Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №299/6972/23 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №299/6972/23

Суддя: Надопта А. А.

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/6972/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд, Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченої та її захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеного 22.09.2023р. до ЄРДР за №12023078060000634 за обвинуваченням-

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , громадянка України, українка, освіта вища, одружена- на вихованні двоє неповнолітніх дітей, працює інженером-землевпорядником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », раніше не судима,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 , яка зареєстрована в Державному реєстрі сертифікованих інженерів- землевпорядників та згідно кваліфікаційного сертифіката №013090 від 08.04.2016 є сертифікований інженер - землевпорядник, працюючи на посаді інженера-землевпорядника Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), основним видом діяльності якого, згідно ліцензії Серії АГ № 583269 Державного комітету України із земельних ресурсів є проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, на яку згідно посадової інструкції інженера-землевпорядника Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », затвердженої директором вказаного товариства від 01.12.2015 ОСОБА_6 , покладено посадові обов`язки, а саме: виконувати підготовку землевпорядної документації в повному об`ємі, вести справи в зацікавлених організаціях, в тому числі в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування; направляти документацію на узгодження, супроводжувати узгодження; направляти завдання підлеглим за допомогою повідомлення директора про перепризначення завдань на іншого виконавця; нести відповідальність за виконання графіків і календарних планів в строк; складання проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок у власність або оренду, при зміні цільового використання, тощо; землеустрій з винесення земельних ділянок в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; інші види землевпорядних робіт згідно діючого законодавства.

У тому числі в своїй діяльності інженер-землевпорядник керується, Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про топографо-геодезичну діяльність», «Порядком ведення Державного земельного кадастру» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за № 1051, «Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками» затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 № 376 від 18.05.2010 та «Інструкцією з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500» затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 за № 56.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час та день періоду з 31.05.2021р. по 30.06.2021р. сертифікований інженер - землевпорядник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 , діючи згідно письмового доручення від 31.05.2021 наданого директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_6 згідно заяви ОСОБА_7 від 31.05.2021 та укладеного у подальшому договору «Про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність» від 16.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .Жупан з метою розробки документації із землеустрою, визначення площі земельної ділянки, що відводиться та її меж в натурі (на місцевості), будучи відповідальною за якість робіт із землеустрою згідно ст. 26 Закону України «Про землеустрій», провела топографо-геодезичні, польові роботи за результатами яких, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, склала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність, до якого, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи, що на земельній ділянці, площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013) розмішений водний об`єкт, площею 0,0369 га, внесла завідомо неправдиві відомості в офіційний документ - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_7 , де у переліку обмежень на земельну ділянку, пояснювальній записці не відобразила дані, щодо наявності обмежень на земельній ділянці, а саме розташування на земельній ділянці площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013) в контурі № 398 с.Шаланки, Берегівського району - водного об`єкту, площею 0,0369 га., а також наявності прибережної захисної смуги у зв`язку із цим навколо водойми уздовж урізу води, шириною - 25 метрів, встановлених ст.88 Водного кодексу України, а також схематично не відобразила вказані дані, у матеріалах геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, у складі кадастрового плану земельної ділянки про межі земельних угідь, таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, що скріпила власним підписом та печаткою.

Продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на реєстрацію земельної ділянки згідно складеного нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 створила електронний документ (обмінний файл у форматі XML) та документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013) та внесла відомості до Державного земельного кадастру, що є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, які підписала за допомогою власного електронного цифрового підпису сертифікованого інженера-землевпорядника Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під іменем ОСОБА_5 . В результаті вказаних дій земельну ділянку, за кадастровим номером 2121286800:11:003:0013 було зареєстровано 30.06.2021 Державним кадастровим реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 за принципом екстериторіальності.

Внаслідок вказаних умисних дій інженера - землевпорядника Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 , за результатами розгляду заяви ОСОБА_7 від 12.07.2021 рішенням восьмої позачергової сесії восьмого скликання ІНФОРМАЦІЯ_7 №139 від 06.09.2021 всупереч ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 6 Водного кодексу України, затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_7 , мешканцю АДРЕСА_2 , площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013).

Згідно висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.06.2023 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно- земельної експертизи, встановлено, що розроблена документація землеустрою - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2121286800:11:003:0013, розроблена ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у 2021 та її затвердження за змістом документації із землеустрою з урахуванням умов, наведених у дослідницькій частині цього висновку експерта, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землевпорядкування. Фактичне цільове використання земельної ділянки за вказаним кадастровим номером не відповідає цільовому призначенню визначеним правовстановлюючими документами, документації із землеустрою на вказану земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України - складання, видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, яка не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, надають певні права, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час та день періоду з 31.05.2021 по 30.06.2021 сертифікований інженер - землевпорядник Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 , діючи згідно письмового доручення від 31.05.2021 наданого директором Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_6 згідно заяви ОСОБА_7 від 31.05.2021 та укладеного у подальшому договору «Про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність» від 16.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 з метою розробки документації із землеустрою, визначення площі земельної ділянки, що відводиться та її меж в натурі (на місцевості), будучи відповідальною за якість робіт із землеустрою згідно ст. 26 Закону України «Про землеустрій», провела топографо-геодезичні, польові роботи за результатами яких, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, склала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність, до якого, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно- небезпечних наслідків, достовірно знаючи, що на земельній ділянці, площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014) розмішений водний об`єкт, площею 0,2469 га, повторно внесла завідомо неправдиві відомості в офіційний документ - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_7 , де у переліку обмежень на земельну ділянку, пояснювальній записці не відобразила дані, щодо наявності обмежень на земельній ділянці, а саме розташування на земельній ділянці площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014) в контурі № 399 с. Шаланки, Берегівського району - водного об`єкту, площею 0,2469 га., а також наявності прибережної захисної смуги у зв`язку із цим навколо водойми уздовж урізу води, шириною - 25 метрів, встановлених ст.88 Водного кодексу України, а також схематично не відобразила вказані дані, у матеріалах геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, у складі кадастрового плану земельної ділянки про межі земельних угідь, таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, що скріпила власним підписом та печаткою.

Продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на реєстрацію земельної ділянки згідно складеного нею проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 створила електронний документ (обміннии файл у форматі XML) та документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014) та внесла відомості до Державного земельного кадастру, що є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, які підписала за допомогою власного електронного цифрового підпису сертифікованого інженера-землевпорядника Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під іменем ОСОБА_5 . В результаті вказаних дій земельну ділянку, за кадастровим номером 2121286800:11:003:0014 було зареєстровано 05.07.2021 Державним кадастровим реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10 за принципом екстериторіальності.

Внаслідок вказаних умисних дій інженера - землевпорядника Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 , за результатами розгляду заяви ОСОБА_7 від 12.07.2021 рішенням восьмої позачергової сесії восьмого скликання ІНФОРМАЦІЯ_7 №139 від 06.09.2021 всупереч ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 6 Водного кодексу України, затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_7 , мешканцю АДРЕСА_3 , площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014).

Згідно висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.06.2023р. за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно- земельної експертизи, встановлено, що розроблена документація землеустрою - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2121286800:11:003:0014, розроблена ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у 2021 та її затвердження за змістом документації із землеустрою з урахуванням умов, наведених у дослідницькій частині цього висновку експерта, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землевпорядкування. Фактичне цільове використання земельної ділянки за вказаним кадастровим номерам не відповідає цільовому призначенню визначеними правовстановлюючими документами, документації із землеустрою на вказану земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.358 КК України - складання, видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, надають певні права, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, вчинено повторно, а відтак, у сукупності ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.358 КК України.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Згідно з положеннями ст.94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. Оцінка доказів, як вбачається зі ст.94 КПК, є виключною компетенцією суду.

Допитана в ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів за ч.ч.2,3 ст.358КК України не визнала та пояснила, що до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » звернувся ОСОБА_11 ще в 2011р., коли вана не працювала ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Тоді-ж здійснилися перші топографо-геодезичні роботи цих територій. Оскільки у ОСОБА_12 були складні особисті відносини через заінтересованість у цих ділянках, йому було видане рішення для відведення тільки на земельну ділянку під спорудою господарства в АДРЕСА_4 . Проект землеустрою був розроблений, погоджений усіма службами та зареєстрований у ДЗК з кадастровим №22121286801:00:03:0051. На інші ділянки не приймалось рішення. В подальшому ОСОБА_11 звертався до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за проведенням геодезичних вишукувань у 2018р., які повторно були проведені ще раз сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_13 та сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_14 , які працювали у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при цьому змін у розташуванні тa координатах території не було. На це ІНФОРМАЦІЯ_9 відреагувала відмовою у наданні дозволу на відведення земельних ділянок фермерському господарству « ОСОБА_15 » у контурах №398 та №399. Згідно Рішення 21 сесії 7 скликання ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02.08.2018р. (долучено прокурорами матеріалів справи) зазначається, що земельні ділянки вільні від забудови, на ділянках немає жодного майна ФГ « ОСОБА_15 », та воно не являється правонаступником ПП « ОСОБА_16 », а отже такі ділянки необхідно фермерському господарству оформлювати через земельні торги. Про наявність ставків чи озер не зазначається.

Після проведення адміністративної реформи з укрупненням районів, с.Шаланки увійшло до складу ІНФОРМАЦІЯ_11 , а відтак ОСОБА_7 знову звернувся до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », щодо цих же земельних ділянок, але уже з метою відведення їх безоплатно у приватну власність. Сертифікований-інженер землевпорядник об`єктів ОСОБА_14 здійснив виїзд на місцевість перевірити чи не змінилися межі земельної ділянки, під час чого водних об`єктів не було зафіксоване.

Обвинувачена вказала, що на момент розробки проекту землеустрою їй не було відомо про наявність водойм, оскільки на геодезичній зйомці не було зазначено цього угіддя. Згідно закону, до проекту землеустрою с/г призначення викопіювання з генплану не долучається. Проекти землеустрою проходили перевірку кадастровим реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_6 , який згідно статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» має повноваження та необхідну кваліфікацію розглядати документацію із землеустрою на предмет її відповідності законодавству та виключно кадастровий реєстратор реєструє земельну ділянку у ДЗК, а не землевпорядник, як зазначено у обвинувальному акті.

Ці проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок також проходили перевірку в ІНФОРМАЦІЯ_12 на постійно діючій земельній комісії, де перевіряють відповідність документацій із землеустрою вимогам законів і прийнятих нормативно правових актів. Якщо згідно генерального плану, як намагається весь час апелювати прокурор, було зазначено ці землі, як водного фонду- то вони б мали це побачити, якщо було існуюче угіддя- ставок- мали б про це також знати і повернути на доопрацювання такі проекти. Спірні земельні ділянки являються землями сільскогосподарського призначення, а не водного фонду, оскільки не приймалося рішень щодо зміни їх цільового призначення. Не приймалося рішень щодо створення ставків на цих ділянках. Якщо зараз там є якийсь водний об`єкт- це теж уже в процесі користування власником могло утворитися.

Крім цього, ці земельні ділянки мали право переходити безоплатно у приватну власність громадянам за рішенням ОТГ, а відтак, ІНФОРМАЦІЯ_13 прийняла рішення на безоплатну приватизацію гр. ОСОБА_7 і в жодному випадку розробка нею проекту землеустрою не наносить ніякої матеріальної шкоди селищній раді чи державі.

Саме це зазначено в роз`ясненнні ІНФОРМАЦІЯ_6 , де також зазначається, що в даних ІНФОРМАЦІЯ_6 не міститься відомостей про ці водні об`єкти на земельних ділянках. В передостанньому абзаці ст.202 матеріалів справи зазначено, що до огляду ІНФОРМАЦІЯ_6 сторона обвинувачення не надала жодних документів на водні об`єкти та гідротехнічні споруди, що виявлені на цих ділянках. Тому існує місце вважати, що на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014 відбулася самовільна зміна угідь, що є правопорушенням, але не розробника, а землевласника таких ділянок.

Зазначене кримінальне провадження базуються лише на тому, що слідчий «опрацьовував» інформацію, розміщену на офіційному сайті Публічна кадастрова карта та інформацію з Державних реєстрів прав на нерухоме майно і встановив, що рішенням ІНФОРМАЦІЯ_7 передано ОСОБА_17 безоплатно у приватну власність земельні ділянки тут же слідчий що згідно даних ДЗК на вказаних земельних ділянках розміщені штучні водойми (ставки), хоча у Витягах з ДЗК на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014 заначено тільки одне угіддя- пасовище.

Обвинувачена також вказала, що відповідно до Постанови КМУ N2564 від 07.05.2022р. «Деякі питання ведення та функціонування земельного кадастру в умовах воєнного стану» на момент відкриття кримінальної справи доступ до офіційної Публічної кадастрової карти був закритий взагалі і єдиними офіційними відомостями з Державного земельного кадастру являлися Витяги з ДЗК на дві земельні ділянки. Не погоджується обвинувачена і з протоколом огляду місцевості, оскільки в ході слідства було з`ясовано, що на огляді взагалі не було ФОП ОСОБА_18 , а якісь невідомі два чоловіки робили геодезичні вишукування, а тому невідомо, хто підписував Протокол огляду місця події замість ОСОБА_18 у слідчого, як робилася експертиза- коли не надано було доступ до огляду експерта, не надано вірних вихідних даних, усіх матеріалів щодо земельних ділянок, тільки Акт обстеження території.

Не погоджується обвинувачена і з результатами експертизи, зокрема, вказала, що експерт намірено оцінив максимально дорого спірні земельні ділянки, беручи як базисну вартість найдорожчі області Київ- 22000 дол. за сотку, Львів-1200 дол. за сотку, при цьому обираючи найдорожчі аналоги на ринку, в тому числі у рекреаційних зонах, а відтак на підставі наведеного просила суд визнати її не винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

В обґрунтування доведеності винуватості обвинуваченої у вчиненні нею кримінальних правопорушень передбачених ч.2, ч.3 ст.358 КК України, за обставин, наведених у обвинуваченні, орган досудового слідства та прокурор у судовому засіданні послався на наступні докази.

Допитаний вході судового розгляду свідок ОСОБА_19 пояснив, що він з травня 2021р. по 2023р. бул депутатом ІНФОРМАЦІЯ_7 , а до цього часу працював головою ІНФОРМАЦІЯ_10 . Вказав, що в с.Шаланки в районі ІНФОРМАЦІЯ_14 (підвал Янтського) була водойма, на цій території є криничка, де люди набирають воду. З 2010р. ставок не записувався, але роботи кругом озера проводились. Підтвердив, що Янтський звертався до сільської ради про отримання зазначеної земельної ділянки і ІНФОРМАЦІЯ_15 йому відмовила. Про походження озера на зазначеній земельній ділянці він не знає нічого. В ІНФОРМАЦІЯ_16 не було обліковане зазначене озеро та сількою радою рішення про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалось.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_20 показав, що на зазначеній земльній ділянці 20 років назад був смітник, він найняв людей, які вдарили там водяну помпу. На той час він був директором райбиткомбінату. Підтвердив, що він неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_10 про надання йому як ФГ « ОСОБА_15 » даної земельної ділянки в оренду. Підтвердив, що технічну документацію на спірні земельні дялянки готували спеціалісти ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема, приїзжали у травні 2021р. два спеціаліста ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для огляду і роботи на місці.

Свідок ОСОБА_21 в суді показав, що він є головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_17 . На посаді працює з 2022р., в системі Геокадастру з 2017р. В даному кримінальному проваджені він був залучений як спеціаліст з ІНФОРМАЦІЯ_6 . Так, на початку літа 2023р. вони заїхали на спірну земельну ділянку для її огляду, окрім нього були представника водного господарства та земельного відділу. Оглядали землі сільськогосподарського призначення, протокол огляду підписали на місці. Кругом був сад, також був водний об`єкт у вигляді невеликого озера, озеро штучне, природного доступу води не було. Зазначив, що на землях сількогосподраського призначення може бути водойма, але господар має його зареєструвати у Водному господарстві.. Також вказав, що були два геодезиста від ФОП « ОСОБА_22 ».

Допитаний у суді свідок ОСОБА_23 показав, що у 2021р. він займав посаду голови ІНФОРМАЦІЯ_18 , був її депутатом 2020-2024р.р. По спірним ділянкам вказав, що в селищній раді на сесії дійсно голосували за передачу даних земельних ділянок ОСОБА_24 , проте він сам не був на голосуванні. Знає, що на зазначених ділянках є маленьке озеро в кінці села на Кірпічному заводі.

Допитаний у суді представник ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_25 показав, що з 2020р. працює у ІНФОРМАЦІЯ_12 на посаді начальника юридичного відділу. Про наявність на спірних земельних ділянках в с.Шаланки водного об`єкту йому нічого не відомо. Призначення спірних земельних ділянок- для ведення сільського госпорства. Також підтвердив, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 про те, що спірні земельні ділянки, які були виданні Янтському, відносяться до водного фонду - у селищній раді не має.

Також, органи досудового розслідування та прокурор посилаються на те, що вину ОСОБА_5 у вчинені нею злочинів, передбачених ч.2,ч.3 ст.358 КК України підтверджують наступні досліджені судом докази:

- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12023071080000634 від 22.09.2023р. (т.1 а.п.1-3); витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12023071080000590 від 07.09.2023р. (т.1 а.п.10-11), витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12023071080000591 від 07.09.2023р. (т.1 а.п.23-24), витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №42023072060000005 від 13.02.2023р. (т.1 а.п.36-39), витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №42019071060000032 від 14.06.2019р. (т.1 а.п.167-168);

- Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за кадастровими номерами 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014, цільове призначеня земельних ділянок- ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення (т.1 а.п.47-48);

- копії рішення восьмої позачергової сесії восьмого скликання ІНФОРМАЦІЯ_19 №139 від 06.09.2021р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014 у власність ОСОБА_7 » (т.1 а.п.49), рішення п`ятої сесії восьмого скликання ІНФОРМАЦІЯ_19 №87 від 12.04.2021р. «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т.1 а.п.169-173), рішення 21 сесії сьомого скликання ІНФОРМАЦІЯ_20 №311 від 02.08.2018р. «Про відмову ОСОБА_7 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (т.1 а.п.173-174);

- ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду від 23.02.2023р. про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів та протокол тимчасового досутпу документів від 06.03.2023р. (т.1 а.п.54-62), ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду від 15.03.2023р. про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів та протокол тимчасового доступу документів від 16.03.2023р. (т.1 а.п.54-62), ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду від 15.03.2023р. про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів та протокол тимчасового доступу документів від 16.03.2023р. (т.1 а.п.125-131), ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду від 23.02.2023р. про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів та протокол тимчасового доступу документів від 10.03.2023р. (т.1 а.п.160-168), ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду від 09.05.2023р. про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів та протокол тимчасового доступу документів від 29.05.2023р. (т.1 а.п.210-215), ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду від 19.06.2023р. про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів та протокол тимчасового доступу документів від 21.06.2023р. (т.2 а.п.88-64);

- ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду від 14.06.2023р. про проведення обшуку та протокол обшуку від 20.06.2023р. з фототаблицями (т.1 а.п.218-229);

- ухвала слідчого судді Виноградівського районного суду від 26.04.2023р. про надання дозволу на проведення огляду земельної ділянки та протокол огляду місця події від 18.05.2023р. з фототаблицями (т.1 а.п.182-198), в ході проведення слідчої дії було оглянуто земельні ділянки кадастрові номери: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014, які розташовані в с.Шаланки, на якій наявна водойма та відвідна канава;

- копії проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014 у власність ОСОБА_7 » (т.1 а.п.63-91);

- фактичними даними Статуту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (т.1 а.п.91-102);

- копією Наглядового провадження за №116-49-17 (т.1 а.п.131-150);

- фактичними даними Висновку експерта за результатми проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи за №2183-Е від 21.06.2023р., відповідно до якої розроблена ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у 2021р. документація землеустрою-проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадстровим номером 2121286800:11:003:0014- не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землевпорядкування, її фактичне цільове використання не відповідає цільовому призначенню, та ймовірна ринкова вартість земельної ділянки станом на 14.12.2021р. могла становити 663 907,65 грн. (т.2 а.п.4-27);

- фактичними даними Висновку експерта за результатми проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи за №2181-Е від 20.06.2023р., відповідно до якої розроблена ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у 2021р. документація землеустрою-проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадстровим номером 2121286800:11:003:0013- не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землевпорядкування, її фактичне цільове використання не відповідає цільовому призначенню, та ймовірна ринкова вартість земельної ділянки станом на 14.12.2021р. могла становити 405 351,00 грн. (т.2 а.п.31-84);

- лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_21 №10-7-0.2-2931/2-23 від 19.07.2023року, відповідно доякого встановлено, що земельні ділянки, кадастрові номери: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014 перебувають у приватній власності ОСОБА_7 . Розробником документації із землеустрою є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_5 (т.2 а.п.91-92);

- документи, які характеризують особу обвинуваченої (т.2 а.п.104-108), згідно яких ОСОБА_5 по місцю проживання відповідно до наданої міським головою м.Виноградів ОСОБА_26 Характеристи по місцю прживання характеризується з позитивної сторони, на обліку лікарів нарколога, фтізіатра та психіатра не перебуває, одружена- на утриманні та вихованні має двоє неповнолітніх дітей.

Вислухавши учасників процесу та дослідивши безпосередньо надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17,22,23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченої за висунутим їй обвинуваченням за ч.2,ч.3 ст.358 КК України з наступних підстав.

В силу вимог ч.3 ст.62 Конституції України, положень ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

При вирішенні питання про вину обвинуваченої особи не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце, та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до змісту ст.92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні, на думку суду, зроблено не було.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому положеннями ст.94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Так, згідно ст.28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Сторона обвинувачення в сформульованому обвинуваченні зазначає, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час та день періоду з 31.05.2021 по 30.06.2021 обвинувачена, як сертифікований інженер - землевпорядник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з метою розробки документації із землеустрою, визначення площі земельної ділянки, що відводиться та її меж в натурі (на місцевості), будучи відповідальною за якість робіт із землеустрою згідно ст.26 Закону України «Про землеустрій», провела топографо-геодезичні, польові роботи за результатами яких, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, склала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність, до якого, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи, що на земельній ділянці, площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013) розмішений водний об`єкт, площею 0,0369 га, внесла завідомо неправдиві відомості в офіційний документ - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_7 , де у переліку обмежень на земельну ділянку, пояснювальній записці не відобразила дані, щодо наявності обмежень на земельній ділянці, а саме розташування на земельній ділянці площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013) в контурі №398 с.Шаланки, Берегівського району - водного об`єкту, площею 0,0369 га., а також наявності прибережної захисної смуги у зв`язку із цим навколо водойми уздовж урізу води, шириною - 25 метрів, встановлених ст.88 Водного кодексу України, а також схематично не відобразила вказані дані, у матеріалах геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, у складі кадастрового плану земельної ділянки про межі земельних угідь, таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, що скріпила власним підписом та печаткою. 30.06.2021 ОСОБА_5 створила електронний документ (обмінний файл у форматі XML) та документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013) та внесла відомості до Державного земельного кадастру, в результаті вказаних дій земельну ділянку, за кадастровим номером 2121286800:11:003:0013 було зареєстровано 30.06.2021 Державним кадастровим реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 за принципом екстериторіальності.

Внаслідок вказаних умисних дій інженера - землевпорядника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 , за результатами розгляду заяви ОСОБА_7 від 12.07.2021 рішенням восьмої позачергової сесії восьмого скликання ІНФОРМАЦІЯ_7 №139 від 06.09.2021 всупереч ст.59 Земельного кодексу України та ст.6 Водного кодексу України, затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_7 , мешканцю АДРЕСА_5 яка розташована у с.Шаланки, Берегівського району, контур № НОМЕР_2 , площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013).

Окрім цього, вона достовірно знаючи, що на земельній ділянці, площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014) розмішений водний об`єкт, площею 0,2469 га, повторно внесла завідомо неправдиві відомості в офіційний документ - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_7 , де у переліку обмежень на земельну ділянку, пояснювальній записці не відобразила дані, щодо наявності обмежень на земельній ділянці, а саме розташування на земельній ділянці площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014) в контурі № 399 с. Шаланки, Берегівського району - водного об`єкту, площею 0,2469 га., а також наявності прибережної захисної смуги у зв`язку із цим навколо водойми уздовж урізу води, шириною - 25 метрів, встановлених ст.88 Водного кодексу України, а також схематично не відобразила вказані дані, у матеріалах геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, у складі кадастрового плану земельної ділянки про межі земельних угідь, таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, що скріпила власним підписом та печаткою. 30.06.2021р. обвинувачена створила електронний документ (обміннии файл у форматі XML) та документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014) та внесла відомості до Державного земельного кадастру, які підписала за допомогою власного електронного цифрового підпису сертифікованого інженера-землевпорядника Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під іменем ОСОБА_5 , в результаті вказаних дій земельну ділянку, за кадастровим номером 2121286800:11:003:0014 було зареєстровано 05.07.2021 Державним кадастровим реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10 за принципом екстериторіальності.

Внаслідок вказаних умисних дій інженера - землевпорядника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 за результатами розгляду заяви ОСОБА_7 від 12.07.2021 рішенням восьмої позачергової сесії восьмого скликання ІНФОРМАЦІЯ_7 №139 від 06.09.2021 всупереч ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 6 Водного кодексу України, затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_7 , мешканцю АДРЕСА_3 , площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014).

При цьому сторона обвинувачення не зазначає у який саме спосіб обвинувачена повиненна була перевірити вищевказані земельні ділянки та не надала суду жодного офіційного документа, який би підтверджував факт обмеження у використанні данних земельних ділянок (кадастрові номера 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014) на час розробки проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок, зокрема, що вони відносяться до водного фонду.

Між тим, положення ч.4 ст.111 Земельного кодексу України визначають, що обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Частина 5 цієї ж статті передбачає, що відомості про обмеження у використанні земель зазначаються, зокрема, у проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Стаття 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що об`єктами Державного земельного кадастру є: обмеження у використанні земель.

До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель (стаття 14 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Частина 5 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі, зокрема, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Частина 2 статті 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що відомості про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

Стаття 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель здійснюється у формі: державної реєстрації обмежень у використанні земель; внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно- правовими актами.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель здійснюється на підставі заяви:

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

Для державної реєстрації обмеження у використанні земель заявник подає Державному кадастровому реєстратору, який здійснює державну реєстрацію таких обмежень: заяву про державну реєстрацію обмеження за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; документ, що підтверджує виникнення, зміну та припинення обмеження; електронний документ, що містить результати робіт із землеустрою.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель або мотивована відмова у такій реєстрації здійснюється протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви,

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється: у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них; на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, в порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

На підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру.

Таким чином, суд зазначає, що Закон чітко визначає види обмеження у використанні земель, хто реєструє, порядок їх обліку (реєстрації) та офіційного підтвердження.

Отже, єдиним належним та достовірним джерелом наявності обмежень у використанні земель є відомості Державного земельного кадастру, до якого вносяться такі обмеження.

Суд зазначає, що відносно земельних ділянок, розташованих у с.Шаланки, Берегівського району, контур №398-№399, (кадастрові номера 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014), будь-які відомості про обмеження до Державного земельного кадастру не внесені, а відтак, будь-яких офіційних обмежень у використанні земель, зокрема, на території де розташовані спірні земельні ділянки, не існує і тому такі відомості не могли бути відображені обвинуваченою у відповідних переліках обмежень.

Зокрема, з Витягу з Державного земельного кадастру (т.1 а.п.47), на який власне і саме посилається прокурор вбачається, що земельні ділянки, розташовані в с.Шаланки, Берегівського району, контури №398-№399, (кадастрові номера 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014), призначені для ведення особистого селянського господарства і будь-які відомості про обмеження щодо цих земельних ділянок, а саме віднесеня цих земель до водного фонду - у Державному земельному кадастрі відсутні.

Рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 про віднесення цих земель до тієї чи іншої категорії не приймалось, відсутнє таке рішення і в колишній ІНФОРМАЦІЯ_16 (входить до ІНФОРМАЦІЯ_11 ).

При цьому допитаний у суді представник ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_25 також підтвердив, що у нього не має відомостей про те, чи внесені були ІНФОРМАЦІЯ_22 спірні земельні ділянки до Державного земельного кадастру про наявність обмежень у використанні цих земель.

Не підтвердив у суді таких даних і допитаний свідок ОСОБА_19 – колишній депутат та голова ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Окрім того, згідно зі статтями 19,20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер відповідно- 100 м.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_23 від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1,2,6,10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18).

Між тим, відповідно до статті 1 Водного Кодексу України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів; а озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами.

Прокурор в обвинуваченні вважає, що на земельних ділянках, розташованих в с.Шаланки, Берегівського району, контури №398-№399, (кадастрові номера 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014), знаходиться водойма, а тому її передача у власність ОСОБА_7 суперечить вимогам законодавства.

На підтвердження цього прокурор надав суду ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду від 14.06.2023р. про проведення обшуку та протокол обшуку від 20.06.2023р. з фототаблицями (т.1 а.п.218-229); ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду від 26.04.2023р. про надання дозволу на проведення огляду земельної ділянки та протокол огляду місця події від 18.05.2023р. з фототаблицями (т.1 а.п.182-198), з якого слідує, що в ході проведення слідчої дії було оглянуто земельні ділянки кадастрові номери: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014, які розташовані в с.Шаланки, на якій наявна водойма та відвідна канава; копії проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014 у власність ОСОБА_7 » (т.1 а.п.63-91); Висновок експерта за результатми проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи за №2183-Е від 21.06.2023р. та Висновок експерта за результатми проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи за №2181-Е від 20.06.2023р., а також лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_21 №10-7-0.2-2931/2-23 від 19.07.2023року, відповідно до якого земельні ділянки, кадастрові номери: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014 перебувають у приватній власності ОСОБА_7 . Розробником документації із землеустрою є ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_5 (т.2 а.п.91-92), однак прокурором не зазначено та не доведено, яким чином зазначені докази підтверджують належність зображеної на них водойми до водних об`єктів і до яких саме ( озер, ставків тощо).

На підставі наведеного суд вважає, що прокурор не довів суду, до якого виду водних об`єктів (озеро чи ставок) належать водний об`єкт, розташований на земельних ділянках за кадастровими номерами 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014, які були передані у власність ОСОБА_7 та, відповідно, чи належить він до земель водного фонду.

Саме по собі розміщення водойми на земельних ділянках за кадастровими номерами 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014, які були передані у власність ОСОБА_7 ніким не заперечується, однак прокурор не визначив в обвинуваченні виду такого об`єкту (озеро чи ставок) і, в залежності від цього, розміру прибережної захисної смуги, а також належної вартості такої земельної ділянки.

Більше того, прокурор посилається як на доказ і лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_21 №10-7-0.2-2931/2-23 від 19.07.2023р., проте, як вбачається з даного роз`ясненння Держгеокадастру (т.1 а.п.200-204), в даних ІНФОРМАЦІЯ_6 не міститься відомостей про будь-які водні об`єкти, споруди на спірних земельних ділянках.

Також зазначено, що до огляду ІНФОРМАЦІЯ_6 сторона обвинувачення не надала жодних документів на водні об`єкти та гідротехнічні споруди, що виявлені на цих ділянках з кадастровими номерами: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014. У разі самовільної зміни угідь власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014, тобто самовільна зміна угідь земель сільскогоспорського призначення, що є правопорушенням власника таких ділянок.

В цьому контексті суд погоджується з доводами сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом висновків експертиз за результатами проведення комплексної судової експетризи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи №2183-Е від 21.06.2023р. /т.2 а.п.4-26/ та комплексної судової експетризи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи №2181-Е від 20.06.2023р. /т.2 а.п.31-53/

Так, прокурор в обґрунтування обвинувачення, зокрема, посилається на Висновок експерта за результатми проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи за №2183-Е від 21.06.2023р. та Висновок експерта за результатми проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи за №2181-Е від 20.06.2023р.

Висновок експерта визнається недопустимим доказом у суді, якщо він отриманий із порушенням встановленого законом порядку або з істотним порушенням прав людини (ст.86 КПК України).

Суд вважає вказані Висновки експерта недопустимими доказами, оскільки їх отримано з грубим порушенням процесуального закону, профільного законодавства про судову експертизу та імперативних методологічних нормативно-правових актів, а саме, порушення методології оцінки землі та використання некоректних об`єктів порівняння.

Встановлено, що комплексна судова експертиза з питань землеустрою та оціночно-земельна експертиза проводилась щодо ділянки в с.Шаланки Закарпатської області з кадастровим номером 2121286800:11:003:0014 із використанням як об`єкта для порівняння оголошення про продаж земель, зокрема земельної ділянки, що розташована в рекреаційній зоні, а також було проведено моніторінг середніх цін і росту цін для оцінки вказаної земельної ділянки з ділянками у Київській та Львівській областях.

Водночас, як встановлено у суді, експерту не було надано доступ для огляду об`єктів експертиз, а саме: земельних діялянок з кадастровими номерами 2121286800:11:003:0014 та 2121286800:11:003:0013.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про судову експертизу», судові експертизи проводяться за методиками, які внесені до Реєстру методик проведення судових експертиз.

Згідно з п.16,17,18 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок (затв. Постановою КМУ № 1531) та Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (затв. Постановою КМУ № 1440), об`єкти порівняння обов`язково повинні належати до того ж сегмента ринку, мати аналогічне цільове призначення та подібні соціально-економічні характеристики регіону, а відатк порівняння з Київською та Львівською областями є грубим спотворенням ринкових реалій, що порушує принцип об`єктивності та повноти дослідження, закріплений статтею 4 Закону України «Про судову експертизу».

Окрім того, не надання експерту можливості особистого огляду об`єкта дослідження, про що судовий експерт заявляв письмове звернення про надання йому доступу та можливості особистого огляду земельних ділянок, органом досудового розслідування залишено без задоволення, тобто зазначені експертизи проведенні не на повному дослідженні всіх доступних фактів, що є самостійною підставою дя визнання їх неналежними доказами.

Зокрема, відповідно до п.3.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз (Наказ Міністерства юстиції України №53/5), якщо експерту не забезпечено належних умов для дослідження (у тому числі можливості огляду об`єкта), він має право відмовитися від проведення експертизи.

Між тим, згідно з п.1.2.13 Інструкції, експерт зобов`язаний особисто провести повне дослідження, а відтак, проведення оцінки за наявності невиконаного клопотання самого експерта суперечить ч.4 ст.101 КПК України, яка вимагає, щоб висновок базувався на повному дослідженні всіх доступних фактів.

Окрім того, огляд місця події, яким зафіксовано наявність водних об`єктів, проведено майже через 2 роки після виготовлення документації, а відтак фіксація стану ділянки через майже 2 роки не відповідає принципу належності та допустимості доказів (ст.85,86 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є правомірними лише тоді, коли вони спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення у тому часовому вимірі, коли воно відбувалося.

Згідно з ч.2 ст.86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, і суд не має права посилатися на нього під час ухвалення вироку чи рішення.

На підставі вищевикладеного суд визнає недопустимим доказом у кримінальному провадженні №12023071080000634 висновок експерта за результатами проведення комплексної судової експетризи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи №2183-Е від 21.06.2023р. та висновок експерта за результатами проведення комплексної судової експетризи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи №2181-Е від 20.06.2023р.

Крім того, із суб`єктивної сторони дані злочини, які інкримінується ОСОБА_5 , характеризується виною у формі умислу, який є прямий, оскільки особа усвідомлює, що вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

При цьому, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачена є винною у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбаченийстаттею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", "Кобець проти України", "Ірландія проти Сполученого Королівства" та ін.).

Таким чином, на думку суду, стороною обвинувачення не встановлено та не доведено поза розумним сумнівом, що обвинувачена на час заповнення ПЕРЕЛІКУ обмежень щодо використання земельних ділянок достеменно знала про належність земельних ділянок до водного фонду, мала, або могла мати у розпорядженні такі відомості та внесла недостовірні дані про відсутність таких обмежень.

Навпаки, з дослідженого судом листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_21 №10-7-0.2-2931/2-23 від 19.07.2023р. встановлено, що земельні ділянки, кадастрові номери: 2121286800:11:003:0013 та 2121286800:11:003:0014 перебувають у приватній власності ОСОБА_7 (т.2 а.п.91-92), однак в ньому не зазначено інформації, що на час реєстації обвинуваченою вище вказаних земельних ділянок вони були віднесенні до водних об`єктів і до яких саме.

На момент розляду справи у суді орган обвинувачення також не надав суду будь-яких офіційних документів, які б встановлювали чіткі обмеження у використанні земель, зокрема, на території де розташовані спірні земельні ділянки і такі відомості могли бути відображені у відповідних Переліках обмежень.

Крім того, сторона обвинувачення посилається на те, що Закон України "Про землеустрій" визначенає права та обов"язки розробників документації із землеустрою.

Відповідно до п."Є" ст.28 Закону України "Про землеустрій" - у процесі розробки документації із землеустрою, на підставі якої формуються відомості про об`єкти Державного земельного кадастру (у тому числі документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією), одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об`єктів та їх характеристики (з урахуванням законодавства про користування інформацією, що становить державну таємницю).

Слід звернути увагу, що формулювання пункту є) частини 1 статті 28 Закону України "Про землеустрій" не зобов`язує, а надає право розробникам документації із землеустрою одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об`єктів та їх характеристики.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають "...перелік обмежень у використанні земельних ділянок".

Відповідно до ст.118 Земельного кодексу:

1. громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

3. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

4. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

5. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

7. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

8. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

9. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

10. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Виходячи із вище викладеного, суд дійшов висновку, що розроблений проект землеустрою, який включає зокрема і перелік обмежень у використанні земельних ділянок, надав право зацікавленій особі відповідно до ст.118 Земельного кодексу України одержати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки набуває статусу офіційного документу та може виступати предметом злочину, передбаченого ст.358 КК України, лише після його погодження компетентними органами та його затвердження. На будь-якій стадії погодження проекту відведення, можливе внесення змін до проекту або відмова у погодженні проекту у разі наявності порушень земельного законодавства чи то інших нормативно-правових актів.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 18.07.2018 року у справі №642/10569/14-к.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч.1 ст.1 КК України Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Згідно ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, дотримуючись меж висунутого обвинувачення, суд вважає, що ОСОБА_5 підлягає визнанню невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.358 КК України, на підставі ст.373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення нею даного кримінального правопорушення.

Цивільний позов не пред`являвся.

Речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені віднести відповідно до вимог ст.124 КПК Україгт на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.368-371,373-374 КПК, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення нею вказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення нею вказаних кримінальних правопорушень.

Після набрання вироком законної сили накладений ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду від 22.02.2023р. (т.2 а.с.70-073) арешт на майно, а саме: проект землеустрою щодо відведення землеьної ділянки з метою передачі у власність у с.Шаланки, контур № НОМЕР_2 , площею 0,27 га кадастровий номер – 212128800:11:003:0013 та проект землеустрою щодо відведення землеьної ділянки з метою передачі у власність у с.Шаланки, контур № НОМЕР_3 , площею 1,2765 га кадастровий номер – 212128800:11:003:0014- скасувати.

Речові докази: лист № 89 від 06.03.2023; копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_7 в контурі НОМЕР_2 в с. Шаланки, Берегівського району; копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_7 в контурі НОМЕР_3 в с. Шаланки, Берегівського району; копія Статуту ТЗОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ; e копія ІНФОРМАЦІЯ_24 із земельних ресурсів; копія витягу з Державного земельного кадастру про право власності на речові права та земельну ділянку кадастровий номер 2121286801:00:003:0051 власником якої є ФГ « ОСОБА_27 »; копія посадової інструкції інженера-землевпорядника; e копія посадової інструкції директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; оригінал витягу з ЄРДР матеріалів кримінального провадження Ne42019071060000032 від 14.06.2019 на 2 аркушах; оригінал заяви про злочин від 07.06.2019 від голови ФГ « ОСОБА_15 » ОСОБА_7 на адресу прокурора Закарпатської області; наглядове провадженням Ne 116-49-17 за зверненням голови ФГ « ОСОБА_15 » ОСОБА_28 , АДРЕСА_6 , та додатками до нього; звернення голови ФГ « ОСОБА_15 » ОСОБА_20 зареєстроване за №210(243) від 04.05.2017; завірені копії ФГ « ОСОБА_15 »- рішення №147 від 28.11.2011 ІНФОРМАЦІЯ_10 ; проект землеустрою щодо відведення забудованої земельної ділянки на умовах оренди ФГ « ОСОБА_27 » для ведення фермерського господарства с.Шаланки, контур № НОМЕР_4 , кадастровий номер 2121286801:00:003:0051; акт вибору земельних ділянок намічених до відводу; акт вибору земельних ділянок намічених до відводу; топографічний план технічного бюро при ІНФОРМАЦІЯ_25 , із зазначенням на ньому об`єктів в тому числі озер в контурах 398, 399 с. Шаланки; рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 15.04.2005; е висновок держіспектора | охорони навколишнього природного середовища по Виноградівському району ОСОБА_29 № 9/8 від 1995 року; заключення Виноградівської держрад СЕС №33/06; передавальний акт від 22.04.2011; відповідь на звернення від 10.05.2017 №01/96-49-17 (598); обмінний файл у форматі «ХМL» кадастровий номер 2121286800:11:003:0013; обмінний файл у форматі «.XML» кадастровий номер кадастровий номер 2121286800:11:003:0014; обмінний у форматі «XML» кадастровий номер файл 2121286801:00:003:0051 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність у АДРЕСА_7 , площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013) в електронному вигляді у форматі «.PDF»; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність у с. Шаланки, контур № НОМЕР_3 , площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014) в електронному вигляді у форматі «PDF»; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність у с. Шаланки, контур № НОМЕР_2 , площею 0,27 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0013); проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність у с.Шаланки, контур № НОМЕР_3 , площею 1,2765 га (кадастровий номер 2121286800:11:003:0014) - до набрання вироком законної сили залишити в матеріалах провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені: за проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи №2181-Е від 20.06.2023р. вартістю 10754,10 грн.-. за проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи №2183-Е від 20.06.2023р. вартістю 10754,10 грн.- віднести на рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, засудженому та потерпілому підлягає врученню негайно після проголошення.

ГоловуючийОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua