Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №320/1527/26 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №320/1527/26

Суддя: Терлецька О.О.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року справа №320/1527/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення за № 280 «Про відкликання дозволу на імміграцію в Україну» стосовно БІЛГІН/BILGIN (Прізвище), ХАСРЕТ/HASRET, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що наданий йому дозвіл на імміграцію № НОМЕР_1 від 23.11.2019 відкликаний на підставі п. 2 та 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», прийняте 15.10.2025 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області;

визнати протиправним та скасувати Рішення за № 801122600004597 «Про відкликання посвідки на постійне проживання» стосовно БІЛГІН/BILGIN (Прізвище), ХАСРЕТ/HASRET, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що на підставі п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, відкликається посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , прийняте 15.10.2025 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не вчиняв протиправних дій на території України, громадський порядокне порушував. Зазначив, що законних підстав для відкликання дозволу на міграцію та відкликання посвідки на тимчасове проживання у відповідача не було. За наведених обставин вважає, що відповідачем прийнято протиправно рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання без законних на те підстав, за відсутності будь-якої додаткової інформації, яка б свідчила про наявність підстав, передбаченихп.1 ст. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі – Порядок № 322)

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує на те, що Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області отримало інформацію від Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшла інформації, що ними проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100030002495 від 30.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України вчиненого позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач БІЛГІН/BILGIN, ХАСРЕТ/HASRET, є громадянином Турецької Республіки, паспорт громадянина Турецької Республіки № НОМЕР_3 , виданий 09.02.2024.

Починаючи із 2008 року він проживав в Україні, працював, займався бізнесом, що вбачається із дати отримання ним податкового номеру платника податків в Україні у 2008 році.

25.06.2016 позивач уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_3 , який було зареєстровано 25.06.2016, актовий запис № 1324, про що було видане Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .

За спливом двох років перебування у зареєстрованому шлюбі із громадянкою України, позивач отримав право звернутися із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» і таким правом скористався.

13.07.2018 він звернувся до Головного управління ДМС України в м. Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну та 23.11.2018 Головним управлінням ДМС України в м. Києві було прийнято рішення про надання йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію».

30.01.2019 позивачу було видано Посвідку на постійне проживання в Україні за № НОМЕР_2 , строком дії Посвідки до 28.01.2029, що вбачається із копії даної Посвідки.

Від шлюбу у нього народилося двоє дітей:

донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із копії Свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_5 ;

донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається із копії Свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_6 .

Діти Позивача є громадянами України, що вбачається із копій паспортів на дітей: на донька ОСОБА_4 паспорт НОМЕР_7 , виданий 07.12.2023 та донька ОСОБА_6 , паспорт НОМЕР_8 від 07.12.2023.

Позивач має власне житло, яке є зареєстрованим місцем проживання останнього в Україні, а саме - АДРЕСА_1 , що вбачається із копії Витягу з реєстру територіальної громади від 27.11.2024.

Позивач починаючи із 2013 року зареєстрований в Україні як фізична особа підприємець, що вбачається зі копії Виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.11.2023.

Здійснює бізнес у сфері громадського харчування (фастфуд), а також сплачує податки як фізична особа-підприємець.

Восени 2025 року позивачу стало відомо, що громадянин Турецької Республіки ОСОБА_7 звернувся до Деснянського УП ГУ НП у м. Києві із заявою про вчинення у відношенні нього на території України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. На підставі даної заяви у Єдиному реєстрі досудових розслідувань були зареєстровані відомості про кримінальне правопорушення за №12024100030002495 від 30.09.2024. Слідчим відділом Деснянського УП ГУ НП у м. Києві було встановлено нібито причетність саме позивача до вчинення кримінального правопорушення, про яке було подано описану вище заяву, та посадовими особами Деснянського УП ГУ НП у м. Києві було ініційоване подання про відкликання у позивача дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні, на підставі якого і було прийнято оскаржувані Рішення від 15.10.2025.

Вважаючи такірішення відповідача протиправними позивач звернувся з даним позов до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 26 Конституції Україниіноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаєЗакон №3773.

Згідно п. 9, 18 ч.1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; посвідка на тимчасове проживаннядокумент, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Частиною 4 ст. 4 Закону №3773 передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно ч.1 та 3 ст. 5 Закону №3773іноземці та особи без громадянства, зазначені у ч.1 та 17 ст. 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання; іноземці та особи без громадянства, зазначені у ч.4, 15, 18 та 20 ст. 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

У відповідності до ч.201 ст. 5 Закону №3773технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаного положення Кабінетом Міністрів України прийнято постанову, якою затверджено Порядок № 322.

Пунктами 1-3 Порядку № 322 визначено, що посвідка на тимчасове проживання (далі посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які:

1) досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто;

2) не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет осіб, зазначених у частинах другій - тринадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», до яких вони прибули з метою возз`єднання сім`ї.

Підстави для скасування посвідки закріплені у п. 63 Порядку № 322.

Так, згідно п.п. 4 п. 63 Порядку № 322, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

У відповідності до п. 64-66 Порядку № 322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі – Порядок № 1983).

У відповідності до положень п. 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію відкликається або визнається недійсним органом, що його надав. Питання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» або визнанню недійсним відповідно до ст.12-1 Закону України «Про імміграцію».

У відповідності до положень п. 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію в разі, коли ініціатором такого відкликання або визнання дозволу недійсним є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених ст. 12 , 12-1 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці 2 п. 21 Порядку № 1983, для прийняття відповідного рішення таким органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених ст. 12 , 12-1 Закону України «Про імміграцію», яке разом з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який надав такий дозвіл.

Відповідач в оскаржуваному Рішенні від 15.10.2025 про відкликання дозволу на імміграцію посилається на п. 2, 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», які викладені в Законі наступним чином: дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо: дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Як вже зазначалося вище, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань були зареєстровані відомості про кримінальне правопорушення за № 12024100030002495 від 30.09.2024 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Слід наголосити на тому, що внесення відомостей до ЄРДР та вчинення досудового слідства по кримінальному провадженню жодним не підтверджує, що позивач вчинив протиправні дії на території України.

Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 214 КПК України: слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань передбачено наказом Офісу Генерального Прокурора України № 298 від 30.06.2020.

У відповідності із п. 1 Розділу 3 даного наказу, унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме: заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений ч.1 ст. 214 КПК України – іншими словами, у строк до 24-х годин від моменту прийняття заяви.

Як вбачається із зазначених вище норм наказу Офісу ГП у сукупності із нормами КПК України, внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви про кримінальне правопорушення у 24 годинний термін від дати отримання даної заяви органом досудового слідства, презюмується, та чинним законодавством не передбачено додаткових умов для реєстрації повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, окрім як подача відповідної заяви особою, що вважає себе потерпілою від даного кримінального правопорушення.

Внесення відомостей до ЄРДР є фактично «технічним» та суто «реєстраційним» питанням, та ніяк не означає юридичного факту вчинення протиправних дій, описаних у заяві про кримінальне правопорушеннянаявність чи відсутність таких дій встановлюється на підставі доказів, зібраних органами дізнання чи досудового слідства у порядку, визначеному КПК України.

У відповідності до положень ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином посилання на кримінальне провадження, що зареєстроване у ЄРДР, тим більше враховуючи ту обставину, що позивач у цьому провадженні не має жодного процесуального статусу (підозрюваного тощо), та яке перебуває на стадії досудового слідства, до моменту доведення вини позивача у вчиненні якогось правопорушення та наявності обвинувального вироку суду, не може бути законною підставою для порушення питання про позбавлення його статусу як іммігранта та порушення його законних прав та інтересів.

Крім того без проведення перевірки вказаних обставин, прийняття ДМС відповідних рішень є лише формальністю та суперечить як діючому законодавству у цій сфері, так і вимогамст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 13.05.2021 у справі № 815/1063/18, від 11.12.2019 у справі №240/6247/18.

Крім того, в постанові від 04.09.2020 у справі №120/1859/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 23 Порядку №1983, територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається питання. Отже, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

На даний час не було доведено причетність позивача до будь – якого правопорушення на території України, відсутні вироки та рішення судів.

Тобто, матеріали даної адміністративної справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на встановлення наявності підстав для застосування положень п.п. 41 ст. 64 Порядку № 322, а на час прийняття оскаржуваних рішень відповідач не мав належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені злочинів, зазначених у поданні.

Встановлені обставини свідчать про формальний підхід відповідача під час розгляду подання.

Суд звертає увагу, що вказане подання не містить будь-якої іншої інформації, що свідчила б про загрозу з боку позивача національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, вчинення ним злочину проти миру, воєнного злочину або злочину проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або про її розшук у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених п. 2 та 3 ст. 12 Закону України «Про міграцію» та п.п.1 п. 64 Порядку, які могли б бути підставами для прийняття рішеньвід 15.10.2025 № 280 «Про відкликання дозволу на імміграцію в Україну» та № 801122600004597 «Про відкликання посвідки на постійне проживання, а відтак такі слід визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 937,98 грн

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 937,98 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення за № 280 «Про відкликання дозволу на імміграцію в Україну» стосовно БІЛГІН/BILGIN (Прізвище), ХАСРЕТ/HASRET, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що наданий йому дозвіл на імміграцію № 1-21/1057 від 23.11.2019 відкликаний на підставі п. 2 та 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», прийняте 15.10.2025 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

3. Визнати протиправним та скасувати Рішення за № 801122600004597 «Про відкликання посвідки на постійне проживання» стосовно БІЛГІН/BILGIN (Прізвище), ХАСРЕТ/HASRET, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що на підставі п. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, відкликається посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , прийняте 15.10.2025 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) на користь позов громадянина Турецької Республіки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 )судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 937 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) 98 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua