Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №378/1038/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1038/26

Провадження № 3/378/359/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Гуртовенко Р. В., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП не притягувався, за ч. 1 ст. 164 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

За протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 070475 від 07 серпня 2026 року ОСОБА_1 , 07 серпня 2026 року, о 13 год 45 хв., на 127 км + 650 м автодороги Київ - Одеса, керуючи автомобілем марки "Mercedes-Bentz Sprinter 316", державний номерний знак НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів в кількості 10 осіб, при цьому не мав дозвільних документів, а саме не був зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності, а також не мав ліцензії на перевезення пасажирів, чим порушив ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На виклик суду ОСОБА_1 та його захисник, - адвокат Цімоха Р.Р. не прибули, останній до суду подав клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Розглянувши справу та дослідивши наявні письмові докази, вважаю за наступне.

За змістом ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Для здійснення, як регулярних, так і нерегулярних режимів організації перевезень, автомобільні перевізники та водії автобусів повинні мати певний пакет дозвільних документів.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для регулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково - касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду ( крім міських перевезень), інші документи передбачені законодавством України. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водіїв автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Із протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту поліцейського та долученого відеозапису вбачається лише факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Разом із тим, зазначені докази не містять належного підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював саме господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів.

Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо встановлення замовника транспортної послуги, умов її надання, вартості перевезення, досягнення домовленості про оплату чи фактичного отримання ОСОБА_1 будь-якої грошової винагороди за перевезення пасажирів.

Долучений до матеріалів справи відеозапис також не містить відомостей про передачу коштів, домовленість щодо здійснення перевезення за плату або інших обставин, які б беззаперечно свідчили про здійснення ОСОБА_1 підприємницької (господарської) діяльності. Сам по собі факт перебування пасажирів у транспортному засобі та їх перевезення не свідчить про здійснення господарської діяльності, оскільки не підтверджує, що таке перевезення здійснювалося за плату, мало комерційний характер або було спрямоване на систематичне отримання прибутку.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів систематичного здійснення ОСОБА_1 діяльності з перевезення пасажирів, що також має значення для встановлення ознак господарської (підприємницької) діяльності. Органом, який склав протокол, не надано жодних відомостей про здійснення особою аналогічних перевезень раніше, отримання від такої діяльності прибутку чи інші обставини, які б свідчили про провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Суд не вправі усувати недоліки доказування та самостійно збирати докази винуватості особи.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кобець проти України" 14.02.2008 року зазначив, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Typeччини"(Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Статтею 62 ч. 3 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з недоведеністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 245, 247 п. 1, 251, 252, 254, 256, 279, 280, 283-285, 287 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрити в зв`язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Р. В. Гуртовенко