Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №320/35181/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року справа № 320/35181/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Адідас-Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Адідас-Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №9657/6/31-00-07-02- 02 від 13.09.2023 року;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повторно розглянути повідомленням ДП «Адідас-Україна» про неможливість вивезення первинних документів вих. № 0108 від 17.08.2023 року та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 14.10.2026 в задоволенні вказаного клопотання позивача відмовлено.

Відповідно до статті 262 КАС України за встановленого судом порядку провадження справа розглядається на підставі поданих сторонами письмових доказів та пояснень.

По суті спору позивач зазначає, що 24.01.2022 передав ТОВ «Українська архівна компанія – Архів» на зберігання первинні й розрахункові документи в загальній кількості 1029 архівних коробів. За твердженням позивача, документи зберігалися в селі Блиставиця Бучанського району Київської області та були знищені внаслідок пожежі 28.02.2022 під час бойових дій. Позивач вважає, що подані документи підтверджують обставини, передбачені підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а недоліки процедури архівного списання не можуть бути підставою для відмови у застосуванні спеціального податкового режиму.

Відповідач заперечує проти позову. У відзиві зазначає, що аналіз актів приймання-передачі свідчить про різні категорії архівних документів: бухгалтерська документація за 2010– 2015 роки передана у 130 коробах, решта 899 коробів містили документи магазинів за 2006– 2021 роки. На думку відповідача, поданими матеріалами не доведено фактичного зберігання всієї заявленої документації за адресою пожежі, а також належного оформлення її знищення згідно з архівним законодавством. ДПС посилається на відомості з ЄРПН про послуги зберігання, дані щодо орендованих приміщень, пізніше подання повідомлення за формою № 20-ОПП, а також на збереження частини даних про розрахункові операції на фіскальному сервері.

У відповіді на відзив позивач наголошує на наявності договору й актів передачі, інвентаризаційних документів, повідомлення архівної компанії, матеріалів ДСНС та кримінального провадження. Позивач вважає, що названі відповідачем обставини не спростовують факту знищення документів, а вимоги архівного законодавства не встановлюють додаткових умов застосування підпункту 69.28 ПК України.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

24.01.2022 позивач уклав з ТОВ «Українська архівна компанія – Архів» договір № 40313/Гх про надання комплексу послуг зі зберігання документів. За актами приймання-передачі від 24.01.2022 № 2, № 3, № 4 архівній компанії передано документи в 1029 архівних коробах.

У повідомленні від 17.08.2023 № 0108 позивач зазначив, що документи зберігалися в архівосховищі у селі Блиставиця Бучанського району Київської області, де 28.02.2022 виникла пожежа в період бойових дій, унаслідок якої архівні документи, за його твердженням, було знищено. На підтвердження надано лист архівної компанії від 02.05.2022 № 02/05/22-1, акти про невиправні пошкодження документів від 06.05.2022, матеріали інвентаризації від 13.05.2022, а також документи щодо пожежі й матеріали кримінального провадження.

Контролюючий орган за результатами розгляду повідомлення прийняв рішення від 13.09.2023 № 9657/6/31-00-07-02-02, яким відмовив у застосуванні спеціальних правил, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Рішення ґрунтується, зокрема, на оцінці складу переданих документів, відомостей про місце їх фактичного зберігання, порядку оформлення знищення та наявності інформації щодо частини розрахункових операцій в інформаційних системах ДПС.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Спір підлягає вирішенню за законодавством, чинним на час розгляду повідомлення позивача і прийняття оскаржуваного рішення у серпні–вересні 2023 року. Зокрема, після набрання чинності 06.05.2023 Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX перший абзац підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачав застосування спеціальних правил до платників податків або податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України та не можуть пред`явити первинні документи.

Положення зазначеного підпункту пов`язують застосування спеціальних правил не лише з повідомленням про втрату чи неможливість вивезення первинних документів, але й з обставинами провадження діяльності платником на визначеній території та причинним зв`язком між подіями воєнного характеру і неможливістю пред`явлення відповідних документів. Водночас обов`язок доведення відсутності підстав для застосування спеціальних правил покладений на контролюючий орган, який повинен прийняти вмотивоване рішення про відмову із зазначенням підстав та доказів.

Перевіряючи наведені в оскаржуваному рішенні підстави, суд насамперед розмежовує факт передання документів професійному зберігачу, факт їх перебування у конкретному архівосховищі на момент пожежі та факт втрати визначених у повідомленні первинних документів. Доказування однієї із зазначених обставин не усуває необхідності оцінки інших, оскільки спеціальні правила підпункту 69.28 ПК України застосовуються до тих документів, неможливість пред`явлення яких пов`язана з передбаченими законом подіями.

Договір від 24.01.2022 № 40313/Гх та акти приймання-передачі № 2, № 3, № 4 підтверджують виникнення договірних відносин між позивачем та ТОВ «Українська архівна компанія – Архів» і факт передання останньому масиву архівних документів. За змістом актів 130 коробів стосувалися бухгалтерської документації за 2010– 2015 роки, а 899 коробів — документації магазинів, зокрема касових книг, касових і товарних звітів, актів повернення, за 2006– 2021 роки. Таким чином, суд не ставить під сумнів саму передачу 1029 коробів та їх належність до різних груп документації. Проте ані договір, ані акти приймання-передачі не зазначають адреси конкретного приміщення, до якого передано ці короби для подальшого зберігання. Відтак самі ці документи не встановлюють місця знаходження всього переданого масиву станом на 28.02.2022.

Лист архівної компанії від 02.05.2022 № 02/05/22-1 пов`язує знищення переданих документів із пожежею в архівосховищі села Блиставиця. Акти про невиправні пошкодження від 06.05.2022 та акт інвентаризації від 13.05.2022 конкретизують заявлений характер і обсяг втрат; матеріали ДСНС та кримінального провадження стосуються самої пожежі та її обставин. Оцінивши ці докази, суд визнає підтвердженою подію пожежі в зазначеному населеному пункті та наявність повідомлень зберігача про знищення архіву. Разом із тим документи, складені після пожежі за результатами обліку втрачених матеріалів, самі по собі не усувають питання про фактичне розміщення саме переданих позивачем коробів у цьому архівосховищі на дату події.

Зокрема, лист зберігача та акти інвентаризації виходять із того, що відповідні документи знаходилися у селі Блиставиця, тоді як первинні акти їх передання не визначають такої адреси. У поданих матеріалах відсутній документ, який безпосередньо фіксує переміщення саме 1029 коробів з місця приймання до складського приміщення за адресою: с. Блиставиця, вул. Нова, 23, до 28.02.2022. Отже, суд оцінює не відсутність певного формально обов`язкового документа, а незняту суперечність між заявленим місцем втрати та первинними відомостями про передачу архіву. При цьому сама відсутність транспортного документа чи складського реєстру не була б достатньою підставою для відмови без сукупної оцінки інших доказів.

В оскаржуваному рішенні контролюючий орган також зіставив подані акти з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних: щодо послуг архівного зберігання за січень і лютий 2022 року відображено відомості про 1338 коробів, тоді як акти від 24.01.2022 стосуються 1029 коробів. Суд враховує, що різні кількісні показники не обов`язково описують один і той самий масив документів або один часовий зріз: дані про надання послуг можуть охоплювати інші підрозділи, інші дати та інші партії. Тому арифметична різниця між 1338 та 1029 коробами не доводить неіснування переданого архіву. Водночас ці відомості не дають змоги ототожнити весь масив, щодо якого нараховувалися послуги, з конкретними коробами, що, за повідомленням позивача, були знищені у Блиставиці. У цій частині суд погоджується з відповідачем щодо потреби встановлення відповідності між складом заявленої втрати і фактичним місцем її настання, але не розцінює податкові накладні як безпосередній доказ фізичного розташування архіву.

Відомості щодо договору оренди архівною компанією іншого приміщення у місті Козятин Вінницької області свідчать про існування в зберігача також іншого місця провадження діяльності. З цього не випливає, що документи позивача обов`язково перебували саме у Козятині; водночас зазначена обставина у поєднанні з відсутністю адреси архівосховища в договорі та актах передачі не дозволяє вивести їх розміщення у Блиставиці тільки з факту укладення договору зі зберігачем.

Щодо повідомлення за формою № 20-ОПП суд установив, що, за відомостями, наведеними відповідачем, архівна компанія повідомила про об`єкт за адресою: с. Блиставиця, вул. Нова, 23, 26.07.2022, тобто після пожежі. Подання такого повідомлення має обліковий характер і саме по собі не визначає початку фактичного користування об`єктом. Тому дата 26.07.2022 не доводить, що у лютому 2022 року архівосховище за цією адресою не використовувалося. Проте і не підтверджує його використання саме до пожежі.

Стосовно документів за 2010– 2015 роки суд зазначає, що часовий період їх складання сам по собі не виключає можливості втрати документів у 2022 році. Водночас віднесення до заявленого переліку документів за різні роки потребує узгодження з даними актів про передання, актів про невиправні пошкодження та інвентаризації. За наведеними відповідачем результатами аналізу втрата бухгалтерських документів 2010– 2015 років відображена в акті інвентаризації стосовно 9134 справ, тоді як документів магазинів — в інших групах обліку. Ці відомості свідчать про різні одиниці архівного обліку — короби та справи — і не можуть механічно порівнюватися за кількістю. Значення має їх предметна відповідність заявленим категоріям первинних документів, а не формальне зіставлення кількості.

Правила роботи архівних установ, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, передбачають спеціальне оформлення актів про невиправні пошкодження справ (документів) і відповідні процедури розгляду архівними комісіями. У наданих документах немає підтвердження проходження актами саме тієї процедури погодження, на відсутність якої посилається відповідач. Однак підпункт 69.28 ПК України не встановлює погодження експертно-перевірною комісією самостійною умовою застосування податкових спеціальних правил. Тому наведений недолік не спростовує факту пожежі та не є достатньою підставою відмови сам по собі; він впливає лише на оцінку того, наскільки акти фіксують остаточно встановлений склад знищених документів.

Щодо касових звітів, товарних звітів, електронних фіскальних чеків та іншої документації магазинів суд зазначає, що інформація, передана до інформаційних систем ДПС, не є тотожною всій сукупності паперових первинних документів платника. Тому наявність фіскальних даних на сервері контролюючого органу не доводить збереження кожного з документів, переданих зберігачу, та не усуває наслідків втрати тих документів, які існували лише на папері. Разом із тим вона вказує, що подані позивачем категорії документів не можна оцінювати як однакові за способом створення та збереження. Саме тому висновок про повну втрату всього масиву потребує врахування характеру відповідних даних.

Отже, наведені позивачем документи підтверджують факт передання значного масиву документів на зберігання та наявність пожежі у населеному пункті, який перебував під тимчасовою окупацією у відповідний період. Водночас договірні документи не визначають адреси зберігання конкретних коробів; відомості щодо обсягу послуг та місць діяльності зберігача не встановлюють їх фізичного перебування у приміщенні, що постраждало; акти, складені після пожежі, відображають заявлені наслідки, проте не усувають зазначеної прогалини у встановленні місця зберігання до пожежі. Саме ця сукупність обставин, а не формальна відсутність окремого документа або збереження фіскальних даних, є підставою для погодження суду з результатом оцінки повідомлення контролюючим органом.

Водночас суд ураховує встановлений підпунктом 69.28 ПК України спеціальний розподіл обов`язку доказування: недостатність окремих документів позивача сама по собі не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести відсутність підстав для застосування спеціальних правил. Тому висновок суду ґрунтується на перевірці конкретних розбіжностей і відомостей, наведених відповідачем у рішенні, у співвідношенні з доказами позивача. Суд не покладає на позивача загального обов`язку відновити знищені первинні документи або підтвердити кожну операцію, що містилася в них.

Крім того, суд звертає увагу на самостійну правову умову застосування підпункту 69.28 ПК України, що стосується місця провадження діяльності саме платником податків. Із наданих матеріалів випливає, що в селі Блиставиця послуги архівного зберігання надавала інша юридична особа — ТОВ «Українська архівна компанія – Архів». Укладення договору із суб`єктом, який здійснює свою господарську діяльність на певній території, саме по собі не ототожнює діяльність виконавця з діяльністю замовника таких послуг. Наявність документів підприємства в архіві іншої особи не є тотожною підтвердженню провадження самим позивачем діяльності на території активних бойових дій або тимчасової окупації.

У постанові від 30.04.2026 у справі № 200/5245/25 Верховний Суд, оцінюючи редакцію підпункту 69.28 ПК України після змін Закону № 3050-IX, зазначив, що законодавець звузив коло платників, на яких поширюється спеціальний режим, а перший абзац підпункту визначає його суб`єктний склад. Подібність правовідносин полягає у необхідності встановити провадження діяльності самим платником на території, визначеній нормою, а не лише факт втрати документів. У цій справі додатково має значення те, що архівосховище належало іншому суб`єкту господарювання. Наведений правовий підхід підтверджує необхідність самостійної перевірки цієї умови та не підміняє оцінки мотивів оскаржуваного рішення.

Крім того, у пунктах 51– 52 постанови від 30.07.2026 у справі № 520/7998/24 Верховний Суд наголосив на значенні фактичного місця зберігання документів, причинного зв`язку їх втрати з бойовими діями та оцінки поданих платником доказів у сукупності. Попри інший час подання повідомлення у тій справі, наведений висновок щодо предмета доказування є релевантним і для цього спору. Суд не вважає, що передача документів на архівне зберігання звільняє платника від необхідності належного підтвердження обставин, з якими пов`язано застосування спеціальних правил.

Наведена додаткова правова оцінка не є заміною мотивів контролюючого органу, а стосується загальної нормативної умови застосування спеціального режиму і підкреслює, що факт втрати документів не є єдиним юридичним критерієм. Висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення першої позовної вимоги ґрунтується насамперед на перевірці обґрунтованості фактичних підстав, зазначених самим відповідачем.

За частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. У справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача відповідно до частини другої цієї статті.

Оцінивши доводи відповідача та матеріали, на яких ґрунтується оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність відмови у застосуванні спеціальних правил, передбачених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Подані позивачем докази не спростовують висновку податкового органу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.