Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №400/1801/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.№ 400/1801/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:

-визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді та не наданні жодного рішення прийнятого відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача ОСОБА_1 від 05.12.2025 року у розумінні Порядку 531;

-зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , розглянути та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту позивача ОСОБА_1 , від 05.12.2025 року та прийняти рішення по суті рапорту у розумінні Порядку 531.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянув його рапорт про звільнення з військової служби , оскільки він має право на звільнення відповідно до норм Закону України « Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідач відзив суду не надав. Ухвала суду від 02.03.2026 про відкриття провадження у справі надсилалась через е-суд та була ним отримана 03.03.2026. Відповідно до ч.4 ст.159 неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

06.12.2025 року на адресу командування Військової частини НОМЕР_1 позивачем був направлений рапорт від 05.12.2025 року на звільнення з військової служби, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 54017 1203 2149 від 06.12.2025 року - вручено за довіреністю 27.12.2025 року.

Позивач у позові зазначив, що станом на лютий 2026 року відповідачем не надано жодного рішення прийнятого відповідачем по суті рапорту позивача від 05.12.2025 року: не надано як рішення про задоволення рапорту, так і рішення про відмову у задоволенні рапорту у розумінні Порядку 531 «Про порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі МОУ», затверджений наказом МОУ від 06.08.2024 року № 531.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII .

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232 видами військової служби є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Позивач просить звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХП, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є інвалідом І групи.

Відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХП військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно зі ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Стаття 31 Статуту визначає, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно з пунктом 12.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України визначені Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559.

Розділом III. Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі передбачено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

9. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби від 05.12.2025, який військова частина отримала 27.12.2025.

10.01.2026 був останній день14денного строку розгляду рапорту позивача. З 11.01.2026 відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивачу у строки передбачені Порядком № 531.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач всупереч ст.77 КАС України, відзив суду не надав, не довів суду, належними та допустимими доказами, що він розглянув рапорт позивача відповідно до вимог чинного законодавства, тому позов належить задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), яка полягає у не розгляді та не наданні рішення прийнятого за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) від 05.12.2025 року відповідно до вимог Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559.

3.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), розглянути та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 05.12.2025 року відповідно до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко