Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №495/2879/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/2879/25

№ провадження 2/495/945/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/2879/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-

представника позивача – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування. Із урахуванням збільшених позовних вимог, остаточно просить суд:

встановити факт належності житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею - 51,5 м. кв., житловою - 29,4 м. кв., сараїв літ. «Б». «Д», літньої кухні літ. «В», вбиральні літ. «Г», навісу літ. «Є», споруд № 1-6, померлому ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після нього померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею - 51,5 м. кв., житловою - 29,4 м. кв., сараїв літ. «Б», «Д», літньої кухні літ. «В», вбиральні літ. «Г», навісу літ. «Є», споруд № 1-6; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну частку (пай), розміром 6,0 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк», село Карналіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.01.2014 року, зареєстроване за № 145.

Стислий виклад вимог сторін

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 .

Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 у ОСОБА_1 - відсутня, тому Позивач не має можливості надати до суду копію відповідного документу.

18 січня 1950 року в сім?ї ОСОБА_4 та ОСОБА_6 народилась дівчинка ОСОБА_7 у селі Старокозаче, про що 12 квітня 1950 року було зроблено відповідний запис за № 15 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 № 29 квітня 1975 року.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклала шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що було вчинено запис за № 719 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Після укладення шлюбу ОСОБА_7 отримала шлюбне прізвище « ОСОБА_8 ».

ІНФОРМАЦІЯ_6 в сім?ї ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народився хлопчик ОСОБА_1 , про що 06 травня 1977 року складено відповідний актовий запис № 43.

18 квітня 2025 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано повторно свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_5 , про що 11 грудня 2021 року вчинено запис за № 1659 та видано Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

Враховуючи вище викладене. ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) є онуком ОСОБА_9 , так як ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_10 та матір?ю Позивача.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Чухрай Тетяни Юріївни щодо спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Листом від 21.04.2025 за № 103/01-16 приватним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 посилаючись на наступне:

ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 документ, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - відсутній.

У Позивача зберіглась копія паспорту померлої ОСОБА_5 , де вказано місце її реєстрації: АДРЕСА_2 з 20 грудня 1989 року.

Згідно паспорту громадянина України Позивача, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 20 липня 1994 року по теперішній час.

З огляду на вище викладені факти з посиланням на відповідні документи, ОСОБА_1 вступив у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

ОСОБА_2 є чоловіком померлої ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . ОСОБА_2 не має бажання оформлювати спадщину після смерті його дружини.

Разом з тим, відмовитись ОСОБА_2 у поза судовому порядку (в нотаріальному) не має можливості у зв?язку із відмовою нотаріусом у відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_5 першої черги в порядку ч. 1 ст. 1261 ЦП України, Позивач є сином померлої.

Єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 була його дочка ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , та матір Позивача. Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку за № 123. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вище вказаний житловий будинок належав померлому ОСОБА_10 на підставі даних погосподарської книги за 2021 - 2025 р.р. № 1, номер об?єкта погосподарського обліку № 06-0063-3, за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови житлового будинку - 1960. Даний факт підтверджується випискою з погосподарської книги видана Старокозацькою сільською радою 25.03.2025 року за № 71.

Згідно відповіді КП «Білгород-Дністровського БТІ» за № 311 від 17.03.2025, станом на 31.12.2012 року комунальне підприємство «Білгород-Дністровське БТІ» не проводило державну реєстрацію права власності житлового будинку АДРЕСА_1 . Станом на 03.03.2025 року житловий будинок складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею - 51,5 м. кв. , житловою - 29,4 м. кв., сараїв літ. «Б», «Д», літньої кухні літ. «В», вбиральні літ. «Г», навісу літ. «Є», споруд № 1-6. Відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером ТIО1:2924:7124:7431:41 15, самовільне будівництво відсутнє.

Приватним нотаріусом було відмовлено Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв?язку з відсутністю документу, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно. Приватний нотаріус рекомендував Позивачу звернутися до суду для визнання права власності за собою на успадковане майно. Даний факт підтверджується листом від 21.04.2025 за № 103/01-16.

ОСОБА_1 позбавлений можливості переоформити спадкове майно померлої на своє ім?я у поза судового порядку, а тому змушений звернутися до суду за захистом в порядку ст. 392 ЦК України.

Відповідач відзив не надав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

29 квітня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито загальне позовне провадження, постановлено витребувати докази по справі.

12 травня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за відсутності відповідача.

28 травня 2025 року до суду, на виконання ухвали, надійшла відповідь приватного нотаріуса Чухрай Т.Ю. відповідно до якої надати копію спадкової справи після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , не надається можливим у зв`язку з відсутністю такої справи.

02 червня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі закрито підготовче провадження.

23 жовтня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області витребувано докази по справі.

07 листопада 2025 року до суду надійшла копія спадкової справи № 453/2013 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 .

13 листопада 2025 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог.

26 листопада 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовної заяви.

Відповідач у судове засідання не з`явився. 22 травня 2026 року до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 20 липня 1994 року./а.с.10/

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_6 від 05 лютого 2022 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). /а.с. 11/

ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 20 грудня 1989 року./а.с.12/

Батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_11 . /а.с. 13/

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали шлюб 29 квітня 1975 року./а.с. 14/

Відповідно до свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_4 від 18 квітня 2025 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 ./а.с. 15/

Приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Чухрай Тетяна Юріївна у листі від 21.04.2025 № 103/01-16 повідомила ОСОБА_1 про неможливість заведення спадкової справи після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини, а також через те, що документ, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній. /а.с. 16/

На підставі записів погосподарської книги за 2021-2025 роки № 1, номер об`єкта по господарського обліку 06-0063-3, дійсно власником житлового будинку в АДРЕСА_1 є гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 17/

За даним будинком закріплена земельна ділянка площею 0,2500 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). /а.с. 18/

03 березня 2025 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , замовник: ОСОБА_1 ./а.с.20-31/

Відповідно до свідоцтва про смерть (повторного) серії НОМЕР_7 від 22 травня 2025 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З копії спадкової справи № 453/2013 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 , встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай), розміром 6,0 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк», село Каранліївка Білгород-Дністровського району Одеської області, що належало померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0103010, видного Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 22 листопада 1996 року, на підставі рішення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 24 вересня 1996 року № 526/96, зареєстрованого 22 листопад 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 10.

Відповідно до копії рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 вересня 2013 року, яке міститься у копії спадкової справи № 453/2013 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_4 , у задоволенні позову ОСОБА_5 до Карналіївської сільської ради, третя особа: державна нотаріальна контора, про продовження строку на прийняття спадщини – відмовлено, з огляду на те, що позивачкою строк прийняття спадщини не пропущено, натомість в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт вчинення позивачкою дій, передбачених ст. 549 ЦК України, що свідчать про прийняття нею спадщини, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Згідно з довідок, наданих Карналіївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, за останнім місцем проживання померлого ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 громадяни не були зареєстровані та не проживали. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_12 з 1912 року до дня смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа завідувача міськдержнотконтори Кушнір І.В., видати свідоцтво Василенко В.І. про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , не можливо, у зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на житловий будинок та зареєстрованого права власності. /а.с. 78/

Нормативне обґрунтування.

Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У пункті 1 частині 2 статті 16 ЦК передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз норм цієї статті дає підстави для висновку, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку, про що зазначається у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Також відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Предметом позову у справі, що розглядається є визнання права власності на спадкове майно – житловий будинок за № 123 та земельну частку (пай), розміром 6,0 га після смерті ОСОБА_5 .

В обґрунтування неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, позивач посилається на те, що нотаріус відмовила йому у заведенні спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5 , у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини, а також через те, що документ, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній.

Аналізуючи питання строків звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд виходить із наступного.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218 1231 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св21) Верховний Суд виснував, що сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України не свідчить про своєчасність прийняття спадщини.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі №504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23).

Тобто, у частині третій статті 1268 ЦК України вимагається проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем, що можуть бути відмінними один від одного. Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №752/12045/17, від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, від 25.02.2026 у справі № 624/93/25.

Стаття 1273 ЦК України чітко встановлює, що спадкоємець за заповітом або за законом має право відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В абзаці третьому пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» міститься роз`яснення про те, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців. У таких випадках особа, яка прийняла спадщину, має право розпорядитись усім або частиною майна, отриманого в порядку спадкування, шляхом відчуження її іншому спадкодавцеві за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

На підтвердження факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини позивач надає: копію паспорта позивача та паспорта ОСОБА_5 , згідно з якими зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_2 , копію довідки КП «ЖЕО №1» № 305, від 14 січня 2025 року, листи Управління з питань надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради від 10.07.2026 № 19-05/351/425, від 12.08.2026 № 19-05/378/481.

Із листів Управління з питань надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради від 10.07.2026 № 19-05/351/425, від 12.08.2026 № 19-05/378/481 також встановлено, що разом із ОСОБА_5 також проживав ОСОБА_2 .

Тобто, з матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, ця обставина сторонами не заперечується, тобто обидва спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадщину.

Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

22 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, у якій повідомив, що проти задоволення позову не заперечує, мав намір звернутися до нотаріуса із заявою про відмову від своєї частки на майно, що залишилось після смерті дружини на користь свого сина ОСОБА_1 у нотаріальному порядку, однак позбавлений можливості це зробити у зв`язку із не відкриттям нотаріусом спадкової справи.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не може вважатись таким, що відмовився від прийняття спадщини, тому його частка на спадщину є рівною з часткою позивача, та, ураховуючи його процесуальний статус відповідача у цій справі, позивач та відповідач мають рівні права на спадкування належного ОСОБА_5 майна.

Суд критично ставиться до заяви ОСОБА_2 (відповідача) про визнання позову, оскільки суд під час розгляду справи зобов`язаний враховувати не лише визнання позову, а й наявність законних і обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання щодо складу спадкового майна, суд враховує, що ОСОБА_5 за життя була дочкою та єдиною спадкоємицею до майна померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до копії спадкової справи № 453/2013 від 03 лютого 2013 року, ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину – права на земельну частку (пай), розміром 6,0 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк», село Караналіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, що належало померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0103010, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області 22 листопада 1996 року, на підставі рішення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 24 вересня 1996 року № 526/96, зареєстрованого 22 листопада 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 10.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Таким чином, право ОСОБА_5 на земельну частку (пай), розміром 6,0 га після смерті ОСОБА_4 підтверджено належними доказами.

Щодо житлового будинку під АДРЕСА_1 , врахуванню підлягають відомості погосподарської книги за 2021-2025 роки № 1, номер об`єкта по господарського обліку 06-0063-3, згідно з якими дійсно власником житлового будинку в АДРЕСА_1 є гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, записами погосподарської книги Старокозацької сільської ради достовірно підтверджено належність житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, а записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Судом також установлено, що 18 вересня 2013 Білгород-Дністровський міськрайонний суд у справі № 495/3473/13-4 прийшов до висновку, що ОСОБА_5 строк на прийняття спадщини не пропустила, натомість «в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт вчинення позивачкою дій, передбачених ст. 549 ЦК України, що свідчать про прийняття нею спадщини, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном».

Законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).

Таким чином, спірний будинок входить до спадкової маси, оскільки за життя ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та не відмовлялася від свого права.

Враховуючи вищевикладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, встановивши, що записами право власності на житловий будинок підтверджується відомостями з погосподарської книги Старокозацької сільської ради, ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) у нотаріуса, з огляду на те, що позивач і відповідач фактично проживали разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, із заявами про відмову від права на спадщину у встановлений шестимісячний строк не звертались, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування – підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 392 Цивільного кодексу України,ст.ст. 76-81, 89, 95, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити частково.

Встановити факт належності житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею - 51,5 м. кв., житловою - 29,4 м. кв., сараїв літ. «Б». «Д», літньої кухні літ. «В», вбиральні літ. «Г», навісу літ. «Є», споруд № 1-6, померлому ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після нього померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки у праві власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею - 51,5 м. кв., житловою - 29,4 м. кв., сараїв літ. «Б», «Д», літньої кухні літ. «В», вбиральні літ. «Г», навісу літ. «Є», споруд № 1-6.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), у розмірі 1/2 від 6,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк», село Карналіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.01.2014 року, зареєстроване за № 145.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя