Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №552/6275/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6275/26

Провадження № 1-кп/552/881/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026110000000825 від 26.06.2026, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полтави, Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «ПВО», м.т. 0509498549, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026110000000825 від 26.06.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.07.2026 призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у відповідному кримінальному провадженні.

Ухвалою суду від 04.08.2026 призначений відкритий судовий розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.

Судом визнано доведеним обвинувачення про те, що згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався відповідними указами та діє на теперішній час.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації на території всіх областей України та міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»».

У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України. Загальна мобілізація в Україні триває на даний час.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, в тому числі, призов на військову службу. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. Водночас, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на низку категорій, у тому числі, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Так, військовозобов`язаним та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 4 «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, у тому числі, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мані дружини не має, інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювали за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (п. 9), які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи (п. 11).

Встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до військово-облікового документу № 290920241396550400002 ОСОБА_5 на підставі довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.09.2025 № 2025-0901-1135-2952-3 визнаний придатним до військової служби.

Тобто, ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним та визнаним рішенням військово-лікарської комісії придатним до військової служби, є особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Однак, у невстановлений час та місці, але не пізніше 03.11.2025, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, в особливий період, не бажаючи проходити військову службу, вирішив ухилитися від призову.

У зв`язку з цим, 03.11.2025 ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний задум, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, втілюючи в реальність протиправний умисел, спрямований на ухилення від такого призову, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 , із заявою щодо надання йому відстрочки з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та долучив до неї копії документів, зокрема, копію підробленої довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, видану 11.08.2025 КП «Золотоніський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (сімейної медицини)» Золотоніської міської ради №2261/1, відповідно до якої дитина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має захворювання — ревматична хвороба мітрального клапана.

Вказана заява із долученими до неї документами прийнята ІНФОРМАЦІЯ_5 та зареєстрована за вх. № 11/зв від 03.11.2025.

Далі, Комісією з питань надання відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами розгляду поданої ОСОБА_5 заяви та долучених до неї документів, складено відповідний Протокол, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_5 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видано відповідну довідку, яка дійсна за пред`явлення військово-облікового документа та документа, що посвідчує особу.

Таким чином, ОСОБА_8 , будучи військовозобов`язаним, придатним до військової служби у воєнний час, не маючи законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на ухилення від призову па військову службу під час мобілізації, на особливий період, надав до ІНФОРМАЦІЯ_6 завідомо неправдиві відомості, обґрунтувавши їх підробленим медичним документом (довідкою), в якій вказані неправдиві відомості щодо стану здоров`я його дитини, у результаті чого, отримав таку відстрочку.

Кваліфікація дій обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за статтею 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Прокурор, захисник обвинуваченого та обвинувачений, просили проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_5 визнав себе винним. Суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст неоспорюваних обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає та йому роз`яснено про позбавлення права оспорювати визнані фактичні обставини справи у апеляційному порядку, а тому суд, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно обставин справи, які не оспорюються стороною обвинувачення – прокурором та стороною захисту - обвинуваченим ОСОБА_5 , адвокатом ОСОБА_9 .

Допитаний під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 повідомив обставини вчинення інкримінованого злочину.

Пояснив, що у додатку Телеграм побачив оголошення про надання послуг по виготовленню пакету документів для відстрочки від служби в ЗСУ. Оскільки не мав ані броні, ані відстрочки зв`язався з особою, яка розмістила оголошення. У месенджері ОСОБА_5 домовився щодо виготовлення необхідного пакету документів. Надав невідомим особам необхідні особисті документи та дані. Через певний час до ОСОБА_5 приїхав кур`єр і привіз пакет готових документів, після їх перевірки ОСОБА_5 забрав їх.

У подальшому звернувся до Пенсійного фонду України для оформлення допомоги дитині інваліду, а вже потім із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_7 для надання відстрочки від служби в армії. Заява була вирішена позитивно. Розумів, що подаючи недостовірні документи на відстрочку таким чином ухиляється від служби в ЗСУ. Насправді дитина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніколи не мала захворювання — ревматична хвороба мітрального клапана.

Повністю відшкодував Пенсійному фонду України отриману допомогу на суму 31041,77 грн та надав посильну допомогу на ЗСУ в розмірі 15000 грн.

Під час проведення обшуку та у подальшому під час слідства сприяв працівникам поліції, надав необхідні документи, визнав вину, щиро розкаявся.

Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин – допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються долі речових доказів, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив суд призначити ОСОБА_5 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. Пропонував на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, покласти обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Адвокат ОСОБА_9 вважав, що з урахуванням особи ОСОБА_5 , його позитивної характеристики, наявності місця роботи, перебування на утриманні двох малолітніх дітей, вчинення злочину вперше, дієвого каяття, відшкодування шкоди Пенсійному фонду України, відсутності інших негативних наслідків, підтримка ОСОБА_5 ЗСУ та перерахування посильної допомоги, наявні підстави для призначення покарання із звільненням від його подальшого відбування.

Обвинувачений ОСОБА_5 , визнаючи вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив його суворо не карати, не застосовувати реальну міру покарання, розкаявся, із запропонованою прокурором мірою покарання погодився, запевнив суд, що в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень та своїми реальними вчинками доведе виправлення.

Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України є нетяжким злочином.

Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Відповідно до інформації КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» обвинувачений під наглядом чи на лікуванні не перебуває і не перебував.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд пом`якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання, не встановлені.

Факт щирого каяття ОСОБА_5 у вчиненому злочині знайшов своє підтвердження і в судовому засіданні, про що об`єктивно засвідчила його поведінка та визнання вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням, надання посильної допомоги ЗСУ.

Щодо активного сприяння у розкритті злочину, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 пояснив, що в ході досудового розслідування відразу надавав визнавальні показання у вчиненні кримінального правопорушення та вказав на обставини їх вчинення, які в подальшому знайшли своє підтвердження.

Згідно із досудовою доповіддю Київського районного відділу філії ДУ «Центр пробації в Полтавській області» від 25.08.2026 ризик повторного вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Інформація, що характеризує особу за місцем проживання, умови життєдіяльності, відносини у суспільстві, результати оцінки ризиків вчиненні повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства свідчать, що виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний час та не становить небезпеки для суспільства.

У випадку, якщо суд дійде висновку про можливість призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі, орган пробації вважав недоцільним покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а також наявність підстав, які пом`якшують покарання обвинуваченого, його запевнення про стійкий намір змінити життя та вибачення за вчинення правопорушення, свідчать про можливість призначення остаточного покарання у межах санкції статті інкримінованого діяння із застосуванням положень 75 КК України.

Суд враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Отже, ОСОБА_5 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 необхідно звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання.

Інші види покарань не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені вироком суду обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1