Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №380/13913/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 рокусправа № 380/13913/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі другого відділу щодо взяття на військовий облік громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі другого відділу, яка полягала у неврахуванні його посадовими особами відомостей, зазначених у військовому квитку Позивача, про виключення його з військового обліку під час вирішення питання про повторне взяття його на військовий облік;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати (анулювати) відповідний запис у військово облікових даних позивача та привести такі дані у стан, що існував до протиправної постановки його на військовий облік станом на 05.05.2026, а саме відновити статус громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 як особи, виключеної з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній станом на 30.08.2022;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів зміни щодо скасування запису про повторне взяття громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на військовий облік та відновлення відомостей про його виключення з військового обліку станом на 30.08.2022, а у разі відсутності технічної можливості - направити адміністратору Реєстру належне повідомлення (подання) для внесення таких змін;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 відкликати або визнати такими, що втратили правову підставу, документи, сформовані саме Відповідачем на підставі протиправного взяття Позивача на військовий облік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що будучи виключеним з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» , що підтверджується відомостями його військового квитка із відповідною відміткою від 30.08.2022, був затриманий 05.05.2026 та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де його змусили пройти ВЛК. Після проходження ВЛК начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 забрав у позивача військовий квиток та не повернув. В усній формі позивачу було повідомлено про поновлення на військовому обліку. Жодного письмового рішення, наказу чи розпорядження про взяття на облік позивачу не вручалося і не оголошувалося. Добровільної згоди на проходження військової служби позивач не надавав, контракт або заяву про вступ на службу не підписував.

Позивач вважає, що на момент вчинення відповідачем оскаржуваних дій, він на законних підставах був виключений з військового обліку за пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», мав статус цивільної особи, не був військовозобов`язаним та не перебував у жодних службових чи військово-правових відносинах з державою. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 10.07.2026 позовну заяву залишено без руху

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач1, щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що 06 травня 2026 року працівником поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних військового обліку. В ході уточнення облікових даних, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває на військовому обліку (виключений з військового обліку – підстава: раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п. 6 ч. 5 ст. 37). Відповідно до Закону України №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, а саме статті 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», раніше засуджені особи до позбавлення волі за тяжкі або особливо тяжкі злочини та у яких погашена або знята судимість зобов`язані перебувати на військовому обліку та проходити ВЛК (військово лікарську комісію) для визначення ступеня придатності до служби. На підставі цього ОСОБА_1 було взято на облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 та скеровано на медичний огляд Миколаївської позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 . Під час проходження медичного огляду позивача було скеровано на рентгенографію органів грудної клітки, ЕКГ та огляд лікарів згідно картки обстеження скарг на здоров`я не заявляв. За результатами ВЛК позивач визнаний придатним до військової служби на підставі статті 30в графи ІІ розкладу хвороб, (наказ МО України №402 від 14.08.2008 року). Жодних неправомірних дій чи утримання проти волі щодо позивача зі сторони працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 не застосовувались. Скарг на стан здоров`я чи погане самопочуття, клопотань, звернень, заяв на адресу керівництва ІНФОРМАЦІЯ_6 військовозобов`язаний ОСОБА_1 не заявляв. Враховуючи вище наведене, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до Законів України « Про військовий обов`язок та військову службу» та « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», рядовий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу під час мобілізації у військову частину НОМЕР_3 (Витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №3109 від 06.05.2026 року), що і стало підставою взяття на облік в/з та призову по мобілізації.

Також відповідач зазначає, що військовий квиток Серія НОМЕР_4 у позивача не вилучався та жодних неправомірних дій щодо знищення чи вилучення не вчинялось. Військовий квиток військовослужбовець ОСОБА_1 має при собі у навчальному центрі ЗСУ зі всіма необхідними записами. Оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому його на законних підставах поновили на військовому обліку військовозобов`язаних. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Згідно довідки про звільнення серії ЧРН №000936 (частина «Б»), виданої ДУ «Менська виправна колонія (№91)», позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджений 15.04.2013 Бориспільським міськрайонним судом Київської області ха ст. 115 ч. 1 КК України до 11 років позбавлення волі, у період з 17.09.2008 по 16.02.2016 відбував покарання в установах Державної пенітенціарної служби України, звідки звільнений по закінченню строку покарання.

У військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 , наявні штампи: від 09.06.2020 про прийняття на облік ІНФОРМАЦІЯ_8 та від 30.08.2022 про зняття з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 у АДРЕСА_3 . Також наявний запис про виключення позивача з військового обліку згідно з абз. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», скріплений підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_9 та скріплений печаткою ІНФОРМАЦІЯ_10 у АДРЕСА_3 .

Вказані відомості також підтверджуються обліковою карткою позивача № НОМЕР_5 .

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, позивач 06.05.2026 о 09:20 год. був супроводжений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

06.05.2026 позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.05.2026 №3109 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_3 .

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо взяття на військовий облік, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до абз. 3 ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі – Закон №3543-XII) встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Частиною 5 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє станом на сьогодні.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації в подальшому продовжувався.

Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, у редакції, чинній на момент виключення позивача з військового обліку (30.08.2022), було передбачено, що виключенню з військового обліку, зокрема, у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни: які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Приписи статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» неодноразово зазнавали законодавчих змін.

Так, згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції, чинній до 18.05.2024 року, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У наступному, Законом України 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, у редакції, чинній у момент спірних правовідносин, установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Указаний перелік підстав для виключення з військового обліку є вичерпним.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, суд зазначає, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас, такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ підстави для виключення з військового обліку.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний Суд України в Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Також Конституційний Суд України в Рішенні 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначив, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.

Суд зауважує, що законне взяття на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.

При цьому, стаття 58 Конституції України не вирішує питання про дію нормативно-правого акта у часі у тому випадку, якщо правовідносини розпочалися до набрання чинності акта, а продовжуються під час дії (набрання чинності) новоприйнятим нормативно-правовим актом, який по іншому регулює правовідносини. При цьому право особи не може існувати на майбутнє. Права особи не можуть накопичуватися протягом дії закону, який в подальшому втратив чинність і ці права регулюються в інший спосіб.

Спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 2 Порядку №1487 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім цього, згідно п. 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Відповідно до матеріалів справи, позивач був виключений з військового обліку 30.08.2022 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції до 18.05.2024).

Отже, з огляду на вище наведені норми законодавства, суд робить висновок, що на час виникнення спірних правовідносин, у відповідача були наявні підстави для взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних, з огляду на відсутність у статті 37 Закону № 2232-ХІІ, такої підстави як виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суд зауважує, що статус виключеного з військового обліку внаслідок засудження за скоєння тяжкого злочину не є статусом, що в силу закону наданий особі довічно. Держава за своєю природою має повноваження змінювати правила нормативного врегулювання правовідносин в тій чи іншій сфері з урахуванням обмежень, встановлених Конституцією та законами України. Внаслідок відповідного рішення законодавця було змінено нормативне регулювання питання військового обліку та, відповідно, мобілізації осіб, яким раніше держава не вважала за доцільне збереження статусу військовозобов`язаних. Дії відповідача вчинені відповідно до зміненого нормативного регулювання.

Таким чином, судом не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача у спірних правовідносинах, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 15.10.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович