Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №320/20161/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №320/20161/25

Суддя: Діска А.Б.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року № 320/20161/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 31.03.2025 у ВП № 77656462:

- про відкриття виконавчого провадження;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що виконавче провадження від 31.03.2025 № 77656462 відкрите приватним виконавцем Валявським А.О. на підставі виконавчого документа у формі виконавчого напису № 2811, виданого приватним нотаріусом Бондар І.М. 04.10.2019 з пропуском трирічного строку пред`явлення виконавчого напису нотаріуса, з огляду на що постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2025 № 77656462 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 31.03.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою залучено до розгляду справи в якості третьої особи на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та відмовлено в задоволенні клопотання позивачки про залучення до розгляду справи в якості третьої особи – приватного нотаріуса Бондар І.М.

Ухвалами суду від 25.08.2025 та від 30.09.2025 було відмовлено в задоволенні клопотань позивачки про забезпечення позову.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що виконавчий напис від 04.10.2019 № 2811 був повторно пред`явлений до виконання без порушення строків, встановлених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ вже перебував на виконанні, а виконавче провадження № 77656462 відкрито з дотримання вимог, встановлених законодавством. Враховуючи наведене, відсутні підстави для скасування постанови приватного виконавця О.А. Валявського від 31.03.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП №77656462. Крім того, 08.09.2025 виконавче провадження № 77656462 завершено та виконавчий документ повернуто стягувачу.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.10.2019 приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис № 2811, яким звернено стягнення на нерухоме майно – житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 .

Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки № KIY0GA00000041, посвідченого 05.03.2008 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. за реєстром № 1282, передано в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

У виконавчому написі зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропоную задовільнити вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, у розмірі:

- Заборгованість за кредитом - 81224,72 долари США;

- Заборгованість за відсотками - 92006,33 доларів США;

- Комісія - 3585,73 доларів США;

- Пеня - 341643,45 долари США,

що всього становить 518460 (п`ятсот вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят) доларів США 23 центи, що за курсом НБУ на 13.06.2019 ( один долар США дорівнює 26,401893 грн) становить13688331 (тринадцять мільйонів шістсот вісімдесят вісім тисяч триста тридцять одна) гривня 52 копійки;

- Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3500,00 грн.

Всього, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 13691831 (тринадцять мільйонів шістсот дев`яносто одна тисяча вісімсот тридцять одна) гривня 52 копійки.

Виконавчий напис від 04.10.2019 № 2811 перебував на виконанні у Вишгородському відділі державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП № 68376353.

04.02.2025 виконавче провадження № 68376353 завершене, а виконавчий документ повернуто на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У подальшому, на підставі заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" від 21.02.2025, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським Олександром Анатолійовичем відкрито виконавче провадження від 31.03.2025 № 77656462 на підставі виконавчого напису від 04.10.2019 № 2811, виданого приватним нотаріусом Бондар І.М.

Також, 31.03.2025 приватним виконавцем Валявським О.А. винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем постанов від 31.03.2025 про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 77656462, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425-ХІІ).

Частинами першою, другою статті 1 Закону № 3425-XII передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до статті 90 Закону № 3425-XII стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 91 Закону № 3425-XII виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Суд зазначає, що спірні відносини регулюються також Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIIІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною першою статті 5 зазначеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинами першою-третьою статті 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Частинами першою, другою статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 91 Закону № 3425-XII виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Однак, статтею 12 Закону № 1404-VIII закріплено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку.

Таким чином, враховуючи, що предметом розгляду в даній справі є дії та рішення в процесі здійснення виконавчих, а не нотаріальних дій, тому в даному випадку спеціальним законом виступає Закон № 1404-VIII, яким встановлено трирічний строк для пред`явлення виконавчих документів.

Судом встановлено, що виконавчий напис від 04.10.2019 № 2811 був пред`явлений до виконання до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження № 68376353 – 31.01.2022. При цьому, виконавче провадження завершене 04.02.2025 на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.

Водночас 31.03.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 77656462 на підставі виконавчого напису від 04.10.2019 № 2811, виданого приватним нотаріусом Бондар І.М.

Суд зауважує, що строки пред`явлення виконавчого документа перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Згідно частини п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV), яка є попередньою редакцією Закону № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.

Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, з аналізу частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII висновується, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону № 1404-VIII.

Враховуючи, що виконавчий документ повернутий стягувачу 04.02.2025, строк пред`явлення виконавчого напису від 04.10.2019 № 2811 необхідно обчислювати з 05.02.2025.

Заяву про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Валявським О.А. подано 21.02.2025, отже, враховуючи що стягувач подав виконавчий напис до виконання в межах трирічного строку, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що виконавчий напис був пред`явлений із пропущенням строку.

З огляду на зазначене, строк, який зазначений у виконавчому документі (3 роки), стягувачем не пропущено.

Крім того суд також враховує те, що виконавчий напис нотаріуса відповідав вимогам статті 89 Закону № 3425-ХІІ, та його не визнано таким, що не підлягає виконанню, не скасовано у судовому порядку. Таким чином, у приватного виконавця станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2025 ВП № 77656462, та супутні постанови, винесені під час відкриття даного виконавчого провадження, є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законами України, у відповідності до приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" - про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Діска А.Б.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua