Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №320/3449/23
Суддя: Діска А.Б.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року № 320/3449/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТОЛАВТО» до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ''Петолавто'' з позовом до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2022/000676 від 21 листопада 2022 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана картка відмови прийнята з порушенням положень національного законодавства, а також міжнародних угод, стороною яких є Україна, без урахувань фактичних обставин та всупереч поданих ТОВ ''Петолавто'' документів. Позивач зазначає, що у поданій митній декларації чітко зазначено, що країною виробником товару та країною відправлення товару є Узбекистан, а тому з ураховуючи Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан №425 від 04.11.1995, митним брокером було застосовано преференції «400» зі сплати ввізного мита (сума мита була нарахована умовно, що підтверджується позначкою 06 у відповідній колонці митної декларації). Окрім того, позивач зазначає, що при митному оформленні надавався сертифікат походження товару за формою СТ-1, яким підтверджено, що всі товари повністю виготовлені або піддані достатній переробці в Республіці Узбекистан, і що вони відповідають вимогам походження, встановленим відносно таких товарів. Позивач вважає, що при поданні митної декларації було надано усі документи, які згідно законодавства необхідні Київській митниці для визначення країни походження товару.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що Київською митницею встановлено, що товар було ввезено з Румунії, що не заперечується позивачем. У відзиві зазначає, що для визначення того, що товар походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної митної торгівлі, необхідно одночасно відповідати таким умовам, як експорт резидентом однієї з держав-учасниць Угоди і ввезення резидентом держави-учасниці Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. Відповідач зазначає, що товар не було ввезено з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди, оскільки товар ввезено з Румунії, яка не є державою-учасницею цієї Угоди. Відповідачем також зазначається, що Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Узбекистану транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної митної торгівлі. Зазначає також, що вказані правила не є чинними ані для України ані для Узбекистану. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказує також, що на момент виникнення спірних правовідносин, між Україною та Республікою Казахстан діяв п. 9 Рішення ради глав Урядів СНД від 24.09.1993, якими затверджені правила визначення країни походження товарів між країнами-учасницями.
Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив.
У зв`язку зі звільненням судді, в провадженні якого перебувала справа №320/3449/23, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А.Б.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийняти до провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
Відповідачем було подано додаткові пояснення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Між СП ТОВ «Technologies of real time» (Республіка Узбекистан) (продавець) та ТОВ «Петолавто» (Україна) (покупець) було укладено контракт №А111022 від 11 жовтня 2022 року, за умовами якого: продавець зобов`язується продати нові автомобільні запасні частини власного виробництва, а покупець зобов`язується здійснити оплату за нього (п. 1.1 Контракту); країна походження – Республіка Узбекистан (п. 1.3 Контракту); Територією реалізації товару згідно з контрактом є Україна (п. 1.7 Контракту).
Уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару за вказаним контрактом подано митну декларацію типу ""ІМ 40 ДЕ" за №22UA100330449418U9 .
В графі 36 цієї митної декларації «Преференція» декларантом зазначено код податкової пільги відповідно до розділу ІV «Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)» Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - «400000000», який означає «товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю».
В графі 47 митної декларації № 23UA209160007904U1 від 12.07.2023 «Нарахування платежів» декларантом зазначено код виду платежу « 020» - «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання»; у четвертій колонці «Сума» зазначена нарахована сума ввізного мита; у п`ятій колонці «Спосіб платежу» зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - « 06», який означає «Сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту».
Згідно із наданих до митного оформлення документів, продавцем вказаного товару є СП ТОВ «Technologies of real time» (Узбекистан) (Республіка Узбекистан), покупцем - ТОВ «Петолавто» (Україна). Відомості про країну походження вищевказаного товару "UZ" (Республіка Узбекистан) зазначено в МД та підтверджено наданим сертифікатом про походження товарів форми СТ-1.
За результатами митного оформлення відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2022/000676 від 21.11.2022 якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з таких причин: "не вірно заповнено гр. 36 митної декларації. Правилами визначення країни походження товарів від 24.09.1993 не передбачено застосування режиму вільної торгівлі для товарів походженням з Узбекистану у разі їх транспортування в Україну транзитом через територію третіх країн".
Позивач не погоджуючись із зазначеними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
МК України регулює питання сплати митних платежів, зокрема стаття 289 цього Кодексу вказує на те, коли виникає обов`язок зі сплати митних платежів. Пунктом 1 частини першої цієї статті визначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
Частиною п`ятою статті 280 МК України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Пунктом 2 частини першої статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.
Згідно з частиною третьою статті 1 МК України якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Позивачем, при поданні вищевказаної митної декларації застосовано преференції зі сплати ввізного мита за кодом «400», про що зазначено в графі 36 «Преференції електронної митної декларації».
Митним органом не визнано правомірність застосування преференційного режиму оподаткування, заявленого декларантом у митній декларації, а саме не підтверджено «правило прямого транспортування товарів», так як товар транспортувався через території країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, і така умова не передбачена Рішенням про Правила визначення країни походження товарів з Узбекистану.
При цьому відповідачем фактично не заперечується те, що товар, який був ввезено позивачем, вироблений або підданий достатній переробці в Республіці Узбекистан та відповідає вимогам походження, встановленим відносно таких, цей факт підтверджений сертифікатом про походження товару форми СТ-1.
Суд звертає увагу, що відповідачем по справі фактично не заперечується те, що товар, який був ввезено позивачем, вироблений або підданий достатній переробці в Республіці Узбекистан та відповідає вимогам походження, встановленим відносно таких, цей факт підтверджений сертифікатом про походження товару форми, актом експертиз походження товару.
Законом України від 4 листопада 1995 року №425/95-ВР (який є чинним станом на дату прийняття даної постанови суду апеляційної інстанції) було ратифіковано угоду Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю, підписану в м. Ташкенті 29 грудня 1994 року.
Відповідно до частини першої статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю від 29 грудня 1994 року Договірні Сторони не застосовують мита, податки і збори, що мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на експорт і (або) імпорт товарів, що відправлятимуться з митної території однієї з Договірних Сторін і призначених для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з цього торговельного режиму за погодженою номенклатурою товарів оформляється документами, що є невід`ємною частиною дійсної Угоди.
Частиною третьою статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю передбачено, що для цілей дійсної Угоди і на період її дії під товарами, що відправляються з територій Договірних Сторін, розуміються товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав.
Ці Правила підписані, серед іншого, главами урядів України та Узбекістану та відповідно набрали чинності та на підставі частини третьої статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю від 29 грудня 1994 року застосовуються для України та Республіки Узбекистан.
Пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року), передбачено, що товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. При цьому під резидентом мається на увазі організація, створена на території цієї держави, або фізична особа, яка постійно проживає на території цієї держави.
При цьому, пункт 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року), не містить вимог до маршруту транспортування товару та вимог про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі.
Відповідно до частини восьмої статті 36 МК України при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.
З огляду на те, що Україна та Республіка Узбекистан не є країнами зі спільним кордоном (країнами-сусідками) транспортування товарів позивача не могло відбуватися шляхом прямого транспортування в силу географічного положення країн.
У статті 1 Закону України від 20 жовтня 1999 року №1172-ХІV "Про транзит вантажів" визначено, що транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.
В частині 1 статті 90 МК України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В розділі І "Митний транзит" Спеціального додатку Е "Транзит" до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (дата приєднання України 05 жовтня 2006 року, дата набрання чинності для України 15 вересня 2011 року) визначено, що митний транзит - митний режим, відповідно до якого товари транспортуються під митним контролем з одного митного органу в інший митний орган.
Відповідно до статті 1 Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту під час перевезення вантажів залізничним транспортом із застосуванням накладної УМВС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) від 09 лютого 2006 року термін "міжнародний митний транзит" означає митну процедуру, відповідно до якої вантажі перевозяться через кордони однієї чи більше держав під митним контролем від митниці пункту відправлення до митниці пункту призначення.
Отже, у відповідності до положень національного законодавства України та міжнародних договорів товари знаходяться під митним контролем під час перевезення у режимі транзиту територіями країн.
Пунктом 12 розділу І "Правила визначення походження товарів" Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур передбачено: "12. Рекомендоване правило. У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на митні склади)."
В даному випадку товари, зазначені у митній декларації, переміщувались під митним контролем транзитом через території третіх країни (третьої країни), що дозволяє відступати від правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження.
Суд, в контексті наведеного вище, вважає, що Україна в даному випадку являється країною імпорту (країною, в яку ввозиться товар), а Республіка Узбекистан - країною експорту (країною, з якої вивозиться товар), тому інші країни в даних правовідносинах не виступають і не можуть виступати "країною ввезення/вивезення товару", адже товаросупровідні документи свідчать, що ввезення товару в Україну відбувалося з митної території Республіки Узбекистану, а інші країни виступали країнами проміжного транзиту.
Відтак товари, імпортовані позивачем в момент пред`явлення до митного оформлення на території України вважаються товарами, ввезеними з Республіки Узбекистану.
Згідно ч.ч.1, 2, 7 та 8 ст.36 МК України визначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
З огляду на вказане вище, доводи відповідача щодо того, що завезений позивачем товар не відповідає умовам, визначеним, зокрема, пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, оскільки був ввезений в Україну через територію Румунії, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, а тому при його митному оформленні не передбачено права на застосування преференцій у вигляді звільнення від сплати мита.
При цьому судом враховується застереження як українського, так і міжнародного законодавства, яке дозволяє під час існування установлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, відступати від них, зокрема з географічних причин.
Наведені вище висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.07.2023 року у справі №420/17345/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2022/000676 від 21.11.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Звертаючись з позовною заявою до суду, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору, а також комісію за сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму судового збору з Київської митниці.
Керуючись статтями 9, 17, 73 – 78, 90, 143, 242-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Петолавто'' до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2022/000676 від 21 листопада 2022 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Петолавто'' (вул. Пирогівський шлях, 34, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ 44819078) витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (б. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua