Суд: Камінь-Каширський районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №157/1817/26
Суддя: Антонюк О. В.
Справа № 157/1817/26
Провадження №3/157/629/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 рокумісто Камінь-Каширський
Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Антонюк О.В., з участю секретаря судового засідання Дем`яник К.Ю., поліцейського ОСОБА_1 , адвоката Багірова Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України),
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 06 вересня 2026 року о 00 год 19 хв по вул. Бригадирна у с. Тоболи Камінь-Каширського району керував автомобілем марки «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, , поведінка, що не відповідає обстановці яка склалася, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Поліцейський ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав викладені у протоколі обставини і пояснив, що під час несення служби нив був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 , останній відмовився пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався заднім ходом (котився), а тому він підійшов до нього та попросив зупинити автомобіль ручним гальмом.
ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, адвокат останнього – Багіров Р.А. подав до суду письмове клопотання, у якому просить провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити у зв`язку з відсутністю в діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. В обґрунтування клопотання зазначає, що складений протокол є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 не здійснював керування транспортним засобом у зазначений період часу та місці, а отже, притягнення останнього до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння за ч. 1 ст. 130 КпАП України є неможливим з огляду на таке. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Тобто суб`єктом даного правопорушення може бути виключно водій - особа, яка безпосередньо здійснює керування транспортним засобом. Всупереч твердженням, викладеним у протоколі, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_2 автомобілем марки «ВАЗ 2101» 06 вересня 2026 року о 00 год 19 хв по вул. Бригадній у с. Тоболи. Зокрема, з дослідженого відеозапису з нагрудної камери чітко вбачається, що на момент початку фіксації та наближення працівника поліції автомобіль перебував у нерухомому стані, його двигун був вимкнений, а сам транспортний засіб був зафіксований стоянковим (ручним) гальмом. Зазначений автомобіль був припаркований біля будинку № 1 по вул. Бригадній, що є місцем проживання ОСОБА_2 . У момент проїзду екіпажу поліції ОСОБА_2 перебував у салоні автомобіля разом з іншими особами, де вони спілкувалися у припаркованому транспортному засобі з непрацюючим двигуном і не мали наміру здійснювати будь-який рух. Наявні в матеріалах справи письмові докази також не містять жодних відомостей, які б підтверджували факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом за викладених вище обставин. Окрім цього, матеріали справи не містять будь-яких матеріалів відеофіксації чи відомостей про свідків, які б фіксували чи підтверджували перебування автомобіля в русі під керуванням ОСОБА_2 у зазначені день та час. Більше того, під час дослідження другої частини відеозапису можна встановити, що у відповідь на повідомлення працівника поліції про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КпАП України, ОСОБА_2 неодноразово та послідовно заявляв, що він не керував транспортним засобом, а працівники поліції його автомобіль не зупиняли. Положеннями п. 27 постанови Пленуму Верховоного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз`яснено, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Крім цього, Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду у справі № 216/5226/16-а у постанові від 18.07.2019 р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу). На підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи органом поліції долучено відеозапис з нагрудної камери, який не відображає відомостей про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, а саме факту керування транспортним засобом 06 вересня 2026 року о 00 год 19 хв з подальшою відмовою від огляду на стан сп`яніння. Вищевикладене свідчить про те, що представниками Національної поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення. Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ. Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23- рп/2010, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. вважаємо, що факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом 06 вересня 2026 року о 00 год. 19 хв. не підтверджується наявними у справі доказами, а тому сама по собі відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не порушує п. 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки така особа не вважається водієм. Відтак наявні всі підстави стверджувати, що у діях ОСОБА_2 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а відтак наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України.
В судовому засіданні адвокат Багіров Р.А. зазначене клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення підтримав з наведених у ньому підстав та пояснив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, Докази про те, що поліція зупиняла автомобіль, у матеріалах справи відсутні. Відеоазпис, на який посилається поліцейський, не містить відомостей, що ОСОБА_2 здійснював керування автомобілем.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення доказами.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачаються обставини, які у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, адже, автомобіль під керуванням останнього рухався заднім ходом (котився), і у цей момент до транспортного засобу підійшов працівник поліції, попросивши у водія ОСОБА_2 зупинити автомобіль ручним гальмом, а у подальшому на вимогу поліцейського після виявлених у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, останній відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу та у найближчому медичному закладі (КП Любешівська багатопрофільні лікарня Любешівської селищної ради).
З відеозапису вбачається, що автомобіль, в якому ОСОБА_2 перебував за кермом, в момент підходу працівника поліції здійснював рух, у зв`язку із чим поліцейський висловив прохання водію поставити автомобіль на ручник (стоянкове гальмо).
За таких обставин, твердження адвоката про те, що автомобіль перебував у нерухомому стані, є безпідставними.
З протоколу про адміністративне правопорушення, акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що поліцейським у водія ОСОБА_2 було виявлено такі ознаки алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці яка склалася та від огляду останній на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився.
З довідки № 121233-2026 від 15 вересня 2026 року за підписом старшого інспектора з адміністративної практики сектору взаємодії з громадами Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Токарчук Ю. вбачається, що згідно з відомостями Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» протягом року до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КпАП України не притягувався.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 12 вересня 2008 року.
Таким чином, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, доведена, а тому до нього належить застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Доводи адвоката Багірова Р.А., згідно з якими ОСОБА_2 , як вбачається з другого файлу на відеозаписі, повідомляв поліцейського про те, що не керував транспортним засобом, не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_2 складу зазначеного адміністративного правопорушення, з огляду на досліджені обставини на відеозаписі, які свідчать , що саме останній перебував за кермом у момент руху автомобіля заднім ходом, та, крім того, про зазначені обставини ОСОБА_2 вказував вже після складення протоколу щодо нього за ч. 1 ст. 130 КпАП України, намагаючись у такий спосіб уникнути відповідальності.
Під час судового розгляду справи не було встановлено таких обставин, які б порушили права водія ОСОБА_2 або ж обмежили його в можливості їх ефективного використання.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 у дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.
Керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п о с т а н о в и в:
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати ОСОБА_2 штрафу протягом 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_2 стягнути подвійний розмір штрафу 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Відповідно до ст. 317-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, або перешкоджання її виконанню карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Дата складення постанови - 14 жовтня 2026 року.
Суддя: О.В. Антонюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua