Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №400/1785/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.№ 400/1785/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Луканіної Марини Анатоліївни і Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування рішення від 08.12.2025 № 82264671

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка) до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про:

визнання протиправними дії державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області Лукіної Марини Анатоліївни щодо відмови в проведенні реєстраційних дій;

скасування рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області Лукіної Марини Анатоліївни від 08.12.2025 № 82264671 про відмову в проведенні реєстраційних дій;

зобов`язання державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області Лукіної Марини Анатоліївни повторно розглянути заяву та здійснити державну реєстрацію права власності позивачки на належний їй житловий будинок за АДРЕСА_1 .

13.08.2026 представниця позивачки подала заяву, в якій уточнила позовні вимоги, а саме просила:

визнати протиправними дії Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області, вчинені в особі державного реєстратора Луканіної Марини Анатоліївни, щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності позивачці на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області в особі державного реєстратора Луканіної Марини Анатоліївни № 82264671 від 08.12.2025 року про відмову у проведенні реєстраційних дій.

зобов`язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області повторно розглянути заяву позивачки про державну реєстрацію права власності, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду за результатами розгляду цієї адміністративної справи та здійснити державну реєстрацію права власності на належний їй житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі – Житловий будинок), яке зареєстроване у КП «Бюро технічної інвентаризації м. Херсона» у 1990 році. 20.10.2025 вона звернулась до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області із заявою про державну реєстрацію права власності на Житловий будинок відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV), за результатами розгляду якої державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області Лукіної Марини Анатоліївни було прийнято рішення 08.12.2025 № 82264671 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено неотримання державним реєстратором відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що місять відомості про зареєстровані речові права до січня 2013 року. На думку позивачки, це рішення є протиправним, оскільки підставою для його прийняття є обставини, які не залежать від позивачки (тимчасова окупація м. Гола Пристань). Крім того, вона подала державному реєстратору документи, які підтверджують її право власності на Житловий будинок. Позивачка наголосила на тому, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

У відзивах на позовну заяву від 04.03.2026 і від 27.08.2026 Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області не є належним відповідач не є належним відповідачем у спорах про державну реєстрацію прав, оскільки не наділений повноваженнями приймати рішення щодо реєстрації або відмови в ній. Належним відповідачем у цій категорії спорів є державний реєстратор, а не виконавчий орган сільської, селищної чи міської ради, як суб`єкт державної реєстрації прав. Відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть державні реєстратори, а не суб`єкти, з якими такі реєстратори перебувають у трудових відносинах. Крім того, оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Луканіною Мариною Анатоліївною, а в прохальній частині позову вказана особа ОСОБА_2 , яка Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області є невідомою. Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області наголосив на тому, що Законом № 1952-IV передбачений обов`язок державного реєстратора про направлення запиту органу, який проводив реєстрацію відповідного права до 01.01.2013. У цьому випадку, державний реєстратор зазначений обов`язок виконав. Дана ситуація є системною проблемою, щодо прав осіб, право власності яких було зареєстровано до 01.01.2013, відомості не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а органи реєстрації та їх архіви залишились на тимчасово окупованій території. Разом з тим, законодавством не передбачено спеціальних правил реєстрації прав на об`єкти, які залишились на тимчасово окупованих територіях. Таким чином, неможливість позивачки реалізувати свої права щодо нерухомого майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території обумовлена недоліками правового регулювання, а не неправомірністю дій Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області чи державного реєстратора.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

25.02.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, а також про витребування у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради копії заяви позивачки від 20.10.2025 за реєстраційним номером 69493525.

03.03.2026 Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надав суду витребуванні в нього докази.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачці п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в мотивувальній частині цієї ухвали.

12.08.2026 представниця позивачки подала до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, в якій уточнила позовні вимоги. Підстави позову залишились незмінними.

19.08.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про продовження розгляду справи та про прийняття заяви представниці позивачки від 12.08.2026 про зміну предмета позову у виді уточненої позовної заяви, а також про запропонування позивачці надати згоду суду першої інстанції на заміну первісного відповідача Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області на належного відповідача – державний реєстратор прав на нерухоме майно Луканіна Марина Анатоліївна.

25.08.2026 представниця позивачки надала згоду на заміну належного відповідача.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 залучено до участі у справі як другого відповідача державного реєстратора прав на нерухоме майно Луканіну Марину Анатоліївну, розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 і від 04.09.2026 державний реєстратор прав на нерухоме майно Луканіну Марину Анатоліївну отримала 16.09.2026, що підтверджується поштовим відправленням № R067274604635.

Співвідповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не спористалась.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно зі Свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок, виданим Виконкомом Голопристанської міської ради народних депутатів 19.03.1990, позивачці на праві особистої власності належить Житловий будинок.

Також позивачка зазначена як власниця Житлового будинку в Технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складеного 19.01.1990, і в Домовій книжці для прописки громадян, які проживають в будинку.

Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України позивачки вона з 23.01.1991 зареєстрована за місцем проживання у Житловому будинку.

20.10.2025 позивачка подала через Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заяву про державну реєстрацію права щодо реєстрації права власності на Житловий будинок, до якого додала вищезазначені Свідоцтво про право власності та Технічний паспорт.

Згідно з рішенням державного реєстратора Луканіною Марини Анатоліївни від 23.10.2025 № 81488096 вищенаведена заява позивачки залишена без руху. Підставою прийняття такого рішення зазначено неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у встановленому законодавством порядку відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2023, а саме: направлено запит в БТІ.

Державний реєстратор Луканіна Марина Анатоліївна надіслала Комунальному підприємству «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради лист від 23.10.2025 № 1317, в якому просила повідомити наявну інформацію щодо реєстрації права власності на Житловий будинок.

Листом від 04.11.2025 № 696 Комунальне підприємство «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради повідомило державного реєстратора ОСОБА_2 про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки робота Голопристанської філії КП «ХБТІ» ХОР на даний час не відновлена (тимчасово знаходиться під окупацією).

Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 прийняла рішення від 08.12.2025 № 82264671 про відмову в проведенні реєстраційних дій, яке умотивувала наявністю обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме: заявником не надано та не отримано державним реєстратором у встановленому законодавством порядку відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2023.

Вважаючи це рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

У пункті 8.23 мотивувальної частини постанови від 05.07.2023 в господарській справі № 910/15792/20 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійсненні ці дії (записи).

Однак, предметом в адміністративні справі № 400/1785/26 не є реєстраційні дії державного реєстратора щодо третіх осіб, її предметом є зобов`язання державного реєстратора повторно розглянути заяву позивача на вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості, який, як стверджує позивачка, перебуває в її власності.

Предмет спірних правовідносин не пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю державного реєстратора прав на нерухоме майно, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Відповідно предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації прав та внесення відповідних записів до Державного реєстру прав.

За таких обставин цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 600/252/24-а.

У пункті 41 мотивувальної частини постанови від 04.12.2024 у справі № 420/21964/23 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що вчинення чи відмови у вчиненні реєстраційної дії має оцінюватися судами в розрізі правомірності прийняття державним реєстратором управлінського рішення, оскільки у межах таких відносин він діє як суб`єкт владних повноважень. Відповідно, належним відповідачем у цій категорії спорів є державний реєстратор, а не виконавчий орган сільської, селищної чи міської ради як суб`єкт державної реєстрації прав.

Тобто державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі, оскільки вона прийняла оскаржуване рішення.

Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері реєстрації прав.

Таким чином, до повноважень державного реєстратора належить розгляд заяв про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та прийняття відповідних рішень за результатами їх розгляду.

Частиною третьої статті 3 Закону № 1952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2024 право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Поряд з цим, у Цивільному кодексі Української РСР 1963 року і Законі України «Про власність», які втратили чинність 01.01.2024, були відсутні правові норми про державну реєстрацію права власності на нерухомі речі.

Натомість пунктом 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15.01.1966 (чинна з 31.01.1966 по 19.01.1996) (далі – Інструкція від 31.01.1966), було встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 13 Інструкції від 31.01.1966 бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, орган комунального господарства, а де їх немає – виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою (додаток № 2 та 2-а).

Відповідно до пункту 16 додатку 1 до Інструкції від 31.01.1966 свідоцтво про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів є правовстановлюючим документом, на підставі яких проводиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Таким чином, свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок є документом, що посвідчує набуття права власності на жилий будинок у період з 31.01.1966 по 19.01.1996.

Згідно з пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) (далі – Порядок № 1127), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до пункту 53 Порядку № 1127 у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV визначено підстави для відмови в державній реєстрації прав:

подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, яке виникло до 01.01.2013, проводиться на підставі на підставі:

документа, що посвідчує відповідне речове право, згідно із законодавством, що діяло на момент його виникнення;

відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно у разі коли, документ, що посвідчує це речове право, був пошкоджений чи зіпсований.

У разі наявності суперечностей між заявленими речовими правами заявника, які виникли до 01.01.2013, та інформацією, отриманою на поданий згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV запит, є підставою для відмови в державній реєстрації права за пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV.

Натомість Законом № 1952-IV не передбачено такої підстави для відмови в реєстрації права як відсутність відповідної інформації в органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, і до яких державний реєстратор подав запит у порядку, встановленому пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV.

Суд встановив, що 20.10.2025 позивачка подала через Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заяву про державну реєстрацію права щодо реєстрації права власності на Житловий будинок, до якого додала вищезазначені Свідоцтво про право власності та Технічний паспорт.

Згідно зі Свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок, виданим Виконкомом Голопристанської міської ради народних депутатів 19.03.1990, позивачці на праві особистої власності належить Житловий будинок. Підставою видання цього свідоцтва зазначено рішення Виконкому Голопристанської міської Ради народних депутатів від 13.09.1990. Запис про реєстрацію права особистої власності позивачки на Житловий будинок здійснено в реєстровій книзі під № 4561.

Отже, позивачка подала державному реєстратору документ, що посвідчувало її право власності на Житловий будинок, згідно зі законодавством, що діяло на момент його виникнення, тобто 19.03.1990.

Водночас державний реєстратор Луканіна Марина Анатоліївна прийняла рішенні від 23.10.2025 № 81488096 про залишення заяви позивачки без руху, підставою якого зазначено направлення запиту в БТІ. В цьому рішенні не зазначено, що позивачкою не було надано державному реєстратору документи, що посвідчують її право власності на Житловий будинок.

У відповідні на лист державного реєстратора Луканіної Марини Анатоліївни від 23.10.2025 № 1317 Комунальне підприємство «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради листом від 04.11.2025 № 696 повідомило про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки робота Голопристанської філії КП «ХБТІ» ХОР на даний час не відновлена (тимчасово знаходиться під окупацією).

Тобто цим листом було проінформовано державного реєстратора про відсутність можливості надання інформації про Житловий будинок, а не про наявність суперечностей між заявленим речовим правом позивачки, які виникли до 01.01.2013, та наявними у Комунального підприємства підприємство «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 прийняла рішення від 08.12.2025 № 82264671 про відмову в проведенні реєстраційних дій, яке умотивувала наявністю обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме: після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону № 1952-IV, не усунені обставини, що підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію без руху.

Проте, як вище суд встановив, по-перше, підставою для залишення без руху заяви позивачки у рішенні від 23.10.2025 № 81488096 зазначено направлення запиту в БТІ.

По-друге, позивачка до заяви від 20.10.2025 додала документ, який містить відомості про зареєстровано її право власності на Житловий будинок до 01.01.2013, а саме: Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, виданим Виконкомом Голопристанської міської ради народних депутатів 19.03.1990.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про протиправність відмови у в проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності позивачки на Житловий будинок на підставі пункту 8 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV.

Тому рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Луканіної Марини Анатоліївни від 08.12.2025 № 82264671 про відмову в проведенні реєстраційних дій є протиправним і підлягає скасуванню.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Однією з позовних вимог позивача є також зобов`язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права власності позивачки на Житловий будинок, тобто прийняти рішення її на користь.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вище суд встановив, що підставою прийняття оскаржуваного рішення було ненадання позивачкою документів, що містять відомості про зареєстровано її право власності на Житловий будинок до 01.01.2013.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б, що державний реєстратор здійснив інші необхідні дії для прийняття рішення про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що передбачені Порядком № 1127.

Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжною інструкцією від 26.01.2026 № 1.505689619.1 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 1064,96 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову.

Оскільки державний реєстратор прав на нерухоме майно Луканіна Марина Анатоліївна не є розпорядником бюджетних коштів і перебуває у трудових правовідносинах з Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, тому сплачений позивачкою судовий збір підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на її користь відповідної суми за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 238, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Луканіної Марини Анатоліївни і до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Луканіної Марини Анатоліївни від 08.12.2025 № 82264671 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

3. Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Луканіну Марину Анатоліївну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2025 про державну реєстрацію прав, зареєстровану за реєстраційним № 69493525, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради судовий збір у розмірі 1064 (Одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

9. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

державний реєстратор прав на нерухоме майно Луканіна Марина Анатоліївна (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001);

Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ 41210422).

10. Повний текст рішення суду складений 15.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук