Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №640/18193/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ справа №640/18193/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 29.07.2022 №1749797/1-5406-1013 та №210974/1-5402-1013 про сплату земельного податку з фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власницею земельної ділянки 0,3 га в АДРЕСА_1 , площею 0,2365 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.05.2023.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач зазначає, що 30.06.2018 позивачу було винесено податкове повідомлення – рішення №210974-5402-1013 про сплату земельного податку у розмірі 249,20грн. та 30.06.2019 прийнято податкове повідомлення – рішення №1749797-5406-1013 на суму земельного податку 249,20грн.

У зв`язку із проведенням звірки, на підставі наданих платником, а саме інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно контролюючим органом було виявлено розбіжність в площі земельної ділянки та внесено зміни в ІТС «Податковий блок» розмір частки 1/8 від площі 0,2365 га, тобто, 0,3 га які є у власності позивача.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, враховуючи зміну площі земельної ділянки відповідачем скасовані (відкликані) попередні податкові повідомлення – рішення та 29.07.2022 прийняті нові №1749797/1-5406-1013, яким позивачу за 2019 рік нараховано до сплати земельного податку у розмірі 25,26грн. та №210974/1-5402-1013 про сплату земельного податку за 2018 рік у розмірі 25,26грн.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності.

При цьому положеннями п. 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 287.9 статті 287 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Згідно з п. 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки 0,3 га в АДРЕСА_1 , площею 0,2365 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідачем 30.06.2018 було винесено податкове повідомлення – рішення №210974-5402-1013 про сплату земельного податку у розмірі 249,20грн. та 30.06.2019 прийнято податкове повідомлення – рішення №1749797-5406-1013 на суму земельного податку 249,20грн.

У зв`язку із проведенням звірки, на підставі наданих платником, а саме інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, контролюючим органом було виявлено розбіжність в площі земельної ділянки та внесено зміни в ІТС «Податковий блок» розмір частки 1/8 від площі 0,2365 га, тобто, 0,3 га які є у власності позивача.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України враховуючи зміну площі земельної ділянки, відповідачем скасовані (відкликані) попередні податкові повідомлення – рішення та 29.07.2022 прийняті нові №1749797/1-5406-1013, яким позивачу за 2019 рік нараховано до сплати земельного податку у розмірі 25,26грн. та №210974/1-5402-1013 про сплату земельного податку за 2018 рік у розмірі 25,26грн.

Таким чином, твердження позивача та його представника, що контролюючим органом поза межами трирічного строку прийняті оскаржувані рішення, не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно п. 287.5 статті 287 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування.

Отже, твердження позивача та його представника, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню лише з тих підстав, що вони прийняті після 01 липня базового податкового періоду є необґрунтованими.

Інших доводів на підтвердження протиправності оскаржуваних рішень позивачем та його представником у позовній заяві не зазначено.

Отже, з підстав викладеного вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.