Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №320/23873/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: сімей із дітьми

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №320/23873/25

Суддя: Жукова Є.О.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ Справа № 320/23873/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доУправління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) в якому просить суд:

визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини та одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка".

зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка".

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернулась до відповідача з заявою щодо отримання допомоги при народженні дітей та грошової компенсації «пакунок малюка», однак відповідач відмовив у зазначених виплатах через те, що не було належним чином легалізовано свідоцтво про народження дитини (не засвідчені вірність перекладу та справжність підпису перекладача).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 відкрито провадження у справі №320/23873/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст.94 КАС України усі письмові докази, які стали підставою для прийняття відповідачем спірного рішення; докази надсилання на адресу позивача листа від 18.08.2023 №10651-6300.

19.06.2025, представник відповідача через систему "Електронний Суд" подано відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що оскільки для призначення допомоги при народженні дитини надано копію заяви, яку позивач не засвідчив особистим підписом, тобто відповідачу невідома особа, яка заповнювала та надсилала зазначену заяву із пакетом документів. Крім того, свідоцтво про народження ОСОБА_2 легалізоване неналежним чином.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що дитина народилася за межами України, а заява та пакет документів направленні до відповідача засобами поштового зв`язку з міста Києва та на те, що позивач звернулась за грошовою компенсацією пізніше ніж через 12 місяців з дня народження дитини, вона не має права на призначення щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини та компенсації вартості одноразової натуральної допомоги ''пакунок малюка''.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 24 лютого 2022 року у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України залишила територію України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в країні Ірландія, народила сина - ОСОБА_3 . Компетентними органами Ірландії видано документ, що засвідчує народження дитини (свідоцтво про народження) і легалізовано в установленому порядку (апостиль) та здійснено переклад на українську мову.

23 червня 2023 року засобами поштового зв`язку, позивач звернулася до Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, із заявою про призначення та виплату щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини та одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка".

До заяви було додано наступні документи:

копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видану компетентним органом Ірландії (м.Дублін);

копію паспорта позивача;

копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;

копію довідки від 09.06.2023 №275 1-1885/23 Святошинського управління Київського міського центру зайнятості про перебування позивача на обліку як безробітна;

копію довідки АТ "Ощадбанк" щодо реквізитів банківського рахунку позивача;

копію трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача;

копію диплома магістра серії НОМЕР_2 із копією додатку до диплома про вищу освіту позивача;

копію ID картки та реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_4 ;

копію довідки від 07.03.2019 №1-1/2019, виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області, про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 .

01 квітня 2025 року, позивач через адвоката Панова Л.В. звернулася до Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно призначення та виплати допомоги, про які просила в заяві від 23.06.2023.

03 квітня 2025 року, Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації направило відповідь на адвокатський запит, відповідно до якого повідомили, що заяву з додатками перенаправлено до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Листом від 24.04.2025 №106/51-3688, Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило, що оскільки для призначення допомоги при народженні дитини, позивач надала копію заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, легалізоване неналежним чином свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 (не засвідчені вірність перекладу та справжність підпису перекладача) та з урахуванням того, що дитина народилася за межами України, а заява та пакет документів надіслані поштою відправником із міста Києва, то призначити позивачу державну допомогу при народженні дитини не було правових підстав, про що було проінформовано листом від 18.08.2023 №10651-6300.

Позивача вважаючи, що рішення про відмову у надані допомоги є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, визначає Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402).

Згідно частини 1 статті 8 Закону №2402 кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2402 з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх заміняють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21.11.1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII).

Згідно із статтею 1 Закону № 2811-XII, громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №2811-XII відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога при народженні дитини.

Згідно частини 1 статті 5 Закону №2811-ХІІ допомога у зв`язку з вагітністю та пологами (крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону), допомога при народженні дитини, допомога при усиновленні дитини, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомога на дітей одиноким матерям, допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Статтею 10 Закону №2811-XII встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до статті 11 Закону №2811-XII, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751 (далі - Порядок №1751).

Пунктом 10 Порядку №1751 встановлено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Згідно пункту 11 Порядку №1751 для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням інформаційно-комунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом. У разі надходження надісланої з використанням інформаційно-комунікаційних систем заяви без кваліфікованого електронного підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.

Жінки, які мають задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

У період дії воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини.

Отже, однією з умов призначення допомоги при народженні дитини є звернення до органу соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків дитини.

Судом встановлено що 23.06.2023 позивачем засобами поштового зв`язку направлено відповідачеві заяву, до якої додано додавалося:

копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видану компетентним органом Ірландії (м.Дублін);

копію паспорта позивача;

копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача;

копію довідки від 09.06.2023 №275 1-1885/23 Святошинського управління Київського міського центру зайнятості про перебування позивача на обліку як безробітна;

копію довідки АТ "Ощадбанк", щодо реквізитів банківського рахунку позивача;

копію трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача;

копію диплома магістра серії НОМЕР_2 із копією додатку до диплома про вищу освіту позивача;

копію ID картки та реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_4 ;

копію довідки від 07.03.2019 №1-1/2019, виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" Броварської міської ради Київської області, про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 .

Також відповідачеві на підтвердження факту народження надано апостильовану копію свідоцтва про народження з перекладом на українську мову та яке апостильоване Міністерством закордонних справ України 10.02.2023.

Водночас, відповідач наполягав на тому, що при зверненні подано копію заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсації, легалізоване неналежним чином свідоцтво про народження ОСОБА_2 (не засвідчені вірність перекладу та справжність підпису перекладача).

В матеріалах справи наявні також докази того, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романюк Мар`яною Ігорівною засвідчено, що письмовий переклад тексту документа з англійської мови на українську мову зроблено перекладачем Білутою Анастасією Вікторівною та справжність підпису засвідчено.

Також, з огляду судом заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги та компенсації, не вбачається, що вона саме в копії, а не в оригіналі. Відповідачем жодним чином не доведено або не спростовано інакше.

Крім того, в матеріалах справи наявний супровідний лист Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про направлення заяви за належністю, з якого вбачається, що на адресу відповідача перенаправлено заяву з пакетом документів, а не копію заяви.

Також, суд зазначає, що згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Судом зазначено вище, що Конституцією України гарантовано право на соціальний захист.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Застосувавши наведені вище правові норми до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Позивач та її дитина є громадянами України, мають такі ж конституційні права як і інші громадяни України.

Конституційне право на соціальний захист, в тому числі право на отримання державної допомоги при народженні дитини, не може підлягати обмеженню за ознакою місця проживання (перебування) особи.

Право на отримання державної допомоги при народженні дитини є безперечним, забезпечення реалізації цього права становить суть зобов`язань, взятих на себе державою.

Допомога при народженні дитини за своєю сутністю є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Натомість формальний підхід відповідача для вирішення спірного питання має наслідком порушення інтересів дитини (зокрема, в частині її належного матеріального забезпечення).

Такий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18), від 12.03.2019 у справі № 760/183158/16-а, від 16 липня 2020 року у справі №265/4175/16-а, від 21 червня 2023 року у справі № 2040/7370/18.

Допомога при народженні дитини надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей. Отже, відмова відповідача у призначенні допомоги при народженні дитини, в першу чергу, призводить до порушення інтересів дитини.

Також суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів направлення та вручення відповіді від 18.08.2023 №10651-6300 на заяву про призначення та виплату щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини та одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка", а тому саме з листа від 24.04.2025 №106/51-368 позивач дізнався про порушення своїх прав.

Враховуючи викладене, відмова відповідача ОСОБА_1 у призначенні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини та одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка" є протиправною.

Та як наслідок, суд з метою ефективного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка".

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4350125193.1 від 07.05.2025, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини та одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка".

3. Зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка".

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua