Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №527/2472/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2472/26

провадження 2/527/1820/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Свістєльнік Ю.М.,

з участю секретаря судових засідань – Скорик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», яка подана представником позивача – Руденком Костянтином Васильовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2026 року представник позивача звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві представник зазначив, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 20597 від 05.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , Відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень, строком на 730 днів (до 05.10.2026 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Кредитний договір був підписаний 05.10.2024 року о 20:39:53 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 241313 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https:// procent .com.ua. Відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 31.12.2024 року, що має відображення у Розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань. Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 04.11.2024 року по 27.06.2026. Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором станом на 23.07.2026 року становить: 46586,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 04.11.2024 року по 27.06.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних).

На підставі викладеного, представник позивача прохав стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 46586,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

01.09.2026 ухвалою судді Глобинського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та задоволено клопотання предстаника позивача про витребування доказів.

29.09.2026 до суду надійшла витребувана інформація від АТ КБ «Приватбанк».

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», у судове засідання не з`явився, надав через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень судові повістки про виклик ОСОБА_1 суду на 16:00 год 23.09.2026 та на 09:30 год 14.10.2026 повернулися до суду не вручені з відмітками «адресат відсутній».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подала.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, зокрема в електронному вигляді, давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.10.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20597, відповідно до п.1.1. якого, на умовах встановлених цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі 8000 гривень на умовах зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування Кредитом становить - 1.0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365.00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. Договору (п.1.2.). Строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3.). Товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить позичальникові (п.1.6.). Загальні витрати позичальника за кредитом станом на дату укладення договору складуть 58400 грн (п.1.8).

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 241313, який було надіслано відповідачу 05.10.2024 на зазначений нею номер мобільного телефону.

Згідно з даними, що містяться в інформаційному повідомленні (додаток № 2 до кредитного договору № 20597 від 05.10.224) ОСОБА_1 надала товариству власний контактний номер телефону за якими може здійснюватися взаємодія між нею та товариством: 380961907024, який підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 241313.

Згідно з даними, що містяться в інформаційному повідомленні (додаток № 3 до кредитного договору № 20597 від 05.10.224) ОСОБА_1 надала товариству власний контактний номер телефону за якими може здійснюватися взаємодія між нею та товариством: 380961907024, 380674093586, 380960093107, який підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 241313.

Відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 гривень, строком на 730 днів (до 05.10.2026 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» (що підтверджується витребуваною інформацією з Банку) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних), а також підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» за 05.10.2024 - 10.10.2024.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 20597 від 05.10.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.06.2026 року загальна сума становить 54527 гривень 00 коп., в тому числі: - строкова заборгованість за сумою кредиту становить 7941,00 грн.; - строкова заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом становить 0,00 грн.; - строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн.; - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн.; - прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 46586,00 грн.; - прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн.; - заборгованість за штрафами становить 0,00 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п.3.3. Договору становить 0,00 грн. Всього заборгованість станом на 27.06.2026 року 54527 гривень 00 коп.

За правилами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно положень ч. 1ст.1054ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, з зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір внаслідок якого між сторонами виникли взаємні права та обов`язки. Доказів на спростування факту його укладення відповідачкою не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що кредитор свої зобов`язання відповідно до кредитного договору виконав у повному обсязі, перерахувавши суму коштів, передбачену умовами договору на картковий рахунок, вказаний позичальником. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 20597 від 05.10.2025, укладеним з ОСОБА_1 , станом на 23.07.2026, відповідачка має заборгованість у розмірі 46586,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 04.11.2024 року по 27.06.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем погашено заборгованість на загальну суму 3519,00 грн, а саме: 04.11.2024 на суму 59,00 грн - тіло кредиту та 2400,00 грн - проценти, 04.03.2024 на суму 1060,00 грн. - проценти.

Відповідачка не сплачує проценти відповідно до графіку платежів, чим порушує умови кредитного договору і не виконує взятих на себе зобов`язань, тому у неї виникла заборгованість з нарахованих процентів за користування кредитом, яка відображена у детальному розрахунку заборгованості (щоденних нарахуваннях і погашеннях). У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача з нарахованих за період з 04.11.2024 року по 27.06.2026. Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором з несплати процентів, що призвело до виникнення у неї простроченої заборгованості перед позивачем, яка останнім обґрунтована та доведена відповідними доказами, а відповідачем на спростування цього жодних доказів не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість, яка утворилась у зв`язку з несплатою процентів в сумі 46586 грн., нарахованих за період з 04.11.2024 р. по 27.06.2026 р.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 159 від 21.07.2026 (а.с.8). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 10).

Враховуючи вищезазначене, та у зв`язку із задоволенням позову позовом ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 в сумі 2662,40 грн на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідний висновок викладено в постанові КЦС ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, а саме, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Схожі за змістом висновки також містяться в постановах КГС ВС від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, ВС від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20, від 25 травня 2023 року у справі № 824/41/22, від 19 серпня 2024 року у справі № 713/1116/22, постановахКГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, КЦС ВС від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Отже, у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач заперечень щодо витрат на правову допомогу суду не подала.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн, що підтверджується: копією договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024; копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Руденка К.В. (а.с. 53); копією довіреності від 31.12.2025; копією акту приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 ; копією Витягу з Реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024; платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 75 від 01.05.2026.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

На це зокрема вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Враховуючи вищевикладене, відсутність обґрунтованого клопотання відповідача щодо безпідставності вимог, заява в частині стягнення судових витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Враховуючи обсяг наданих юридичних послуг, співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є справедливим і співмірним.

Оскільки, вимоги позивача задоволено повністю то судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 512, 514, 610, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1077, 1082, 1081 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265,280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», яка подана представником позивача – Руденком Костянтином Васильовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388 на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_5 банк отримувач: АТ "Сенс Банк) заборгованість за Кредитним договором № 20597 від 05.10.2024 року у розмірі - 46586,00 грн (сорок шість тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» (адреса: 03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41466388);

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_4 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік