Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №480/6206/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року Справа № 480/6206/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/6206/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про заборону вчиняти дії, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) відомостей що суперечать фактам про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 пп.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" відповідно до даних, що містяться в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) військово-облікові дані ОСОБА_1 згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Також у позовних вимогах позивач заявив клопотання, в якому просив заборонити відносно нього вчинення будь-яких протиправних дій до моменту вирішення питання виключення позивача з військового обліку враховуючи всі обставини в спірних правовідносинах.

Вимоги вмотивовані тим, що позивач 10.01.2023 був виключений з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно поновлено позивача на військовому обліку та внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 . Позивач вважає, що чинним законодавством не передбачено можливості поновлення на військовому обліку осіб, яких було виключено з такого обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", окрім того згоди на поновлення позивача на військовому обліку останній не давав.

Ухвалою суду від 06.08.2025 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду (а. с. 18).

Ухвалою суду від 07.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 480/6206/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 20).

11.08.2025 позивач подав заяву про забезпечення позову (а. с. 24-25).

Ухвалою суду від 12.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (а. с. 31-33).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 22), проте правом подання відзиву не скористався.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до записів тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 10.01.2023 виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину) (а. с. 11).

Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (застосунок "Резерв+") щодо ОСОБА_1 станом на 17.07.2025 в категорії обліку міститься запис "Військовозобов`язаний", а також міститься запис "Порушення правил військового обліку" (а. с. 16).

Позивач 24.06.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, в якій просив внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" інформацію, у урахуванням відомостей, які зазначені в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , а саме про виключення ОСОБА_1 з 10.01.2023 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно ст. 37 п. 6 пп. 6 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (а. с. 12-14).

Проте відповіді на вказану заяву не було отримано.

Позивач вважаючи такі бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, введений воєнний стан триває станом і на сьогодні.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XIІ (далі – Закон № 2232-XIІ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції чинній на час в и к л ю ч е н н я позивача 10.01.2023 з військового обліку) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 10.01.2023 відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (а. с. 11).

Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, статтю 37 Закону № 2232-ХІІ викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у новій редакції, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Відповідно до частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у новій редакції, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку".

Тобто з 18.05.2024 передбачено взяття на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки також громадян України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. При цьому редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ вже не передбачала такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно із частиною 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, 16.05.2024 відповідно до вказаної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та пунктом 4 розділу "Загальні питання" якого передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, серед іншого:

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

З огляду на наведені вище положення Закону № 2232-ХІІ та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Щодо приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Отже, за обставин у цій справі йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, і це не означає погіршення становища особи.

У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.

Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.

Вказана позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2026 року по справі № 280/6524/24.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас, такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема, військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Так, пункт 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Отже, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024.

Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Доводи позивача про те, що виключення позивача з військового обліку у 2023 році у зв`язку із засудженням за вчинення злочину унеможливлює будь-які подальші дії держави щодо військового обліку та виключає можливість призову під час мобілізації, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Виключення позивача з військового обліку у 2023 році було здійснено відповідно до пп. 6 п. 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на той час, та породжувало правові наслідки саме в межах дії відповідної редакції закону.

Водночас, з 18.05.2024 законодавець виключив із зазначеної норми підставу щодо виключення з військового обліку осіб, засуджених за тяжкі або особливо тяжкі злочини, чим змінив обсяг прав та обов`язків відповідної категорії осіб у сфері військового обов`язку.

Зміна правового регулювання не є наданням зворотної дії закону в часі, оскільки не ставить під сумнів правомірність самого факту виключення позивача з військового обліку у 2023 році, а визначає правовий режим на майбутнє з моменту набрання чинності новою редакцією закону. Із цієї дати правові наслідки статусу осіб, раніше виключених з військового обліку на відповідній підставі, підлягають оцінці з урахуванням чинного законодавства.

Щодо тверджень позивача про відсутність правового механізму повторної постановки на військовий облік, суд зазначає, що такі твердження є безпідставним, оскільки порядок організації та ведення військового обліку, зокрема, внесення змін до облікових даних, визначається Законом № 2232-ХІІ та підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, які регламентують повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо уточнення, поновлення та ведення облікових даних військовозобов`язаних. Сам по собі факт виключення з обліку не створює для особи "довічного" і незмінного правового статусу за умови зміни законодавчого регулювання.

Частиною 1 статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначений перелік громадян, які підлягають взяттю на військовий облік.

Також, з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 11.04.2025 № 556, внесено зміни до "Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 "Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Вказаною Постановою доповнено Порядок пунктом 17-1, який передбачає, що стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1-11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів "Трембіта".

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу 1 і 2 цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці 1 і 2 цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Отже, вказані зміни дозволяють автоматичне взяття на військовий облік громадян України від 16 до 60 років на підставі даних Державної міграційної служби України з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі № 520/23293/25.

З огляду на викладене, ІНФОРМАЦІЯ_2 поновлюючи ОСОБА_1 на військовому обліку керувався чинними нормами частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції Закону № 3633-IX).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про заборону вчиняти дії, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.10.2026.

Суддя І.Г. Шевченко