Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №501/3702/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Суд: Чорноморський міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №501/3702/26

Суддя: Тордія Е. Н.

14 жовтня 2026 року Єдиний унікальний № 501/3702/26 Провадження № 1-кп/501/242/26

ВИРОК

Іменем України

14 жовтня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого – ОСОБА_1 секретар судових засідань ОСОБА_2

номер справи 501/3702/26 провадження 1-кп/501/242/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1226162160000455 від 28 травня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чорноморськ Одеської області, громадянина України, який має середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, -

участь у справі приймали: прокурор - ОСОБА_4

захисник - ОСОБА_5

обвинувачений - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

28 травня 2926 року приблизно о 03:10 годині ОСОБА_3 перебуваючи з співучасниками (кримінальне провадження відносно, яких відділено в окреме провадження) на перехресті вулиць Паркової та Парусної в м. Чорноморську Одеської області, реалізуючи спільний умисел, за допомогою викрутки, відкрутив зливний гвинт паливного баку вантажного автомобіля MAN TGX, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на стоянці, усвідомлюючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою заздалегідь підготовленого пристрою для злива та ємкостей, таємно викрав з вказаного автомобіля дизельне пальне ДП-Л-Евро5-ВО кількості 140 літрів, яке належало ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ГРАНД ТРАНС ІНВЕСТ», після чого останній з співучасниками з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши юридичній особі ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ГРАНД ТРАНС ІНВЕСТ» матеріальну шкоду на загальну суму 10348.62 грн.

Дії ОСОБА_3 , кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньо змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

30 липня 2026 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України – надісланий до суду для розгляду за суттю.

Позиція учасників судового процесу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винним у вчиненні злочину за вищезазначеними обставинами, щиро покаявся, не заперечував проти зібраних по справі доказів, просив їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, прохав врахувати викривальні покази щодо інших співучасників та призначити покарання не пов`язане з позбавлення волі.

Захисник обвинувачуваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, при визначені покарання прохала врахувати той факт, що обвинувачений щиро покаявся, активно допомагав в розкритті злочину, завдана шкода відшкодована повністю, прохала призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, із застосуванням положень ст. 75 Кримінального кодексу України випробувальним терміном на 1 рік.

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ «ГРАНД ТРАНС ІНВЕСТ» в судове засідання не з`явився, надав заяву, з якої вбачається, що товариство матеріальних та моральних претензій до обвинувачуваного немає, розгляд справи прохав проводити за своєї відсутності.

Прокурор, враховуючи ставлення обвинуваченого до скоєного, його щире каяття активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданої шкоди, беззастережного визнання своєї провини, урахувавши позицію потерпілого вважає можливим продовжити розгляд справи відповідно до положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого.

При визначені покарання прокурор вважав можливим враховуючи особу обвинувачуваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його ставлення до скоєного, щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з застосуванням положень ст. 75 Кримінального кодексу України випробувальним терміном на 3 роки. Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не визначалась. Долю речових доказів прохав в даному кримінальному провадженні не вирішувати до розгляду виділеного в окреме провадження кримінального провадження відносно співучасників, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120261621600000675 від 29 липня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, відповідно до положень ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Яременко проти України.

За правилами ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, переконавшись в тім, що обвинувачений розуміє фактичні обставини справи, в його добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому він не в змозі буде оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, зібрані по справі докази не досліджував.

Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 Кримінального процесуального кодексу України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньо змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Мотивувальна частина та правові норми застосовані судом.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини вказує від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також, має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Мотиви призначення покарання, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів та призначає покарання достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Також, Суд враховує особисті дані обвинуваченого: ОСОБА_3 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційне не працевлаштований.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 в порядку ч. 1 п. 1, 2 ст. 66 Кримінального кодексу України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 в порядку передбаченому ст. 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

При призначені покарання Суд ураховує позицію представника потерпілого, який матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не висував.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Висновки суду.

Враховуючи, що особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне для попередження нових злочинів, також враховуючи особу обвинуваченого, позиції потерпілого Суд, приходить до висновку, що обвинуваченому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі, проте вважає можливим від призначеного покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням, оскільки його виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Інші питання які вирішувались Судом при прийнятті рішення.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

Позовні вимоги не заявлялись.

Судові витрати у кримінальному проваджені за проведення судових експертиз підлягають стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.

Позовні вимоги по справі не заявлялись.

По справі маються речові докази, долю яких вирішити після розгляду виділеного в окреме провадження кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120261621600000675 від 29 липня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 5 років (п`яти) позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на 2 (два) роки.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

? періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

? повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.

Долю речових доказів вирішити після розгляду виділеного в окреме провадження кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120261621600000675 від 29 липня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати пов`язані з залученням експертів у сумі 22142.56 грн. в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором, виключно з підстав, передбачених ст. 394 Кримінально-процесуального кодексу України до Одеського апеляційного суду через Чорноморський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суд також роз`яснює право обвинуваченому подати зауваження щодо технічного запису судового засідання.

Головуючий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua