Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №400/3744/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р.№ 400/3744/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Дерев`янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Токарської Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправними та скасування наказів від 21.10.2025 № 3050, від 23.03.2026 № 329 о/с; поновлення на посаді з 23.03.2026; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.03.2026,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі – відповідач) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 3050 від 21.10.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області та вжиття заходів дисциплінарного впливу» відповідно до якого було вирішено застосувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №329 о/с від 23.03.2026 «По особовому складу», яким згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області з 23 березня 2026 року;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2026 року по дату винесення судового рішення (розмір заборгованості буде встановлено в судовому засіданні).

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом ГУНП в Миколаївській області № 329 о/с від 23.03.2026 його було звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Позивач стверджує, що звільнення було здійснено з грубим порушенням норм чинного законодавства України, а саме — під час його перебування на лікарняному, що підтверджується належними та допустимими доказами. Позивач звертає увагу суду, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховуються тяжкість проступку, обставини, за яких його вчинено, а також особа порушника, ступінь його вини, попередня поведінка та ставлення до служби. У даному випадку відсутність позивача на службі була зумовлена виключно об`єктивними причинами — тяжким станом здоров`я, підтвердженим медичними документами, тривалим стаціонарним лікуванням та встановленням інвалідності, що виключає наявність вини у його діях. Представник позивача зазначає, що за наслідками розгляду справи, в сукупності усіх обставин можна дійти висновку що у діях позивача відсутні встановлені законом підстави для застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення та таке стягнення є неспівмірним із учиненим діянням та занадто суворим.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 29.04.2026, зазначив, що службове розслідування було призначено за подією дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача, а саме: 04.09.2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись у крайній правій полосі руху на автомобілі, по вулиці Велика Морська у напрямку вулиці Аркасівської (Пушкінської) у місті Миколаєві, не впорався із керуванням та допустив наїзд на перешкоду (дерево), в результаті чого отримав тілесні ушкодження. Відповідач стверджує, що у ході службового розслідування, старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 членами дисциплінарної комісії ГУНП запропоновано надати письмове пояснення з приводу вказаної події та виявлених фактів порушення ним службової дисципліни, на що останній, посилаючись на статтю 63 Конституції України, в категоричній формі відмовився від надання будь-яких письмових пояснень. У зв`язку з чим, 17.09.2025 членами дисциплінарної комісії ГУНП складено акт про відмову позивача надати пояснення. Відповідач зазначає, що службовим розслідуванням доведено, що інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 скоїв дисциплінарний проступок, який виразився у порушенні Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію», Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух», щодо обов`язку учасника дорожнього руху неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, відповідач наголошує, що у нього були відсутні докази тимчасової непрацездатності позивача під час звільнення та він не порушував положення ст. 40 КЗпП України. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 14.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 23.04.2026 суд, за клопотанням сторін, перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначив розгляд справи на 25.05.2026.

За клопотанням представника позивача суд відклав проведення підготовчого засідання на 14.07.2026.

В судовому засіданні, яке відбулось 14.07.2026 за участю позивача, представника позивача, суд задовольнив клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додатково наданих доказів, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 05.08.2026.

За результатами підготовчого судового засідання 05.08.2026, в якому взяли участь позивач, представник позивача, відповідача, суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 25.08.2026.

В судове засідання 25.08.2026 з`явились позивач, представники сторін, які підтримали свої правові позиції та надали пояснення по суті справи.

06.10.2026 суд за участю позивача і учасників справи в судовому засіданні дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні 06.10.2026 суд закінчив розгляд справи, перейшов до стадії ухвалення рішення.

Повний текст рішення складено 15.10.2026, вступну і резолютивну частину рішення проголошено 15.10.2026.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач – старший лейтенант поліції ОСОБА_1 30.05.2022 наказом ГУНП від № 405 о/с призначений на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП та згідно частини 2 статті 56 Закону України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі за текстом – Закон).

04.09.2025 до керівництва ГУНП надійшла доповідна записка т. в. о. начальника УГІ ГУНП підполковника поліції Сергія Черепа № 166411-2025 щодо можливих порушень службової дисципліни з боку окремих поліцейських ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП, що призвели до внесення слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань(далі – ТУ ДБР), розташованого у місті Миколаєві, відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № 62025150010004744 від 04.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участі інспектора сектору реагування патрульної поліції (далі – СРПП) ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 внаслідок якої останній отримав тілесні ушкодження.

Також, Миколаївське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України листом від 04.09.2025 повідомило відповідача про необхідність організації проведення службового розслідування.

Наказом ГУНП від 09.09.2025 № 2577 призначене службове розслідування, наказом від 23.09.2025 № 2747 – продовжено термін його проведення.

Відповідно до висновків службового розслідування встановлено, що 04.09.2025 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою у цивільному одязі без зброї, свідомо нехтуючи вимогами керівництва ВП № 5 Миколаївського РУП ГУНП, ГУНП, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, сів за кермо приватного автомобіля марки «Honda Accord», який належить громадянці ОСОБА_2 та розпочав його рух по вулицях міста Миколаєва. В подальшому, як встановлено у ході службового розслідування, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , рухаючись приблизно о 00:44 год, не впорався з керуванням зазначеного автомобіля та допустив наїзд на перешкоду (дерево), в результаті чого отримав тілесні ушкодження. При цьому автомобіль марки «Honda» зазнав значних механічних пошкоджень (деформація кузова).

Разом з цим, у зв`язку з тяжким станом старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , огляд на предмет перебування його у стані сп`яніння поліцейськими наряду на місці події не проводився. Після надання домедичної допомоги потерпілому, останнього спільно з працівниками бригади швидкої медичної допомоги деблоковано з автомобіля марки «Honda Accord» та передано у карету швидкої медичної допомоги.

Згідно інформації, викладеної у листі директора КНП Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 10.09.2025 № 468/з, 04.09.2025 у старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 лікарями вказаного медичного закладу відібрано зразки біологічного середовища (крові) з метою встановлення наявності чи відсутності стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу швидкість реакції. За результатами токсикологічного дослідження № 2169 у крові вказаного поліцейського виявлено етанол в концентрації ї1,74 г/л тобто 1,74 проміле.

В ході службового розслідування було оглянуто відеозапис спілкування поліцейських УГІ ГУНП з громадянкою ОСОБА_3 (колишньою дружиною ОСОБА_1 ), яка зазначила, що колишній чоловік з невідомих їй причин 04.09.2025 близько 00:00 приїздив до неї додому. При цьому останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, як їй відомо 03.09.2025 він зі своїм товаришем вживав алкогольні напої, а саме горілку. Огляд відеоматеріалу підтверджується актом від 08.10.2025.

17.09.2025 під час службового розслідування було опитано ОСОБА_1 , який з приводу поставлених питань пояснив, що керуючись нормою статті 63 Конституції України від надання будь-яких письмових пояснень відмовляється.

Також, про відмову надати пояснення складено відповідний акт.

В матеріалах службового розслідування міститься службова характеристика позивача відповідно до якої останній за час служби в поліції зарекомендував себе з позитивного боку.

Довідка УКЗ ГУНП в Миколаївській області від 17.09.2025 підтверджує, що станом на 17.09.2025 позивач має діюче дисциплінарне стягнення «Зауваження».

За висновками службового розслідування вищевказані обставини події вказують на порушення вимог пунктів 1, 4, 6, 13 частини третьої статті 1, частини 5 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, абзацу 1 пункту 7 розділу IV «Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України», затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, щодо обов`язку поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, а також обов`язку посадової особи відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування, пунктів 1, 2частини 1 статті 18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію», щодо обов`язку поліцейського неухильно дотримуватися положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію», що виразилось у порушені Присяги на вірність Українському народові: усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, абзаців 1, 2, 3 частини 5 статті 14 та абзацу 5 статті 16 Закону України від 30.06.1993№ 3353-XII «Про дорожній рух», щодо обов`язку учасника дорожнього руху неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підпунктів 2.4., 2.5., 2.6., 2.12. пункту 2 наказу ГУНП від 31.12.2024 № 3410 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в підрозділах ГУНП в Миколаївській області», щодо обов`язку особовому складу (зокрема поліцейських) галузевих служб та підрозділів апарату Головного управління, територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП неухильно дотримуватись та виконувати без виключення всі обов`язки, вимоги та заборони, визначені Законом України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію», дотримуватися вимог транспортної дисципліни, не допускати випадків порушення Правил дорожнього руху при використанні транспортних засобів та керування ними у стані алкогольного сп`яніння, а також заборони будь-яким чином перебувати (пересуватися) на вулицях або в інших громадських місцях у період дії комендантської години без службової необхідності, пунктів 2.2., 2.9. розділу 2 Посадової інструкції від 04.01.2025 № 1526-2025, що обов`язку безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни.

Висновки службового розслідування затверджено начальником ГУНП в Миколаївській області 08.10.2025.

Наказом № 3050 від 21.10.2025 начальника ГУНП в Миколаївській області за вчинення дисциплінарного проступку застосовано до старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до медичних документів, наданих позивачем, останній перебував на стаціонарному лікуванні після отриманої 04.09.2025 травми в період: з 04.09.2025 по 24.09.2025, з 24.09.2025 по 16.10.2005, з 06.01.2026 по 28.01.2026.

Також, позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 16.10.2025 по 23.10.2025, з 23.10.2025 по 31.10.2025, з 31.10.2025 по 12.11.2025, з 12.11.2025 по 27.11.2025, з 27.11.2025 по 04.12.2025, з 04.12.2025 по 23.12.2025, 24.12.2025, з 25.12.2025 по 29.12.2025, з 30.12.2025 по 02.01.2026, з 03.01.2026 по 06.01.2026.

25.12.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №45/25/2871/Р позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

29.12.2025 позивач направив відповідачу рапорт про звільнення зі служби в зв`язку з потребою в тривалому реабілітаційному лікуванні. В рапорті зазначено, що позивач відмовляється від проходження військово-лікарської комісії.

Листом від 06.01.2026 відповідач повідомив позивача, що рапорт залишено без розгляду в зв`язку з необхідністю реалізації раніше виданого наказу ГУНП у Миколаївській області № 3050 від 21.10.2025.

05.01.2026 позивач звернувся до відповідача з рапортом про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до подальшої служби у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

Листом № 10553-2026 від 20.01.2026 відповідач у задоволенні рапорту відмовив.

Відповідно до довідки № 2 КНП ММР «Міська лікарня № 4» про тимчасову непрацездатність продовжено дію довідки №133/4 з 29.01.2026 по 26.03.2026.

Довідкою № 4 КНП ММР «Міська лікарня № 4» про тимчасову непрацездатність продовжено дію довідки №2 з 27.03.2026 по 15.04.2026.

Наказом № 329 о/с від 23.03.2026 начальника ГУНП у Миколаївській області звільнено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до повідомлення УФЗБО ГУНП в Миколаївській області станом на момент звільнення ОСОБА_1 (23.03.2025) на Порталі електронних послуг ПФУ відсутня інформація про відкриті електронні листи тимчасової непрацездатності.

Відповідно до листа Управління кадрового забезпечення ГУНП від 22.04.2026 № 76199-2026 на момент звільнення ОСОБА_1 відомостей про перебування на лікарняному не надавав.

Відповідно до листа відділу документального забезпечення ГУНП від 22.04.2026 № 76074-2026 на момент звільнення ОСОБА_1 відомостей про перебування на лікарняному не надавав.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25.05.2026 у справі № 33/812/225/26 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення , передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.03.2026 у справі № 490/1164/26 закрито справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Не погодившись з наказами Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 3050 від 21.10.2025 року, №329 о/с від 23.03.2026 позивач оскаржив їх до суду.

V. Джерела права і оцінка суду

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом органів Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ (далі Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706; далі - Правила №1179).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом №580-VIII.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Як установлено частиною першою статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 1, пункту 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту, про невиконання вимог яких з боку позивача зазначено у спірному наказі, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки. Керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.

Пунктом 1 розділу І Правил №1179 визначено, що ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Керівник органу (підрозділу) поліції повинен бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих (абзац другий пункту 3 розділу V Правил №1179).

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За змістом статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Враховуючи наведені приписи, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні поліцейським службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, наказів Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а так само у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Приписами статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Наказом Міністерством внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807, далі - Порядок №893), який конкретизує процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, визначає права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

За приписами пункту 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Пунктами 14, 17 розділу V Порядку №893 передбачено, зокрема, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. Факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови. Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.

Правила оформлення матеріалів службового розслідування викладені у розділі VI Порядку №893.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У пункті 4 розділу VI Порядку №893 зазначено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни. Саме в ході службового розслідування з`ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення.

Із цією метою висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку встановлена у визначеному порядку.

Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що прийняттю оскаржуваних наказів передувало проведення службового розслідування, за висновками якого позивач вчинив дисциплінарний проступок.

В ході розгляду справи позивач і представник позивача заперечували проти висновків службового розслідування, а також порядку його проведення. Зокрема, зазначали про порушення прав позивача при проведенні такого розслідування.

Суд враховує, що за матеріалами службового розслідування порушення службової дисципліни ОСОБА_1 полягало в недотриманні вимог транспортної дисципліни, порушенні Правил дорожнього руху при використанні транспортних засобів та керування ними у стані алкогольного сп`яніння , порушенні заборони будь-яким чином перебувати (пересуватися) на вулицях або в інших громадських місцях у період дії комендантської години без службової необхідності.

На підтвердження руху позивача 04.09.2025 на приватному автомобілі “Honda accord” номерний знак НОМЕР_1 по вулицях міста Миколаїв в період часу з 00:23 по 00:44, тобто під час дії комендантської години, до матеріалів службового розслідування додано відомості аналітичного звіту щодо результатів фіксації автомобіля, записами з камер відеоспостереження «Безпечне місто Миколаїв» та оглядових камер відеоспостереження, розташованих на території міста Миколаїв. Ці відомості позивачем не спростовані.

Висновок про порушення Правил дорожнього руху ґрунтується, зокрема, на поясненнях інспекторів УПП в Миколаївській області Торопенка В.В., ОСОБА_4 , які прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача і встановили, що автомобіль під керуванням позивача здійснив наїзд на перешкоду (дерево), при цьому автомобіль перебував поза межами проїзної частини. У постраждалого були встановлені видимі тілесні ушкодження. Постраждалий був госпіталізований.

В поясненнях інспекторів УПП в Миколаївській області ОСОБА_5 , ОСОБА_4 зазначено, що у зв`язку з тяжким станом постраждалого огляд на стан перебування його у стані алкогольного сп`яніння не проводився.

Отже, суд вважає доведеним матеріалами службового розсліжування як факт перебування позивача громадських місцях у період дії комендантської години без службової необхідності, так і порушення Правил дорожнього руху.

У якості доказу керування позивачем автомобілем в стані алкогольного сп`яніння до матеріалів службового розслідування додано довідку Комунального некомерційного підприємства ММР «Міська лікарня швидкої допомоги» від 10.09.2025 № 468/з відповідно до якої ОСОБА_1 доставлений 04.09.2025 в травматологічне відділення, де останньому встановлено діагноз: «Відкритий III В (GA) перелом зовнішнього виростка лівого стегна. Уламковий внутрішньосуглобовий перелом проксимального епіметафізу та уламковий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням. Перелом надколінка. Перелом голівки та середньої третини лівої малогомілкової кістки зі зміщенням. Обширна рвана рана задньої поверхні в/3 гомілки та колінного суглобу. Множинні рвані рани кінцівок. Травматичний шок III. Алкогольне сп`яніння».

Результат токсикологічного дослідження крові на алкоголь № 2169 від 04.09.2025 – 1,74 г/л етанолу.

В матеріалах адміністративної справи є постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.03.2026 у справі № 490/1164/26 про закриття справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, постановою встановлено, що ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна. Оскільки пошкодження завдано лише транспортному засобу, яким керував ОСОБА_1 , склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП України, відсутній.

Також, постановою Миколаївського апеляційного суду від 25.05.2026 у справі № 33/812/225/26 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення , передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Відповідно до цієї постанови, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не на підставі медичного висновку, а на підставі отриманого аналізу крові.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що дисциплінарна відповідальність та відповідальність за адміністративне правопорушення поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, закриття проваджень в справах про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 130 КУпАП, статтею 124 КУпАП України, не виключають наявності в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення, доведеного належними доказами.

Суд враховує, що позивач відмовився надавати пояснення в ході службового розслідування відповідно до гарантій, передбачених ст. 63 Конституції України.

В судовому засіданні позивач пояснив, що відмова була обумовлена перебуванням його на стаціонарному лікуванні і поганим самопочуттям.

Суд не знаходить таке пояснення переконливим, оскільки позивачем підставою для відмови вказано саме посилання на ст. 63 Конституції України, а не на стан здоров`я.

Будь-яких інших аргументів в порушення порядку проведення службового розслідування стороною позивача не заявлено ні в позові, ні під час розгляду справи в суді.

З аналізу позовної заяви вбачається, що підставою для визнання протиправним наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є і відсутність встановлених законом підстав для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення та застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, на думку позивача, є неспівмірним із учиненим діянням та занадто суворим.

Водночас, суд звертає увагу, що матеріалами службового розслідування підтверджено і позивачем не спростовано той факт, що на час проведення розслідування позивач мав діюче дисциплінарне стягнення «Зауваження», застосоване наказом МРУП від 19.08.2025 № 576 (оголошено 23.08.2025). Відомості про це містять в довідці УКЗ ГУНП в Миколаївській області.

У даному випадку слід враховувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20, згідно якого, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Крім того, суд враховує, що чинним законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції, неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.

Так, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

У свою чергу, законодавством регламентовано спеціальний режим роботи органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану. Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.

При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

У свою чергу, приписами частин першої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

З огляду на наявність у позивача діючого дисциплінарного стягнення, характер проступку, доведеність його вчинення, наявність а також встановлену Дисциплінарним статутом Національної поліції України дискрецію керівника у виборі виду дисциплінарного стягнення, суд не знаходить підстав вважати звільнення зі служби в поліції пропорційним покаранням за вчинений дисциплінарний проступок.

Отже, судом не встановлено протиправності наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 3050 від 21.10.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області та вжиття заходів дисциплінарного впливу» відповідно до якого було вирішено застосувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Оцінюючи підстави позову щодо визнання протиправним наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №329 о/с від 23.03.2026 «По особовому складу», яким згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, суд зазначає таке.

Позивач наголошував, що звільнення було здійснено з грубим порушенням норм чинного законодавства України, а саме — під час його перебування на лікарняному, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме медичними документами, довідкою № 2 про тимчасову непрацездатність, виданою КНП «Міська лікарня № 4», довідкою № 4 про тимчасову непрацездатність, виданою КНП «Міська лікарня № 4», талоном на прийом до лікаря № 273228604.

Матеріалами справи підтверджено, що, дійсно, в період з 04.09.2025 по 15.04.2026 позивач безперервно перебував на лікуванні.

Так, відповідно до довідки № 2 КНП ММР «Міська лікарня № 4» про тимчасову непрацездатність продовжено дію довідки №133/4 з 29.01.2026 по 26.03.2026. Довідкою № 4 КНП ММР «Міська лікарня № 4» про тимчасову непрацездатність продовжено дію довідки №2 з 27.03.2026 по 15.04.2026.

Отже, звільнення позивача 23.03.2026 відбулось в період тимчасової непрацездатності останнього.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

04 вересня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №6-р(ІІ)/2019 у справі №3-425/2018(6960/18) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України, у якому, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №205/4196/18 виклала правову позицію, відповідно до якої у разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).

Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12, про те, що гарантія, передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України, застосовна лише до випадків звільнення працівника з ініціативи роботодавця.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України, яка встановлює гарантію захисту працівника від незаконного звільнення, має загальний характер й поширюється на усі трудові правовідносини.

Відтак, послідовною є практика Верховного Суду про те, що у випадку наявності законних підстав для звільнення особи із посади, якщо суд встановить, що таке звільнення відбулося з дати перебування працівника в періоді тимчасової непрацездатності / у відпустці, то порушення частини третьої статті 40 КЗпП України може бути усунуто шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності / першого робочого дня відповідно.

Таким чином, лише звільнення у період відпустки/тимчасової непрацездатності не є підставою для визнання його незаконним. Порушені таким чином права особи підлягають поновленню шляхом зміни дати звільнення.

При цьому суд враховує, що відповідно до повідомлення УФЗБО ГУНП в Миколаївській області станом на момент звільнення ОСОБА_1 (23.03.2025) на Порталі електронних послуг ПФУ відсутня інформація про відкриті електронні листи тимчасової непрацездатності.

Відповідно до листа Управління кадрового забезпечення ГУНП від 22.04.2026 № 76199-2026 на момент звільнення ОСОБА_1 відомостей про перебування на лікарняному не надавав.

Тобто, матеріали справи не підтверджують, що здійснюючи звільнення позивача 23.03.2026, відповідач був обізнаний про його перебування на лікарняному.

Оскільки останнім днем перебування позивача на лікуванні відповідно до довідки № 4 про тимчасову непрацездатність є 15.04.2026, то звільнення позивача могло бути реалізовано з 16.04.2026, у зв`язку з чим наказ ГУНП в Миколаївській області №329 о/с від 23.03.2026 «По особовому складу», яким згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підлягає зміні в частині дати припинення трудових відносин.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Виходячи зі змісту частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України), оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою.

Системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві існує підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується із певними діяннями роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Однак, зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

У даній справі причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов`язки і не отримував заробітну плату, є тимчасова непрацездатність, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Тобто, у разі зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога з тимчасової непрацездатності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.12.2020 у справі № 461/7292/17, від 08.09.2021 у справі № 265/5327/20, від 13.10.2021 у справі № 1.380.2019.004407 та від 19.05.2022 у справі № 200/473/19-а.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

VІІ. Висновки суду

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на його сплату.

Також, позивачем заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, проте доказів на підтвердження таких витрат до суду не надано. Отже, підстави для вирішення питання про розподіл цих витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 40108735) задовольнити частково.

2. Наказ Головного управління Національної поліції України в Миколаївський області від 23.03.2026 за № 329 о/с «По особовому складу», яким згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, змінити та вважати ОСОБА_1 звільненим зі служби в Національній поліції 16.04.2026.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко