Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №420/5084/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5084/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.” до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000018/1 від 19.01.2026 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000023 від 19.01.2026 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з метою митного оформлення, Позивачем (в особі ТОВ «Технологічна експедиція) було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580000279U9, в якій було визначено для митного оформлення товар № 1 загальною вартістю 15 672,80 дол. США (графа 22). Товар № 1 визначив митною вартістю – по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43). На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи. 19.01.2026 р. Відповідачем було винесено картку відмови №UA500580/2026/000023 в митному оформленні (випуску) товарів. Також, 19.01.2026 р. Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2026/000018/1, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

У зв`язку з прийнятим рішенням Позивач 19.01.2026 року був змушений подати нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580000524U2, в якій зазначено, що митна вартість товару № 1 (графи 32) визначена декларантом із застосуванням першого (основного) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 43 до товару № 1), а митним органом із застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графи 43 до товару № 1), визначивши в графах 47 цієї декларації, митні платежі різницю між сумами платежів за видами (028): Товар № 1: 331 478,60 грн.

Позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, такими, що порушують його права і законні інтереси, у зв`язку з чим вони мають бути скасовані.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ ЕС40920/26) представника Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) ІМ 40 ДЕ № 26UA500580000279U9 від 13.01.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2026/000018/1 від 19.01.2026 р. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості .

Крім того, у відзиві зазначено, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) ІМ 40 ДЕ № 26UA500580000279U9 від 13.01.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідач вказує, що у рішенні про коригування митної вартості №UA500580/2026/000018/1 від 19.01.2026 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500580/2026/000018/1 від 19.01.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2026/000023 від 19.01.2026 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ДАНН.».

На підставі розпорядження керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/5084/26.

12.05.2026 року справа № 420/5084/26 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Кузьменко Н.А.

Ухвалою суду від 13.05.2026 прийняти до провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.” (вул. Солом`янська, буд. 11, м. Київ, 03110, ЄДРПОУ 40929000) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.04.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача від 15.04.2026 року розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» є юридичною особою та було зареєстроване 01.11.2016 року. Основним видом економічної діяльності є 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Інші види: 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 50.20 Вантажний морський транспорт.

01.02.2024 р. між ТОВ “ДАНН.” як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik АG (Швейцарія) як продавцем укладено договір поставки товару № AUG-00D/2, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар та документи, що відносяться до нього, а покупець зобов`язується прийняти такий товарі і сплатити продавцю за нього обумовлену грошову суму. Продавець гарантує, що товар, який поставляється, знаходиться у його власності. Товар не обтяжений арештом, заставою, не знаходиться у наймі та інше. (п. 2.1 Договору)

Опис товару, його загальна кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. (2.3 договору)

Погоджені обсяги та асортимент товару вказується у специфікації. Права та обов`язки покупця і продавця щодо кількості товару вказуються у специфікації. (п. 3.1-.3.2 договору)

Умови та строки поставки вказуються у специфікації. (п. 4.1 договору)

Ціни та товар встановлюються в доларах США або Євро та не включають ПДВ, якщо інше не вказано у специфікації. Валюта платежу долари США або Євро. (п. 5.3 договору)

Покупець сплачує продавцю загальну вартість товару у порядку, визначеному Сторонами у Специфікації до цього Договору (п. 5.5. договору).

Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №52822 від 16.12.2025 до Договору.

Уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.”, звернулась до Одеської митниці, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 26UA500580000279U9 від 13.01.2026).

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 26UA500580000279U9 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing List) № 217/12/2025 від 16.12.2025;

- рахунок – фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 217/12/2025 від 16.12.2025;

- коносамент (Bill of Lading) № BW25090633 від 06.10.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) №52822 від 22.12.2025;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс № 217/12/2025 від 16.12.2025;

- Статус особи, яка подає митну декларацію №2;

- договір поставки №AUG - 00D/2 від 01.02.2024;

- специфікація №52822 від 16.12.2025 до договору поставки №AUG - 00D/2 від 01.02.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № ТЕ 19042025/1 від 19.04.2025,

- Рішення №420/21643/24 від 30.09.2024.

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант додатково надіслав: прайс б/н від 15.12.2025, експертне дослідження № 41/26 від 19.01.2026, експортна декларація №020220251006941833 від 13.01.2026 і комерційна пропозиція продавця (підтверджується листом № 52822/1 від 19.01.2026).

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500580/2026/000018/1 від 19.01.2026 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2026/000023 від 19.01.2026.

Так, у рішенні № UA500580/2026/000018/1 від 19.01.2026 відповідачем було вказано, що: “За результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

Оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), відправник і виробник TIAJIN NOKA IMPORT AND EXPORT TRADING COMPANY (Китай), торговельна марка TIANJIN NOKA FURNITURE.

Згідно п.2.3., п.3.1. та п.3.3. зовнішньоекономічного контракту опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, в яких вказуються умови та строки поставок за контрактом згідно п.4.1.. Водночас, у специфікації №52822, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У наданому комерційному рахунку №217/12/2025 відсутнє посилання на специфікацію №52822, як частину контракту, відповідно до якої сформована партія товарів.

На момент відвантаження товару 06.10.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (інвойс від 16.12.2025 № 217/12/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів.

Заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо місця видачі SHENZHEN (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування XINGANG (Китай) – Chornomorsk (Україна).

Також, в наряді від 26.12.2025 №691 на контейнер GAOU7556348 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні A.OBELIX рейс 048, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно – KOSTAS K 540W. Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів.

Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформленнями транспортними документами.

Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати теж додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.

Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристик товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

19.01.2026 декларант додатково надіслав: прайс продавця від 15.12.2025 б/н на умовах поставки EXW, в якому відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів; копію митної декларації країни відправлення від 06.10.2025 №020220251006941833, в якій вказано порт відправлення Nansha Newport, відмінний від зазначеного в поданому коносаменті – XINGANG, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення; комерційну пропозицію б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай; експертне дослідження від 19.01.2026 №41/26, у висновку якого зазначені посилання на скріпи з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника. Згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. 19.01.2026 у своєму електронному повідомленні імпортер зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.

Відповідно до ч.4 ст. 57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості. Згідно ч.6 ст. 54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; ненадання відповідно п. 2 ч. 2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ – у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ – у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленими торговельними марками, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62, 63 МКУ – у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Оскільки імпортер надіслав електронне повідомлення в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч. 1 ст. 55МКУ, - митним органом буде здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 1,17дол.США/кг до 4,02дол.США/кг (МД 25UA100060515318U7 від 02.06.2025 за ціною угоди партія товару 13767,8кг– 4,02дол.США/кг «Стіл металевий. Торг. марка: RZTK. Виробник: Ningbo Hosache Import LTD. Країна виробництва: CN»),- з урахуванням: опису товару, умов поставки та розміру партії”.

У зв`язку з прийнятим рішенням позивач 19.01.2026 року подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580000524U2, в якій зазначено, що митна вартість товару № 1 (графи 32) визначена декларантом із застосуванням першого (основного) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 43 до товару № 1), а митним органом із застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графи 43 до товару № 1), визначивши в графах 47 цієї декларації, митні платежі різницю між сумами платежів за видами (028): Товар № 1: 331 478,60 грн. Визначивши в графах 47 цієї декларації, митні платежі різницю між сумами платежів за видами (020): Товар № 1: 0,00 грн. Отже, різниця платежів за видами: 020; 028 - складає: 331 478,60 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення та картки відмови, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. На запит Відповідача були надані додаткові документи, які підтверджують визначення митної вартості наданих для митного оформлення товарів відповідно до законодавства України. Отже, позивач під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів основним методом - за ціною договору.

Щодо твердження про відсутність у специфікації інформації щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, встановлено наступне.

Згідно з пунктом 4.1 договору поставки № AUG-00D/2 від 01.02.2024 жодних зобов`язань щодо обов`язкового зазначення у специфікації інформації про виробника, торговельну марку, артикул або якісні характеристики товару не передбачено. При цьому, Позивач надав всі необхідні відомості про товар. Зокрема, у митній декларації №26UA500580000279U9 від 13.01.2026 зазначено такі дані: Торговельні марки: TIANJIN NOKA FURNITURE Країна виробництва: CN Виробник: TIANJIN NOKA IMPORT AND EXPORT TRADING COMPANY.

Крім того, повний опис товару, включаючи торговельну марку, найменування виробника та якісні характеристики, наведено у пакувальному листі, який продавець надав у складі документів, долучених до митної декларації (графа 44 МД №26UA500580000279U9). Таким чином, заявлені дані є документально підтвердженими та такими, що піддаються обчисленню, а отже, відповідають вимогам статті 52 МКУ. Враховуючи викладене, посилання митного органу на начебто відсутність необхідної інформації є безпідставним і не може слугувати обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Щодо твердження про відсутність у наданому комерційному рахунку №217/12/2025 відсутнє посилання на специфікацію №52822, як частину контракту, відповідно до якої сформована партія товарів, встановлено наступне.

Чинним законодавством України та нормами міжнародного права не встановлено вимог до форми та змісту комерційного рахунку-фактури (інвойсу). Цей документ за своєю природою є документом довільної форми, що засвідчує вартість товару для здійснення оплати. Обов`язковість зазначення в інвойсі посилань на специфікації або інші додатки до контракту не передбачена жодним нормативно-правовим актом. У наданому до митного оформлення інвойсі №217/12/2025 від 16.12.2025 міститься пряме посилання на базовий Договір поставки № AUG-00D/2 від 01.02.2024.

Оскільки, специфікація №52822, згідно з умовами самого Договору, є його невід`ємною частиною, посилання на реквізити основного Договору є достатнім для ідентифікації зовнішньоекономічної операції та підтвердження її умов. Митним органом не надано обґрунтування того, яким чином відсутність у рахунку-фактурі номера специфікації перешкоджає перевірці числового значення митної вартості або впливає на її правильність. Дані про кількість, вагу та ціну товару в інвойсі повністю збігаються з даними специфікації та інших товаросупровідних документів.

Позиція митного органу щодо наявності розбіжностей у документах є необґрунтованою та базується на довільному тлумаченні правил міжнародних перевезень та базисів поставки Incoterms.

Щодо хронології оформлення документів (дата інвойсу та відвантаження) твердження відповідача про те, що товар “ще не був проданий” на момент відвантаження 06.10.2025, оскільки інвойс датований 16.12.2025, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 631 ЦК України, сторони мають право встановити, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до його укладення. Фізичне відвантаження товару зі складу вантажовідправника в Китаї (06.10.2025) є початком виконання зобов`язань продавця, тоді як оформлення фінального комерційного інвойсу (16.12.2025) є документальним підтвердженням вартості для здійснення розрахунків та митного оформлення. У міжнародній практиці, особливо за умов DPU (Delivered at Place Unloaded), інвойс часто оформлюється в момент наближення вантажу до місця призначення або після остаточної калькуляції витрат, що не ставить під сумнів легітимність операції.

Стаття 53 МКУ не містить жодної вимоги щодо того, щоб інвойс за датою передував транспортному документу.

Щодо умов поставки DPU Київ та “додаткових витрат” Митний орган стверджує, що перевантаження товару з океанського судна (KOSTAS K) на фідерне (A. OBELIX) свідчить про наявність додаткових витрат, не включених до митної вартості. Це твердження суперечить суті базису поставки DPU. Відповідно до Incoterms 2020, за умов DPU Київ, Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до пункту призначення та його розвантаженням. Будь-які витрати на перевантаження в транзитних портах, зберігання чи портову обробку за межами України є операційними витратами Продавця та вже включені у ціну товару. Покупець не несе зобов`язань щодо оплати перевалки, а отже, ці витрати не можуть бути додані до митної вартості відповідно до ст. 58 МКУ.

Посилання митниці на “відсутність документів на перевантаження” є безпідставним, оскільки ці витрати не стосуються Покупця.

Щодо маршруту та місця видачі коносамента Митниця вбачає суперечність у тому, що місцем видачі коносамента є SHENZHEN, а портом завантаження - XINGANG. Зазначена ситуація відображає стандартну внутрішню логістику Китаю. Місце видачі коносамента (Place of Issue) - це офіс перевізника або агента, де був оформлений документ, тоді як порт завантаження (Port of Loading) - це фактичний причал, де контейнер був завантажений на борт. Така географічна розбіжність є діловою практикою і жодним чином не впливає на ідентифікацію товару чи правильність визначення його вартості.

Враховуючи, що за умовами DPU ціна інвойсу є кінцевою і включає всі етапи доставки до м. Києва, припущення митного органу про “невраховані витрати” є лише здогадками, не підкріпленими жодними фактами.

Щодо твердження митного органу про відсутність документів, що підтверджують наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України, що викликає сумніви у митного органу щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості. Відповідно до умов поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) згідно з Інкотермс 2020: відповідно до статей A5 та B5 Інкотермс DPU, продавець не зобов`язаний укладати договір страхування вантажу, так само як і покупець не має обов`язку забезпечити страхування до моменту отримання товару. Таким чином, витрати на страхування не входять до складу обов`язкових витрат за цими умовами поставки. В умовах контракту відсутні положення, які зобов`язують продавця або покупця здійснювати страхування вантажу, а отже, витрати на страхування товару до кордону України фактично відсутні. З огляду на це, подання окремих підтверджуючих документів про страхування не є необхідним, оскільки такі витрати не мали місця.

Подані документи відповідають вимогам статей 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, а митна вартість визначена за основним методом – за ціною договору (транзакційна вартість). Відсутність витрат на страхування є обґрунтованою та логічною в контексті обраних умов поставки. Таким чином, твердження митного органу про відсутність документів щодо страхування не може бути підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, оскільки: страхування не передбачене умовами DPU згідно з Інкотермс 2020; страхування не передбачено умовами укладеного між сторонами договору; фактичні витрати на страхування відсутні, що не потребує подання окремих документів; всі подані документи є достатніми та відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо аргументів митного органу про відсутність у прайс-листі відомостей щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів є необґрунтованими з огляду на наступне: Прайс-лист за своєю суттю є документом загального інформування про цінову політику Продавця (Alltag und Geratetechnik AG) на певний асортимент товарів. Він не є товаросупровідним документом на конкретну партію, а тому не зобов`язаний містити деталізацію (артикули чи ТМ), яка зазвичай фіксується у Специфікаціях та Інвойсах, що складаються під конкретну поставку. У наданому прайс-листі зазначено найменування груп товарів та їх вартість, що повністю корелюється з цінами, вказаними у Специфікації №52822 та Інвойсі №217/12/2025. Ідентифікація конкретного виробника та торговельної марки (MIXXUS) здійснюється митним органом на підставі сукупності інших документів: пакувального листа, сертифікатів походження та маркування на упаковці, що були надані до огляду. Митний кодекс (ст. 53) не встановлює вичерпного переліку обов`язкових реквізитів для прайс-листа. Головною вимогою є об`єктивність та можливість обчислення ціни. Оскільки ціни у прайс-листі Продавця збігаються з цінами у комерційних документах, він є належним доказом стабільності цінової політики та підтверджує заявлену митну вартість за 1-м методом.

Митний орган не надав жодних доказів того, що відсутність артикулів у прайс-листі призвела до неможливості перевірки митної вартості або що існують інші прайслисти цього ж продавця з іншими цінами на аналогічний товар.

Вимога митниці щодо дублювання всіх ідентифікуючих ознак товару (ТМ, артикулів) у прайс-листі є проявом надмірного формалізму. Прайс-лист продавця виконує свою функцію — підтверджує рівень цін, за якими Продавець пропонує товар до продажу, що є достатнім для підтвердження митної вартості згідно зі ст. 58 МКУ.

Твердження митного органу про те, що розбіжність між портом відправлення в експортній декларації КНР (Nansha) та портом завантаження в коносаменті (Xingang) свідчить про наявність ненаданих коносаментів або неврахованих витрат, є необґрунтованими з огляду на наступне: За умовами поставки DPU Київ, Продавець самостійно організовує весь ланцюжок доставки. Експортна декларація КНР відображає факт виходу товару з внутрішнього митного пункту або порту початкового оформлення (Nansha). Подальше переміщення вантажу до порту основного завантаження на океанське судно (Xingang) є внутрішнім логістичним етапом, який здійснюється під контролем перевізника або агента. Відповідно до міжнародної практики, морський коносамент є наскрізним документом. Наявність одного коносамента, наданого до оформлення, підтверджує прийняття вантажу перевізником до перевезення з порту завантаження до порту призначення. Законодавство не вимагає надання “проміжних” або внутрішніх логістичних документів перевізника, якщо вони не передбачені контрактом і не створюють додаткових витрат для Покупця. Оскільки обраний базис поставки — DPU Київ, будь-які витрати на переміщення товару між портами Китаю, перевантаження чи портові збори на шляху прямування вже включені до ціни товару.

Таким чином, навіть за наявності перевантажень, вони не формують нових складових митної вартості для Покупця, а отже, не потребують окремого документального підтвердження за ст. 58 МКУ. Твердження про існування “інших коносаментів” є припущенням митного органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МКУ, обов`язок доведення недостовірності поданих документів покладається на митний орган. Жодних доказів існування інших фінансових чи транспортних зобов`язань Покупця митницею не наведено. Різниця в географічних назвах портів у декларації країни відправлення та коносаменті є наслідком особливостей логістичного маршруту, обраного Продавцем для виконання умов DPU. Що не свідчить про приховування документів чи заниження вартості, оскільки за даним базисом поставки всі транспортні витрати є складовою частиною ціни інвоїсу.

Щодо зауважень до Висновку експертного дослідження № 41/26 від 19.01.2026, воно проведене щодо імпортованого товару торговельної марки TIANJIN NOKA FURNITURE на підставі наданих комерційних документів. Доводи митного органу про неможливість ідентифікації товару не узгоджуються зі змістом самого експертного висновку, оскільки використані у ньому інтернет джерела містять ідентифікуючі ознаки товарів, достатні для проведення порівняльного аналізу, а також інформацію про виробника та технічні характеристики, які співвідносяться з заявленою партією товару. Застосування експертом цін на аналогічні (подібні) товари є складовою загальноприйнятої методики порівняльного аналізу і саме по собі не свідчить про відхід від принципу трансакційної вартості. За відсутності з боку митного органу будь-яких документальних доказів, що спростовують використані експертом характеристики або зроблені ним розрахунки, Висновок експертного дослідження № 41/26 є належним та допустимим доказом у розумінні статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує можливість застосування 1-го методу визначення митної вартості.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані.

Відповідач не навів жодних доказів того, що зазначена логістична деталь призвела до зміни вартості операції або додаткових витрат, не відображених у ціні договору, як того вимагає ч. 2 ст. 55 МКУ.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії” Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.” є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 3977,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №29917 від 20.02.2026.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.” необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 3977,75 грн.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме, витрат на переклад документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Згідно вимог ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 2400,00 грн. до суду надано рахунок № 5916 від 17.03.2026 на суму 1950 грн., платіжна інструкція № 30382 від 17.03.2026 на суму 1950 грн., акт надання послуг від 17.03.2026 на суму 1950 грн.

Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 року по справі №160/7049/19 зазначив, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, отже понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, а саме - за надану позивачу послугу перекладача з перекладу товаросупровідних та/чи інших документів.

За таких підстав, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати із залучення перекладача безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, обумовлені спірними правовідносинами, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1950,00 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.” (вул. Солом`янська, буд. 11, м. Київ, 03110, ЄДРПОУ 40929000) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000018/1 від 19.01.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000023 від 19.01.2026 року Одеської митниці.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.” (вул. Солом`янська, буд. 11, м. Київ, 03110, ЄДРПОУ 40929000) суму сплаченого судового збору у розмірі 3977,75 грн. (три тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 75 копійок) та витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1950,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А.Кузьменко