Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №460/18203/26
Суддя: Д.П. Зозуля
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
15 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/18203/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «СТАНДАРТ ГРУП»
доРівненської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «СТАНДАРТ ГРУП» (далі по тексту – позивач) до Рівненської митниці (далі по тексту – відповідач), у якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000043/2 від 07.09.2026 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2026/000380 від 07.09.2026 р.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем через уповноваженого декларанта подано до митного органу митну декларацію з метою митного оформлення легкового автомобіля MERCEDES-BENZ, модель MAYBACH EQS 680 SUV, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , разом з документами, які підтверджують митну вартість товару за основним методом її визначення – за ціною договору (вартістю операції). Позивач вказує, що подані документи не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості, а всі зауваження митного органу мають формальний характер, стосуються документів, які не входять до переліку частини другої статті 53 Митного кодексу України, або ж господарських операцій між третіми особами, стороною яких позивач не є. Позивач наголошує, що ключовий висновок відповідача про перевищення вартості придбання товару над вартістю його продажу ґрунтується на порівнянні ціни з податком на додану вартість із ціною без такого податку. Крім того, позивач зазначає, що митну вартість скориговано за резервним методом без наведення будь-якого порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування. Просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою від 28.09.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначив, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містить відомості про особу, які не кореспондуються з відомостями про продавця та покупця; умови поставки, визначені інвойсом (EXW Hamm), не кореспондуються з відомостями копії експортної митної декларації країни відправлення (EXW Frankfurt am Main), що не дає можливості однозначно встановити фактичне місце передачі товару та перевірити повноту включення транспортних витрат; копія експортної митної декларації не містить відомостей щодо ціни товару; додаткова угода та інвойс не містять відомостей щодо дати договору, до якого вони відносяться; інвойс попереднього продавця містить ціну покупки товару, яка перевищує ціну його подальшого продажу, за наявності хронологічної невідповідності документів; банківська виписка не охоплює періоду здійснення всіх платежів; договір-заявка на перевезення датована раніше за зовнішньоекономічний контракт. Відповідач стверджує, що внаслідок наведеного числове значення транспортування не піддається логічному обрахунку, а митну вартість правомірно скориговано із застосуванням резервного методу на підставі наявної в митного органу інформації. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Одночасно з відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги. Зазначив, що складова митної вартості у вигляді витрат на транспортування заявлена в графі 17 митної декларації та підтверджена договором-заявкою, договором про перевезення, рахунком перевізника і платіжною інструкцією, а жодного власного розрахунку, який би спростовував її розмір, відповідач не навів. Вказав, що місто Frankfurt am Main є однією з офіційних адрес самого продавця, зазначеною в розділі 9 контракту, тоді як місце завантаження (м. Хамм) підтверджується графою 4 міжнародної товарно-транспортної накладної, додатковою угодою та витягом з інтернет-ресурсу, при цьому базис поставки в обох документах є однаковим – EXW. Наголосив, що ціна придбання товару продавцем становить 114 705,88 євро без урахування податку на додану вартість, тоді як ціна продажу позивачу (116 100,00 євро) є нетто-експортною ціною, а відтак перевищує ціну придбання. Крім того, звернув увагу на взаємовиключні твердження відзиву щодо наявності банківських платіжних документів та на те, що заперечуючи проти витрат на участь представника в судових засіданнях, відповідач тим самим відзивом подає клопотання про виклик сторін.
Ухвалою суду від 15.10.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З`ясувавши доводи та аргументи учасників справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив такі фактичні обставини справи.
10.08.2026 р. між позивачем (Покупець) та компанією SV Premiumauto GmbH (Am Elisabethenbrunnen 9, 61348 Bad Homburg v.d. Hцhe, Федеративна Республіка Німеччина) як Продавцем укладено контракт купівлі-продажу №SG-SVP 10/08/26.
Згідно з пунктом 1.2 контракту найменування, кількість, ціна, валюта платежу, умови та строки оплати, умови поставки та інші комерційні умови кожної конкретної поставки визначаються сторонами у відповідному рахунку-фактурі (Invoice) та/або додатковій угоді до контракту. Пунктами 1.3, 1.4 контракту передбачено, що рахунок-фактура та додаткові угоди є невід`ємними частинами контракту, а в разі розбіжностей між положеннями контракту та відповідної додаткової угоди щодо конкретної поставки переважну силу мають положення додаткової угоди. У розділі 9 контракту зазначено дві адреси Продавця: Am Elisabethenbrunnen 9, 61348 Bad Homburg v.d. Hцhe та EichenstraЯe 57, 65933 Frankfurt am Main.
13.08.2026 р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до контракту, якою погоджено поставку легкового автомобіля MERCEDES-MAYBACH EQS 680 SUV, рік виготовлення / перша реєстрація 08.2024, пробіг 2 600 км, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , колір Obsidianschwarz – Metalliclack, кількістю 1 одиниця. Пунктом 1.2 додаткової угоди ціну товару визначено в розмірі 116 100,00 євро, при цьому прямо зазначено, що ця ціна є нетто-експортною ціною відповідно до рахунку-фактури Продавця. Пунктом 2.2 додаткової угоди сторони погодили оплату товару на умовах відстрочки платежу строком до 180 календарних днів, а пунктом 3.1 – умови поставки EXW – Dortmunder Str. 84-90, 59067 Hamm, Germany, Incoterms® 2020.
13.08.2026 р. Продавцем виставлено позивачу рахунок-фактуру №SVT 0826/185 на суму 116 100,00 євро на умовах поставки EXW Hamm (DE).
Перевезення транспортного засобу здійснювалося ТОВ «ВК-ТРАНС БУД» (код ЄДРПОУ 43625752) на підставі договору-заявки №2 від 04.08.2026 р. та договору про перевезення №202622 від 14.08.2026 р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А№909952 від 18.08.2026 р., у графі 4 якої місцем завантаження вантажу зазначено Senger Sьdwestfalen GmbH, Dortmunder Str. 84-90, 59067 Hamm, дата завантаження – 18.08.2026 р.
За надані транспортно-експедиційні послуги перевізником виставлено рахунок №09 від 21.08.2026 р., оплачений позивачем платіжною інструкцією №530 від 07.09.2026 р. на суму 22 427,20 грн, з яких вартість перевезення до митного кордону України в сумі 16 820,40 грн включена позивачем до складових митної вартості.
Митне оформлення товару в країні відправлення підтверджується копією експортної митної декларації №26DE335493184543B1 від 19.08.2026 р.
24.08.2026 р. уповноважений декларант позивача – ФОП ОСОБА_1 – подав до митного оформлення митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №26UA204130017018U5, відповідно до якої вказаний транспортний засіб заявлено до митного оформлення за першим методом за ціною договору у розмірі 6 082 952,7049 грн, що складається з фактурної вартості 116 100,00 євро (6 066 132,12 грн за курсом 52,2492 грн/євро) та витрат на транспортування до митного кордону України в сумі 16 820,40 грн.
Разом з митною декларацією та додатково на вимогу митного органу декларантом подано, зокрема: контракт від 10.08.2026 р. №SG-SVP 10/08/26; додаткову угоду від 13.08.2026 р. №1; рахунок-фактуру від 13.08.2026 р. №SVT 0826/185; автотранспортну накладну від 18.08.2026 р. А№909952; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16.06.2026 р. № НОМЕР_2 ; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 21.08.2026 р. №09; експертну довідку ПП «АВАЛОН-АВТО» від 21.08.2026 р. №2608-718 SA; копію митної декларації країни відправлення від 19.08.2026 р. №26DE335493184543B1; замовлення в офіційного дилера від 17.07.2026 р. №7028887 / Int. Nr. 99813; підтвердження з сайту www.mobile.de від 16.07.2026 р.; інвойс попереднього продавця Senger Sьdwestfalen GmbH від 17.08.2026 р. №587440; платіжні документи продавця від 30.07.2026 р., 31.07.2026 р., 07.08.2026 р., 11.08.2026 р. та 13.08.2026 р.; виписки з банку продавця за періоди 01.07-31.07.2026 р., 01.08-31.08.2026 р. та станом на 03.09.2026 р.; лист продавця б/н від 03.09.2026 р.; договір-заявку від 04.08.2026 р. №2; договір про перевезення від 14.08.2026 р. №202622.
Листом вих. №0709 від 07.09.2026 р. декларант повідомив митний орган, що до митної декларації надано всі документи, які підтверджують митну вартість автомобіля.
За результатами опрацювання поданої митної декларації та документів Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000043/2 від 07.09.2026 р., за яким заявлену позивачем митну вартість у розмірі 116 100,00 EUR скориговано в сторону збільшення та визначено нову митну вартість за резервним методом у розмірі 199 000,00 EUR, а також сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204130/2026/000380 від 07.09.2026 р.
Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості підставами для його прийняття зазначено такі неточності поданих документів:
1) подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.06.2026 р. №1044022227 містить відомості про власника транспортного засобу (Roy Andersson Bilbolaget AB), який не кореспондується із відомостями про продавця та покупця, заявленими декларантом;
2) інвойсом від 13.08.2026 р. №SVT 0826/185 визначені умови поставки Incoterms EXW Hamm (DE), що не кореспондується з відомостями копії експортної митної декларації країни відправлення від 19.08.2026 р. №26DE335493184543B1 (EXW Frankfurt am Main (DE)), що не дає можливості однозначно встановити фактичне місце передачі товару покупцю та перевірити повноту включення до заявленої митної вартості транспортних витрат;
3) копія експортної митної декларації країни відправлення не містить відомостей щодо ціни товару; надані до митного оформлення додаткова угода від 13.08.2026 р. №1 та інвойс від 13.08.2026 р. №SVT 0826/185 не містять відомостей щодо реквізитів договору, до яких вони відносяться, в частині, що стосується дати;
4) інвойс від 17.08.2026 р. №587440 від попереднього продавця Senger Sьdwestfalen GmbH, виставлений на компанію SV Premiumauto GmbH, містить відомості щодо ціни покупки товару – 136 500 євро, у тому числі ПДВ – 21 794,12 євро, водночас рахунок-фактура на адресу українського покупця сформована раніше (13.08.2026 р.) на суму 116 100 євро, у зв`язку з чим присутня хронологічна невідповідність документів, а вартість покупки товару перевищує вартість продажу даного товару;
5) в інвойсі від 17.08.2026 р. №587440 визначено, що рахунок-фактура підлягає оплаті негайно після отримання, однак банківських платіжних документів, які підтверджують ціну покупки товару компанією SV Premiumauto GmbH, не надано;
6) декларантом надано витяг із зовнішнього інтернет-ресурсу (www.mobile.de), в якому вартість нетто (117 563 євро) перевищує вартість зовнішньоекономічної операції;
7) сума оплачених коштів на рахунок продавця Senger Sьdwestfalen GmbH (136 500 євро) перевищує суму інвойсу від 13.08.2026 р. №SVT 0826/185 (116 100 євро), дати здійснення платежів передують посередницькому інвойсу від 17.08.2026 р., а надана банківська виписка охоплює лише період з 01.08.2026 р. по 31.08.2026 р. і не охоплює період здійснення всіх платежів;
8) додатково надана договір-заявка від 04.08.2026 р. №2 передує укладенню зовнішньоекономічної угоди відповідно до контракту від 10.08.2026 р. №SG-SVP 10/08/26.
Вищевказане, на переконання митного органу, свідчило про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, у тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
Водночас Рівненська митниця зазначила, що володіє інформацією щодо митної вартості транспортного засобу зі схожими характеристиками (марка, модель, календарний рік виготовлення тощо), митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 22.12.2025 р. №25UA100110535496U9 – 199 000 євро/од., на підставі якої і визначено нову митну вартість.
У зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень транспортний засіб випущено у вільний обіг за митною декларацією №26UA204130018341U0 від 09.09.2026 р. на умовах надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Розмір додатково нарахованих митних платежів (податку на додану вартість) становить 852 798,93 грн, що підтверджується графами 47, 52 та розділом «В. Подробиці розрахунків» зазначеної митної декларації та не заперечується відповідачем.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 р. №4495-VI (далі – МК України).
Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51, частини першої статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи за визначеним цією нормою переліком.
Частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Перевіряючи обґрунтованість наведених відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення підстав, суд зазначає таке.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видається компетентним органом країни реєстрації та посвідчує факт такої реєстрації. Цей документ за своєю природою не містить і не може містити відомостей про ціну, за якою товар придбано позивачем, а відтак не впливає на числові значення складових митної вартості.
Суд враховує, що розбіжність між особою, зазначеною в реєстраційному документі, та продавцем за зовнішньоекономічним контрактом є звичайною для ринку транспортних засобів, що були у використанні, де товар до моменту експорту проходить через кількох суб`єктів господарювання. У цій справі ланцюг обігу транспортного засобу повністю простежується за поданими документами: Roy Andersson Bilbolaget AB (попередній власник) – Senger Sьdwestfalen GmbH (офіційний дилер) – SV Premiumauto GmbH (продавець за контрактом) – позивач. Характер відповідної операції прямо зазначений дилером у замовленні від 17.07.2026 р.: «Hдndlergeschдft ohne Garantie und Gewдhrleistung, RE-Import Schweden, Zustand bekannt» (дилерська операція без гарантії, реімпорт зі Швеції, стан відомий).
Пунктом 3.1 додаткової угоди №1 від 13.08.2026 р. сторони прямо погодили умови поставки «EXW – Dortmunder Str. 84-90, 59067 Hamm, Germany, Incoterms® 2020». У графі 4 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А№909952 від 18.08.2026 р. місцем завантаження вантажу зазначено саме «Senger Sьdwestfalen GmbH, Dortmunder Str. 84-90, 59067 Hamm». Ця ж адреса зазначена як адреса дилера і у витязі з інтернет-ресурсу www.mobile.de, поданому до митного оформлення. Отже, фактичне місце передачі товару підтверджене трьома незалежними документами.
Зазначення в копії експортної митної декларації міста Frankfurt am Main жодної розбіжності не утворює, оскільки ця адреса (EichenstraЯe 57, 65933 Frankfurt am Main) є однією з офіційних адрес самого продавця – SV Premiumauto GmbH, прямо зазначеною в розділі 9 контракту від 10.08.2026 р. №SG-SVP 10/08/26, і саме продавець виступав експортером товару. Принципово ж те, що базис поставки в обох документах є однаковим – EXW, а отже вартість перевезення продавцем до ціни товару не включалася і була понесена позивачем самостійно.
Твердження відповідача про те, що внаслідок наведеного «відсутня така складова митної вартості як транспортні витрати», спростовується матеріалами справи. Витрати на транспортування до митного кордону України в сумі 16 820,40 грн заявлені позивачем у графі 17 митної декларації та підтверджені договором-заявкою №2 від 04.08.2026 р., договором про перевезення №202622 від 14.08.2026 р., рахунком перевізника ТОВ «ВК-ТРАНС БУД» №09 від 21.08.2026 р. та платіжною інструкцією №530 від 07.09.2026 р. Жодного власного розрахунку, який би спростовував наведений розмір транспортних витрат або свідчив про його заниження, відповідач не навів ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві.
Суд також звертає увагу на суперечливість позиції відповідача: стверджуючи в оскаржуваному рішенні, що договір-заявка від 04.08.2026 р. №2 не була надана до митного оформлення, відповідач у відзиві на позов сам зазначає цей документ серед тих, що були додатково надані декларантом на вимогу митного органу.
Це твердження відповідача прямо суперечить змісту поданих документів. Додаткова угода №1 має назву «Додаткова угода №1 до Контракту купівлі-продажу №SG-SVP 10/08/26», у преамбулі містить формулювання «до Контракту купівлі-продажу №SG-SVP 10/08/26 від 10 серпня 2026 року», а пункт 5.1 додаткової угоди повторно зазначає: «Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Контракту купівлі-продажу №SG-SVP 10/08/26 від 10.08.2026 р.». Крім того, сам номер контракту (SG-SVP 10/08/26) містить дату його укладення.
Щодо відсутності ціни товару в копії експортної митної декларації суд зазначає, що обсяг відомостей у такому документі визначається законодавством країни відправлення, а не волею декларанта. Крім того, копія митної декларації країни відправлення не входить до визначеного частиною другою статті 53 МК України переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, а є додатковим документом. Ціна товару підтверджена інвойсом №SVT 0826/185 від 13.08.2026 р. та пунктами 1.2, 2.1 додаткової угоди №1 від 13.08.2026 р.
Разом із тим, як убачається з рахунку (Rechnung) Senger Sьdwestfalen GmbH №587440 від 17.08.2026 р., ціна придбання товару має такі складові: Nettobetrag (сума без податку на додану вартість) – 114 705,88 EUR; Steuersatz (ставка податку) – 19,0 %; Steuerbetrag (сума податку) – 21 794,12 EUR; Kaufpreis (ціна придбання) – 136 500,00 EUR. Ті самі показники містяться у верифікованому замовленні (Verbindliche Bestellung) №I/7028887 від 17.07.2026 р. та в підтвердженні замовлення (Auftragsbestдtigung) від 17.07.2026 р. Наявність у ціні 136 500,00 євро податку на додану вартість у сумі 21 794,12 євро прямо визнана і самим відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення.
Своєю чергою, ціна продажу товару позивачу становить 116 100,00 євро і є, як прямо зазначено в пункті 1.2 додаткової угоди №1 від 13.08.2026 р., нетто-експортною ціною, тобто ціною без податку на додану вартість, оскільки при вивезенні товару за межі Європейського Союзу така операція оподатковується за нульовою ставкою.
Таким чином, при зіставленні співмірних величин ціна продажу позивачу (116 100,00 євро) перевищує ціну придбання товару продавцем без урахування податку на додану вартість (114 705,88 євро) на 1 394,12 євро, що становить звичайну торговельну націнку посередника. Отже, обставина, покладена відповідачем в основу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості, у дійсності не існує.
Що ж до хронологічної невідповідності документів та платежів третіх осіб, з то з даного приводу судом встановлено, що інвойс №587440 від 17.08.2026 р. стосується господарської операції між двома німецькими компаніями – Senger Sьdwestfalen GmbH та SV Premiumauto GmbH, стороною якої позивач не є. З поданих документів простежується така послідовність подій: 17.07.2026 р. – замовлення автомобіля в офіційного дилера; 29.07.2026 р. – передача автомобіля; 30.07.2026 р. – 13.08.2026 р. – поетапна оплата продавцем вартості автомобіля дилеру; 10.08.2026 р. – укладення контракту з позивачем; 13.08.2026 р. – укладення додаткової угоди №1 та виставлення інвойсу позивачу; 17.08.2026 р. – виставлення дилером остаточного рахунку продавцю; 18.08.2026 р. – завантаження та відправлення товару.
Виставлення остаточного рахунку після завершення розрахунків і передачі товару відповідає умовам замовлення («Der Kaufpreis ist bis Ьbergabe auf ein Konto des Verkдufers zu ьberweisen») і є звичайною комерційною практикою при продажу з попередньою оплатою. Суд враховує й те, що всі п`ять платіжних документів продавця містять одне й те саме посилання – «Kd.Nr. 7028887 / Int.Nr. 99813», яке збігається з номером клієнта та номером автомобіля в документах дилера і на інтернет-ресурсі www.mobile.de, що дозволяє ідентифікувати увесь ланцюг документів як такий, що стосується саме оцінюваного товару.
Суд окремо наголошує, що документи щодо взаємовідносин продавця з третіми особами (інвойс попереднього продавця, платіжні документи продавця, виписки з його банківських рахунків) не входять до визначеного частиною другою статті 53 МК України переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, і були надані декларантом добровільно на реалізацію права, передбаченого частиною шостою статті 53 МК України. За таких обставин зауваження до повноти таких документів, зокрема до періоду, який охоплює банківська виписка, не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2025 р. у справі №280/7653/23, згідно з якою вказівка на недоліки в документі, що не входить до переліку частини другої статті 53 МК України, без обґрунтованих зауважень до основних документів не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за визначеною декларантом митною вартістю.
Окрім того, судом встановлено, що оскаржуване рішення в цій частині містить взаємовиключні твердження. Зазначивши, що «банківських платіжних документів, які підтверджують ціну покупки товару компанією SV Premiumauto GmbH не надано», відповідач у тому ж пункті графи 33 сам перелічує ці документи: платіжні документи від 30.07.2026 р. на суму 10 000 євро, від 31.07.2026 р. на суму 30 000 євро, від 07.08.2026 р. на суму 37 500 євро, від 11.08.2026 р. на суму 49 500 євро та від 13.08.2026 р. на суму 9 500 євро. Аналогічні взаємовиключні твердження містить і відзив на позовну заяву.
Не відповідає дійсності і твердження про те, що банківська виписка охоплює лише період з 01.08.2026 р. по 31.08.2026 р., оскільки з графи 44 митної декларації та з переліку документів, наведеного в картці відмови №UA204130/2026/000380, вбачається, що до митного оформлення подано три виписки з банку продавця: за період 01.07-31.07.2026 р., за період 01.08-31.08.2026 р. та станом на 03.09.2026 р.
Крім того, судом взято до уваги, що поданий декларантом витяг з інтернет-ресурсу www.mobile.de. стосується оголошення про продаж саме оцінюваного транспортного засобу, оскільки містить відомості про того самого продавця (Senger Sьdwestfalen GmbH, Dortmunder StraЯe 84-90, DE-59067 Hamm), той самий номер автомобіля («Fahrzeug-Nr. fьr Kundenanfragen: 99813») та ті самі характеристики – EQS 680 SUV Maybach, пробіг 2 600 км, потужність 484 кВт, ємність батареї 118 кВт·год, перша реєстрація 08/2024, колір obsidianschwarz metallic, один власник, стан «Unfallfrei».
Роздрібна ціна пропозиції цього автомобіля в офіційного дилера становила 139 900 євро з податком на додану вартість, що відповідає 117 563 євро нетто. Ціна зовнішньоекономічної операції становить 116 100 євро нетто, тобто є меншою за роздрібну ціну пропозиції лише на 1 463 євро, або на 1,26 %. Така мінімальна різниця не спростовує, а навпаки – підтверджує ринковий характер заявленої митної вартості.
При цьому суд звертає увагу, що відповідач, маючи у своєму розпорядженні зазначений документ, визначив митну вартість на рівні 199 000 євро, тобто на 69 відсотків вище за роздрібну нетто-ціну, за якою цей самий автомобіль пропонувався до продажу офіційним дилером у країні відправлення. Жодного пояснення такому результату ані оскаржуване рішення, ані відзив на позов не містять.
Що ж дати договору-заявки на перевезення, то з даного приводу судом враховано, що та обставина, що договір-заявка №2 від 04.08.2026 р. датована раніше за контракт від 10.08.2026 р., не впливає на числові значення складових митної вартості. Договір перевезення є самостійним правочином, укладеним з іншою особою – ТОВ «ВК-ТРАНС БУД», і законодавство не встановлює вимоги щодо його укладення виключно після підписання зовнішньоекономічного контракту. До того ж автомобіль було замовлено в офіційного дилера 17.07.2026 р., а передано продавцю 29.07.2026 р., а відтак завчасна організація перевезення є звичайною господарською практикою.
Підсумовуючи викладене, суд висновує, що жодна з наведених відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення обставин не стосується числових значень складових митної вартості товару. Фактурна вартість товару (116 100,00 євро) однаково і без розбіжностей зазначена в додатковій угоді №1 від 13.08.2026 р., в інвойсі №SVT 0826/185 від 13.08.2026 р. та у графі 22 митної декларації, а витрати на транспортування (16 820,40 грн) – у рахунку перевізника №09 від 21.08.2026 р. та у графі 17 митної декларації. Жодної розбіжності в сумах, валюті чи ідентифікаторах товару відповідач не виявив і в оскаржуваному рішенні на жодну таку розбіжність не послався.
Суд також зазначає, що в пункті ІІІ графи 33 оскаржуваного рішення відповідач обумовив можливість визнання заявленої митної вартості наданням, зокрема, виписки з бухгалтерської документації продавця, калькуляції ціни товару та договору із третіми особами. Такі документи є документами іноземного суб`єкта господарювання, отримання яких не залежить від волі позивача і щодо яких він не має правових механізмів примусу. Обумовлення визнання митної вартості наданням документів, які об`єктивно не можуть бути отримані декларантом, суперечить частині п`ятій статті 53 МК України та позбавляє декларанта реальної можливості усунути нібито виявлені недоліки, чим порушено і вимоги пункту 2 частини четвертої статті 54 МК України.
Відповідно до частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Всупереч наведеним приписам в оскаржуваному рішенні відповідач не навів обов`язкових відомостей на обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі всієї сукупності поданих позивачем документів, не зазначив, який саме показник ціни придбаного товару є сумнівним чи помилковим, а також не обґрунтував числового значення скоригованої митної вартості з урахуванням індивідуальних характеристик саме оцінюваного товару.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.02.2025 р. у справі №300/784/24, митниця має вказати, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих декларантом до митного оформлення документах стали підставою для невизнання визначеної ним митної вартості товару, а також навести обставини, що вплинули на таке коригування; якщо зі змісту рішення про коригування митної вартості не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару був сумнівним чи помилковим, таке рішення є необґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин другої, третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 64 МК України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
З матеріалів справи вбачається, що джерелом інформації для коригування митної вартості відповідач обрав митну декларацію від 22.12.2025 р. №25UA100110535496U9 (199 000 євро/од.), здійснивши порівняння виключно за ознаками «марка, модель, календарний рік виготовлення тощо».
Водночас відповідач не зазначив ані ідентифікаційних даних (VIN), ані пробігу, ані комплектації, ані технічного стану товару, взятого за основу для коригування, а також не навів жодних коригувань на умови поставки та комерційні рівні операцій. Суд враховує й те, що за джерело взято митну декларацію, оформлену більш ніж за вісім місяців до митного оформлення оцінюваного товару.
За відсутності будь-яких коригувань на зазначені відмінності використана відповідачем інформація не може вважатися спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару, а сама митна вартість – визначеною з дотриманням вимог частини другої статті 64 МК України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2026 р. у справі №560/2740/25, згідно з якою митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості за резервним методом, зобов`язаний обґрунтувати належними доказами, чому митна вартість визначена ним саме у такому розмірі, які складові вплинули на формування цієї вартості, та навести порівняння характеристик оцінюваного товару і характеристик товару, ціна якого була взята за основу для коригування; відсутність такого порівняння свідчить про недотримання вимог статті 55 МК України щодо обґрунтованості рішень.
Суд також зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня ціни товару, заявленого до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення, але не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів та в подальшому для коригування митної вартості. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 р. у справі №420/4820/19 наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованого товару, випущеного у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
Крім того, оскаржуване рішення не містить жодного опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
Оцінка встановлених судом обставин у розрізі норм наведеного вище митного законодавства дає суду підстави дійти висновку, що надані декларантом документи належно підтверджували митну вартість імпортованого позивачем транспортного засобу за першим методом – за ціною договору. Застосована Рівненською митницею процедура коригування митної вартості товару за резервним методом не ґрунтується на вимогах закону, оскільки були безпідставно не враховані надані декларантом документи, а ключовий висновок відповідача про перевищення ціни придбання над ціною продажу є наслідком зіставлення непорівнюваних величин.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Оскаржувані рішення цьому критерію не відповідають.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності оскаржених рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Натомість доводи позивача ґрунтуються на нормах чинного законодавства та відповідають обставинам справи. Отже, позов слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Враховуючи результати судового розгляду справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 10 233,59 грн суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до частини першої статті 139 КАС України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та інша правнича допомога, пов`язана зі справою, які сторона сплатила або має сплатити. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правничої допомоги №26-09/248 від 14.09.2026 р., розрахунок №1 від 14.09.2026 р. суми гонорару адвокатського бюро, рахунок на оплату №1/26 від 14.09.2026 р. та платіжний документ про сплату гонорару на загальну суму 13 000,00 грн.
Згідно з розрахунком №1 від 14.09.2026 р. сума гонорару складається з вартості аналізу представлених клієнтом документів, формування запитів, підготовки процесуальних документів (10 годин Ч 1 000,00 грн = 10 000,00 грн) та представництва інтересів у суді, в тому числі участі в судових засіданнях (3 години Ч 1 000,00 грн = 3 000,00 грн).
Відповідач проти заявленого розміру витрат заперечив, вказавши на його неспівмірність та на те, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Оскільки справа розглянута судом у порядку письмового провадження без проведення судових засідань, послуга з представництва інтересів позивача в судових засіданнях фактично не надавалася, а відтак витрати в цій частині (3 000,00 грн) не підлягають відшкодуванню. Суд враховує, що й сам позивач у відповіді на відзив зазначив про відсутність наміру наполягати на компенсації цієї частини гонорару в разі, якщо судові засідання у справі не відбудуться. Решта ж витрат у сумі 10000,00 грн. є документально підтвердженою, співмірною зі складністю справи, обсягом фактично наданих послуг (підготовка позовної заяви та відповіді на відзив, опрацювання документів, складених трьома мовами, щодо чотириланкового ланцюга обігу товару) та з ціною позову (852 798,93 грн), а тому підлягає присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2026/000043/2 від 07.09.2026 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці №UA204130/2026/000380 від 07.09.2026 р.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «СТАНДАРТ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати на суму 20233,59 грн., а саме зі сплати судового збору в сумі 10 233,59 грн (десять тисяч двісті тридцять три гривні 59 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15 жовтня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «СТАНДАРТ ГРУП» (вул. Захисників України, 3, кімната 503,м. Чорноморськ,Одеський р-н, Одеська обл.,68005, ЄДРПОУ/РНОКПП 42643613)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя Д.П. Зозуля
Оригінал: reyestr.court.gov.ua