Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №295/9656/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9656/26

Категорія 59

2/295/4764/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Желєвій Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області, про визнання заповіту недійсним,-

встановив:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати недійсним як такий, що укладено з порушенням критерію вільного волевиявлення учасника правочину, заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Житомирської нотаріальної контори Поліщуком А.І. 27.05.2015 року, реєстровий номер 1-726.

В обгрунтування вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_3 .

Після смерті особи відкрилась спадщина на її майно: квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 1822588700:10:000:0046 загальною площею 5,0297 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Богунського районного суду м .Житомира від 06.03.2204 року за ОСОБА_2 визнано у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач зауважує, що на момент складення заповіту ОСОБА_3 унаслідок нявних хронічних захворювань та вікових змін не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Посилаючись на нормативне врегулювання питань за сферою спадкових правовідносин, звертаючись до підстав недійсності правочину, визначених ст.ст. 215, 225 ЦК України, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року по справі відкрите загальне позовне провадження.

На стадії підготовчого провадження позивачем не заявлялись будь-які клопотання про витребування доказів, призначення експертиз, виклик свідків, інше. При розгляді справі по суті позивач в судовому засіданні підтримала наведені вимоги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З змісту рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06.03.2024 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування, слідує, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом при розгляді наведеної справи встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої входила квартира АДРЕСА_1 згідно копії витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно від 04 грудня 2020 року, за № 235538294 та земельна ділянка, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (сорок шість) згядно копії державного акту на право власності на землю серії ЯД № 553195, виданого Управлінням Держкомзему у Коростишівському районі 10 грудня 2008 року.

У рішенні судом встановлено, що заповіт, посвідчений 27.05.2015 державним нотаріусом Другої житомирської нотаріальної контори Поліщуком А.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-726, дійсно складений ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: квартиру АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.ч. 1. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог (ч.3 ст 2, ст.ст. 12, 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові N 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Надані стороною позивача пояснення, а також зібрані по справі докази, не вказують на існування обставин, внаслідок яких за оцінкою внутрішнього, психічного стану особи на момент підписання оспорюваних заповітів вбачалась абсолютна неспроможність такої особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

При цьому, суд вважає необхідним акцентувати увагу на неефективності обраного стороною позивача способі захисту.

Як зазначалось вище, рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 06.03.2024 року визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: квартиру АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, за кадастровим номером: 1822588700:10:000:0046, загальною площею 5,0297 га, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач як учасник справи із заявою про перегляд заочного рішення не зверталась, рішення суду є таким, що набрало законної сили.

У відповідності до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Керуючись ст.ст. 258-273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області, про визнання заповіту недійсним.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Д.М.Лєдньов