Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №201/11455/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/11455/26

Провадження № 3/201/2212/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Батуєв О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 6 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №711507 від 05.07.2026 року, 05.07.2026 року о 19:00 в м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 61 керував гідроциклом в стані алкогольного сп`яніння, пройшов на місці на ступінь алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру Drager, результат 1,13 проміле, чим порушив п. 2.1. а ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був повідомлений належним чином.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом повідомлення його співробітниками поліції, про що є запис в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.

Суд вважає, такі дії ОСОБА_1 , як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, вказані дії ОСОБА_1 , як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, вважаю, що правопорушник не бажає з`являтись у судові засідання, що слід вважати ухиленням від явки до суду та намагання уникнути відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, враховуючи розумні строки розгляду, а також те, що відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП її участь при розгляді справи не є обов`язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст.268 КУпАП розглядати справу у його відсутність.

Крім цього статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Відповідно до статті 276 КУпАП справи про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем його вчинення. Інших, альтернативних правил підсудності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, закон не передбачає.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі "Смірнов проти України" заява № 3655/02, п. 41 "Пономарьов проти України" заява № 3236/03).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Тобто, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справи, адже з моменту складання протоколу до дати вирішення справи по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов`язки (з`явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).

Виходячи з положень ст.268КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, про яке він повідомлений, тобто добросовісно не виконував процесуальні обов`язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч.1 ст.268 КУпАП.

Частиною 1статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статей 245, 280КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне та повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно із ч.6 ст.130 КУпАП керування річковими, малими, суднами особами в стані алкогольного сп`яніння, які не мають права керування річковими, малими, суднами тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Суддя, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.130 КУпАП повністю доведена у судовому засіданні наступними доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №711507 від 05.07.2026 року, яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;

- довідка про проходження тесту на ступінь алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру Drager, результат якого склав 1,13 проміле ;

- рапортом співробітника поліції.;

- відеозаписом з бодікамери.

-фотофіксацією вчинення правопорушення.

Оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та підтверджуються відеозаписом події.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 130 КУпАП, немає.

Враховуючи встановлені обставини, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.130 КУпАП.

Диспозицією частини шостої статті 130КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.130 КУпАП та на нього необхідно накласти стягнення в межах санкції зазначеної вище статті.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 обставин, що обтяжують чи пом`якшують його відповідальність не вбачаю.

На підставі вищевказаного суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у межах санкції ч.6ст.130КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно вимог ст.40-1КУпАП з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 268, 283, 284 КУпАП, -

,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500(двадцять п`ять тисяч п`ятьсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.В.Батуєв