Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №363/5246/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"13" жовтня 2026 р. Справа № 363/5246/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -.

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було призначено суддю Рукас О.В.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735737 від 03.08.2026 року вбачається, що 03.08.2026 року о 00 год. 40 хв. в м. Вишгород по вул. Набережна, 24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Bajaj Pulsar ns200 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі Вишгородській ЦРЛ відмовився під відеофіксацію.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортний засобом, від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Судом було призначено розгляд справи у судовому засіданні 01.09.2026 року о 12 год. 15 хв.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув. Разом з тим подав до суду клопотання про відкладення розгляду справу через бажання ознайомитися з матеріалами справи та повідомив, що у зв`язку з виконанням трудових обов`язків не може прибути до суду 01.09.2026 року. Стверджував, що не має наміру ухилятися від суду, бажає особисто бути присутнім під час розгляду справи, надати свої пояснення та реалізувати право на захист.

Відтак розгляд справи судом відкладено на 13.10.2026 року о 15 год. 40 хв.

У період часу з 01.09.2026 року по 13.10.2026 року ОСОБА_1 до суду для ознайомлення зі справою не прибув, будь яких заяв та клопотань не подав.

Крім того, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи 13.10.2026 року ОСОБА_1 повторно в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких клопотань не подавав.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У Постанові ВП ВС від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21 було встановлено, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , враховує, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак повторно в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив та будь-яких клопотань до суду не подав.

При цьому суд бере до уваги, що за клопотанням ОСОБА_1 , поданим у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та неможливістю прибути до суду через виконання трудових обов`язків, розгляд справи було відкладено з 01 вересня 2026 року на 13 жовтня 2026 року. Таким чином, ОСОБА_1 було надано достатній додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки до судового розгляду та реалізації наданих йому процесуальних прав, у тому числі права на надання пояснень і захист своїх прав.

Водночас у період з 01 вересня 2026 року до 13 жовтня 2026 року ОСОБА_1 не скористався наданою можливістю ознайомитися з матеріалами справи, а під час повторної неявки в судове засідання не повідомив суд про причини такої неявки та не заявив клопотань, які б перешкоджали розгляду справи за його відсутності.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 було забезпечено достатньо часу та належні можливості для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки до її розгляду й реалізації своїх процесуальних прав. Саме по собі бажання особисто брати участь у судовому розгляді не може бути підставою для безпідставного відкладення розгляду справи за умови належного повідомлення особи та відсутності підтверджених поважних причин її неявки.

Отже, з метою забезпечення розумних строків розгляду справи, недопущення необґрунтованого затягування судового провадження та з урахуванням того, що ОСОБА_1 було надано реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за його відсутності. Такий розгляд за наведених обставин сам по собі не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки йому було забезпечено можливість брати участь у судовому розгляді, ознайомитися з матеріалами справи та надати свої пояснення, якою він не скористався.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення можливе лише у випадку, коли належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, безпосередньо дослідженими судом, встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення та вину особи у його вчиненні.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

При цьому відповідно до п. 27 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 - якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 року - у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, відмова або ухилення особи від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння має бути зафіксована у протоколі про адміністративне правопорушення з обов`язковим залученням щонайменше 2 свідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735737 від 03.08.2026 року вбачається, що 03.08.2026 року о 00 год. 40 хв. в м. Вишгород по вул. Набережна, 24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Bajaj Pulsar ns200 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей.

У матеріалах справи наявний DVD-R диск, на якому міститься файл з відеозаписом: «export-xqtds» тривалістю 07 хв. 49 сек. Вказаний відеозапис зроблений на нагрудну камеру працівника поліції, обставини та події, зафіксовані на відеозаписі, за датою, часом та місцем узгоджуються з тими, що розглядаються в межах даної справи. У своїй сукупності відеозаписи утворюють логічну, послідовну та хронологічну картину вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису судом встановлено, що 03.08.2026 року о 00 год. 40 хв. у м. Вишгород по вул. Набережна, 24 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб Bajaj Pulsar ns200 н.з. НОМЕР_1 .

Водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у процесі спілкування з працівниками поліції підтвердив факт керування мотоциклом, повідомив, що їхав в Солом`янський район м. Києва.

З відеозапису слідує, що у процесі перевірки документів та спілкування, працівниками поліції було встановлено наявність у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

На вимогу працівників поліції пройти у встановленому законодавством порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.

У подальшому працівниками поліції повідомлено, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису протоколу та надання пояснень ОСОБА_1 відмовився. Будь-яких зауважень та заперечень ОСОБА_1 не висловлював.

У кінцевому підсумку суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735737 від 03.08.2026 року, складений у присутності ОСОБА_1 зауважень та заперечень щодо протоколу та відомостей, викладених у ньому не виявлено;

- копією постанови серія ЕНА № 7658901 від 03.08.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- відеозаписом, що записаний у файл на DVD-R диск, який додано до матеріалів справи про адміністративне правопорушення; на вказаному відеозаписі судом встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- направленням на огляд водія транспортного засобу від 03.08.2026 року, в якому зафіксовано підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, відмову ОСОБА_1 від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння; зауважень та заперечень щодо складених документів не зафіксовано;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- повідомленням інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Романа Вакуленко про отримання ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ;

- повідомленням інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Романа Вакуленко, щодо відсутності інформації про отримання ОСОБА_1 національного посвідчення водія;

- заявою про тримання судової повістки в електронній формі за допомогою смс-повідомлення від 03.08.2026 року;

- копією паспорту громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ;

-витягом з ІПС «Армор».

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмова ОСОБА_1 , як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин що пом`якшують відповідальність за вчинене правопорушення, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

При визначенні міри адміністративного стягнення, суд керується положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, яким передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20). Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає безальтернативний вид адміністративного стягнення на водіїв у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма транспортними засобами на 1 рік.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд зазначає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Вказаний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.

Отже, встановлені судом обставини на підставі оцінки вказаних вище доказів, забезпечують такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 Правил Дорожнього руху, та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного вище та правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внаслідок цього з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 35, 130, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.

Суддя О.В. Рукас