Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №460/12967/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №460/12967/26

Суддя: Н.В. Друзенко

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12967/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про перебування на військовому обліку та зобов`язання відповідача здійснити внесення актуальної інформації щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої він виключений з військового обліку.

Ухвалою суду від 07.07.2026 відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та 24.10.2013 був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку. Вказує, що на момент виключення з військового обліку досяг 40-річного віку та відповідно до чинної на той час редакції статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» втратив статус військовозобов`язаного. Разом з тим, позивачу стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» він продовжує обліковуватися як військовозобов`язаний. Звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення до Реєстру відомостей щодо його виключення з військового обліку, отримав відповідь про те, що військовозобов`язані, які за станом здоров`я придатні до проходження військової служби та не досягли 60-річного віку, повинні перебувати на військовому обліку. Позивач вважає, що збільшення у 2014 році граничного віку перебування в запасі до 60 років не поширюється на осіб, які були виключені з військового обліку до набрання чинності відповідними законодавчими змінами, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Не погоджуючись із внесенням відповідачем до Реєстру «Оберіг» відомостей про його перебування на військовому обліку та невнесенням інформації про виключення з такого обліку, вважаючи відповідні дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних. Вказує, що законодавство, яке регулює питання військового обліку, неодноразово змінювалося, зокрема у 2014 році було збільшено граничний вік перебування в запасі, який наразі становить 60 років. Наголошує, що позивач зазначеного віку не досяг, а тому підстави для його виключення з військового обліку відповідно до чинної редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутні. Крім того, зазначає, що підставу для виключення з військового обліку у зв`язку з неотриманням до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності було виключено із законодавства. Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, відповідач вказує, що відомості військово-облікового документа повинні відповідати інформації, яка міститься в Реєстрі, а внесення змін до нього здійснюється у встановленому законодавством порядку. З огляду на викладене вважає, що правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку відсутні, а дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями військово-облікового документа позивача.

Як вбачається з копії військового квитка позивача, 24 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, про що у військово-обліковому документі зроблено відповідну відмітку.

Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII у редакції, чинній на час виключення позивача з військового обліку, граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду становив 40 років.

Згідно із Законом України від 27.03.2014 №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» до статті 28 Закону №2232-XII внесено зміни, якими граничний вік перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду збільшено до 50 років. У подальшому Законом України від 22.07.2014 №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"» граничний вік перебування в запасі збільшено до 60 років.

Як вбачається з матеріалів справи та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обліковується у зазначеному Реєстрі як військовозобов`язаний, який перебуває на військовому обліку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у якій просив відобразити інформацію про його виключення з військового обліку 24.10.2013 у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, відповідно до запису у військовому квитку.

Як вбачається зі змісту відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 на зазначене звернення, позивачу повідомлено, що військовозобов`язані, які за станом здоров`я придатні до проходження військової служби та не досягли 60-річного віку, повинні перебувати на військовому обліку.

Згідно з відзивом на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначив, що відповідно до чинної редакції статті 28 Закону №2232-XII граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі становить 60 років, якого позивач не досяг. Відповідач також вказав, що внесення змін до законодавства щодо збільшення граничного віку перебування в запасі поширюється на громадян України, які не досягли встановленого законом граничного віку, у зв`язку із чим позивача поновлено на військовому обліку військовозобов`язаних.

Поряд із цим, у відзиві відповідач послався на положення Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, відповідно до якого відомості військово-облікового документа повинні відповідати відомостям Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та зазначив про відсутність правових підстав для внесення до Реєстру змін у спосіб, визначений позивачем.

Водночас позивач, посилаючись на наявний у військовому квитку запис про виключення з військового обліку 24.10.2013, вважає, що подальше збільшення законодавцем граничного віку перебування в запасі не є підставою для повторного взяття його на військовий облік, оскільки на момент набрання чинності відповідними законодавчими змінами він уже був виключений з такого обліку.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування його на військовому обліку та невнесення інформації про виключення з військового обліку відповідно до запису у військовому квитку, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, у якому просить визнати відповідні дії протиправними та зобов`язати відповідача внести до Реєстру актуальні відомості про його виключення з військового обліку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Приписами частин 2-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 9статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань.

Так, позивач вважає, що відповідач ще станом на 24.10.2013 року зобов`язаний був виключити позивача у зв`язку з досягненням ним граничного віку перебування в запасі з військового обліку.

За приписами п.4 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у районних (міських військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Частиною 2 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

При цьому ч.4 ст.28 Закону №2232-XII, визначено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Законами України №1169-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації” та №1604-VII “Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” до ст.28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

Виходячи із змісту ст.37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” підставою для виключення особи з військового обліку є досягнення граничного віку перебування в запасі. При цьому, із врахуванням ч. 4 ст. 28 цього Закону граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві є граничний вік перебування в запасі другого розряду.

Положеннями п.2 ст.28 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у редакції від 01.01.2008 визначалося, що граничний вік перебування в запасі другого розряду становить 40 років. Втім, досягнення граничного віку перебування в запасі не визначало своїм наслідком виключення з військового обліку.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Таким чином, дія Закону №2232-XII у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-ХІІ позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, на законних підставах перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у відповідача.

За таких обставин, правові підстави для виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних відсутні, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 та зобов`язання працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 виключений з військового обліку - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.В. Друзенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua