Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №362/6415/24 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6415/24

Провадження № 2-о/362/3/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Марчука О.Л.,

при секретарі – Неділько А.С.,

за участю заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Задорожної Л.Г.,

представника заінтересованої особи – Дерепи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду із заявою в якій просить встановити її особу, а також встановити юридичний факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня і 13 листопада 1991 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначила, що вона не має можливості реалізувати визначені Конституцією України та Законами України права особи через відсутність у неї паспорта громадянина України, оскільки його було втрачено разом із іншими її особистими документами при пожежі будинку (а.с. 48 – 54).

Заявник та її представник в судовому засіданні підтримали заяву та просили задовольнити її вимоги з викладених у ній підстав.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні поклалася на розсуд суду, пояснивши, що відповідний орган міграційної служби видасть заявниці паспорт громадянки України у випадку якщо суд встановить відповідний факт її проживання на території України станом на дату проголошення Незалежності України.

Вислухавши думку заявника і представників та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до відомостей актового запису № 7 від 22 березня 1962 року про народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Великі Єрчики Сквирського району Київської області народилася ОСОБА_2 , про що було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ; також у вказаному документі відображено інформацію про видачу 22 січня 1981 року свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_2 (а.с. 102).

Тобто, заявниця народилась на території УРСР.

Із Форми № 1 вбачається, що на підставі вищевказаного свідоцтва про народження, 01 серпня 1979 року на ім`я ОСОБА_2 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Великі Єрчики Сквирського району Київської області, було видано паспорт серії НОМЕР_3 (а.с. 80).

Отже, заявниця отримувала паспорт громадянина колишнього СРСР на своє ім`я.

При цьому, із Форми № 1 встановлено, що 06 березня 1982 року на ім`я ОСОБА_2 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Великі Єрчики Сквирського району Київської області, було також видано паспорт серії НОМЕР_4 (а.с. 81).

Тобто, існували правові підстави для видачі на ім`я заявниці другого паспорту громадянина колишнього СРСР.

Згідно із відомостями актового запису № 16 від 17 грудня 1986 року про укладення шлюбу, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було укладено шлюб, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_5 від 17.12.1986 року (а.с. 93).

Вказані обставини укладення заявницею шлюбу 17 грудня 1986 року та у зв`язку із цим зміною нею свого прізвища із ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , також відображено у повному витягу від 17 січня 2025 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с. 94 – 96).

Також, Васильківською ОДПІ 22 лютого 2022 року на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 , було видано довідку про присвоєння їй ідентифікаційного номера НОМЕР_6 (а.с. 17).

Із наданої заявницею на підтвердження своїх доводів довідки № 198-13/04.01-12 від 16.05.2024 року старости села Застугна, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07 травня 1985 року по 07 квітня 2004 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Крім того, факт постійного проживання заявниці на території України підтверджується її тривалою трудовою діяльністю в 1977, 1979, 1980, 1981, 1982, 1986, 1988, 1994, 2000, 2008 і 2009 роках, що відображено у відповідних записах Трудової книжки серії НОМЕР_7 від 25 вересня 1979 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 17 – 20).

З урахуванням вищевикладених фактичних обставин які встановлено судом під час розгляду справи в судовому засідання, суд приходить до переконливого висновку про те, що станом на дату проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року заявниця постійно проживала на території України.

Натомість, на своє звернення про видачу паспорта громадянина України, заявниця отримала від місцевого органу ДМС відмову у зв`язку із ненаданням нею необхідних документів (а.с. 21).

Вирішуючи дану справу, суд керується наступними нормами законодавства.

Стаття 4 Конституції України визначає, що в Україні існує єдине громадянство; підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Зокрема, норма пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» передбачає, що г ромадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Оскільки, під час розгляду справи в судовому засіданні встановлено, що заявниця була громадянкою колишнього СРСР та момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживала на території України, у суду наявні правові підстави для висновку про те, що заявниця є громадянкою України відповідно до норми пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Тобто, на підставі наведеної норми спеціального закону, заявниця є громадянкою України з 24 серпня 1991 року.

Отже, на підставі досліджених судом письмових доказів, достовірно встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Великі Єрчики Сквирського району Київської області, станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність зазначеного факту.

Даний факт встановлено з метою оформлення заявницею паспорта громадянина України.

Одночасно, з урахуванням різного написання імені заявниці в її офіційних документах: «Ліда» і « ОСОБА_6 », суд враховує експертний висновок № 056/1357-m-2 від 31 липня 2026 року Українського бюро лінгвістичних експертиз, за яким, записи особового імені заявника українською і російською мовами «Лідія», « ОСОБА_7 » і «Ліда» в офіційних документах заявника є ідентичними та виникли внаслідок фіксації варіантів особового імені (а.с. 133).

При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог пункту першого прохальної частини позову, оскільки орган ДМС фактично вже встановив особу заявниці, але відмовив їй у видачі паспорта громадянки України саме через відсутність відомостей про її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Як наслідок, встановлення особи заявниці в судовому порядку у даному випадку не має правового значення для подальшої видачі заявниці паспорта громадянки України.

Також, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог пункту другого прохальної частини позову в частині встановлення факту проживання заявниці на території України станом на 13 листопада 1991 року, оскільки така обставина є самостійною підставною належності до громадянства України (дивись п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України») та стосується осіб які не були громадянами інших держав.

Проте, заявниця була громадянкою колишнього СРСР, а тому в даному випадку слід застосовувати саме п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України».

У зв`язку із цим, встановлення факту проживання заявниці на території України станом на 13 листопада 1991 року (як просить заявник в пункті другому прохальної частини позову) не має правового значення для подальшої видачі заявниці паспорта громадянки України.

Насамкінець, суд відмовляє в задоволенні вимог пункту третього прохальної частини позову, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства по своїй суті, оскільки не стосуються жодних фактичних обставин з приводу яких подано заяву.

Викладене у пункті третьому прохальної частини заяви прохання не є способом захисту цивільних прав який використовується при формулюванні вимог окремого провадження з метою захисту і/або відновлення прав та інтересів які порушені.

Зокрема, вирішення питання про виклик і допит свідків, здійснюється судом за клопотаннями учасників справи в силу процесуального закону та не потребує заявлення таких вимог у прохальній частині позову.

За таких обставин, заява є частково обґрунтованою та підлягає задоволенню в обсязі визначеному судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1 – 11, 13, 18, 19, 23, 33, 76 – 80, 89, 95, 258, 259, 265, 273, 293, 294, 315 – 319 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Частково задовольнити заяву.

Встановити юридичний факт, що фізична особа ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Великі Єрчики Сквирського району Київської області, станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України.

Відмовити в задоволенні решти вимог заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення – 14 жовтня 2026 року.