Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №369/3031/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3031/25

Провадження № 2/369/3089/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Касяненко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/3031/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОК ТКЦМ «Софіївка» про скасування нарахування за послуги, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОК ТКЦМ «Софіївка» про скасування нарахування за послуги.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на початку грудня 2024 року позивачем отримано повідомлення про виявлення великих втрат води на підставі показників лічильника із зазначенням/рекомендацією терміново звернутись до сантехніка ЖЕКУ для перекриття води, і виявлення/ усунення протікання, і заміни лічильника води. У квартирі тривалий час ніхто не проживає, відключені всі послуги - світло, інтернет, а також перекрита вода.

За 2023 рік середньомісячні витрати з водопостачання та водовідведення склали 3,2 куб. води на місяць. За 2024 рік з січня по серпень - за 8 місяців середньомісячні витрати з водопостачання і водовідведення склали 0,37 куб. води за місяць. За 2024 рік - січень - серпень включно витрати загалом за 8 місяців склали 3 куб. метри. Тобто показники за вересень 30 куб. метрів, і показники за листопад 150 куб. метрів, на думку позивача, є неможливими і помилковими.

Так, позивач звернулася до Постачальника з метою з`ясування ситуації та перерахунку за послуги водопостачання і водовідведення на підставі помилкових показань. Отримано відповідь, що лічильник води не повірений, повірка лічильника протермінована, тому він може показувати помилкові показники. У перерахунку було відмовлено.

На підставі викладеного, позивач звертається до суду та з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- Зобов`язати Відповідача зробити необхідні періодичну повірку лічильника води і надати Позивачу відповідні документи (акт повірки), або розмістити ці документи в електронному кабінеті споживача, в у разі необхідності заміни лічильника, повідомити про такі необхідність;

- Скасувати нарахування за водопостачання і водовідведення за показниками неповіреного лічильника і зробити необхідні перерахування в особистому кабінеті споживача за наступні місяці: - вересень 2024 р. - 34,8 м.куб - на суму 1607,76 грн., - жовтень 2024 р., - 3,2 м.куб - на суму 147,84 грн., - листопад 2024 р., - 147,8 м.куб - 6828,36 грн.;

- Відновити водопостачання за адресою Позивача - АДРЕСА_1 ;

- Стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 4000 грн., завданої незаконним припиненням водопостачання, нарахуванням необґрунтованого (незаконного) боргу та тривалим психоемоційним дискомфортом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

30 квітня 2025 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення та долучено відповідні докази.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року клопотання позивача про її звільнення як споживача від сплати судового збору, - задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

07 жовтня 2025 року на адресу суду від відповідача Обслуговуючого кооперативу «Товариство користувачів централізованими мережами «Софіївка» надійшов відзив на позовну заяву, де останній зазначив, що у позові з посиланням на п. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» позивач стверджує, що її Засіб обліку повинен повірити саме Відповідач. Однак, на думку відповідача, позивач невірно трактує зміст вказаної норми в цій частині. Відповідач звертає увагу, що у будинку Позивача лічильники, які забезпечують індивідуальний облік води по кожній квартирі, розташовані у підвальному приміщенні будинку. Отже, лічильник, який використовується для обліку води по Квартирі Позивача та для здійснення нарахувань за спожиті Послуги, відноситься до вузла обліку, що належить споживачу і забезпечує індивідуальний облік споживання води. Відповідно до п. 26 чинного публічного індивідуального договору, діючого між Позивачем і Відповідачем з 01 грудня 2022 року, заміна і обслуговування, зокрема огляд, опломбування/розпломбування, ремонт (у тому числі з демонтажем, транспортуванням і монтажем) та періодична повірка вузла (вузлів) розподільного обліку, здійснюються за рахунок споживача. Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 17 вищевказаного Закону та п. 26 публічного індивідуального договору відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку Позивача покладається на Позивача. Крім того, співробітниками Кооперативу в особистому кабінеті Позивача було розміщено електронне повідомлення про виявлення аномально великого споживання води, що може бути пов`язано з некоректною роботою Засобу обліку води Позивача або протікання води, і необхідність для Позивача вжиття заходів реагування. Згідно із Загальною картою абонента, яка ведеться в електронному вигляді, у Позивача зафіксовано такі показники споживання: серпень 2024 року – зафіксовано показники лічильника у розмірі 131 куб. м. Споживання за період з 01 серпня 2024 року по 01 вересня 2024 року становило 0 куб. м.; вересень 2024 року – показники лічильника склали 166 куб. м., що відповідає споживанню з 01 вересня 2024 року по 01 жовтня 2024 року у розмірі 34,8 куб. м.. За цей період Позивачем сплачено 1 622,34 грн.; жовтень 2024 року – показники лічильника становили 169,2 куб. м., що відповідає споживанню з 01 жовтня 2024 року по 01 листопада 2024 року у розмірі 3,2 куб. м. Позивачем сплачено 162 грн. 42 коп.; листопад 2024 року – показники лічильника склали 317 куб. м., що відповідає споживанню з 01 листопада 2024 року по 01 грудня 2024 року у розмірі 147,8 куб. м.; грудень 2024 року – показники лічильника залишились на рівні 317 куб. м., тобто з 01 грудня 2024 року по 01 січня 2025 року споживання становило 0 куб. м. Крім того, відповідач зазначає, що в акті обстеження від 06 жовтня 2025 року Відповідачем (у присутності представника житлово-експлуатаційної організації будинку) констатовано, що вентиль водопостачання до Квартири Позивача є перекритим та показники засобу обліку Позивача становлять 317 м.кв., тобто залишаються незмінними з листопада 2024 року. У Позивача дійсно обліковується заборгованість перед Відповідачем за надані Послуги, однак Відповідач не ініціював і не здійснював відключення Квартири Позивача від водопостачання. Позивач не звертався до Відповідача з повідомленнями чи скаргами щодо припинення водопостачання до Квартири, а також щодо його відновлення. У зв`язку з цим, Відповідач не здійснював жодних втручань до вузла обліку Позивача. Враховуючи вищезазначене, твердження Позивача про незаконність нарахувань є безпідставними, оскільки нездійснення повірки Засобу обліку Позивача зумовлене невиконанням самим Позивачем своїх обов`язків як власника засобу обліку. Таким чином, як зазначає відповідач, Позивач у своїй позовній заяві не обґрунтував та не довів належними доказами незаконність здійснених Відповідачем нарахувань за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, не довів правомірність своїх позовних вимог, отже у Відповідача відсутні підстави для виконання перерахунків Позивачу відповідно до заявлених позовних вимог. Відтак, Відповідач вважає позовні вимоги Позивача повністю безпідставними та необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

09 жовтня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначила, що факт власності (Споживач чи Постачальник) не має значення для повірки, ключовим є те, що лічильник використовується для розрахунків за комунальні послуги, а не для технічних чи внутрішніх потреб. Якщо лічильник використовується для обліку води (гарячої чи холодної) в рамках договору з Комунальним Підприємством, навіть якщо Споживач купив його за власні кошти Повірка має здійснюватися за рахунок надавача послуг, а не за рахунок споживача. Постачальник не має права перекладати вартість періодичної повірки на споживача - це прямо заборонено п. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Засоби вимірювальної техніки, що не пройшли періодичну повірку у встановлений строк, не допускаються до застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, зокрема - для розрахунків між споживачем і надавачем послуг. У разі , якщо строк чергової повірки лічильника минув, виконавець проводить розрахунки: за середнім споживанням протягом трьох місяців; після цього за нормами споживання до відновлення повірки. Будь-яке нарахування за послуги водопостачання на основі показів лічильника, строк повірки якого минув - є незаконним. Також позивач зазначає, що нарахування за послуги водопостачання і водовідведення здійснено за показниками неповіреного лічильника, тому такі показники не можуть використовуватись для розрахунків. Внаслідок використання таких показників виник борг, на підставі існуючого боргу водопостачання припинено. Постачальник має право припинити постачання якщо заборгованість не є спірною. В даному випадку є спір щодо правомірності суми нарахування за неповіреним лічильником. На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги.

17 жовтня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що у відзиві на позовну заяву та у цих запереченнях Відповідач обґрунтував, що виконавець послуг (Відповідач) не зобов`язаний здійснювати повірку засобу обліку Позивача, натомість, цей обов`язок покладений законом і договором на Позивача. Отже, вимога Позивача до Відповідача здійснити повірку цього засобу обліку є безпідставною та необґрунтованою. Відповідач також заперечує факт припинення ним водопостачання до Квартири Позивача. Жодних дій, спрямованих на обмеження або припинення надання послуги, Відповідач не вчиняв. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт відключення водопостачання Позивача саме з ініціативи або за участю Відповідача. Позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували такий факт. На підставі викладеного, просив відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 1, 3 ст.13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (п. 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Судом встановлено, що 13 липня 2017 року між Обслуговуючим кооперативом «Товариство користувачів централізованими мережами «Софіївка» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 115 Про задоволення потреб з послуг централізованого водопостачання та водовідведення по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору № 115, Обслуговуючий кооператив бере на себе зобов`язання з задоволення потреб асоційованого члену кооперативу - власника квартири (будинку, господарського двору) та членів його сім`ї, а також інших осіб, які фактично проживають в будинку, у послузі з водопостачання та водовідведення, а асоційований член зобов`язується своєчасно здійснювати оплату регулярних членських внесків за споживання і користування послугами пропорційно спожитого обсягу на умовах цього договору. Предметом договору є послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (п. 1.2. Договору № 115).

Обсяг використаної питної води визначається згідно показників засобу обліку, встановлених у асоційованого члену кооперативу (п. 2.1. Договору № 115). При відсутності приборів обліку обсяг використаної води визначається згідно норм витрат води Сніп 2.04.01., а саме: Водопостачання з ваннами при наявності підігрівача води та багато точкового водорозбору – Один мешканець – Літри/добу 250 – м3/міс 7,5 (п. 2.2. Договору № 115).

Згідно з розділом 3 Договору № 115, тарифи на зазначені послуги встановлюються і змінюються уповноваженими органами згідно з чинним законодавством і не потребують узгодження. Споживач, щомісячно до 15 числа проводить сплату за спожиту воду та відправлені стоки, у відповідності до показників лічильника, вразі відсутності такого-згідно нормативів, наведених п. 2.2. цього договору. У разі зміни тарифів оплата за послуги здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Відповідно до розділу 4 Договору № 115, Виконавець має право здійснювати контроль за отриманням послуг водопостачання, шляхом проведення огляду технічного стану засобів вимірювання та перевірки показників лічильника води.

Відповідно до п. 9.1. Договору № 115, цей Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє на протязі календарного року. При відсутності претензій у Сторін дія Договору продовжується на подальший термін.

31 жовтня 2022 року ОК ТКЦМ «Софіївка» опублікувало на своєму офіційному вебсайті https://vodasofia.kiev.ua/ повідомлення про публічну пропозицію (оферту) про укладання публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.

Відповідно до п. 26 Індивідуального договору, заміна і обслуговування, зокрема огляд, опломбування/ розпломбування, ремонт (у тому числі з демонтажем, транспортуванням і монтажем) та періодична повірка вузла (вузлів) розподільного обліку, здійснюються за рахунок споживача.

Підпунктом 15 п. 42 Індивідуального договору встановлено, що Виконавець зобов`язаний контролювати дотримання установлених міжповірочних інтервалів для засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла комерційного та розподільного обліку.

03 грудня 2024 року ОК ТКЦМ «Софіївка» повідомило ОСОБА_1 про виявлене велике споживання води та рекомендувало звернутися до сантехніка ЖЕКу для виявлення/усунення протікання або заміни лічильника. Також зазначено, що ОК ТКЦМ «Софіївка» фіксує показники та виставляє рахунки, а ЖЕК обслуговує внутрішньобудинкові системи та проводить заміну лічильника. Вказано, що у позивача прострочена повірка лічильника (повинна виконуватися кожні 4 роки від дати виготовлення лічильника, що вказана у паспорті на нього) або було протікання. Тому лічильник міг накрутити великі показники. Крім того, до звернення позивача, ЖЕК завжди виконував заміну лічильників по цьому ЖК, потім передавали ОК ТКЦМ «Софіївка» акти заміни та копії паспорту на новий лічильник. Роз`яснили позивачу, що вона може подати заявку на заміну, але зі своїм лічильником, адже у них таких немає в наявності. Вартість послуги буде становити 485 грн.

06 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ОК ТКЦМ «Софіївка» та просила зробити перерахунок за послуги водовідведення і водопостачання за останні 3 місяці - вересень, жовтень, листопад. Зазначила, що показники лічильника за це цей період є помилковими, такі витрати неможливі, оскільки у квартирі останній час ніхто не проживає, вода в квартирі перекрита, затоплення, протікання не було. Крім того, лічильник знаходиться не в квартирі, доступу до нього немає.

06 грудня 2024 року ОК ТКЦМ «Софіївка» повідомило ОСОБА_1 про неможливість перерахунку у зв`язку із простроченою повіркою лічильника.

Згідно Акту № 3 обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 06 жовтня 2025 року, представником ОК ТКЦМ «Софіївка» у присутності сантехніка було обстежено кв. АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 та встановлено наступне: система водопостачання міська мережа, водопостачання не здійснюється, особовий рахунок НОМЕР_1 , засіб обліку типу мех. ЛК-15х № 6971376, діаметр 045 мм., показники 00317 м3, зареєстрований в ОК ТКЦМ «Софіївка», пломба на накидних гайках (фланцях) № R38903635, водовідведення здійснюється в міську мережу. Під час обстеження вузла обліку було виявлено перекриття вентилю.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ст. 628 ЦК України)

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Згідно ч. 4 ст. 23, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пунктів 6, 10, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів; обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку; оператор зовнішніх інженерних мереж - власник зовнішніх інженерних мереж, а в разі якщо зовнішні інженерні мережі використовуються іншою, ніж власник, особою або є безхазяйними - особа, якій такі мережі власником передано у користування (управління, господарське відання, оренду, концесію) або яка здійснює фактичне користування такими мережами для транспортування відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води;

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року № 474 (далі – Порядок № 474) встановлено, що цей Порядок визначає процедуру подання на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиту теплову енергію і воду (далі - засоби вимірювальної техніки), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Дія цього Порядку поширюється на операторів зовнішніх інженерних мереж (суб`єктів господарювання), що здійснюють обслуговування засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду), суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- та газопостачання для побутових потреб (далі - виконавці), а також споживачів відповідних послуг - фізичних осіб, співвласників багатоквартирного будинку, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки (далі - споживачі).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6, 7 Порядку № 474, періодичній повірці, обслуговуванню та ремонту підлягають засоби вимірювальної техніки, які введені в експлуатацію в установленому порядку. Подання засобу вимірювальної техніки на ремонт здійснюється на вимогу споживача або виконавця згідно з пунктами 7-17 цього Порядку, якщо інше не передбачено нормативною документацією. Порядок проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, а також норми часу, необхідного для проведення повірки таких засобів, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Оплата періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду, здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Відповідно до пунктів 7-9, 11-15 Порядку № 474, Виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через цифрову інтегровану інформаційно-аналітичну систему «Єдина платформа житлово-комунальних послуг» (далі - Єдина платформа) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця) з автоматичним підтвердженням факту доставки та отримання повідомлення, або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем. Споживач забезпечує у зазначений в повідомленні строк доступ представника виконавця до засобу вимірювальної техніки. Представник виконавця пред`являє споживачеві направлення, видане йому виконавцем, для проведення періодичної повірки або ремонту засобу вимірювальної техніки, а також у разі потреби демонтажу такого засобу. Демонтаж засобу вимірювальної техніки проводиться представником виконавця виключно у присутності споживача та оформляється актом за формою згідно з додатком 2. На час проведення періодичної повірки або ремонту засобу вимірювальної техніки виконавець встановлює тимчасовий засіб вимірювальної техніки. Після демонтажу засобу вимірювальної техніки виконавець забезпечує його транспортування для проведення періодичної повірки або ремонту. У разі проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки у місці його експлуатації демонтаж такого засобу не проводиться. Після проведення періодичної повірки або ремонту виконавець у строк, зазначений в акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, забезпечує транспортування засобу вимірювальної техніки для його монтажу. Транспортування засобу вимірювальної техніки здійснюється таким чином, щоб не вплинути на його метрологічні характеристики. Споживач забезпечує у строк, зазначений в акті про демонтаж засобу вимірювальної техніки, доступ представника виконавця до місця монтажу засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 18 Порядку № 474, Виконавець веде облік засобів вимірювальної техніки, щодо яких проведено періодичну повірку та ремонт.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 759/23657/20 (провадження № 61-21217св21) Верховним судом зазначено, що відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02 серпня 2017 року та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02 листопада 2017 року № 1344, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов`язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18) міститься правовий висновок Об`єднаної палати про те, що саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Таким чином, контроль за проведенням періодичної повірки, обслуговування засобів обліку води у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж повинен здійснюватися виконавцем зазначених послуг. При цьому оплата за повірку лічильника здійснюється споживачем.

Відповідно до п. 3 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358, далі - Методика), розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Пунктом 4 Методики встановлено загальні правила розподілу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг: 3) для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.

Підпунктом 2 п. 1 Розділу Х вказаної Методики встановлено, що відповідно до формул 7 та 42 цієї Методики у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу холодної води не визначається Vх.вн.бал = 0, а обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої холодної води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої холодної води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж водопостачання (за наявності) та вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є відповідач, тому саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Відповідно до Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, виконавець зобов`язаний проінформувати споживача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, і надання вказаної інформації чітко регламентовано, а саме шляхом надсилання повідомлення за встановленою формою рекомендованим листом з повідомлення про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.

Таким чином, законодавством зроблено акцент на належне повідомлення споживача, яке повинно бути підтверджено.

За таких обставин, без надання підтверджень належного повідомлення позивача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки і невжиття заходів щодо своєчасної повірки засобу обліку води, встановленого у будинку позивача, дії відповідача щодо нарахування вартості послуг з водопостачання та водовідведення на підставі неповіреного лічильника є безпідставними, а відповідно доводи позову в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки несе виконавець послуги. Таким чином, контроль за проведенням періодичної повірки, обслуговування засобів обліку води у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж повинен здійснюватися виконавцем зазначених послуг, яким у справі що розглядається є ОК ТКЦМ «Софіївка». При цьому оплата за повірку лічильника здійснюється споживачем.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», органом з уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації (далі - орган з уповноваження), є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності. Для проведення зазначеної в частині першій цієї статті повірки наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії зобов`язані одержати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - свідоцтво про уповноваження), яке видається органом з уповноваження. Видача, відкликання свідоцтва про уповноваження здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням вимог законів України «Про адміністративну процедуру» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

У прохальній частині позовних вимог позивач просила суд зобов`язати відповідача зробити необхідну повірку лічильника води і надати позивачу відповідні документи (акт повірки) або розмістити ці документи в електронному кабінеті споживача, а у разі необхідності заміни лічильника води повідомити позивача про необхідність заміни лічильника.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що ОК ТКЦМ «Софіївка» є суб`єктом, уповноваженим на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, з огляду на що, вимоги позовної заяви в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про відновлення водопостачання за її адресою суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було припинено таке водопостачання. Відповідно до Акту № 3 обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 06 жовтня 2025 року, представником ОК ТКЦМ «Софіївка» у присутності сантехніка було обстежено кв. АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 та встановлено, що водопостачання не здійснюється через перекриття вентилю. Будь-яких відомостей про відключення квартири споживача від водопостачання зі складенням відповідних Актів та/або інших документів матеріали справи не містять, у зв`язку із чим вказана вимога також не підлягаю задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає таке.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої і душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна (п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 вказаної Постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд враховує, що практикою Європейського Суду з прав людини визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав середня нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку, людина відчуває страждання (моральну шкоду), однак у цій справі позивачем жодним чином не обґрунтовано моральних чи фізичних страждань позивача, будь-яких доказів в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 4 000,00 грн. суду не надано. З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягає.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За нормою ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, та враховуючи принцип диспозитивності, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОК ТКЦМ «Софіївка» про скасування нарахування за послуги, - задовольнити частково.

Зобов`язати Обслуговуючий кооператив «Товариство користувачів централізованими мережами «Софіївка» здійснити перерахунок заборгованості з централізованого водопостачання та водовідведення за період з вересня 2024 року по листопад 2024 року включно за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Товариство користувачів централізованими мережами «Софіївка» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА