Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №400/4104/22
Суддя: Лісовська Н. В.
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р.№ 400/4104/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – Відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо залишення без розгляду пропозиції (зауваження) ОСОБА_1 від 11.08.2022; 2) стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність не розглянувши пропозицію (зауваження) позивача та не надавши йому відповідь на звернення. Внаслідок чого, така бездіяльність відповідача завдала позивачу моральних страждань, які спричинили негативні зміни в його житті: переживання, тривогу, емоційну напругу, нервозність, хвилювання. Розмір такої шкоди позивач оцінює в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.
Ухвалою від 12.09.2022 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. (головуючий суддя Фульга А.П.)
Ухвалою суду від 12.09.2022 суд зупинив провадження у справі №400/4104/22 до завершення воєнного стану в Україні. (головуючий суддя Фульга А.П.)
Відповідно до наказу голови суду від 07.09.2023 № 91-к суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату суду у зв`язку зі звільненням у відставку.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи №400/4104/22» було здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Лісовську Н.В.
Ухвалою суду від 18.09.2023 прийнято адміністративну справу до провадження.
Ухвалою суду від 24.08.2026 поновлено провадження у справі.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, позовних вимог не заперечив, правової позиції по суті спору не висловив.
Справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.
З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено наступне.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
11.08.2026 позивач звернувся до відповідача на офіційну електрону адресу із пропозицією (зауваженням) в порядку ст. 14 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 № 393/96-ВР.
В зазначеній пропозиції позивач зазначив про те, що раніше звернувшись зі скаргою, та отримавши 06.08.2022 відповідь від відповідача щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, на думку позивача, посадові особи Військової частини НОМЕР_1 проявили низьке знання фінансового законодавства, внаслідок чого запропонував провести заняття з посадовими особами фінансово-економічної служби щодо ознайомлення із положеннями постанови КМУ від 28.02.2022 №168.
Листом від 17.08.2022 №724/311/58/2108 відповідач надав відповідь на пропозицію (зауваження) позивача, в якій посилаючись на ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» зазначив, що звернення позивача є повторним і вирішено по суті, відповідно до чого не підлягає розгляду та вирішенню.
Вважаючи таку бездіяльність щодо не розгляду пропозиції протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правовідносини, які виникли між сторонами стосуються розгляду відповідачем пропозиції позивача та регламентовані вказані правовідносини Законом України «Про звернення громадян».
Статтею 1 Закону встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Таким чином, вказаною нормою Закон України «Про звернення громадян» розділяє з якими зверненнями може звертатись громадянин та встановив ознаки кожного із звернень.
Правильне встановлення звернення є суттєвим для подальших дій суб`єкта, до якого було направлено звернення, оскільки вказаним законом встановлені особливості розгляду щодо кожного звернення.
Статтею 14 Закону встановлений порядок розгляду пропозицій (зауважень) громадян, статтею 15 розгляд заяв клопотань, статтею 16- розгляд скарг громадян.
Суд вважає, що між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини щодо розгляду пропозиції ОСОБА_1 , що направлена на електронну адресу відповідача.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Таким чином, оскільки пропозиції (зауваження) це висловлення поради, рекомендації щодо діяльності органів, посадових осіб, то є логічно-послідовним, що обов`язком органу є лише розгляд вказаних пропозицій (зауважень) та повідомлення заявника про результати розгляду такого звернення. Будь-яких інших обов`язків органу, до якого надійшли пропозиції (зауваження) громадянина Закон України «Про звернення громадян» не встановлює.
Судом встановлено, що пропозиція позивача була розглянута відповідачем та заявнику надана відповідь.
Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача.
Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 200000 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.
Так, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49 мотивувальної частини).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52 мотивувальної частини).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56 мотивувальної частини).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Верховний суд у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51 мотивувальної частини).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53 мотивувальної частини).
Суд зазначає, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не подав до суду жодних доказів, а суд не встановив, наявності обставин, які свідчили б про те, що внаслідок неправовірних дій відповідача негативні емоції позивача досягли такого рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 НОМЕР_3 ) до Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_4 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 15.10.2026 р.
Суддя Н. В. Лісовська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua