Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/1847/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1847/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (66050, смт. Слобідка, вул. Незалежності, 2, Подільського району, Одеської області, код ЄДРПОУ 04379605), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2 в якому позивач просить з урахуванням уточнень: визнати дії Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області щодо відмови відповідно до вимог державних будівельних норм зобов`язати ОСОБА_2 вирізати дерева-горіхи в кількості 5 штук, які висаджені на межі земельної ділянки з порушенням державних будівельних норм, так як відстань між ближньою крайкою проїзної частини дороги у населених пунктах та вертикаллю, проведеною від крони дерева до проїзної частини повинна бути не меншою ніж 0,5 м. та відновити тверді межові знаки згідно картоплану в АДРЕСА_3 протиправними; зобов`язати Слобідську селищну раду Подільського району Одеської області, відповідно до вимог державних будівельних норм зобов`язати ОСОБА_2 вирізати дерева-горіхи в кількості 5 штук, які висаджені на межі земельної ділянки з порушенням державних будівельних норм, так як відстань між ближньою крайкою проїзної частини дороги у населених пунктах та вертикаллю, проведеною від крони дерева до проїзної частини повинна бути не меншою ніж 0,5 м. та відновити тверді межові знаки згідно картоплану в АДРЕСА_3 протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власницею житлового будинку по АДРЕСА_4 , а земельна ділянка, що межує з її домоволодінням, використовується ОСОБА_2 . За твердженнями позивачки, останній тривалий час чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зокрема самовільно зайняв частину земельної ділянки вздовж АДРЕСА_4 , порушив її межі приблизно на 2 м, висадив дерева та розташував город, а також розорав межові знаки, внаслідок чого до будинку позивачки утруднений проїзд та прохід. У зв`язку з цим позивачка неодноразово зверталася до Слобідської селищної ради з вимогами вжити заходів щодо усунення зазначених порушень. За результатами розгляду її звернень селищною радою проводилися обстеження земельної ділянки, за результатами яких складалися відповідні акти, а ОСОБА_2 надавалися попередження та встановлювалися вимоги щодо дотримання державних санітарних і будівельних норм, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, видалення дерев та відновлення межових знаків. Зокрема, рішенням Слобідської селищної ради від 04.08.2017 № 33 ОСОБА_2 було попереджено про необхідність дотримання відповідних норм та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень. Надалі, за актом обстеження від 30.06.2020 та актом від 07.09.2022, комісіями знову встановлювалися порушення земельних меж та інші обставини, на які посилалася позивачка, у зв`язку з чим ОСОБА_2 зобов`язували дотримуватися встановлених меж земельної ділянки, вирізати дерева, посаджені на межі, та не порушувати вимог земельного законодавства. Водночас позивачка зазначає, що вжиті Слобідською селищною радою заходи не призвели до фактичного усунення порушень, а звернення щодо необхідності вжиття подальших заходів залишилися без належного результату. Зокрема, листом від 05.04.2024 селищна рада повідомила, що у разі незгоди заявника з прийнятим органом місцевого самоврядування рішенням спір вирішується у судовому порядку, а листом Одеської обласної військової адміністрації від 24.05.2024 позивачку повідомлено про розгляд її звернення та відсутність на цей час відповідного вирішення спору. Позивачка вважає, що така поведінка відповідача свідчить про неналежне здійснення ним повноважень щодо вирішення земельного спору, у зв`язку з чим просить визнати протиправною бездіяльність Слобідської селищної ради та зобов`язати її вчинити дії, спрямовані на вирішення спору та усунення виявлених порушень.

Ухвалою суду від 27.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії – залишено без руху.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк та станом на момент розгляду справи до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.

Третя особа пояснень щодо позову чи відзиву не подала.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , яка межує із земельною ділянкою позивачки.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка неодноразово зверталася до Слобідської селищної ради з приводу порушень, які, на її думку, допущені ОСОБА_2 під час користування земельною ділянкою, зокрема щодо порушення меж земельної ділянки, висадження дерев на межі земельних ділянок, розорювання межових знаків та створення перешкод для проїзду до її домоволодіння.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами звернення позивачки від 26.07.2017 Слобідською селищною радою проведено обстеження та складено відповідний акт. За результатами розгляду зазначеного звернення ОСОБА_2 попереджено про необхідність дотримання державних санітарних норм, а також зобов`язано вчинити відповідні дії щодо впорядкування території та користування земельними ділянками.

Рішенням Слобідської селищної ради від 04.08.2017 № 33 зазначені вимоги оформлені відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, згідно якого вирішено: «Попередити гр. ОСОБА_2 та довести до відома наступне: 1.1. дотримуватися державних санітарних норм розміщення побутових відходів на присадибній земельній ділянці, відповідно до п. 2.22 Державних санітарних норм вигреби -повинні бути віддалені від меж земельних ділянок на відстань не менше 20 метрів і місце розміщення вигребу та місце до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства; 1.2 узгодити в селищній раді користування земельними ділянками біля залізниці і по АДРЕСА_3 1.3. забрати залізобетонні опори біля вказаних земельних ділянок та залізобетонні плити, які створюють небезпеку для пересування транспорту; 1.4. заборонити переорювати проїжджі польові дороги, без узгодження з Слобідською селищної радою; 1.5 усунути всі недоліки в термін до 20 серпня 2017 року, в разі невідреагування передати матеріали в правоохоронні органи для притягнення до відповідальності».

30.06.2020 комісією Слобідської селищної ради проведено повторне обстеження. За результатами обстеження встановлено, зокрема, порушення меж земельної ділянки, а також висадження дерев на межі земельної ділянки. Комісією прийнято рішення попередити ОСОБА_2 про самовільне зайняття земельної ділянки та зобов`язати його вирізати дерева (горіхи), висаджені на межі земельної ділянки.

07.09.2022, комісією Слобідської селищної ради проведено чергове обстеження, за результатами якого знову встановлено порушення меж земельної ділянки, а також висадження дерев на межі земельної ділянки. Комісією прийнято рішення попередити ОСОБА_2 про самовільне зайняття земельної ділянки та зобов`язати його вирізати дерева (горіхи), висаджені по межі земельної ділянки, а також дотримуватися вимог земельного законодавства.

Листом Слобідської селищної ради від 05.04.2024 № К-20 позивачці повідомлено, що її чергове звернення щодо необхідності вжиття заходів відносно ОСОБА_2 розглянуто, а також роз`яснено, що у разі незгоди заявника з прийнятим рішенням органу місцевого самоврядування земельний спір вирішується у судовому порядку відповідно до частини п`ятої статті 158 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 9 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища № 1264-XII від 25.06.1991 кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище.

За змістом положень частин першої-третьої, п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 (далі ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 (далі ЗК України) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно з підпунктом й частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить вирішення земельних спорів.

Відповідно до частини першої статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною третьою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Частиною 1, 2, 4, 5 ст. 159 ЗК України встановлено, що земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

З наведених норм законодавства вбачається, що згідно з приписами ЗК України спори щодо дотримання правил добросусідства вважаються земельними спорами. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства,

Подана заява розглядається у тижневий строк з дня подання, за участю зацікавлених сторін, за наслідками розгляду заяви приймається рішення, де і зазначається порядок його виконання.

Частиною п`ятою статті 158 Земельного кодексу України визначено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Отже, з наведених положень законодавства вбачається, що до повноважень органу місцевого самоврядування належить розгляд та вирішення земельного спору про додержання правил добросусідства, тоді як у разі незгоди сторони з прийнятим органом місцевого самоврядування рішенням відповідний спір може бути переданий на розгляд суду.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.12.2025 у справі № 580/5228/25, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування при здійсненні ним повноважень щодо вирішення земельного спору про добросусідство можуть бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства. Верховний Суд зазначив, що орган місцевого самоврядування у таких правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції, а рішення з питань вирішення земельних спорів підлягають судовому контролю.

Як встановлено судом, Слобідська селищна рада неодноразово розглядала звернення ОСОБА_1 щодо порушень, які, за її твердженнями, допущені ОСОБА_2 під час користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 , проводила обстеження відповідної території та оформлювала їх результати актами.

Так, рішенням Слобідської селищної ради від 04.08.2017 № 33 ОСОБА_2 попереджено про необхідність дотримання державних санітарних норм, узгодження користування земельними ділянками біля залізниці та по вул. Чкалова, 16, прибирання залізобетонних опор і плит, які створюють небезпеку для пересування транспорту, а також недопущення переорювання проїжджих польових доріг без погодження із селищною радою.

Водночас зазначене рішення стосувалося комплексу питань щодо користування земельними ділянками та впорядкування території. Саме по собі його прийняття не підтверджує вирішення всіх обставин, на які надалі посилалася позивачка, зокрема щодо видалення дерев-горіхів та відновлення межових знаків.

Згідно з актом обстеження від 30.06.2020 комісією Слобідської селищної ради встановлено порушення меж земельної ділянки по вул. Чкалова, 16, а також висадження дерев-горіхів на межі земельної ділянки. За результатами обстеження комісія вирішила попередити ОСОБА_2 про самовільне зайняття земельної ділянки, зобов`язати його вирізати дерева, висаджені на межі земельної ділянки, та дотримуватися правил добросусідства.

Актом обстеження від 07.09.2022 також зафіксовано порушення меж земельної ділянки та висадження дерев-горіхів. Комісія визначила необхідність попередити ОСОБА_2 про самовільне зайняття земельної ділянки, зобов`язати його відновити тверді межові знаки відповідно до картоплану, вирізати дерева, висаджені на межі земельної ділянки, та дотримуватися вимог земельного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач реагував на звернення позивачки, організовував обстеження та вживав заходів, спрямованих на з`ясування обставин земельного спору й усунення виявлених порушень. Разом із тим акти обстеження засвідчують результати роботи відповідних комісій, а тому їх наявність сама по собі не може ототожнюватися з прийняттям окремого рішення селищної ради за результатами розгляду земельного спору в порядку статей 158– 159 Земельного кодексу України.

Листом Слобідської селищної ради від 05.04.2024 № К-20 позивачці повідомлено про розгляд її чергового звернення та роз`яснено, що в разі незгоди з прийнятим органом місцевого самоврядування рішенням земельний спір вирішується в судовому порядку. Отже, зазначена відповідь свідчить про надання позивачці роз`яснення щодо порядку захисту її прав, однак оцінка правомірності поведінки відповідача потребує врахування змісту звернень позивачки, попередніх заходів реагування та характеру заявлених вимог у їх сукупності.

Відповідно до пункту «й» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить вирішення земельних спорів.

Частиною першою статті 158 Земельного кодексу України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною третьою статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності та користуванні громадян, обмежень у використанні земель і земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 159 Земельного кодексу України визначено порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування, зокрема розгляд спору на підставі заяви однієї зі сторін у тижневий строк, за участю зацікавлених сторін, завчасно повідомлених про час і місце розгляду, а також визначення у рішенні порядку його виконання та передання рішення сторонам у триденний строк із дня прийняття.

Частиною п`ятою статті 158 Земельного кодексу України передбачено, що в разі незгоди власників землі або землекористувачів із рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується в судовому порядку.

Отже, орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо розгляду та вирішення земельних спорів у межах, установлених законом. Реалізація цих повноважень передбачає не лише розгляд звернень громадян, а й дотримання встановленої законом процедури вирішення земельного спору, якщо за своїм змістом відповідне звернення є заявою про його вирішення.

Водночас у цій справі позивачка просить визнати протиправними дії Слобідської селищної ради щодо відмови вжити заходів стосовно видалення п`яти дерев-горіхів та відновлення твердих межових знаків, а також зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на покладення відповідних обов`язків на ОСОБА_2 .

При вирішенні таких вимог, суд має розмежовувати перевірку правомірності поведінки органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень і безпосереднє вирішення спору між суміжними землекористувачами щодо фактичного розташування меж земельних ділянок, дерев та межових знаків.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.12.2025 у справі № 580/5228/25, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування під час здійснення повноважень щодо вирішення земельного спору про добросусідство можуть бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства. Такий контроль стосується дотримання органом установлених законом вимог під час реалізації його публічно-владних повноважень.

Водночас предметом в цій справі є правомірність дій або бездіяльності саме Слобідської селищної ради, а не встановлення безпосередньо в межах цього провадження обов`язку ОСОБА_2 видалити дерева та відновити межові знаки.

Матеріали справи підтверджують, що питання щодо дерев-горіхів і меж земельної ділянки неодноразово розглядалися комісіями селищної ради, за результатами чого складалися акти обстеження та визначалися заходи реагування. Проте позивачка пов`язує протиправність поведінки відповідача передусім із тим, що вжиті заходи не призвели до фактичного усунення порушень, на які вона посилається.

Саме по собі невиконання ОСОБА_2 вимог, викладених в актах обстеження або рішенні селищної ради, не є достатньою підставою для визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними. Для такого висновку необхідно встановити конкретний обов`язок ради, передбачений законом, зміст її поведінки щодо виконання цього обов`язку та наявність порушення прав позивачки внаслідок відповідних дій або бездіяльності.

Крім того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати відповідача вчинити певні дії з метою відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача, а у випадках, визначених законом, — прийняти рішення на користь позивача, якщо виконано всі передбачені законом умови та прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі заявлений спосіб захисту передбачає зобов`язання селищної ради зобов`язати ОСОБА_2 вирізати п`ять дерев-горіхів і відновити тверді межові знаки згідно з картопланом.

Разом із тим така вимога фактично спрямована на визначення наперед конкретного змісту рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору. При цьому позивачка не обмежується вимогою про належний розгляд відповідного звернення, а наполягає на вжитті конкретних заходів стосовно третьої особи.

Суд не може підміняти орган місцевого самоврядування у здійсненні його повноважень та визначати зміст рішення, якщо закон не передбачає єдиного можливого варіанта такого рішення. Водночас це не виключає судового зобов`язання органу влади виконати конкретний обов`язок, прямо встановлений законом, якщо його невиконання належним чином доведено.

У цій справі наявні матеріали підтверджують проведення обстежень і вжиття радою заходів реагування, однак не підтверджують існування передбаченого законом обов`язку відповідача повторно прийняти рішення саме із запропонованим позивачкою змістом. Також матеріали справи не дають підстав ототожнювати невиконання третьою особою вимог щодо видалення дерев і відновлення межових знаків із протиправною бездіяльністю селищної ради.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд ураховує рішення Слобідської селищної ради від 04.08.2017 № 33, акти обстеження від 30.06.2020 та 07.09.2022, лист відповідача від 05.04.2024, а також інші матеріали справи. Зазначені документи підтверджують, що відповідач реагував на звернення позивачки та вживав заходів у межах розгляду порушених нею питань.

Водночас позивачка не довела наявності таких обставин, які б у межах заявленого предмета спору свідчили про протиправність конкретних дій або бездіяльності відповідача та обґрунтовували необхідність зобов`язання ради вчинити саме ті дії, про які вона просить.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав належні докази на підтвердження правомірності своїх дій, які свідчать про розгляд звернень позивачки та вжиття заходів реагування в межах наданих повноважень. Відтак підстави для визнання оскаржуваних дій протиправними та задоволення похідної вимоги про зобов`язання вчинити певні дії відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області (66050, смт. Слобідка, вул. Незалежності, 2, Подільського району, Одеської області, код ЄДРПОУ 04379605) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 13.10.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка

.