Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №509/3946/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №509/3946/25

Суддя: Бочаров А. І.

Справа № 509/3946/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3

про

припинення права на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про припинення права на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації та визнання права власності.

Позивачка просила суд припинити право власності відповідача на 95/2000 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на зазначену частку з виплатою відповідачу грошової компенсації її вартості.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 квітня 2003 року, який рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 лютого 2021 року у справі № 509/2937/20 було розірвано.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2024 року у справі № 509/894/24 було здійснено поділ спільного майна подружжя та, зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на 95/2000 частини спірного житлового будинку, а також визнано її особистою приватною власністю 405/1000 частини цього будинку. За ОСОБА_2 було визнано право власності на 95/2000 частини цього ж житлового будинку.

Таким чином, після набрання зазначеним рішенням законної сили ОСОБА_1 належить 905/2000 частини житлового будинку, ОСОБА_2 – 95/2000 частини.

Позивачка посилається на те, що частка відповідача є незначною, фактично виділити її в натурі неможливо, відповідач спірним будинком не користується, у його утриманні участі не бере, сторони тривалий час проживають окремо, а відповідач забезпечений іншим житлом, оскільки йому на праві власності належить 1/2 частина квартири загальною площею 55,1 кв. м, житловою площею 28,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У ході розгляду справи стороною позивача було замовлено проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 62/2025, складеного судовим експертом Чорною Юлією Петрівною 18 лютого 2026 року, виділити в натурі 95/2000 частку житлового будинку загальною площею 403,8 кв. м, житловою площею 120,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , технічно не надається можливим.

Експертом також визначено, що ринкова вартість житлового будинку без урахування вартості земельної ділянки станом на 18 лютого 2026 року становить 5 805 029 грн, а ринкова вартість 95/2000 часток цього будинку становить 275 739 грн.

З урахуванням зазначеного висновку експерта представником позивачки подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій розмір компенсації вартості спірної частки визначено у сумі 275 739 грн.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2026 року заяву представника позивачки про збільшення позовних вимог задоволено, заяву прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити з урахуванням збільшених позовних вимог.

Цього ж дня ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області задоволено клопотання представника позивачки та надано ОСОБА_1 дозвіл внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області грошові кошти в розмірі 275 739 грн як ринкову вартість належних ОСОБА_2 95/2000 часток житлового будинку.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 внесено на відповідний депозитний рахунок грошові кошти: 30 квітня 2026 року – 150 000 грн та 01 травня 2026 року – 126 000 грн, а всього – 276 000 грн.

Представник позивачки в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги з урахуванням їх збільшення підтримав у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивачки проти заочного вирішення справи, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_3 в судові засідання не з`являлась. У матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2024 року у справі № 509/894/24, яке набрало законної сили 09 грудня 2024 року, визначено правовий режим спірного житлового будинку та частки сторін у ньому.

Зазначеним рішенням установлено, що житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , має загальну площу 403,8 кв. м, житлову площу 120,9 кв. м.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано по 95/2000 частини зазначеного житлового будинку, а 405/1000 частини цього будинку визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 належить 905/2000 частини спірного житлового будинку, а ОСОБА_2 – 95/2000 частини, тобто 4,75 % у праві спільної часткової власності на вказаний житловий будинок.

Обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких ці обставини встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною третьою ст. 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Правовий аналіз положень ст. 365 ЦК України свідчить про те, що обставини, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, є самостійними підставами для припинення права на частку, тоді як відсутність істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї є обов`язковою умовою застосування зазначеної норми права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить 95/2000 частини житлового будинку загальною площею 403,8 кв. м, що відповідає 4,75 % у праві спільної часткової власності на цей будинок.

З висновку експерта № 62/2025 від 18 лютого 2026 року вбачається, що ідеальній частці ОСОБА_2 відповідає приблизно 19,18 кв. м загальної площі будинку, у тому числі 5,74 кв. м житлової площі.

За результатами візуально-інструментального обстеження будинку та аналізу його об`ємно-планувальних показників судовий експерт дійшла висновку, що виділити в натурі належні відповідачу 95/2000 частини житлового будинку технічно неможливо.

Суд приймає зазначений висновок експерта як належний та допустимий доказ, оскільки експертиза проведена особою, яка має відповідну кваліфікацію судового експерта, висновок містить опис проведених досліджень, їх результати, та обґрунтовані відповіді на поставлені питання, ґрунтується на положеннях нормативних актів, методик, рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, а будь-яких доказів, які б спростовували висновки експерта, відповідачем суду не надано.

З урахуванням співвідношення розміру частки відповідача до загальної площі та вартості будинку, розміру площі, що ідеально відповідає такій частці, та встановленої експертом технічної неможливості її виділу в натурі суд приходить до висновку, що належна відповідачу частка є незначною та не може бути виділена в натурі, тобто наявна підстава, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦК України.

При цьому вирішення питання про те, чи є частка незначною в розумінні ст. 365 ЦК України, є правовою оцінкою встановлених обставин та належить до компетенції суду, а тому відсутність у висновку експерта відповіді на третє поставлене перед ним питання не перешкоджає вирішенню спору.

Вирішуючи питання про те, чи завдасть припинення права відповідача істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї, суд враховує наступне.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2024 року у справі № 509/894/24 за ОСОБА_2 також визнано право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 55,1 кв. м, житловою площею 28,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, спірна частка у будинку не є єдиним належним відповідачу житлом.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 проживає у спірному житловому будинку, фактично користується належною йому часткою або що припинення його права на 95/2000 частини позбавить його єдиного житла.

Навпаки, з матеріалів справи та висновку експерта вбачається, що житловий будинок фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, жодних заперечень щодо припинення його права на частку суду не подав, обставин, які б свідчили про завдання йому чи членам його сім`ї істотної шкоди, не навів та відповідних доказів не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що припинення права власності ОСОБА_2 на 95/2000 частини спірного житлового будинку з виплатою йому повної ринкової вартості цієї частки не завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї.

Щодо вартості спірної частки суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку експерта № 62/2025 ринкова вартість житлового будинку без урахування вартості земельної ділянки станом на 18 лютого 2026 року становить 5 805 029 грн.

Ринкова вартість належних відповідачу 95/2000 часток становить 275 739 грн.

Вказана вартість відповідачем не спростована, альтернативного висновку експерта чи іншого належного доказу щодо іншої ринкової вартості частки суду не надано.

Суд також враховує, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2026 року саме зазначений розмір вартості частки – 275 739 грн – визначено як суму, яка підлягає попередньому внесенню позивачкою на депозитний рахунок на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України.

З наявних у матеріалах справи платіжних документів судом встановлено, що ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області внесено загалом 276 000 грн, тобто грошові кошти в сумі, що перевищує визначену експертом ринкову вартість спірної частки.

Таким чином, передбачена ч. 2 ст. 365 ЦК України обов`язкова умова попереднього внесення вартості частки на депозитний рахунок виконана позивачкою в повному обсязі.

Щодо зазначення у пункті 1 прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог попереднього розміру компенсації 173 575,45 грн суд зазначає, що зі змісту цієї заяви в цілому, її мотивувальної частини, розрахунку збільшеної ціни позову, пункту 3 прохальної частини, висновку експерта № 62/2025, а також ухвали суду від 23 квітня 2026 року вбачається, що після збільшення позовних вимог позивачкою заявлена компенсація саме у розмірі 275 739 грн.

Зазначення у пункті 1 прохальної частини попереднього розміру компенсації не змінює змісту та спрямованості поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог і має характер очевидної технічної описки, тоді як остаточний розмір компенсації чітко визначено позивачкою у пункті 3 прохальної частини та підтверджено її подальшими процесуальними діями з внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на частку, право ОСОБА_2 на яку припиняється, суд зазначає наступне.

Метою звернення співвласника з позовом на підставі ст. 365 ЦК України є не лише припинення права іншого співвласника на частку, а й набуття відповідного права позивачем за рахунок припинення права власності відповідача.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 дійшла висновку (п. 110 постанови), що за умови доведення підстав, передбачених частинами першою та другою ст. 365 ЦК України, одночасно з припиненням права власності відповідача на частку у спільному майні доцільним є задоволення заявленої вимоги про визнання права власності на таку частку за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок її вартість, що забезпечує остаточне вирішення спору та усуває правову невизначеність при державній реєстрації права власності.

Оскільки судом встановлено наявність передбачених ст. 365 ЦК України підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на 95/2000 частини спірного житлового будинку, відсутність істотної шкоди його інтересам та попереднє внесення позивачкою повної вартості частки на депозитний рахунок, вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на відповідні 95/2000 частини також підлягає задоволенню.

З урахуванням викладених обставин, оцінивши докази, зібрані у справі, в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 757,39 грн.

Крім того, позивачкою понесено витрати на проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи у розмірі 18 000 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи договором про проведення експертизи, актом приймання-передачі та квитанцією про оплату.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що 14 березня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Чумаченком Святославом Олександровичем укладено договір № 1/14.03/2025 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг адвоката у суді першої інстанції визначена сторонами у фіксованому розмірі 20 000 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що зазначений гонорар сплачується протягом 30 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Представником позивачки подано детальний опис виконаних адвокатом робіт, з якого вбачається надання консультацій, складання та подання позовної заяви, процесуальних заяв та клопотань, участь у судовому засіданні, організація проведення експертизи та підготовка заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат враховується вартість правничої допомоги, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Отже, та обставина, що відповідно до умов договору строк фактичної сплати фіксованого гонорару настане після набрання рішенням законної сили, не виключає можливості його розподілу як судових витрат.

Відповідач будь-яких заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу чи клопотання про їх зменшення не подавав.

Беручи до уваги характер та складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих представником послуг, проведення судової експертизи та розмір заявленого фіксованого гонорару, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. обґрунтованими та співмірними.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі:

2 757,39 грн судового збору;

18 000 грн витрат на проведення експертизи;

20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу,

а всього – 40 757,39 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 356, 358, 365 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації, визнання права власності – задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 95/2000 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3106504051100.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 95/2000 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3106504051100, право власності на які належало ОСОБА_2 .

Виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошову компенсацію вартості припинених 95/2000 частини у праві власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3106504051100, у розмірі 275 739 (двісті сімдесят п`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 00 копійок за рахунок грошових коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати у загальному розмірі 40 757 (сорок тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 39 копійок, з яких:

2 757,39 грн – судовий збір;

18 000 грн – витрати на проведення судової експертизи;

20 000 грн – витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя А.І.Бочаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua