Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/11416/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №380/11416/26

Суддя: Клименко Оксана Миколаївна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Львівсправа № 380/11416/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1/ ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (відповідач-2/ ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в категорії обліку «резервіст»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме виправити категорію обліку позивача з «резервіст» на «військовозобов`язаний».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення зі строкової військової служби 31 травня 2024 року позивач був взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний та перебуває на військовому обліку у зазначеному органі до цього часу. З метою оформлення бронювання позивача як працівника критично важливого підприємства роботодавець подав відповідні документи для його бронювання. Однак, завершити процедуру бронювання не вдалося у зв`язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – також Реєстр) щодо позивача відображаються відомості про категорію обліку «резервіст». 30 квітня 2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою (та необхідними документами), у якій просив внести зміни до Реєстру, а саме виправити недостовірні відомості щодо категорії обліку позивача та зазначити його категорію обліку як «військовозобов`язаний», замість «резервіст», з метою забезпечення можливості оформлення бронювання, однак відповіді не отримав.

Позивач уважає зазначені відомості недостовірними та такими, що не відповідають його фактичному і документально підтвердженому військово-обліковому статусу, оскільки після звільнення зі строкової військової служби він був звільнений саме у запас, взятий на військовий облік як військовозобов`язаний, військовий квиток містить відповідну відмітку про облік військовозобов`язаного, а позивач не укладав контракту про проходження служби у військовому резерві, не отримував витягу з наказу, рішення або іншого належного документа, який би підтверджував його зарахування до військового резерву в порядку, що змінює його категорію обліку з «військовозобов`язаний» на «резервіст». Відомості про військову частину, посаду, підставу та дату зарахування позивача до військового резерву позивачу не надавалися.

На переконання позивача, внесення та подальше відображення у Реєстрі відомостей про позивача як про особу з категорією обліку «резервіст» не підтверджене належними документами, суперечить наявним у позивача військово-обліковим документам та створює перешкоди для реалізації його права на оформлення бронювання за місцем роботи. Внаслідок таких дій та відображення у Реєстрі недостовірних службових даних позивач позбавлений можливості реалізувати право на належне оформлення бронювання за місцем роботи як працівник критично важливого підприємства оборонно-промислового комплексу. Отже, невиправлення недостовірних відомостей у Реєстрі, а також подальше відображення щодо позивача категорії обліку «резервіст» є протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Відповідач-1, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 09 червня 2026 року, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем-1 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що 16 жовтня 2020 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу Радехівським РВК у Львівській області та з 17 жовтня 2020 року по 29 травня 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 29 травня 2024 року позивач звільнився з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби. 31 травня 2024 року позивач прийнятий на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 13 червня 2024 року № 132 солдату запасу ОСОБА_1 проведено медичний огляд Радехівською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 та він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВМЗ, навчальних центрах, закладах (установах).

Після проходження військово-лікарської комісії військовозобов`язаного ОСОБА_1 зараховано до резервіста (картотека оперативного резерву), тип підкартотеки бойовий резерв та вручено мобілізаційне розпорядження № 1, команда НОМЕР_2 від 13 червня 2024 року. Надалі відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 18 червня 2025 року № 2025-0618-1247-5897-0 солдату запасу ОСОБА_1 проведено медичний огляд Радехівською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 та він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВМЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Водночас відповідно до частини першої статті 26-2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Мобілізаційного розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від березня 2024 року на службу у військовий оперативний резерв зараховуються особи, звільнені зі строкової служби відповідно до Указу Президента України від 07 березня 2024 року № 149/2024 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби».

Отже, відповідач-2 уважає, що у нього відсутні підстави для внесення змін до Реєстру щодо виправлення категорії обліку позивача з «резервіст» на «військовозобов`язаний».

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача-2, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що він не отримував копії належного рішення, наказу, витягу з наказу або іншого індивідуального акта, який би підтверджував його зарахування до військового оперативного резерву саме в порядку, що змінює його категорію обліку з «військовозобов`язаний» на «резервіст». Мобілізаційне розпорядження саме собою не є доказом початку проходження служби у військовому резерві. Воно не замінює наказ про зарахування на службу у військовому резерві та призначення на відповідну посаду, яка комплектується резервістами. Відповідач мав довести не лише факт проходження позивачем військово-лікарської комісії, а й відповідність позивача всім передбаченим законом вимогам, наявність належної процедури, належного рішення та належного документального оформлення такого зарахування. Цього у відзиві не зроблено. Позивач має військовий квиток із відміткою про взяття на облік військовозобов`язаних. Також електронний військово-обліковий документ, сформований 07 квітня 2026 року, відображав категорію обліку «військовозобов`язаний». Надалі, після звернення позивача до відповідача із заявою про виправлення недостовірних даних у Реєстрі почала відображатися категорія «резервіст», що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 20 травня 2026 року. Позивачу не було повідомлено правову та документальну підставу такої зміни, не надано копії наказу або іншого рішення, не зазначено військову частину, посаду чи дату зарахування до військового резерву. За цих обставин внесення та подальше відображення в Реєстрі категорії обліку «резервіст» є необґрунтованим і таким, що не підтверджене належними доказами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 05 червня 2026 року клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково; витребувано у відповідачів усі докази, які слугували підставою для внесення відомостей «резервіст» щодо позивача, та докази розгляду відповідних заяв позивача.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача від 03 червня 2026 року про забезпечення позову у справі відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 травня 2024 року № 158 позивача як військовослужбовця строкової служби звільнено з військової служби з 30 травня 2024 року і виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 від 15 жовтня 2020 року позивач 31 травня 2024 року взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_11 . Також згідно з військово-обліковим документом «Резерв+», сформованим 07 квітня 2026 року, категорією обліку позивача є «військовозобов`язаний».

Відповідно до військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 20 травня 2026 року, категорією обліку позивача є «резервіст».

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (номер запиту 20260427-2461810) позивач не підлягає бронюванню, оскільки належить до категорії обліку «резервіст».

30 квітня 2026 року позивач засобами поштового зв`язку (квитанція АТ «Укрпошта», трек-номер відправлення 7900400130260) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою від 30 квітня 2026 року, у якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів, а саме змінити його статус із «резервіст» на «військовозобов`язаний» з метою забезпечення можливості бронювання.

До цієї заяви позивач додав такі документи (перераховані у заяві): копію військово-облікового документа, сформованого в мобільному додатку «Резерв+»; копію військового квитка ОСОБА_1 ; копію наказу від 27 серпня 2025 року № 200-к/тр; копію довідки від 30 квітня 2026 року № 30/04-2; копію наказу від 13 лютого 2026 року № 363/нз; відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 травня 2024 року № 158.

Зазначена заява згідно з даними відстеження з офіційного сайту АТ «Укрпошта», трек-номер відправлення 7900400130260, вручена ІНФОРМАЦІЯ_7 06 травня 2026 року.

Докази розгляду цієї заяви відповідачем-2 та надання відповіді на неї позивачу у встановленому порядку відсутні.

Позивач, уважаючи протиправними дії відповідачів щодо внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 в категорії обліку «резервіст», звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно із частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом частин третьої, п`ятої статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом приписів частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 37 Закону № 2232 взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

2) на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу, молодшого, середнього складу поліції;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону;

3) на військовий облік резервістів:

які зараховані до військового оперативного резерву;

які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;

резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232 військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) в тому числі територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (пункт 1 цього Порядку).

Як зазначено у пункті 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (абзац перший пункту 22 Порядку № 1487).

Відповідно до абзацу другого пункту 81 Порядку № 1487 особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

За змістом пунктів 1, 8, 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (абзац перший).

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 березня 2016 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з статтею 3 Закону № 1951 основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до статті 5 Закону № 1951 держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (частина 1).

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина 8).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина 9).

Частиною першою статті 6 Закону № 1951 передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1951 призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру (частина друга статті 9 Закону № 1951).

Частиною третьою статті 13 Закону № 1951 передбачено, що до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1951 ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина третя статті 14 Закону № 1951).

Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що встановлене право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру пов`язане з обов`язком органу ведення Реєстру розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявним обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, відповідач-2 як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить ведення військового обліку, а також ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства, після отримання поштою від позивача заяви про внесення змін до Реєстру, що стосуються питання категорії його обліку, повинен розглянути таку заяву.

Як встановив суд під час розгляду цієї справи, позивач з метою внесення змін до Реєстру щодо категорії свого обліку звернувся з відповідною заявою від 30 квітня 2026 року до відповідача-2 як органу ведення Реєстру. Утім, відповідач-2 на вказану заяву позивача відповіді по суті не надав.

Суд наголошує, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відповідач-2 не надав доказів розгляду заяви позивача по суті. Відсутність належно оформленого рішення про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін щодо категорії обліку позивача або ж мотивованої відмови у такому внесенні свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд відзначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значущих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У цій ситуації бездіяльність відповідача полягає у нерозгляді заяви позивача від 30 квітня 2026 року про внесення змін до Реєстру щодо категорії обліку, що свідчить про її протиправність, тому позовну вимогу щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 , в категорії обліку «резервіст» належить задовольнити частково, визнавши протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо розгляду заяви позивача від 30 квітня 2026 року та доданих до неї документів про внесення змін до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням встановлених обставин належним та ефективним способом відновлення порушеного прав позивача є зобов`язання відповідача-2 розглянути заяву позивача від 30 квітня 2026 року з доданими до неї документами про внесення змін до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів та прийняти рішення по суті заяви.

Тому позовні вимоги в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_8 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , а саме виправити категорію обліку позивача з «резервіст» на «військовозобов`язаний», не можуть бути задоволені, оскільки є передчасними.

Адже під час розгляду справи суд встановив, що відповідачем-2 як органом ведення Реєстру подана позивачем заява від 30 квітня 2026 року по суті не розглядалася та, відповідно, не приймалося жодних рішень за результатами її розгляду (про задоволення такої заяви чи про відмову в її задоволенні).

Тож суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідної інформації, за відсутності прийнятого уповноваженим органом рішення.

З урахуванням викладеного суд наголошує, що питання правомірності зарахування позивача до категорії обліку «резервіст» та його бронювання не охоплюються предметом цього спору та не можуть досліджуватися судом в межах спірних правовідносин, адже предметом розглядуваного спору, зважаючи на встановлені судом обставини та їх правове регулювання, є саме питання дотримання відповідачем-2 як органом ведення Реєстру свого імперативного обов`язку щодо належного розгляду заяви позивача від 30 квітня 2026 року з доданими до неї документами про внесення змін до Реєстру та ухвалення відповідного рішення по суті за результатами її розгляду, правомірність якого позивач вправі оспорити у разі незгоди з ним. Однак, до ухвалення такого рішення суд позбавлений можливості вирішувати ті питання військового обліку, які позивач ставить перед судом у цій справі, позаяк це безумовно свідчитиме про перебирання судом на себе повноважень органу державної влади, які цей орган ще не реалізовував у межах спірних правовідносин.

У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але задоволені судом, то розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень позивачу належить відшкодувати суму судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 квітня 2026 року та доданих до неї документів про внесення змін до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 квітня 2026 року та додані до неї документи про внесення змін до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів та прийняти рішення по суті заяви.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1064,96 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua