Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №629/718/22 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 629/718/22

(1-кп/199/85/26)

ВИРОК

іменем України

13.10.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду кримінальне провадження № 12018220730000228 відносно:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Близнюки Харківської області, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 15.08.2018 у проміжок часу між 14:00 годиною по 16:00 години, знаходячись в приміщенні Близнюківського відділення поліції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, яке розташоване за адресою: Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки, вул. Незалежності, 38А, перебуваючи в службовому кабінеті № 12, де розташоване робоче місце старшого слідчого Близнюківського відділення поліції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , посада якого відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, зокрема у ст. 369 цього кодексу, віднесена до посад, які займають відповідальне становище, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за сприяння з боку ОСОБА_6 з використанням службового становища у вирішенні питання про повернення у володіння автомобіля «ВАЗ 21063», 1985 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_7 , користувачем якого є ОСОБА_2 , який було вилучено в ході проведення огляду місця події та в подальшому на який 06.06.2018 ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області накладено арешт в ході кримінального провадження № 12018220730000157 за ч. 2 ст. 186 КК України, запропонував, а в подальшому надав службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме: старшому слідчому Близнюківського відділення поліції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 , яким проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220730000157 за ч. 2 ст. 186 КК України, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, як такі, що виразилися у пропозиції та наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 , дослідивши письмові та речові докази, суд дійшов висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння при вищевикладених обставинах.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив про невизнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду, що йому подзвонив ОСОБА_8 , який проходив разом із ним по кримінальному провадженню за фактом грабежу, повідомивши про те, що якщо він хоче забрати автомобіль, він має взяти 2000 гривень та піти до слідчого. Він пішов до кабінету слідчого, який повідомив, що хоче вручити йому підозру. Коли він вийшов зі слідчим із кабінету на декілька хвилин, слідчий ОСОБА_6 сказав йому зайти знову до кабінету та покласти кошти. Він думав, що кошти - це штраф за стоянку, де перебував вилучений автомобіль, не розцінював це як надання неправомірної вигоди слідчому.

Будучи допитаним у судовому засіданні, свідок ОСОБА_6 показав, що станом на серпень 2018 року він працював слідчим Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області, знав ОСОБА_2 як мешканця с. Близнюки.

Він здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 , в межах якого був вилучений транспортний засіб та встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.

Після вилучення транспортного засобу на його власний мобільний телефон з невідомого номеру надійшло смс-повідомлення приблизно наступного змісту: «Це Товстограй, поверни мені авто», що він розцінив як пропозицію надання неправомірної вигоди, після чого повідомив керівництво поліції.

За фактом його рапорту було відкрито кримінальне провадження, в межах якого ОСОБА_2 запропонував йому неправомірну вигоду та підтвердив, що він йому писав, пропонував кошти, а коли приніс 2000 гривень, поклавши їх на стіл, був затриманий.

Свідок ОСОБА_6 зазначив, що йому відомо, що в його кабінеті проводились негласні слідчі (розшукові) дії. У подальшому він добровільно надавав свій мобільний телефон, на який було надіслано смс з пропозицією неправомірної вигоди, який був вилучений.

Свідок ОСОБА_6 заперечив слова обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він спілкувався з останнім поза межами кабінету, заперечив версію ОСОБА_2 та його захисника про те, що саме він сказав обвинуваченому покласти кошти на стіл.

Свідок ОСОБА_6 показав, що обвинувачений ОСОБА_2 розумів, що він є слідчим в межах кримінального провадження, де він вилучав транспортний засіб, тому і звернувся до нього з пропозицією надати неправомірну вигоду за повернення вилученого транспортного засобу.

У відповідності до витягу з наказу начальника ГУНП в Харківській області генерала поліції третього ранку ОСОБА_10 № 63 о/с від 13.03.2018 «Про призначення на займану посаду», функціональних обов`язків, посадової інструкції, слідує, що станом на 15.08.2018 свідок ОСОБА_6 обіймав посаду старшого слідчого слідчого відділу Близнюківського відділення поліції Лозівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Як слідує зі змісту ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 06.06.2018 у справі № 612/371/18 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018220730000157 з початковою кваліфікацією за ч. 2 ст. 185 КК України (у подальшому було здійснено перекваліфікацію на ч. 2 ст. 186 КК України), за клопотанням слідчого ОСОБА_6 накладено арешт на майно, автомобіль «ВАЗ 21063», 1985 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_7 , користувачем якого є ОСОБА_2 , який було вилучено в ході проведення огляду місця події 04.06.2018 та який зберігається в Близнюківському ВП Лозівського ВП ГУ НП В Харківській області, шляхом заборони ОСОБА_2 будь-яким чином розпоряджатися та використовувати майно, на яке накладено арешт.

Згідно рапорту старшого слідчого СВ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , зареєстрованого 06.08.2018, слідує, що ним проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018220730000157 від 04.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення. передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки автомобільних запчастин б/в у ОСОБА_11 , 1963 р.н., який мешкає в смт. Близнюки, які він зберігав біля свого домоволодіння. По даному кримінальному провадженню під час огляду місця події вилучено автомобіль «ВАЗ 21063», д/н НОМЕР_2 , а також встановлено осіб, які скоїли дане кримінальне правопорушення, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході проведення досудового розслідування ним направлялось до Близнюківського районного суду клопотання про арешт автомобіля «ВАЗ 21063», д/н НОМЕР_2 , на розгляді якого був присутній ОСОБА_2 , а також проводилось опитування потенційних підозрюваних та отримання від них копій відповідних документів, що характеризують їх особи, отже ОСОБА_2 достовірно знав, що досудове розслідування проводить саме він і мав його номер мобільного телефону, оскільки його він викликав для проведення вищевказаних дій саме по телефону.

03.08.2018 у другій половині дня йому на особистий мобільний телефон декілька разів телефонував абонент № НОМЕР_3 , однак у зв`язку із значним завантаженням він не відповідав на дзвінки, після чого з даного номера йому прийшло смс повідомлення наступного змісту: «Це Товстограй будь ти людиною допоможи з автомобілем я заплачу».

На підставі викладеного він розцінив дії ОСОБА_14 , як пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі, тобто в його вбачав ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Згідно постанови заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_15 про проведення контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту віл 07.08.2018 слідує, що постановлено провести спеціальний слідчий експеримент стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для одержання доказів злочинної діяльності, пов`язаної з пропозицією надання неправомірної вигоди службовій особі та документування скоєння тяжкого злочину із затриманням останнього та відкритим фіксуванням. Проведення спеціального слідчого експерименту доручено працівникам Харківського управління ДВБ НП України та надано дозвіл слідчому СВ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 на можливість надати згоду на отримання неправомірної вигоди, зокрема щодо її розміру, на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 . Негласну слідчу дію визначено провести з 07.08.2018 по 07.10.2018.

У відповідності до ухвали судді Апеляційного суду Харківської області від 09.08.2018 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, -аудіо, -відео контролю особи слідує, що в межах кримінального провадження за № 12018220730000228 від 06.08.2018 за ч. 3 ст. 369 КК України, було задоволено клопотання слідчого СВ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 та надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відео контролю в публічно доступних та публічно недоступних місцях смт. Близнюки та Близнюківського району, призначених фігурантом, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю, оскільки є достатні підстави вважати, що його розмови чи інші звуки, рухи, дії, пов`язані з його діяльністю чи місцем перебування, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування вказаного злочину, а також розгляду справи по суті. Строк дії ухвали встановлено терміном до 09.09.2018.

У відповідності до протоколу огляду місця події від 15.08.2018 з відеозаписом до нього слідує, що місцем огляду є приміщення кабінету № 12, розташованого в будівлі Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, смт. Близнюки, вул. Незламності, буд. 38-А. Приміщення знаходиться на другому поверсі, вхід до кабінету здійснюється через одностворчасті дерев`яні двері. При вході в кабінет з лівого боку на стільці сидить ОСОБА_2 , за столом знаходиться слідчий СВ ОСОБА_17 . На момент проведення огляду місця події, на столі між паперами знаходяться грошові кошти в сумі 2000 гривень купюрами номіналом 100 гривень в кількості 20 купюр з номіналами: СА 2117459, ГХ 7940310, МН 5690975, МН 0293162, МГ 2797696, ЄД 4945277, ГФ 7352301, КК 4029903, МА 7982724, МГ 2197365, СД 3463201, КГ 4404907, КИ 0094736, КИ 9699656, ГГ 7204662, МД 5079918, ВД 1861545, СГ 6022223, МН 0495342, СА 4365880. Як пояснив ОСОБА_2 дані грошові кошти в сумі 2000 гривень він приніс та дав слідчому СВ Близнюківського ВП ОСОБА_6 . Вказані грошові кошти вилучені.

Грошові кошти в сумі 2000 гривень визнані речовими доказами та оглянуті у судовому засіданні.

У відповідності до висновку експерта за результатами проведення судової технічної експертизи документів № 324 від 07.09.2018 слідує, що грошові знаки Національного банку України в сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а саме: банкноти номіналом 100 гривень у кількості 20 штук з серійними номерами: СА 2117459, ГХ 7940310, МH 5690975, МК 0293162, МГ 2797696, ЕД 4945277, ГФ 7352301, КК 4029903, МА 7982724, МГ 2197365, СД 3463201, КГ 4404907, КИ 0094736, КИ 9699656, ГТ 7204662, МД 5079918, ВД 1861545, СГ 6022223 МН 0495342, СА 4365880, за способами друку та спеціальними елементами захисту відповідають грошовим знакам аналогічного номіналу та зразку, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.

Згідно протоколу огляду речей від 16.08.2018 слідує, що слідчим оглянуто речовий доказ - мобільний телефон (смартфон), чорного кольору, марки iPhone моделі 5s, імеі: НОМЕР_4 . У вказаному мобільному телефоні знаходиться сім-картка мобільного оператору зв`язку «Vodafone» з номером НОМЕР_5 . На час проведення огляду телефон заблоковано. При розблокуванні вказаного телефону на екрані знизу мається функція «СМС-повідомлення». При проходженні по вказаній функції зверху знаходиться номер телефону: НОМЕР_6 з надісланими смс-повідомленнями. Після відкриття вказаного номеру встановлено, що 14.06.2018 о 09:04 годині на вказаний мобільний телефон з вищевказаного номеру надійшло повідомлення наступного змісту: «Передзвоніть мені будь ласка НОМЕР_6 ». Крім того, 03.08.2018 о 13:52 годині на вказаний мобільний номер телефону надійшло повідомлення наступного змісту: «це Товстограй будь ти людиною допоможи з автомобілем я заплачу».

Згідно копії журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Близнюківського ВП ГУНП в Харківській області слідує, що 15.08.2018 о 14:23 годині ОСОБА_2 перебував у вказаному відділі поліції для проведення слідчих дій.

Відповідно до листа начальника Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.10.2018 № 1304/42-20/01-2018 слідує, що на виконання клопотання начальника Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_4 від 02.10.2018 № 556т експертною комісією з питань таємниць Харківського управління ДВБ НП України 03.10.2018 здійснено скасування грифу секретності носіїв секретної інформації, акт № 1302/42-20/01-2018. Відповідно до прийнятого комісією рішення протокол від 27.09.2018 № 1275т та карти пам`яті MSDHC, реєстр. № 137т, № 213т розсекречено і вказаним МНІ присвоєно реквізит «розсекречено».

Згідно протоколу про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи з відеозаписом від 27.09.2018 слідує, що старший оперуповноважений Харківського управління ДВБ НП України підполковник поліції ОСОБА_18 на підставі доручення слідчого СВ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_16 від 10.08.2018 № 86/157т, наданого в порядку ст. 40 КПК України, та ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відеоконтроль особи від 09.08.2018 № 8837т, винесених в рамках матеріалів досудового розслідування № 12018220730000228 від 06.08.2018 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, склав даний протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дію розпочато 15.08.2018 о 14 год. 18 хв., тривалість дії 52 хв. 10 секунд. Слідчий СВ Близнюківського відділення поліції Лозівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області ОСОБА_19 виходить зі службового кабінету № 12, що розташований на 2-му поверсі адміністративної будівлі Близнюківського відділення поліції за адресою: вул. Незалежності, 38а, смт. Близнюки, Харківська область та прямує на перший поверх до чергової частини, де його чекає ОСОБА_2 , який є підозрюваним по кримінальному провадженню. На 3 хв. 45 секунді вказаної дії ОСОБА_2 та слідчий ОСОБА_6 зайшли до службового кабінету останнього, де почалася розмова (розмовляють на суржику та українською мовою). Умовні позначення: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Під час розмови ОСОБА_2 повідомляє, що він надіслав смс слідчому ОСОБА_6 та те, що він хотів зустрітися та поговорити щодо автомобіля, на який накладено арешт. В подальшому ОСОБА_2 поліз правою рукою до рюкзака за грошима. Діставши гроші, ОСОБА_2 лівою рукою намагався передати вказані кошти ОСОБА_6 , який сидів за робочим столом, з руки в руку, щоб ніхто не бачив. ОСОБА_6 мовчав, а ОСОБА_2 власноруч поклав кошти в одну із справ, яка знаходилася на робочому столі ОСОБА_6 і закрив справу. Далі зайшла слідча. О 16 год. 06 хв. проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо -, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчено. Після надання ОСОБА_6 грошових коштів громадянином ОСОБА_2 останнього було затримано.

Відповідно до протоколу № 14/70 затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 15.08.2018, ОСОБА_2 було затримано в порядку п. 2) ч. 1 ст. 208 КПК України 15.08.2018 о 16:07 годині у приміщенні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджена як показами свідка ОСОБА_6 , так і письмовими та речовими доказами, зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку - достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив, що за наслідками судового розгляду кримінального провадження обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 369 КК України не знайшло свого підтвердження через відсутність у слідчого влади чи службового становища для вирішення питань повернення арештованого майна, за яке, начебто, надавалась неправомірна вигода (відсутність об`єктивної сторони злочину).

Захисник вважав, що докази сторони обвинувачення за ч. 3 ст. 369 КК України мають штучний характер, є недопустимими, оскільки отримані внаслідок спланованої провокації злочину заради створення доказової бази у неіснуючій справі про вчинення тяжкого корупційного злочину.

Захисник вважав, що, виходячи зі змісту обвинувального акту, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень було, начебто, надано для сприяння з боку старшого слідчого Близнюківського відділення поліції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 у поверненні у володіння автомобіля ВАЗ «21063» 1985 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , який арештований 06.06.2018 ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області. Тобто ОСОБА_2 просив сприяння у поверненні автомобіля у слідчого, до повноважень якого не належить безпосередня можливість скасування арешту майна, за умови, що арешт накладено ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області, а арештоване майно передано на відповідальне зберігання уповноваженим особам.

Захисник звертав увагу на те, що клопотання про скасування арешту майна повністю або частково під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Відповідно до ч. 3 ст. 369 КК України відповідальність за вказане діяння настає за пропозицію, а так само надання вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Проте, старший слідчий Близнюківського відділення поліції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 не міг сприяти у скасуванні арешту майна, виходячи з кола наданої йому влади чи службового становища, як за посадовими обов`язками, так і за законом (ч. 1 ст. 174 КПК України), оскільки арештоване майно передано на відповідальне зберігання уповноваженим особам. Таким чином, сприяння у поверненні майна з-під арешту, вжитому ухвалою слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 06.06.2018 у кримінальному провадженні № 12018220730000157 за ч. 2 ст. 186 КК України не могло вважатись вчиненням службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Відповідно стороною обвинувачення штучно спотворено кваліфікацію дій ОСОБА_2 у вчиненні тяжкого корупційного злочину. Фактично дії ОСОБА_2 підпадають під ознаки іншого злочину, а саме: передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України: пропозиція та надання неправомірної вигоди особі, за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Крім цього, на думку захисника, автомобіль «ВАЗ 21063» 1985 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_7 , яким користувався ОСОБА_2 , на який 06.06.2018 ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області накладено арешт в ході кримінального провадження № 12018220730000157 за ч. 2 ст. 186 КК України, не був тимчасово вилученим майном в розумінні ч. 1 ст. 167 КПК України, яке може бути повернуто власнику в порядку п. 3) ч. 1 ст. 169 КПК України.

На думку захисника оригінальність записів розмов між старшим слідчим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , отримані в ході НСРД, шляхом експертного дослідження у кримінальному провадженні № 12018220730000228 від 06.08.2018 не встановлювались. Відповідно основний доказ у кримінальному провадженні № 12018220730000228 від 06.08.2018 - записи розмов між старшим слідчим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , отриманих в ході НСРД, є недопустимим доказом в розумінні ст. 87 КПК України. Навіть якщо вважати записи розмов між старшим слідчим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , отримані в ході НСРД, допустимими доказами, останні свідчать про те, що в ході бесіди між вказаними особами тривалістю 40 хвилин, від ОСОБА_2 слідчому жодної неправомірної вигоди не пропонувалось; при цьому, старший слідчий ОСОБА_6 усіляко провокував ОСОБА_2 на вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як пропозиція, так і надання вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Тобто у кримінальному провадженні № 12018220730000228 від 06.08.2018 має місце створення умов, за яких у діях ОСОБА_2 можуть бути виявлені ознаки пропозиції і надання вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду дії з використанням наданої слідчому влади чи службового становища, що є ознакою створення штучних доказів у справі. Мобільний телефон, виданий слідчим ОСОБА_6 органу досудового розслідування, не може бути використаний у якості доказу у справі, оскільки арешт на вказане майно ухвалою слідчого судді не накладався, а вміст листування у відповідному мобільному засобі є похідним доказом від первинного.

На відміну від старшого слідчого ОСОБА_6 , який мав спеціальні знання у галузі права та володів методами оперативно-розшукової діяльності, ОСОБА_2 такими знаннями не володів та став жертвою спланованої (спровокованої) операції правоохоронного органу. Всі дії ОСОБА_2 , починаючи з його виклику через іншого фігуранта у кримінальному провадженні № 12018220730000228 від 06.08.2018 до слідчого, розмови зі слідчим, схиляння до вчинення злочину з боку старшого слідчого ОСОБА_6 тощо, є наслідком спланованої провокації злочину заради створення доказової бази у неіснуючій справі про вчинення тяжкого корупційного злочину.

Надаючи оцінку твердженням сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, суд виходить з наступного.

Диспозиція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Частина 1 ст. 369 КК України, у свою чергу, передбачає кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Суд також враховує правові позиції, сформовані Верховним Судом, щодо кваліфікації дій осіб за статтею 369 КК України.

Зокрема, Верховний Суд у постановах від 07.07.2021 у справі № 752/4292/16-к, від 04.02.2022 у справі № 757/38626/17 констатував, що кваліфікація дій за ст. 369 КК України застосовується тоді, коли особа надає неправомірну вигоду службовій особі у зв`язку з можливостями її посади. При цьому Верховний Суд наголосив, що не має значення, чи мала службова особа фактичні повноваження вчинити дію, про яку її просять. Важливим є те, що неправомірна вигода надається за дії з використанням службового становища. Наприклад, слідчий що здійснює досудове розслідування, має доступ до матеріалів, може ініціювати клопотання або вчиняти процесуальні кроки, що впливають на долю майна.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 757/38626/17-к зазначив, що коли особа пропонує неправомірну вигоду правоохоронцю (наприклад, військовому прокурору чи слідчому) за зняття арешту з майна, вона часто не має чіткого уявлення про точний юридичний характер дій, які мають бути вчинені, і це не має для неї значення на шляху до мети. Відтак, дії кваліфікуються саме за ст. 369 КК України.

Вирішальною відмінністю зловживання впливом є розуміння хабародавцем, що особа, якій він пропонує хабар, неповноважна вчиняти або утриматися від вчинення дій, які є предметом корупційної угоди, але має (або стверджувано має) можливості вплинути на того, в кого є такі повноваження. Кваліфікація дій за статтею 369 КК (пропозиція/надання неправомірної вигоди) застосовується, коли особа надає неправомірну вигоду службовій особі у зв`язку з можливостями її посади, при цьому не має значення, чи мала службова особа фактичні повноваження вчинити необхідні дії. Якщо засуджений зробив пропозицію неправомірної вигоди військовому прокурору за зняття арешту на судно та його вантаж, то його дії підлягають кваліфікації за ст. 369 КК, оскільки засуджений не мав чіткого уявлення про характер дій, які будуть вчинені за запропонований ним хабар, і це не мало для нього значення на шляху до досягнення мети.

Суд звернув увагу на те, що під час оцінки пропозиції або обіцянки неправомірної вигоди враховується не лише реальне коло повноважень службової особи, але й те, як ці повноваження сприймалися особою, яка пропонувала вигоду. Важливими критеріями є вагомість посади в розумінні тієї особи, яка пропонувала вигоду, мета, яку переслідувала ця особа та впевненість у можливості досягнення мети завдяки службовому становищу особи, якій пропонувалася вигода (постанова Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №398/1278/22).

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки ОСОБА_2 зробив пропозицію неправомірної вигоди старшому слідчому ОСОБА_6 за повернення йому автомобіля, оскільки ОСОБА_2 , хоч і знав про накладений арешт на вилучений у нього автомобіль, але він не мав чіткого уявлення про характер дій, які будуть вчинені за запропоновану ним неправомірну вигоду, про що суду заявляє і сама сторона захисту в судових дебатах, і це не мало для ОСОБА_2 значення на шляху до досягнення мети - повернення у користування автомобіля. Такий висновок суд робить виходячи із сукупності досліджених в суді доказів: змісту смс-повідомлення, надісланого ОСОБА_2 на номер мобільного телефону слідчого ОСОБА_6 , змісту розмови ОСОБА_2 зі слідчим 15.08.2018, зафіксованої в ході НСРД та показами як обвинуваченого ОСОБА_2 , так і свідка ОСОБА_6 під час судового розгляду.

Надаючи оцінку твердженням сторони захисту про те, що оскільки автомобіль «ВАЗ 21063» 1985 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , на який 06.06.2018 ухвалою слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області накладено арешт в ході кримінального провадження № 12018220730000157 за ч. 2 ст. 186 КК України, не був тимчасово вилученим майном в розумінні ч. 1 ст. 167 КПК України, суд виходить з того, що законність ухвали слідчого судді від 06.08.2018 ані власником автомобіля - ОСОБА_7 , ані його користувачем - ОСОБА_2 , ані будь-яким іншим поставлена не була; скарг до слідчого судді щодо незаконності вилучення вказаного автомобіля не надходило, як і щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

Відповідно даних про те, що пропозиція та надання слідчому неправомірної вигоди були вимушеними діями з боку ОСОБА_2 , матеріали кримінального провадження не містять.

Надаючи оцінку твердженням захисника про те, що записи розмов між старшим слідчим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , отримані в ході НСРД, шляхом експертного дослідження у кримінальному провадженні № 12018220730000228 від 06.08.2018 не встановлювались, відповідно не можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні в розумінні ст. 87 КПК України, суд виходить з наступного.

Суд безпосередньо дослідив в судовому засіданні протокол про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи з відеозаписом від 27.09.2018, яким чітко зафіксовано, як ОСОБА_2 та слідчий ОСОБА_6 зайшли до службового кабінету, де почалася розмова, під час якої ОСОБА_2 повідомив, що він надіслав смс слідчому ОСОБА_6 , хотів зустрітися та поговорити щодо автомобіля, на який накладено арешт. Далі ОСОБА_2 , діставши гроші, власноруч поклав на робочий стіл ОСОБА_6 в одну зі справ, закривши справу.

Відомості щодо особи ОСОБА_2 , зокрема щодо його зовнішності та голосу, зафіксовані в цьому протоколі, є чіткими та такими, що, на думку суду, не потребують спеціального дослідження чи залучення для з`ясування особи на зображенні фахівця зі спеціальними знаннями. Тобто, відеозаписом, долученим до даного протоколу, було чітко зафіксовано особу ОСОБА_2 та зміст його розмов із слідчим ОСОБА_6 .

У зв`язку із цим суд зауважує, що в даному кримінальному провадження суд виконав вимогу ч. 6 ст. 22 КПК України та, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, кримінальне провадження з 2018 року розглядалося декількома складами суду двох судів і сторона захисту, за наявності відповідних обґрунтованих клопотань, мала всі можливості поставити перед судом ті питання, про які вона заявила в стадії судових дебатів.

Суд вважає, що сторона захисту у відповідності до ч. 1 ст. 26 КПК України була вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та мала можливість згідно ч. 2 ст. 22 КПК України на подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно твердження сторони захисту в стадії судових дебатів відсутності експертних досліджень матеріалів негласних слідчих розшукових дій, отриманих внаслідок аудіо-, відео контролю є необґрунтованими, тому судом відхиляються.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_2 став жертвою спланованої (спровокованої) операції правоохоронного органу, що всі його дії, починаючи з його виклику через іншого фігуранта до слідчого, розмови зі слідчим, схиляння до вчинення злочину з боку старшого слідчого ОСОБА_6 , є наслідком спланованої провокації злочину заради створення доказової бази у неіснуючій справі про вчинення тяжкого корупційного злочину, судом також відхиляються, виходячи з наступного.

Покази ОСОБА_6 , допитаного в суді в якості свідка, про те, що на його власний мобільний телефон з невідомого номеру надійшло смс-повідомлення щодо повернення ОСОБА_2 за кошти автомобіля, вилученого в межах кримінального провадження за фактом заволодіння чужим майном; подальшого надання ОСОБА_2 неправомірної вигоду в сумі 2000 гривень в службовому кабінеті ОСОБА_6 , підтверджені об`єктивними доказами:

- змістом рапорту старшого слідчого СВ Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , зареєстрованого 06.08.2018, про те, що ним проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018220730000157 від 04.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення. передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки автомобільних запчастин б/в у ОСОБА_11 , в ході якого ним направлялось до Близнюківського районного суду клопотання про арешт автомобіля «ВАЗ 21063», д/н НОМЕР_2 , після чого 03.08.2018 у другій половині дня йому на особистий мобільний телефон надійшло смс повідомлення наступного змісту: «Це Товстограй будь ти людиною допоможи з автомобілем я заплачу»;

- змістом протоколу огляду речей від 16.08.2018, з якого слідує, що під час огляду речового доказу - мобільного телефону (смартфону), чорного кольору, марки iPhone моделі 5s, імеі: НОМЕР_4 , зокрема його вмісту, щодо функції «СМС-повідомлення», виявлено отримане 14.06.2018 о 09:04 годині з номеру телефону: НОМЕР_6 смс-повідомлення наступного змісту: «Передзвоніть мені будь ласка НОМЕР_6 », а також отримане з вказаного номеру 03.08.2018 о 13:52 годині смс-повідомлення наступного змісту: «це Товстограй будь ти людиною допоможи з автомобілем я заплачу»;

- змістом протоколу огляду місця події від 15.08.2018 з відеозаписом до нього, з якого слідує, що в кабінеті № 12, розташованого в будівлі Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, смт. Близнюки, вул. Незламності, буд. 38-А, на стільці сидить ОСОБА_2 , за столом, де знаходиться слідчий СВ ОСОБА_17 , зокрема між паперами, знаходяться грошові кошти в сумі 2000 гривень купюрами номіналом 100 гривень в кількості 20 купюр, які, як пояснив ОСОБА_2 , він приніс та дав слідчому ОСОБА_6 ;

- змістом протоколу про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи з відеозаписом від 27.09.2018, з якого слідує, що ОСОБА_2 , перебуваючи в кабінеті слідчого, ознайомився зі змістом повідомлення про підозру, пам`яткою про права та обов`язки; відповів слідчому, що саме він писав та надіслав смс-повідомлення слідчому ОСОБА_6 щоб забрати автомобіль, заплативши слідчому гроші, запропонувавши 2500 гривень, після чого повідомив, що про відсутність всієї необхідно їсуми та 500 гривень привезе пізніше, оскільки «Іра памперси малому купляла», потім дістав з рюкзака кошти та поклав їх на стіл слідчому.

Жодний з досліджених в суді доказів не містить факту провокації ОСОБА_2 з боку слідчого ОСОБА_6 або інших працівників правоохоронних органів чи інших фігурантів кримінального провадження щодо надання слідчому неправомірної вигоди або створення таких умов, за яких ОСОБА_2 був би вимушений діяти таким чином.

Суд вважає, що фактичними обставинами кримінального провадження встановлено, що пропозиція та надання ОСОБА_2 неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - старшому слідчому ОСОБА_6 за вчинення ним в інтересах ОСОБА_2 дії з використанням наданого службового становища - повернення вилученого слідчим автомобіля, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді, був породжений виключно конкретними вольовими діями обвинуваченого ОСОБА_2 , а тому всі заяви сторони захисту щодо провокації з боку правоохоронного органу свого підтвердження не знайшли.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшую та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисне закінчене кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, а згідно примітки до ст. 45 КК України - до корупційного кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на цей час неодружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скарг у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 за місцем проживання не надходило; є батьком малолітньої дитини.

Згідно досудової доповіді, складеної інспектором Близнюківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 26.02.2019, беручи до уваги інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень середній рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника, крім обов`язкових, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Суд враховує досудову доповідь, але не може призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання з випробуванням, оскільки згідно ч. 1 ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу.

Відповідно, з огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі із реальним його відбуттям із конфіскацією частини майна, що належить обвинуваченому, що, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та не буде становити особистий надмірний тягар для обвинуваченого.

Питання щодо запобіжного заходу суд вирішує у відповідності до абз. 8 п. 2) ч. 3 та абз. 13) п. 2) ч. 4 ст. 374 КПК України.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Обвинувачений ОСОБА_2 був затриманий 15.08.2018.

17.08.2018 на підставі ухвали слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внести заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 123340 гривень.

24.10.2018 кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 вперше надійшло на судовий розгляд до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

26.12.2018 ОСОБА_22 внесла за ОСОБА_2 заставу та останній 28.12.2018 був звільнений з-під варти.

Проте обвинувачений ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 20.01.2022, 03.02.2022, 09.02.2022 в Лозівському міськрайонному суді Харківської області не з`явився, у зв`язку із чим ухвалою цього суду від 09.02.2022 був оголошений у розшук, а матеріали відносно ОСОБА_2 виділені в окреме судове провадження, яке було зупинено до розшуку обвинуваченого.

З 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, дія якого продовжена по цей час.

У відповідності до розпорядження Голови Верховного Суду від 06.04.2022 № 16/0/9-22 у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану територіальна підсудність справ Лозівського міськрайонного суду Харківської області була визначена Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпропетровська.

На підставі вищевикладеного кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 17.06.2022 надійшло на судовий розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська, який на цей час має назву: Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Проте обвинувачений ОСОБА_2 , знаючи про свій статус обвинуваченого, у підготовчі судові засідання даного суду як особисто, так і в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження) не з`являвся, про причини своєї неявки суд не повідомляв.

У подальшому, як встановив суд, ОСОБА_2 перетнув державний кордон України на виїзд 31.01.2022 о 22:55 годині через пункт пропуску «Грушів» та станом на 25.12.2024 до України не повертався.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 ухилився від суду та переховувався від правосуддя за межами України.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.12.2024 оголошено міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_2 .

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.12.2024 обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.12.2024 зупинено судове провадження у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 до міжнародного розшуку обвинуваченого.

23.10.2025 суд отримав листи виконувача обов`язків начальника відділу міжнародно-правового співробітництва Харківської обласної прокуратури ОСОБА_23 від 20.10.2025 та директора Департаменту міжнародної правової допомоги Міністерства юстиції України ОСОБА_24 від 22.10.2025 про затримання 19.10.2025 на території Республіки Польща ОСОБА_2

23.10.2025 ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з метою вирішення питань, передбачених статтею 575 КПК України та приписами Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, для підготовки документів про видачу обвинуваченого ОСОБА_2 з території Республіки Польща поновив судове провадження у кримінальних провадженнях: № 12018220730000157 та № 12018220730000228.

У період з 23.10.2025 по 09.04.2026 здійснювалися заходи, визначені статтею 575 КПК України та приписами Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, щодо екстрадиції обвинуваченого ОСОБА_2 в Україну.

17.03.2026 Міністерство юстиції України повідомило суд, що Міністерство юстиції Республіки Польща прийняло рішення про видачу до України ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. При цьому польською стороною відмовлено у видачі ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

09.04.2026 обвинувачений ОСОБА_2 екстрадований в Україну.

Таким чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 ухилився від суду та переховувався від правосуддя за межами України - в Республіці Польща, станом на день постановлення вироку продовжує існувати ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, - запобігання спробам переховуватися від суду.

При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, суд також враховує дані, що характеризують особу ОСОБА_2 , який розлучений, не є особою з інвалідністю, не страждає на тяжкі захворювання.

Протягом перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою суду не надано будь-яких відомостей, які б могли вказувати на неможливість його перебування в умовах ізоляції від суспільства.

З урахуванням викладеного суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу та інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання ОСОБА_2 під вартою, до набрання вироком законної сили, в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Такі висновки суду також ґрунтуються на тому, що станом на 28.12.2018 ОСОБА_2 був звільнений з-під варти під заставу, а згідно ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно з моменту звільнення 28.12.2018 ОСОБА_2 з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_2 вважався таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У подальшому ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10.11.2023 було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_4 та звернуто заставу, визначену обвинуваченому ОСОБА_2 в сумі 123340 грн., що перебуває на депозитному рахунку ТУ ДСА в Харківській області, в дохід держави, перерахувавши її на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Тому підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 інших, більш м`яких запобіжних заходів, не має, оскільки відносно ОСОБА_2 обирався альтернативний та більш м`який запобіжний захід у вигляді застави, але обвинувачений порушив умови застосування даного запобіжного заходу, ухилився від суду, що стало підставою для оголошення його у розшук.

Згідно п. 3) ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З урахуванням приписів п. 3) ч. 4 ст. 183 КПК України суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не визначає розмір застави, оскільки щодо ОСОБА_2 у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був ним порушений.

Таким чином, строк попереднього ув`язнення у період з 15.08.2018 по 28.12.2018, а також з 19.10.2025 по 13.10.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі повинен бути зарахований обвинуваченому у строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Суд враховує, що ст. 96-1 КК України передбачена спеціальна конфіскація, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Як встановлено судом обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, із застосуванням коштів в сумі 2000 гривень, які він надав слідчому як неправомірну вигоду.

Оскільки, обвинувачений використав як знаряддя вчинення злочину належні йому кошти в сумі 2000 гривень, що вилучені та визнані речовим доказом, за таких обставин суд вважає, що на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України вказані кошти підлягають конфіскації у власність держави, як знаряддя, використане під час вчинення злочину.

Питання про відшкодування витрат на залучення експерта суд вирішує у відповідності до приписів ст. 122, 124 КПК України.

Проте, витрати в сумі 286 гривень на залучення судового експерта для проведення судової автотехнічної експертизи з обвинуваченого не можуть бути стягнуті, тому відносяться на рахунок держави, оскільки судова експертиза № 274 від 23.07.2018 проведена в межах кримінального провадження №12018220730000157, яке ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.04.2026 закрито відповідно до п. 8) ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не отримано згоди Республіки Польща, яка видала до України ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 369, 371-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років із конфіскацією частини майна, що належить ОСОБА_2 .

Рахувати початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 з 13.10.2026.

Зарахувати на підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_2 у строк покарання попереднє ув`язнення у період з 15.08.2018 по 28.12.2018, а також з 19.10.2025 по 13.10.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , до набрання вироком законної сили, залишити колишній - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судової технічної експертизи, в сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні.

На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави знаряддя вчинення злочину - грошові кошти в сумі 2000 гривень, купюрами номіналом 100 (сто) гривень кожна з наступними серіями та номерами: СА 2117459, ГХ 7940310, МН 5690975, МН 0293162, МГ 2797696, ЄД 4945277, ГФ 7352301, КК 4029903, МА 7982724, МГ 2197365, СД 3463201, КГ 4404907, КИ 0094736, КИ 9699656, ГГ 7204662, МД 5079918, ВД 1861545, СГ 6022223, МН 0495342, СА 4365880, які належить обвинуваченому ОСОБА_2 та знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 06.06.2018, на майно, легковий автомобіль ВАЗ 21063, 1985 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_7 .

Речові докази:

- мікро-сіді з відеозаписом огляду місця події від 15.08.2018 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон мобільний телефон (смартфон) чорного кольору, марки iPhone моделі 5s, імеі: НОМЕР_4 , у якому знаходиться сім картка мобільного оператору зв?язку «Vodafone» з номером НОМЕР_5 , який знаходиться на зберігання в кімнаті зберігання речових доказів Близнюківського ВП ГУНП в Харківській області (квитанція № 32), - повернути ОСОБА_6 ;

- пружини амортизатору; трос ручного гальма; 2 шарові опори GMB; кріплення супорту; 13 тормозних колодок HI-0, SBP50501K13LG; штангу 581442: верхню опору стійки RН з опорним підшипником; 2 підшипники ігольчасті LM45449; скобу кріплення стабілізатору; передню подушку кріплення двигуна, штангу перемикача передач; кріплення капоту T2A; верхнє кріплення стійки з опорним підшипником LH2742; 5 задніх тормозних колодок; кріплення капоту Т1В; шруз з підшипником в зборі; 2 передні шарові; диск зчеплення на автомобіль ВАЗ; 2 підшипника R303; 2 підшипника LM45449; 2 тормозні барабани; свердло P6M522 на 22, кришка перемикача розподілювача з проводами високої напруги, два полімерні мітки білого кольору, що знаходяться на відповідальному зберіганні в Близнюківському ВП ГУНП в Харківській області (квитанція № 202), - повернути ОСОБА_11 ;

- чоловічу спортивну кофту з капюшоном - знищити;

- легковий автомобіль білого кольору марки ВАЗ 21063, 1985 року випуску, д.н. НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_7 .

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - з часу вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення надіслати обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1