, Богодухівська міська рада Харківської області вважає позовні вимоги безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є мешканкою Богодухівської міської територіальної громади та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 18.11.2000 та постійно проживає на території Богодухівської міської територіальної громади, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2026/012055700 від 17.07.2026, сформованим на підставі відомостей Державного демографічного реєстру.
29.05.2026 позивач була призвана на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію». Зазначене підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2026 №150 (пункт 5.1), згідно з яким позивач призначено на посаду солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 та зараховано до списків особового складу з 29.05.2026. Підставою для видання вказаного наказу слугували: особиста заява позивача №10121 від 29.05.2026; довідка ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 №2026-0519-1528-3326-0 від 19.05.2026; припис 1 Центру рекрутингу Збройних Сил України №2145 від 19.05.2026.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її мобілізація здійснена на підставі припису Центру рекрутингу Збройних Сил України, а не ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З 02.06.2026 позивач перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 (форма №5) від 07.06.2026 №305.
08.06.2026 позивач звернулася до Богодухівського міського голови із заявою (вх. №678/11 від 08.06.2026) про надання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 000 грн як мобілізованій військовослужбовці. До заяви позивачкою було додано: копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння РНОКПП, довідку з реквізитами банківського рахунку та довідку про мобілізацію
Листом Богодухівської міської ради від 12.06.2026 позивачу було відмовлено у наданні зазначеної грошової допомоги. У надісланому листі-відмові відповідач послався на такі обставини: 1) Програма соціального захисту населення Богодухівської міської територіальної громади на 2026-2028 роки, яка затверджена рішенням Богодухівської міської ради від 24.12.2025 №9162-VIII, взагалі не передбачає виплату одноразової грошової допомоги для мобілізованих мешканців громади; 2) Відповідно до наданих позивачем документів відсутні відомості про проведення її мобілізації саме ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач зазначає, що проведення мобілізації безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_1 є обов`язковою та невід`ємною умовою для отримання такої виплати згідно з комплексною Програмою підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальної громаді на 2026-2028 роки, затвердженою рішенням Богодухівської міської ради від 24.12.2025 №9161-VIII.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтями 140-146 Конституції України визначені конституційні засади функціонування місцевого самоврядування в Україні, котрі деталізовані у приписах Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону №280/97-ВР, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ст. 25 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Місцеві цільові програми є невід`ємною складовою бюджетного процесу для органів місцевого самоврядування. Це інструмент, який дозволяє визначити конкретні завдання та заходи для ефективного управління фінансами в усіх сферах життєдіяльності громади. Місцева цільова програма це сукупність взаємопов`язаних завдань і заходів, узгоджених за строками виконання та ресурсним забезпеченням з усіма задіяними виконавцями, спрямованих на розв`язання найактуальніших проблем розвитку територіальних громад (далі ТГ) або окремих галузей економіки чи соціально-культурної сфери ТГ, реалізація яких здійснюється з використанням коштів місцевого бюджету та інших залучених коштів.
Можливість затвердження цільових програм сільськими, селищними, міськими радами передбачена п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР.
Так, згідно з п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Рішенням LXXІІІ сесії VІII скликання Богодухівської міської ради Харківської області від 24.12.2025 № 9161-VІIІ була затверджена Комплексна Програма підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальній громаді на 2026-2028 роки.
До зазначеної Програми рішеннями Богодухівської міської ради були внесені відповідні зміни, а саме:
рішенням LXXV сесії VІII скликання від 12.02.2026 № 9244-VІII;
рішенням LXXVІ позачергової сесії VІII скликання від 27.03.2026 № 9352-VІIІ.
Згідно з розділом 4 вказаної Комплексної Програми («Шляхи і засоби вирішення проблеми, обсяги та джерела фінансування, строки та етапи виконання Програми»), надання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 000 грн передбачено для таких категорій осіб:
- мешканцям Богодухівської міської територіальної громади, які на день мобілізації були зареєстровані у громаді та мобілізовані з неї ІНФОРМАЦІЯ_1 (без укладення контракту);
- внутрішньо переміщеним особам, які на день мобілізації були зареєстровані у громаді та мобілізовані з неї ІНФОРМАЦІЯ_1 (без укладення контракту).
Відмовляючи позивачу в наданні одноразової грошової допомоги у розмірі 50 тис. грн., відповідач послався на те, що в порушення комплексної Програми підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальній громаді на 2026-2028 роки, позивач до своєї заяви про надання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 тис. грн. не додала відомості про проведення мобілізації саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , є мешканкою Богодухівської міської територіальної громади та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 18.11.2000 та постійно проживає на території Богодухівської міської територіальної громади, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2026/012055700 від 17.07.2026, сформованим на підставі відомостей Державного демографічного реєстру.
29.05.2026 позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", що не заперечується відповідачем.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", згідно з яким захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Отже, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).
Згідно з частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Таким чином, Богодухівська міська рада Харківської області має право на встановлення підстав та правил отримання разової грошової допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету мобілізованим мешканця громади своїм актом, який є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території
В межах спірних правовідносин оскаржувана відмова про надання разової допомоги прийнята відповідно до розділу IV «Комплексної Програми підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальній громаді на 2026-2028 роки», затвердженою Рішенням Богодухівської міської ради Харківської області від 24.12.2025 № 9161-VІI, що є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу.
Відносно твердження позивача, що вона мобілізована до лав ЗСУ для захисту України позивач захищає саме Україну, а не чітко визначену територіальну громаду і її мобілізація ІНФОРМАЦІЯ_5 , а не ІНФОРМАЦІЯ_1 , не свідчить про те, що вона не є мобілізованою мешканцем Богодухівської міської територіальної громади тому має праве на відповідну грошову допомогу, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» саме держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. На органи ж місцевого самоврядування вказаним законом покладено зобов`язання надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин, а також особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати житловий будинок (ст.12).
Відносно твердження позивача про порушення відповідачем принципу легитимності очікувань, оскільки ставить надання гарантованої громадою допомоги в залежність від обставини, що не залежить від волі й дій самого мобілізованого мешканця громади, і фактично ставить у нерівне становище мешканців громади залежно від того, яким територіальним підрозділом Міністерства оборони здійснено щодо них мобілізаційні заходи, попри тотожність їхнього фактичного статусу мобілізованого мешканця громади суд зазначає наступне.
Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України).
Пунктом 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренка проти України від 30 червня 2006 року зазначено, що, відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може виступати у формі не тільки майна, а й "виправданих очікувань" від ефективного використання права власності. У рішенні ЄСПЛ у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства від 24 червня 2003 року майном, у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції (встановлює право особи на мирне володіння своїм майном), вважається, зокрема, "законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право" .
У свою чергу, «Комплексною Програмою підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальній громаді на 2026-2028 роки», затвердженоюю Рішенням Богодухівської міської ради Харківської області від 24.12.2025 № 9161-VІIІ, надання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 000 грн передбачено мешканцям Богодухівської міської територіальної громади, які на день мобілізації були зареєстровані у громаді та мобілізовані з неї ІНФОРМАЦІЯ_1 (без укладення контракту.
Таким чином, наявність згаданих вище положень не породжує у позивача, який мобілізувався з ІНФОРМАЦІЯ_6 "законні очікування" щодо отримання вищевказаної грошової допомоги.
Відносно твердження про залежність від обставини, що не залежить від волі й дій самого мобілізованого мешканця громади суд зазначає, що позивач була мобілізована не примусово, тому могла стати на облік та мобілізуватися з Богодухівської міської територіальної громади саме ІНФОРМАЦІЯ_1
Крім того, позивач мав право на позов про скасування віповідних положень рішення органу місцевого саморвядування, однак не скористався можливістю захистити на його думку порушене право та інтереси з огляду на доведеність чи реальність такого порушення в іншій спосіб, зокрема, пред`явленням позову про визнання нормативно – правового акту нечинним.
У даному ж випадку, Суд констатує, що позивач не скористався правом звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким керувався відповідач приймаючи спірну відмову у наданні грошової допомоги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, яка зареєстрована у Богодухівській міській територіальній громаді, але не відноситься до категорії мобілізованих саме з цієї громади ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому підпадає не підпадає під комплексну Програму підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міський територіальній громаді на 2026-2028 роки.
Суд вважає, що у даному випадку оскаржувана відмова відповідача відповідає принципу правової визначеності, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку відмову у задоволенні позову про визнання протиправною відмови Богодухівської міської ради Харківської області, оформлену листом №02-21/4577 від 12.06.2026, у наданні ОСОБА_1 , як мобілізованому мешканцю громади, одноразової грошової допомоги у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00.
Суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відділу соціального захисту населення Богодухівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.00 коп., встановлену рішенням Богодухівської міської ради Харківської області від 24.12.2025 №9161-VIII «Про затвердження комплексної Програми підтримки Захисників і Захисниць України та членів їхніх сімей у Богодухівській міській територіальній громаді на 2026-2028 роки», як похідної.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Решта доводів і заперечень сторін не впливають на висновки суду у даній справі.
За приписами частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні задоволення адміністративного позову.
Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідача 1 Богодухівська міська рада Харківської області (адреса 62103, Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, буд. 2 РНОКПП 04058640); Відповідача 2 Відділ соціального захисту населення Богодухівської міської ради (адреса 62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Молодіжна, буд. 7 РНОКПП 44772208) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.
Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зеленов А.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua