Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №380/3140/26
Суддя: Гавдик Зіновій Володимирович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 рокусправа № 380/3140/26 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/3140/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації та Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 лютого 2014 року позивача було виключено військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, про що зроблено відповідну відмітку у військовому квитку серії НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду в електронному військово обліковому документі відображаються відомості про його перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
04.12.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.
Листом відповідача №10206 від грудня 2025 року позивача повідомлено, що він перебуває на військовому обліку, а відповідно до чинного законодавства граничний вік перебування в запасі встановлений до 60 років, у зв`язку з чим підстав для виключення позивача з військового обліку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» немає.
Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали доставлено відповідачу 03.03.2026, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 02.03.2026 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
26.02.2014 позивача виключено військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, про що зроблено відповідну відмітку у військовому квитку серії НОМЕР_1 .
04.12.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в якій зазначено:
«Я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із відміткою у моєму військовому квітку серії НОМЕР_2 (копія військового квитка додається), 26.02.2014 року був виключений з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування у запасі.
Однак, 04.12.2025 року при завантаженні та перегляді електронного військово- облікового документа в мобільному додатку «Резерв+» виявлено, що мої відомості продовжують обліковуватися як такі, що перебувають на військовому обліку, (військово-обліковий документ сформований в мобільному додатку «Резерв+» додається).
Згідно ст. 9 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», військовозобов`язані мають право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
У зв`язку з цим прошу:
1. Внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про моє виключення з військового обліку на підставі наявної в моєму військовому квитку відмітки.
2. Уточнити/виправити дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та усунути некоректне відображення статусу щодо перебування на обліку та порушення правил військового обліку.
3. Повідомити мене про результати розгляду цієї заяви та надану відповідь направити на вказану мною електронну адресу та поштову адресу ( АДРЕСА_1 , інд. НОМЕР_3 ).
До заяви додаю:
1. Копія паспорта ОСОБА_1 на 2 арк.
2. Військово-обліковий документ сформований в мобільному додатку «Резерв+» від 04.12.2025 на 1 арк.
3. Копія військового квитка серії НОМЕР_4 на 9 арк».
Відповідач листом за №10206 від грудня 2025 року повідомив позивача проте, що:
« ІНФОРМАЦІЯ_5 в межах повноважень розглянуто Вашу заяву.
Інформуємо, що відповідно даних АІТС «Оберіг» Ви перебуваєте на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зверніть увагу згідно ч. 2 ч. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, що становить відповідно 60 років. Таким чином, відсутні підстави виключення з військового обліку у порядку п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Також повідомляємо, згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну бездіяльність відповідача про не виключення позивача з військового обліку протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної бездіяльності з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-IX, введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє станом на момент ухвалення рішення суду.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час спірних правовідносин), військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 цього ж Закону, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, на військовий облік військовозобов`язаних:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;
військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;
призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;
жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;
які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону.
Згідно із ч. 6 ст. 37 цього ж Закону, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;
6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно із Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (в редакції на час спірних правовідносин), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно із п. 22 цього ж Порядку, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.
Приписами статті 28 Закону України № 2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40 років (07.06.2013), було встановлено:
1. Запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.
2. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд:
рядовий склад - до 40 років;
сержантський і старшинський склад:
сержанти і старшини - до 45 років;
прапорщики і мічмани - до 50 років.
3. Особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд:
молодший офіцерський склад - до 45 років;
старший офіцерський склад:
майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 50 років;
полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років;
вищий офіцерський склад - до 60 років;
2) другий розряд:
молодший офіцерський склад - до 50 років;
старший офіцерський склад:
майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років;
полковник (капітан 1 рангу) - до 60 років;
вищий офіцерський склад - до 65 років.
4. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Статтею 32 цього ж Закону в цій же редакції, встановлено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» (далі - Закон № 1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014) було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону № 2232-XII викладено у такій редакції: «Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років».
Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014), було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри « 50» замінено цифрами « 60».
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно на час звернення до відповідача та розгляду справи в суді не досяг 60-річного віку.
Відповідно до вищевказаного пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяти на військовий облік можуть громадян, які зняті з військового обліку, а не є виключеними з військового обліку.
Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавав змін. Однак приписи статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.
Тобто з набранням чинності вищевказаних змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач є таким, що підпадає під його дію, як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.
Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен, згідно з чинним законодавством, перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.
Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.
У зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.
Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли 15.12.2024 (дата уточнення даних), тобто після внесення відповідних вищевказаних змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Вказана позиція суду по суті узгоджується із позицією КАС ВС викладеною у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання його вчинити певні дії, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» інформацію про виключення з військового обліку позивача, задоволенню не підлягають.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються аргументи позивача, відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua