Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №512/440/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/440/26

Провадження № 2/512/518/26

"14" жовтня 2026 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря – Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю Тертиця Т.В., в інтересах ТОВ «Укр кредит фінанс», через «Електронний суд» звернулася до Савранського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої – заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.08.2025 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №1587-6778 та надано кредит у розмірі 18000,00 грн. строком на 365 днів, 0,918 % - денна процентна ставка на дату укладення договору.

Крім того, представник позивача зазначила, що відповідачка підписала вказаний кредитний договір одноразовим ідентифікатором А9987.

Разом з тим, ТОВ «Укр кредит фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір №02/06/2020 про надання послуг приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21/772-рк від 29.04.2023 р.) видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (відповідачки), чим виконав свої зобов?язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Однак, в подальшому відповідачка всупереч умовам кредитного договору порушила визначені умови і в кінцевому підсумку не повернула у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Таким чином, представник позивача зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 64490,00 грн., з яких заборгованість за кредитом – 18000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами – 34790,40 грн., заборгованість за процентами на підставі статті 625 ЦК України – 9000,00 грн., заборгованість по комісії – 2700,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецького О.Ю. від 15.06.2026 вказаний позов залишений без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків (а.с.116-117).

23.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків в якій зазначено, що із 12.08.2025 по 10.09.2025 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 0,90% за кожен день користування Кредитом протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця. із 11.09.2025 по 07.02.2026 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. Із 08.02.2026 року по 01.03.2026 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту. Відповідно до пункту 4.14. кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику.

Разом з тим, представник позивача зазначила, що дата повернення (виплати) кредиту 11.08.2026. Продовження строку кредитування або строку кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору, згідно з якою після укладення Додаткової угоди Строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення Додаткової угоди до його закінчення 365 календарних днів. У такому випадку актуальний Строк кредитування зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування.

Станом на 02.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 64490,40 гривень та складається з простроченої заборгованості за кредитом - 18000,00 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 34790,40 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами річних на підставі статті 625 ЦК - 9000,00 гривень, та нарахуванням комісії - 2700,00 гривень.

Щодо укладення кредитного договору представник позивача вказала, що відповідачка попередньо ознайомилася з договором та правилами надання споживчих кредитів та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1587-6778 від 12.08.2025. Зазначений договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А9987.

Разом з тим, представник позивача зазначила, що відповідачем задля ідентифікації було використано систему BankID НБУ. Так, відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації) як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору (а.с.119-125).

Крім того, разом із заявою про усунення недоліків представник позивача надала суду клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у Акціонерного Товариства «Універсал банк» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23, код ЄДРПОУ: 21133352) підтвердження належності банківської карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії та номер: НОМЕР_2 , виданий Савранським РС ГУ ДМС України в Одеській області 12.01.2017 року, (РНОКПП) НОМЕР_3 ), на яку 12.08.2025 року було перераховано кредитні кошти в сумі: 18 000,00 грн., (ID транзакції: НОМЕР_4 ); витребувати у Акціонерного Товариства «Універсал банк» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23, код ЄДРПОУ: 21133352) виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії та номер: НОМЕР_2 , виданий Савранським РС ГУ ДМС України в Одеській області 12.01.2017 року, (РНОКПП) НОМЕР_3 ), щодо надходження коштів 12.08.2025 р., в сумі: 18 000,00 грн., (ID транзакції: 1655824368), на банківську картку НОМЕР_1 (а.с.135-136).

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецького О.Ю. від 01.07.2026 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21.09.2026 за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів (а.с.141-142).

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Крім того, зазначеною ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено .

Згідно відповіді Савранської селищної ради №07-05/2224/1694 від 17.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.118).

Так, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем його реєстрації.

05.08.2026 до суду надійшла інформація АТ «Універсал банк» про рух коштів на картці відповідачки (а.с.144-145).

26.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається що відповідачка позовні вимоги визнала частково. Так, відповідачка не визнає позов у частині розрахунку відсотків та зазначає, що сам по собі факт зазначеної денної ставки яка не перевищує 1% не свідчить автоматично про правильність та законність усього розрахунку заборгованості оскільки максимальний розмір такої розрахункової денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Також, відповідачка не погоджується з позовною вимогою позивача стосовно стягнення з неї заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України оскільки кредитний договір №1587-6778 укладений 12.08.2025 тобто у період дії в країні військового стану (а.с.147-148, 149).

Слухання справи відкладено на 14.10.2026.

Представник позивача, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, проте, у судове засідання не з`явилася, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.111).

Матеріали справи містять довідки про доставку електронного документа (судової повістки) до Електронного кабінету позивача та його представника в автоматизованій системі документообігу суду (ЄСІТС). Згідно з вказаною довідкою, повістки про виклик у судове засідання на 14.10.2026 було доставлено до електронного кабінету позивача та його предстаника 25.09.2026 (а.с.151, 152).

Відповідачка в судове засідання призначене на 14.10.2026 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, до суду повернувся конверт з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 150).

Відповідно до Довідок про доставку електронного листа відповідачка зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» та отримувала електроні повістки та ухвали суду до свого електронного кабінету (а.с.143 а, 154).

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідачки про розгляд справи у її відсутність, оскільки остання перебуває за межами України (а.с.148 на звороті).

Отже, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що згідно договору про відкриття кредитної лінії №1587-6778 від 12.08.2025 вбачається, про укладення електронного договору між позивачем та відповідачем. Дата видачі кредиту – 12.08.2025, сума кредиту – 18000,00 грн., денна процентна ставка на дату укладення договору становить 0,918%, строк кредитування – 365 днів, загальна вартість за кредитом 78286,18 грн. (а.с.13-24).

Крім того, з вказаного договору вбачається, що відповідачка надала свою згоду на укладення кредитного договору шляхом підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А9987 (а.с.23 на звороті).

Матеріали справи містять правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» (а.с.25-33).

З додатку №2 до договору про відкриття кредитної лінії №1587-6778 від 12.08.2025 продукту «MiniKasa» вбачається, що сума кредиту за договором становить 18000,00 грн., проценти за користування кредитом – 57042,00 грн.. комісія за надання кредиту – 2700,00 грн., загальна вартість кредиту – 78286,18 грн. (а.с.33 на звороті – 34).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума кредитного ліміту – 18000,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період сплати відсотків – 30 календарних днів, стандартна ставка 365% (1% в день на період №1*); 270,1% (0,74% в день на період №2**) *період №1 - до 180-го календарного дня включно користування кредитом **період №2 - 3 181-го по 365-й календарний день користування кредитом, комісія за видачу кредиту 15.00% (а.с.35-37).

Матеріали справи містять додаток до паспорта споживчого кредиту (а.с.38-86).

З інформації ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №186562-1655824368-17032026 від 17.03.2026 вбачається, що 12.08.2025 об 11 годині 59 хвилин на номер картки НОМЕР_5 перераховано кошти в сумі 18000,00 грн (а.с.87).

З довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» вбачається, що 12.08.2025 через платіжну систему EasyPay здійснено платіж 1655824368 на карту НОМЕР_1 у сумі 18000,00 грн. (а.с.88).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Укр кредит фінанс» вбачається, що станом на 02.03.2026 у відповідачки існує заборгованість у сумі 64490,40 грн., з яких 18000,00 грн. – основний борг, 34790,40 грн. – залишок відсотків, 9000,00 грн. – залишок відсотків за статтею 625 ЦК України, 2700,00 грн. – залишок комісії (а.с.89-91).

З вимоги про дострокове повернення кредиту адресованій ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ «Укр кредит фінанс» повідомив відповідачку про заборгованість за кредитним договором що складає 64490,40 грн. (а.с.92).

Матеріали справи містять список №21098-01-81-129 рекомендований лист, що свідчить про надсилання відповідачці поштової кореспонденції (а.с.93).

З довідки АБ «Укргазбанк» вбачається, що з 20.05.2026 у АБ «Укргазбанк» відкрито поточні рахунки ТОВ «Укр кредит фіннс» (а.с.141).

З інформації наданої АТ «Універсал банк» вбачається, що 12.08.2025 на рахунок відповідача відбулося зарахування коштів у сумі 18000,00 грн. деталі операції Тov Ukrkreditfin (а.с.144 - 145).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного між сторонами кредитного договору такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 548 ЦК виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. Видами забезпечення виконання зобов`язання, в контексті статей 546, 549 ЦК України є неустойка у вигляді штрафу або пені.

Відповідно до статті 611 ЦК України за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошові зобов`язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргів.

Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника.

В частині 2 статті 1054 ЦК України закріплено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу частини 1 статті 1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу статті 536 ЦК України вбачається, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, Верховний Суд в своїй постанові від 03 листопада 2020 року, справа № 921/315/18 наголосив, що проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1 відсоток.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами Договору про споживчий кредит №1587-6778 від 12.08.2025, строк кредитування становить 365 днів (з 12.08.2025 по 11.08.2026), а визначена договором денна процентна ставка становить 0,918 % за кожен день користування кредитними коштами.

Оскільки встановлений договором розмір денної процентної ставки є меншим, ніж передбачений законом граничний максимум, суд констатує відсутність порушень норми права з боку кредитодавця та визнає умови договору в цій частині правомірними.

Суд встановив, що всупереч умов Договору про надання кредиту та норм закону відповідачка допускала порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснювала платежів, передбачених цим договором.

Так, відповідачка не спростувала доводів позивача щодо розміру заборгованості, зокрема в частині стягнення основної суми боргу та нарахованих процентів. Вона не надала суду власного контррозрахунку заборгованості, не пред`явила доказів її сплати, а також доказів неотримання кредитних коштів. Отже, відповідачка не вчинила жодних дій на спростування правильності нарахованої суми боргу.

Разом з тим, у відзиві вона зазначила, що жодного разу не здійснювала платежів на погашення кредиту.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.14, 4.20 кредитного договору №1587-6778 від 12.08.2025 вбачається, що дата надання кредиту 12.08.2025; сума кредиту - 18000,00 грн.; строк надання кредиту – 365 днів; дата повернення кредиту 11.08.2026 та денна процентна ставка – 0,918% (а.с.14 на звороті – 16).

Так, відповідачка доводів позивача про розмір такої заборгованості, зокрема про стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу та суми - за процентами, не спростувала, контррозрахунку заборгованості не зробила, доказів її сплати суду не подала, як доказів і неотримання кредитних коштів, а отже не вчинила жодних дій на спростування правильність нарахованої суми боргу.

Представник позивача в заяві про усунення недоліків від 23.06.2026 вказав, що із 12.08.2025 по 10.09.2025 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 0,90% за кожен день користування Кредитом протягом перших 30 календарних днів першого Базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.

Також, із 11.09.2025 року по 07.02.2026 р. (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору.

Крім того, із 08.02.2026 по 01.03.2026 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Отже, в період з 12.08.2025 по 10.09.2025 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 0,90% за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, що становить 4860,00 грн. (18000,00 грн. х 0,90% х 30дн. = 4860,00 грн.).

В період з 11.09.2025 по 07.02.2026 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, що становить 32400,00 грн. (18000,00 грн. х 1,00% х 180 дн. =32400,00 грн.).

Однак, суд не погоджується з нарахуванням заборгованості по відсоткам саме в період з 08.02.2026 по 01.03.2026 оскільки дата повернення кредиту, як зазначено вище – 11.08.2026.

Тому, суд здійснив власний розрахунок заборгованості відсотків за період з 08.02.2026 по дату повернення кредиту зазначену у договорі – 11.08.2026.

Так, в період з 08.02.2026 по 11.08.2026 було застосовано стандартну процентну ставку 0,74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом 155 календарних днів, що становить 20646,00 грн. (18000,00 грн. х 0,74% х 155 дн. = 20646,00 грн.).

Таким чином, з розрахунку суду вбачається, що заборгованість по процентам становить 57906,00 грн. (4860,00 грн. + 32400,00 грн. + 20646,00 грн. = 57906,00 грн.)

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення загальної суми боргу по процентам в розмірі 34790,40 грн, суд, діючи в межах принципу диспозитивності цивільного судочинства, не має права виходити за межі позовних вимог та присуджувати суму більшу, ніж просить сам позивач.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки суми боргу та процентів, знайшли своє підтвердження та відповідачкою не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у задоволенні заборгованості за тілом кредиту в сумі 18000,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами - 34790,40 грн. тобто на загальну суму 52790,40 грн.

Щодо вирішення позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами річних у розмірі 9000,00 грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Представник позивача обґрунтовує вказану вимогу простроченням виконання відповідачкою грошового зобов`язання. Відповідачка у відзиві на позовну заяву проти задоволення цієї частини вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні з огляду на дію воєнного стану. Суд погоджується з аргументами відповідачки та вважає вимогою такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у частині другій статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування позивачем заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України в сумі 9000,00 грн. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту суд зазначає наступне.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про стягнення з відповідачки суми прострочених платежів за комісією в розмірі 2700,00 грн.

Відповідно до пункту 4.11 договору споживчого кредиту комісія за видачу кредиту становить 15.00% від суми виданого кредиту (18000,00 грн. х 15.00% = 2700,00 грн.)(якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою).

Надаючи правову оцінку вказаному суд виходить з наступного.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 308/628/16-ц (провадження № 61-4165св24) вказав на те, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що положення про сплату на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» комісії в розмірі 2700,00 грн. за прострочення платежів є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20), від 16 вересня 2024 року у справі № 479/191/17 (провадження № 61-13762св23).

Так, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 2700,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року – 3328,00 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок (3328,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №36248 від 08.05.2026 (а.с.1).

Як вбачається з мотивувальної частини цього рішення позов ТОВ «Укр кредит фінанс» задоволено частково на 81,86 % (64490,40 грн. / 52790,40 грн. х 100).

З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 2179,44 грн. (2662,40 грн./ 100 х 81,86 %).

На підставі викладеного, відповідно до статей 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 1046-1054 ЦК України, та керуючись статтями 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_6 , банк АБ «Укргазбанк», МФО 320478) заборгованість за договором про споживчий кредит №1587-6778 від 12.08.2025 в загальному розмірі 52790 (п`ятдесят дві тисячі сімсот дев`яносто) грн. 40 коп., з яких: 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., - тіло кредиту, 34790 (тридцять чотири сімсот дев`яносто) грн. 40 коп. – проценти.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_6 , банк АБ «Укргазбанк», МФО 320478) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев`ять) грн. 44 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький