Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №544/848/26 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/848/26

пров. № 1-кп/544/112/2026

Номер рядка звіту 227

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026170580000022 від 23.01.2026 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, не працюючого, пенсіонера, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 22 січня 2026 року, приблизно о 12 годині 50 хвилин, в світлий час доби, в умовах достатньої видимості, на 158 кілометрі автодороги Київ-Харків, в межах м. Пирятин Лубенського району Полтавської області, керуючи технічно справним автомобілем (сідловим тягачем) DAF CF 85.410, н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHNITZ SCO 24, н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у напрямку до м.Харкова, під час руху по обледенілому дорожньому покритті не врахував дорожню обстановку, у тому числі погодні умови та стан дорожнього покриття, не обрав таку швидкість руху та такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортним засобом, допустив виїзд за межі проїзної частини на розподільчу смугу та наїзд на металеве огородження розподільчої смуги з послідуючим перекиданням напівпричепа, після чого втратив керування транспортним засобом, внаслідок чого автомобіль з напівпричепом в некерованому стані виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем RENAULT PREMIUM 460 DXI, н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом KRONE SDP 27, н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в зустрічному напрямку, тобто у напрямку до м. Києва.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля RENAULT PREMIUM 460 DXI, н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом KRONE SDP 27, н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, відкритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості та вдавленим багато уламковим переломом лобної кістки справа зі зміщенням уламків і геморагічними забоями обох лобних та правої скроневої долей головного мозку і пластинчастою субдуральною гематомою правої гемісфери головного мозку та пневмоцефалією, із забито-рваними ранами лобної ділянки з послідуючими оперативними втручаннями та посттравматичним менінгоенцефалітом, множинних переломів кісток лицевого скелету (перелому лобної кістки, стінок орбіти зліва, стінок верхньо-щелепного синуса зліва, багатоуламкового перелому лицевої кістки зліва, перелому нижнього краю орбіти справа, перелому вінцевого відростку нижньої щелепи зліва) зі зміщенням уламків; перелому клиновидної кістки, решітчастого лабіринту, кісток носу, гемосинусу, геморагічного двобічного мастоїдиту, гематоми орбіти правого ока, параорбітальних гематом, рваних ран і контузії лівого ока з гемофтальмом; закритої травми грудної клітки з множинними переломами ребер зліва та лівобічним травматичним пульмонітом з двобічним плевральним випотом і легеневою недостатністю І-ІІІ ступеню; закритої травми живота з забоєм селезінки; закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням уламків, закритого уламкового перелому лівої лопатки з забоєм серця, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, кабіни вантажного автомобіля при ДТП у якості водія при зіткненні з іншим вантажним автомобілем та за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Вказаними діями водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги 12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

У даній дорожній обстановці невідповідності з вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху України, допущені водієм ОСОБА_4 , з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і в умовах даної події водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру та які водій ОСОБА_4 мав можливість та повинен був виконати.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи фактичних обставин справи, свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, пояснив наступне. З 2021 року і на момент ДТП він працював по трудовому договору в ТОВ «Капітал-Автотранс» водієм. 22 січня 2026 року він їхав на технічно справному автомобілі ДАФ з причепом з Києва в Запоріжжя, віз пиво. Був втомлений, тому що у дорозі вже три доби без відпочинку. Хотів зупинитись біля с.Велика Круча відпочити. Але далі він не пам`ятає що сталось, якесь затемнення. Прийшов до тями, коли його витягли з машини якісь люди і відвезли до лікарні. Не пам`ятає як виїхав на полосу зустрічного руху, можливо втратив керування. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суд суворо його не карати. Щодо витрат потерпілого на правову допомогу зазначив, що погоджується їх компенсувати, але при наявності в нього коштів, оскільки він не працює.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, суд находить їх достатніми та істинними.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 22.01.2026 приблизно до 12-50год він їхав зі сторони м.Харкова по а/д Київ-Харків на службовому вантажному автомобілі на завантаження. В районі міста Пирятина він побачив на зустрічній смузі вантажний автомобіль рожевого кольору ДАФ, який рухався, потім втратив керування, переїхав огорожу (металеві відбійники) та виїхав йому на зустріч. Він почав гальмувати, щоб уникнути зіткнення, але автомобіль ДАФ рухався йому назустріч, тому він не міг уникнути зіткнення. Зіткнення відбулось з передньою частиною його автомобіля. Після зіткнення він нічого не пам`ятає, тому що втратив свідомість. Прийшов до тями 05 лютого 2026 року в полтавській лікарні. Просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду без позбавлення волі, а також стягнути з обвинуваченого на його користь витрати на правову допомогу адвоката в сумі 30000грн.

Представник потерпілого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 не заперечував проти призначення обвинуваченому покарання, яке просив прокурор, а також просив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правову допомогу в сумі 30000грн.

Суд, роз`яснивши учасникам судового процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, заслухавши їх думку та враховуючи те, що учасники судовому процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд дії ОСОБА_4 кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином; ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, який свою вину визнав, у скоєному розкаявся; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він до лікарів нарколога та психіатра не звертався, що свідчить про його осудність; розлучений; є пенсіонером та особою похилого віку; на час ухвалення вироку не працює; за місцем роботи в ТОВ «КАПІТАЛ-АВТОТРАС» в якості водія, де працював з 02.07.2021 та на момент вчинення ДТП 22.01.2026, характеризувався позитивно; притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення на транспорті; раніше не судимий (а.с.134-144).

За сукупності наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також думку прокурора та потерпілого, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. Підстав для застосування положень ст.69 КК України суд не вбачає.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги висновок органу пробації, в якому вказано про можливість виправлення особи без обмеження або позбавлення волі на певний строк та не становить небезпеки для суспільства.

За наведених вище обставин суд уважає, що обвинувачений загрози для суспільства не становить, тому приходить до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме його меті, гуманності, справедливості, співмірності та індивідуалізації і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства, правами потерпілого та особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України з урахуванням того, що частина речових доказів, а саме: медична картка КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування Лубенської міської ради» на ім`я стаціонарного хворого ОСОБА_5 №847, заведена 22.01.2026, та медична карта КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім.М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» на ім`я стаціонарного хворого ОСОБА_5 №2697, заведена 22.01.2026, ухвалою Пирятинського районного суду від 01.07.2026 повернуті до КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування Лубенської міської ради» та КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» із залишенням в матеріалах кримінального провадження належним чином завірених їх копій.

Суд уважає за необхідне згідно з ч.4 ст.174 КПК України скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчої судді від 23.01.2026.

Судові витрати за проведені експертиз стягнути з ОСОБА_4 на підставі ст. 124, 126 КПК України.

Щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого процесуальних витрат на правову допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Статтею 120 КПК України передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого несе потерпілий.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16).

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).

Законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

З урахуванням вищенаведених вимог діючого законодавства, не зважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_5 відповідно до наданих суду документів сплатив за правову допомогу – послуги адвоката 40000грн, суд уважає розмір цих витрат завищеним. При цьому суд враховує: складність справи, яка є нескладною; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; обставини кримінального провадження; повне визнання вини обвинуваченим; розгляд кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України тощо.

Також суд враховує матеріальний стан обвинуваченого, який є пенсіонером та особою похилого віку, на даний час не працює.

З огляду на викладене суд уважає, що витрати на правову допомогу в сумі 20000грн відповідають критерію реальних адвокатських витрат, розумності та співмірності, та майнового стану обвинуваченого.

Враховуючи, що обвинуваченим вже сплачено на користь потерпілого в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 10000грн, тому з обвинуваченого підлягають стягненню за цим вироком витрати на правову допомогу в сумі 10000грн.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити покарання за даним законом у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката 10000 (десять тисяч) гривень.

Речові докази: автомобіль DAF CF 85.410, н.з. НОМЕР_5 , з напівпричепом SCHNITZ SCO 24, н.з. НОМЕР_6 , що знаходяться на зберіганні на автомобільній стоянці за адресою: вул. Сумська, 2, м. Пирятин Лубенського району Полтавської області; автомобіль RENAULT PREMIUM 460 DXI, н.з. НОМЕР_7 , що знаходиться на зберіганні на автомобільній стоянці за адресою: вул. Сумська, 2, м. Пирятин Лубенського району Полтавської області – з набранням вироком законної сили повернути їх власникам; медичну картку КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування Лубенської міської ради» на ім`я ОСОБА_4 №849/89/131, що знаходиться на зберіганні в кімнаті схову речових доказів ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області – з набранням вироком законної сили повернути до КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування Лубенської міської ради».

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчої судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 23.01.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні №12026170580000022 від 23.01.2026 в сумі 9805 (дев`ять тисяч вісімсот п`ять) гривень 40 копійок.

Вирок може бути оскаржений з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст.394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1