Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №164/1479/15-к — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 164/1479/15-к

Провадження №1-кп/157/6/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 травня 2015 року за №42015030160000006, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовець, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника житлово-комунального підприємства Прилісненської сільської ради відповідно до розпорядження голови Прилісненської сільської ради від 05.02.2013 № 3-рос, та будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, що полягають у керівництві підприємством, забезпеченні виконання завдань підприємства, що передбачені законодавством, та маючи право підпису офіційних документів, вчинив службове підроблення за наступних обставин.

Так, він 18 березня 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за місцем роботи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з особистих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення житлових прав фізичних осіб, у тому числі неповнолітніх, достовірно знаючи, що відомості, внесені директором Маневицького комунального госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального підприємства ОСОБА_6 до заповненого бланку довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення, форма якої визначена додатком № 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (в редакції від 16.12.2009), не відповідають дійсності в частині того, що у наданому на підпис заповненому бланку зазначено відомості лише про 2 із 10 зареєстрованих у житлі осіб, 5 із яких є неповнолітніми, з метою здійснення приватизації квартири виключно на двох із зареєстрованих повнолітніх осіб - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, в межах повноважень за займаною посадою посвідчив своїм підписом та завірив печаткою житлово-комунального підприємства Прилісненської сільської ради заповнений директором Маневицького комунального госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального підприємства ОСОБА_6 бланк довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення, чим здійснив складання та видачу завідомо неправдивого офіційного документа, а саме довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення № 64 від 18.03.2013 щодо складу осіб, які зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , що обслуговувалася станом на 18.03.2013 ЖКП Прилісненської сільської ради. Зазначена довідка не містила інформацію щодо зареєстрованих у житлі станом на 18.03.2013 малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; а також щодо зареєстрованих ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і неповнолітніх дітей ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також щодо зареєстрованих ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_16 .

Разом із цим, керуючись єдиним умислом, спрямованим на протиправну приватизацію житла на 2 із 10 фактично зареєстрованих осіб, ОСОБА_4 особисто 18 березня 2013 року, перебуваючи за місцем роботи, що за адресою: АДРЕСА_2 , підписав та посвідчив печаткою підприємства, тобто склав заяву форми 2, бланк якої був заповнений директором Маневицького комунального госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального підприємства ОСОБА_6 та, яка визначена додатком № 2 вищевказаного Положення і є офіційним документом, за змістом якої засвідчив можливість передачі у приватну спільну сумісну власність квартири за адресою: АДРЕСА_3 виключно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Після цього, ОСОБА_4 зазначені офіційні документи із завідомо неправдивими відомостями про кількість та склад осіб, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , передав через приймальню ЖКП Прилісненської сільської ради у розпорядження ОСОБА_8 , тобто здійснив їх видачу. У подальшому саме довідка № 64 від 18.03.2013 та заява форми 2 (без зазначення дати) потягли за собою юридичні наслідки та стали підставою для винесення 18 березня 2013 року керівником органу приватизації - Прилісненським сільським головою розпорядження № 1 про передачу квартири АДРЕСА_4 , у приватну спільну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . На підставі зазначених документів 17 квітня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Маневицького районного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_17 зареєстровано право спільної часткової власності на ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Зазначена реєстрація житла на ОСОБА_8 та ОСОБА_7 позбавила гарантованого і законодавчо захищеного права власності неповнолітніх станом на 18 березня 2013 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також повнолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на володіння, користування та розпорядження житлом (квартирою) за адресою: АДРЕСА_3 .

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, а саме складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у службовому підробленні, у тому числі за кваліфікуючою ознакою, тяжкі наслідки, що ставилося йому у вину стороною обвинувачення, не визнав та пояснив, що він обіймав посаду керівника ЖКП Прилісненської сільської ради з січня-лютого 2013 по лютий 2016 року. У 2013 році до ЖКП звернулася ОСОБА_8 з проханням внести у довідку дані про розмір займаного приміщення, ці дані вносилися з технічного паспорта на квартиру для оформлення приватизації. У зазначеній довідці, яка заздалегідь була підготовлена на Маневицькому комунальному підприємстві, яке займалося приватизацією, були внесені дані про склад сім`ї, і на ЖКП внесли дані про розмір зайнятих приміщень, тобто технічні характеристики. Де у подальшому ця довідка фігурувала він не знає, але вона була необхідна для приватизації квартири. Підприємство не вело облік громадян, цим займалася сільська рада, і довідку про склад сім`ї видає сільська рада в особі секретаря сільської ради. Через деякий час він дізнався, що відкрито кримінальне провадження, оскільки були порушені під час приватизації права неповнолітніх дітей. Він був свідком у цьому кримінальному провадженні, а згодом йому оголосили підозру, нібито він позбавив права дітей на володіння квартирою. У своїй роботі він керувався Статутом та договором, де не було зазначено про те, що підприємство, яке він очолює, проводить приватизацію, оскільки квартири є власністю громади і щодо приватизації квартир мали право вчиняти дії сільський голова і інші в особі виконавчого комітету. Ні у Статуті, ні у договорі не було зазначено чітко його обов`язків про те, що ЖКП займається приватизацією. Функцією ЖКП було обслуговування багатоквартирних будинків. Він не був причетним до приватизації, а тому не керувався наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396. Довідку № 64 від 18 березня 2013 року підписав він, внісши до неї дані про розмір приміщень і підписав достовірність саме цих даних. Печатку на зазначену довідку хто саме наносив, він не пам`ятає, але якщо був його підпис, то печатку міг поставити або він, або секретар. Особисто ОСОБА_18 до нього не зверталася, але мабуть зазначена довідка була передана через секретаря. Він не був повноважний перевіряти відомості щодо кількості зареєстрованих осіб. Не було такої практики, щоб на ЖКП видавалися довідки про склад сім`ї. Він знав, що сім`я ОСОБА_19 проживала у сусідньому під`їзді будинку, у якому проживав він, а саме він знав, що у зазначеному житлі проживали ОСОБА_20 зі своєю сім`єю. Технічні відомості у довідку було внесено з технічного паспорта, дані про це були у ЖКП. У сільську раду він не звертався з питанням про те, хто зареєстрований у квартирі, оскільки це не входило до його повноважень. Станом на 18 березня 2013 року ЖКП Прилісненської сільської ради здійснювало обслуговування будинку АДРЕСА_5 . Він не був уповноважений вносити у зазначену довідку відомості про зареєстрованих осіб, оскільки не вів облік громадян і у Статуті не було зазначено, що ЖКП веде облік громадян. Бланки довідок, заяв ОСОБА_21 у ЖКП не видавалися. Особа зверталася у Маневицьке комунальне підприємство, яке було наділено повноваженням на підготовку документів на приватизацію, де їй видавалися всі бланки. У ЖКП у довідку вносилися лише технічні параметри приміщення. Як вбачається з довідки, інформацію про склад сім`ї внесено у друкованому вигляді, а відомості про технічні характеристики приміщення внесені кульковою ручкою. Довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення № 64 від 18.03.2013 щодо складу осіб, які зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , він дійсно підписував, однак ця довідка не надавалася до Прилісненської сільської ради. Він вносив до цієї довідки лише достовірні відомості, а саме достовірні дані про розмір займаних приміщень, а іншу інформацію вносило Маневицьке архітектурно-планувальне бюро. Він не вносив у довідку відомостей про кількість зареєстрованих у квартирі осіб, їх вносила ОСОБА_22 . Печатка ЖКП зберігалася у нього у сейфі. Із сторонніх осіб доступу до неї ніхто не мав. За яких обставин він підписував заяву Ф. 2 не пам`ятає, але не заперечує, що цю заяву він підписував, почерк підпису його. Кому він віддав довідку та зазначену заяву не пам`ятає, їх можливо забрала ОСОБА_24 . У рішенні сільської ради не вказано, що зазначені документи, а саме довідка і заява Ф. 2 розглядалися на виконкомі. Зазначені документи не стали підставою для приватизації. Він не був наділений повноваженнями вести облік громадян. Допитана у судовому засіданні в якості свідка секретар сільської ради ОСОБА_25 дала показання про те, що облік зареєстрованих осіб вела сільська рада. Підготовкою документів для приватизації квартири займалося Маневицьке архітектурно-планувальне підприємство, воно і було для цього створене. Підприємство, яке він очолював, займалося лише обслуговуванням житла громадян, а тому на час підписання зазначеної довідки його нічого не насторожило, адже питанням кількості зареєстрованих осіб займалося інше створене для цього підприємство. На той час він проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у тому ж будинку, що сім`я ОСОБА_19 , але бачити, хто саме проживає у житлі, і бути уповноваженою особою ЖКП це різні питання. Щодо оцінки зазначеної квартири у розмірі 189 000 грн, то судом була призначена судова експертиза та експерт не зміг оцінити вартість квартири. Обвинувачення є абсурдними.

Незважаючи на невизнання вини у вчиненні службового підроблення, винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

З довідки ЖКП Прилісненської сільської ради № 64 від 18 березня 2013 року про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного) будинку та займані ними приміщення вбачається, що вона підписана керівником підприємства по обслуговуванню ОСОБА_4 та містить печатку ЖКП, та у ній зазначено двох осіб, які мешкають за адресою: АДРЕСА_3 і мають право на житло на момент введення в дію Закону Украни «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також зазначені технічні характеристики цього житлового приміщення

Як вбачається із заяви Ф. 2, що адресована керівнику органу приватизації - сільському голові від наймача квартири ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у ній зазначено, що уповноваженим власником квартири останній визнає себе - ОСОБА_7 , а підписи на цій заяві ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засвідчив своїм підписом керівник підприємства по обслуговуванню ОСОБА_4 , а також скріпив його печаткою ЖКП Прилісненської сільської ради.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Прилісненської сільської ради № 758 від 20 квітня 2021 року у березні 2013 року у домогосподарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 були зареєстровані: ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Як вбачається з відповіді за підписом Прилісненського сільського голови ОСОБА_27 від 20 квітня 2021 року № 461/02-10/2-21 дублікат довідки за № 977 від 14 травня 2015 року, що досліджувалася Маневицьким районним судом у кримінальному провадженні № 164/1479/15-к неможливо, оскільки вона була виготовлена в одному примірнику, а тому надається довідка з інформацією про зареєстрованих осіб станом на березень 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , № 758 від 20 квітня 2021 року.

Зазначені відомості про кількість зареєстрованих осіб також наявні у будинковій книзі для прописки громадян у буд. АДРЕСА_3 .

З контракту, укладено з керівником ЖКП Прилісненської сільської ради Антончиком від 05 лютого 2013 року строком на 3 роки вбачається, що керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську діяльність, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим Контрактом. Керівник здійснює поточне представництво підприємством. Керівник є повноважним керівником підприємства під час реалізації повноважень, обов`язків підприємства, передбачених актами законодавства, статутом підприємства, іншими документами. Керівник має право вирішувати інші питання, віднесені законодавством, до його компетенції.

Відповідно до розпорядження Прилісненського сільского голови ОСОБА_28 від 05 лютого 2013 року № 3-рос, ОСОБА_4 було прийнято на посаду начальника ЖКП Прилісненської сільської ради з 05 лютого 2013 року.

Згідно зі Статутом ЖКП Прилісненської сільської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Прилісненської сільської ради від 31 січня 2008 року № 2 (Розділ VІ) керівник здійснює управління підприємством та несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства.

З розпорядження № 1 від 18 березня 2013 року за підписом керівника органу приватизації ОСОБА_27 вбачається, що від наймача ОСОБА_7 надійшла заява на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка використовується ним та членами його сім`ї на умовах найму. Мешканці квартири згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» мають (не мають) пільги на безплатну передачу у власність квартири (будинку). Після розрахунку та догляду матеріалів з зазначеними питаннями вирішили: прохання наймача ОСОБА_7 задовольнити, передати вказану квартиру в приватну спільну (сумісну чи часткову) власність, Маневицькому архітектурно-планувальному проектно-виробничому підприємству оформити свідоцтво про власність на житло у 10-денний термін і (при необхідності) посвідчення на одержання належних мешканцям квартири (будинку) житлових чеків. Прилісненському ЖКГ в десятиденний строк укласти договір з ОСОБА_7 на участь у витратах по обслуговуванню та ремонту будинку.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області від 27 березня 2013 року № 13 за підписом сільського голови ОСОБА_28 , виконком сільської ради, розглянувши питання про затвердження розпоряджень на приватизацію квартир комунальної власності та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.1992 № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», вирішив затвердити розпорядження на приватизацію квартири комунальної власності, а саме розпорядження № 1 від 18 березня 2013 року на ім`я ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 .

Згідно з протоколом № 3 від 27 березня 2013 року виконкому Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області на засіданні виконкому 27 березня 2013 року розглядалося питання про затвердження розпорядження на приватизацію квартири на ім`я ОСОБА_7 та рішення про затвердження розпорядження № 1 від 18 березня 2013 року на ім`я ОСОБА_7 було прийнято одноголосно, під час засідання виконкому обговорювалося питання щодо наявності інших зареєстрованих у квартирі осіб членом виконкому ОСОБА_29 , а голова сільської ради ОСОБА_27 повідомив, що у квартирі зареєстровані три сестри, двоє з яких проживають у Польщі, та дали згоду на приватизацію квартири на ім`я ОСОБА_7 . З обговорюваного питання було прийнято рішення від 27 березня 2013 року № 13.

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні дав показання про те, що був членом виконавчого комітету Прилісненської сільської ради, але засідання щодо приватизації квартири АДРЕСА_4 , суть питання, що розглядалося, за давністю часу не пам`ятає. За наявності протоколу № 3 виконкому, який є офіційним документом, він не заперечує, що зазначені у цьому протоколі обставини мали місце.

Як вбачається зі Свідоцтва про право власності на житло від 23 березня 2013 року за підписом керівника органу приватизації, Прилісненська сільська рада посвідчила, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (1/2 частина) та членам його сім`ї ОСОБА_8 (1/2 частина), квартира приватизована згідно із Законом «Про приватизацію державного житлового фонду, характеристика квартири наведена у технічному паспорті, який є складовою частиною цього Свідоцтва, та видано це свідоцтво згідно з розпорядженням від 18 березня 2013 року № 1.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33927861 від 22 лютого 2015 року, квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 (розмір частки 1/2) та ОСОБА_8 (розмір частки 1/2), підстава виникнення права власності: Свідоцтво про право власності, видане 26.03.2013, видавник: Прилісненська сільська рада.

Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні дав показання про те, що працював Прилісненським сільським головою, починаючи з 2010 року та дійсно підписував розпорядження № 1 про передачу квартири АДРЕСА_4 , у приватну спільну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , також підписував рішення про затвердження зазначеного розпорядження, адже у нього не було підстав, щоб це рішення виконкому не підписувати. Питанням приватизації квартири займалася ОСОБА_8 - дружина ОСОБА_7 . На той момент була відмова від приватизації від сестер, зокрема, ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , одна з них проживає у Польщі. Можливо це розпорядження і було виготовлене у Маневицькому госпрозрахунковому архітектурно-планувальному бюро, оскільки на ньому не зазначено виконавця, яким на той час як правило, була секретар Прилісненської сільської ради - ОСОБА_25 , але затверджене воно було виконкомом сільради і він його дійсно підписував.

З показань свідка ОСОБА_33 вбачається, що вона була членом виконкому Прилісненської сільської ради і брала участь засіданні виконкому, коли вирішувалося питання про приватизацію квартири. Були сільський голова і секретар, які проінформували про питання, що вирішувалося, але які саме конкретно події відбувалися щодо приватизації квартири, у якій жили ОСОБА_19 , вона не пам`ятає, кворум для прийняття рішення був. У квартирі проживала багатодітна сім`я, а приватизували на ОСОБА_7 і на ОСОБА_34 . На той час секретарем сільської ради була ОСОБА_35 . Конфліктів на той час не було, а тому одноголосно проголосували за приватизацію квартири на двох осіб.

З показань свідка ОСОБА_36 вбачається, що він був членом виконавчого комітету Прилісненської сільської ради і був на засіданні, де розглядалося питання приватизації квартири на ОСОБА_7 . На засіданні виконкому членам виконкому секретар сільської ради ОСОБА_35 проінформувала яке питання розглядається, а саме приватизації квартири на ОСОБА_7 і підготовлені документи. Чи надавалися документи членам виконкому для ознайомлення не пам`ятає. Про приватизацію якої саме квартири стояло питання, мабуть членам виконкому на той час повідомляли, але на цей час він не пам`ятає. Чи були запрошені інші особи, крім членів виконкому, голови сільської ради, він не пам`ятає. Кворум виконкому був дотриманий. Якби його проінформували, що мають місце певні порушення, він би не голосував за прийняття рішення.

Свідок ОСОБА_37 у судовому засіданні дав показання про те, що не пам`ятає, чи був присутній на засідання виконкому Прилісненської сільської ради, на якому розглядалося питання приватизації квартири на ім`я ОСОБА_7 . Як правило документи готує виконавчий апарат сільської ради, а про питання, яке розглядається, інформує сільський голова чи секретар. На виконкомі розглядалося питання по приватизації квартири по АДРЕСА_5 , на той час у цій квартирі проживав ОСОБА_20 з колишньою дружиною, та неповнолітні діти останніх. Чи надавалися на засіданні документи для ознайомлення, він не пам`ятає. Він не пам`ятає на скількох членів сім`ї була здійснена приватизація.

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні дала показання про те, що у 2013 році вона обіймала посаду секретаря Прилісненськоі сільської ради, працювала на цій посаді з лютого 2011 року по 2016 рік. Особа, яка бажала приватизувати, йшла до БТІ, після чого видавався техпаспорт, а потім цій особі давали бланк, у якій вносили відомості, однак що це був за бланк вона не пам`ятає, у ньому зазначалися технічні характеристики, площа житла і зареєстрованих у житлі осіб. Після цього зазначена особа йшла в ЖКП, і у подальшому відділ архітектури видавав бланк розпорядження. Підприємство по обслуговуванню житла надавало відомості про площу квартири, а у сільській раді вже розглядали розпорядження. Сільський голова приносив розпорядження про приватизацію, і на виконкомі розглядався проект рішення про затвердження цього розпорядження. Інформацію про кількість зареєстрованих осіб перевіряли у сільській раді згідно з погосподарським обліком. На засідання виконкому питання про приватизацію житла на ім`я ОСОБА_7 розглядалося. Хто саме був присутній на засіданні за плином значного часу вона не пам`ятає. Як секретар сільської ради вона документів щодо приватизації житла на ім`я ОСОБА_7 не посвідчувала. У процесі здійснення приватизації особа приносила у сільську раду розпорядження на приватизацію, яке готували у відділі архітектури, і це розпорядження розглядалося на виконкомі. Які документи долучалися до розпорядження вона не пам`ятає. У сільській раді були повноваження на видачу довідок про склад сім`ї, а чи у даному випадку сільська рада видавала довідку про склад сім`ї на приватизацію вона не пам`ятає. Як відбулася приватизація квартири сім`ї ОСОБА_19 вона не пам`ятає. Документи на приватизацію у сільську раду подавала ОСОБА_18 . Довідку про склад сім`ї ОСОБА_21 сільська рада не видавала. Хто саме готував таку довідку ОСОБА_21 вона не пам`ятає. Заяву потерпіла ОСОБА_38 ( ОСОБА_26 ) щодо приватизації ОСОБА_39 житла підписувала у сільській раді особисто, нею (свідком) було нотаріально посвідчено підпис власниці ОСОБА_38 на цій заяві, оскільки остання за цим і звернулася у сільську раду, і вона (свідок) після вчинення цих дій цю ж заяву у сільській раді зареєструвала. Заяви від ОСОБА_40 і ОСОБА_41 щодо приватизацію житла ОСОБА_24 перед засіданням виконкому приносила остання. Протокол виконкому сільської ради та проект рішення виконкому виготовляла вона (свідок) як секретар сільської ради. Всім членам виконкому було відомо, що у приватизованій квартирі зареєстровано більше осіб, тобто зареєстровані ще й інші члени сім`ї. Про те, що у квартирі проживають неповнолітні особи їй також було відомо.

З дослідених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_6 (яка на час розгляду справи померла), наданих нею суду в іншому складі суду, вбачається, що вона є директором Маневицького комунального архітектурно-планувального підприємства з 1992 року. У березні 2013 до них прийшла ОСОБА_8 . Остання їй повідомила, що працювала секретарем сільської ради і пояснила, що вона та її чоловік ОСОБА_20 виявили бажання приватизувати квартиру. ОСОБА_8 сказала їй, що у квартирі проживають двоє осіб, надала їй свій та свого чоловіка паспорт. Вона зробила копії паспортів. У подальшому вона склала заяву Ф. 2 і повідомила, що цю заяву належить посвідчити у ЖКП по обслуговуванню житла, і склала довідку про склад осіб. Однак у довідці були вільними ще графи для того, щоб можна було записати інших зареєстрованих у житлі осіб. Вона не була уповноважена перевіряти хто прописаний, це повинні робити т посадові особи, що уповноважені підписувати ці документи. Довідку про склад сім`ї перевіряє керівник підприємства по обслуговуванню житла, останній також вносить відомості про технічні характеристики і підписує її. Вона направила ОСОБА_8 до ЖКП. Після цього остання принесла зазначену довідку і заяву з підписом керівника ЖКП, і вона (свідок) склала розпорядження на приватизацію, тобто заповнила бланк такого розпорядження, та після цього ОСОБА_8 була направлена з цією заявою та довідкою у сільську раду. Коли розпорядження вже було підписане, то вона (свідок) склала Свідоцтво на право власності, де записала тих членів сім`ї, які були зазначені у підписаній керівником підприємства по обслуговуванню житла довідці. В архітектурно-планувальному підприємстві був виготволений технічний паспорт на квартиру. Заяву на приватизацію особи, які її подають, повинні підписувати у присутності керівника підприємства по обслуговуванню житла, що передбаченого законодавством. У додатку № 2 до положення про порядок передачі житла у приватну власність у порядку приватизації передбачено, що керівник підприємства по обслуговуванню житла засвідчує підпис наймача та членів сім`ї на заяві. Довідка про склад сім`ї є невід`ємною частиною заяви, заяву завіряє начальник ЖКП. Протягом тривалого часу довідки про склад сім`ї для приватизації підписували керівники ЖКП. Попередній керівник ЖКП теж підписував такі довідки про склад сім`ї. Довідки про склад сім`ї відповідно до зазначеного положення підписує керівник підприємства по обслуговуванню житла. Підприємство, яке вона очолювала, створене згідно зі Статутом у 2002 році при Управлінні містобудування та займалося виготовленням довідок, тобто заповненням бланків, необхідних для приватизації, заповнення розпорядження на приватизації, та у довідці є вільні рядки, і уповноважена її підписувати особа може дописати інших осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні. ОСОБА_18 , звернувшись до неї по питанню приватизації житла, подала паспорт свій та свого чоловіка, ідентифікаційні коди і одне посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС. Довідки про зареєстрованих осіб остання їй не подавала. Вона видає чисті, не підписані бланки, а тому інших документів від ОСОБА_42 не вимагала. Вона лише сприяла приватизації шляхом заповнення бланків документів. Довідку про склад сім`ї вона заповнила особисто зі слів ОСОБА_42 , і заяву на приватизацію теж, вони були виготовлені нею на комп`ютері. У довідці вона зазначила лише двох осіб зі слів ОСОБА_42 , та у цій довідці ще були вільні рядки для заповнення. До її посадових обов`язків не входить перевіряти, хто саме прописаний, зареєстрований у житлі. Зазначені заява і довідка без підпису не мають юридичної сили. Особисто ОСОБА_7 до неї щодо приватизації квартири не звертався. Оскільки ОСОБА_18 принесла їй вже підписані керівником підприємства по обслуговуванню житла довідку про склад сім`ї та заяву на приватизацію, тому вона їх прийняла. ОСОБА_18 мала при собі паспорт чоловіка, щодо наявності в останньої доручення від імені чоловіка, то вона цих обставин не пам`ятає. Заповнений бланк довідки про реєстрацію лише двох осіб у житлі вона надала особисто ОСОБА_21 , яка хотіла приватизувати житло, і направила її в ЖКП. До її (свідка) обов`язків також належить заповнення бланку розпорядження на приватизацію. Після цього підписана керівником по обслуговуванню житла довідка про склад сім`ї, заява на приватизацію, підписи на які завірені керівником по обслуговуванню житла, а також заповнений бланк розпорядження передаються у сільську раду. У подальшому зазначені заява і довідка залишаються у Маневицькому комунальному архітектурно-планувальному підприємстві, одне розпорядження залишається у сільській раді, один примірник Свідоцтва про право власності теж залишається в архітектурно-планувальному підприємстві.

З показань свідка ОСОБА_43 у судовому засіданні вбачається, що з 1983 року він працює у Маневицькому комунальному госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному підприємстві, зокрема, був інженером. Основна діяльність цього підприємства - це вишукувальні і проектувальні роботи, ескізи забудови, вихідні дані, виготовлення будівельних паспортів. Директором підприємства була ОСОБА_6 , остання мала ліцензію на здійснення проектувальних робіт. ОСОБА_6 померла у 2019 році. Підприємство також займалося питаннями щодо приватизації житла. Спочатку установа називалася БТІ, а потім було утворено архітектурно-планувальне підприємство, тобто станом на 2013 рік це було підприємство. Він займався графічною частиною оформлення документів на приватизацію, оформлював технічний паспорт на житлове приміщення. Прийманням документів на приватизацію у підприємстві займалася ОСОБА_6 . Процес був наступний: спочатку видавалося розпорядження сільською радою, у якому зазначався уповноважений власник, розпорядження затверджувалося виконком сільської ради, потім виготовлявся технічний паспорт, після чого виготовлялося Свідоцтво про право власності на житло у 2 примірниках, у якому на підставі довідки вказували всіх членів сім`ї; один примірних Свідоцтва видавалося замовнику, а інше - передавалося у БТІ. Обвинувачений ОСОБА_4 був керівником ЖКП. У смт. Колки, сел. Маневичі та у с. Прилісне довідки про склад сім`ї видавало ЖКП, адже такі довідки, він бачив особисто, а в інших селах такі довідки видавали сільські ради. Тобто, по тих селах, де житло обслуговувало ЖКП, воно й видавало довідки про склад сім`ї, а голова ЖКП ці довідки підписував. Маневицьке архітектурно-планувальне підприємство довідок про склад сім`ї не видавало, оскільки не мало такої інформації; це підприємство мало право видати лише технічний паспорт та Свідоцтво на право власності. Довідку про склад сім`ї в архітектурно-планувальне підприємство приносив замовник, а видавалася вона у ЖКП, або ж у сільській раді. Він видав з архіву архітектурно-планувального підприємства, директором якого є на теперішній час, оригінали документів на запит прокурора, і чому оригінал довідки про склад сім`ї зберігався в архіві підприємства йому не відомо.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дав показання про те, що він не має відношення до приватизації кв. АДРЕСА_4 . Він не подавав органу приватизації жодних документів на приватизацію квартири. Про приватизацію квартири дізнався у 2014 році, коли офіційно розлучився з дружиною, адже під час конфліктів дружина почала вимагати кошти за 1/2 її частки у квартирі, мотивуючи тим, що вона є власником цієї частини. Після чого він звернувся до відповідних органів, отримав витяг і дізнався, що його колишня дружина приватизувала квартиру. Станом на 2013 рік у квартирі були зареєстровані він, три його сестри ОСОБА_44 , ОСОБА_45 і ОСОБА_46 , двоє його дітей ОСОБА_47 і ОСОБА_58, і троє дітей сестри - ОСОБА_48 , ОСОБА_49 і ОСОБА_50 . Його сестри ОСОБА_40 і ОСОБА_41 проживали тоді у Польщі, а у квартирі проживали він та його колишня дружина, та їхні двоє дітей. Його сестри йому казали, що вони відмов від приватизації не писали. У 2013 році він був тривалий час у Києві. Він не звертався за дозволом до Служби у Справах дітей на приватизацію житла. Він звертався у поліцію з приводу незаконності приватизації його колишньою дружиною житла. З 2007 по 2014 рік він перебував у шлюбі з ОСОБА_39 . Колишню дружину на здійснення приватизації квартири не уповноважував, доручення їй не надавав ні усного, ні письмового. Будучи у Києві, він у 2013 році мабуть приїжджав у с. Прилісне, щоб надати дозвіл на виїзд дітей за кордон. Паспорт його завжди лежав вдома, з собою його не возив, адже мав посвідчення водія.

З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_52 вбачається, що збором документів для приватизації квартири займалася вона, оскільки її колишній чоловік виїжджав на заробітки у м. Київ, і вони так вирішили на сімейній нараді. Офіційної довіреності від чоловіка на вчинення дій вона не мала. Проте в установах її ніхто не вимагав, оскільки вона мала при собі паспорт чоловіка та була його дружиною. Жоден із членів родини (включаючи колишнього чоловіка та його матір ОСОБА_53 ) не заперечував проти того, щоб квартиру приватизували лише на двох осіб, тобто на неї і на чоловіка. Мати чоловіка після одруження сина будувала собі окремий будинок на його (свідка чоловіка) земельній ділянці, і в родині домовилися, що квартира буде їй та її чоловікові, вони будуть проживати у цій квартирі, її ремонтувати. Сестра ОСОБА_26 написала заяву у сільській раді, нотаріально посвідчену згоду, а дві інші сестри, ОСОБА_54 та ОСОБА_55 , написали заяви від руки, загалом дві заяви були написані ОСОБА_56 , але кожна із сестер свою заяву підписала особисто, і оскільки сестри перебували за кордоном, тому передали їх в Україну через свою матір, однак ці заяви зрештою ніде не вимагали, і приватизацію провели без них. На момент приватизації у квартирі по АДРЕСА_5 були зареєстровані: вона (тобто сама свідок ОСОБА_57 ( ОСОБА_19 )), її колишній чоловік, двоє їхніх дочок ( ОСОБА_47 та ОСОБА_58 ), сестра чоловіка ОСОБА_59 з трьома дітьми, а також дві інші сестри: ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , а фактично проживала лише вона, її чоловік та двоє неповнолітніх дітей. Дітей вирішили не вносити до заяви на приватизацію. По-перше, на сімейній нараді вирішили, що діти все одно згодом стануть спадкоємцями. По-друге, сусідка порадила не вписувати дітей, мотивуючи це тим, що інакше вони в майбутньому не зможуть стати на жодну чергу. До органу опіки та піклування щодо захисту прав дітей ніхто не звертався, оскільки їй не повідомили про необхідність отримання дозволу на відчуження майна. Процес приватизації квартири вона розпочала із звернення до БТІ. Там їй роз`яснили перелік документів (точний пакет вона вже не пригадує). Під час оформлення виникло питання щодо кількості фактично проживаючих та зареєстрованих осіб, і вона надала будинкову книгу. Вона прийшла до директора БТІ (установи, що розташоване у Маневицькій РДА), це була особа жіночої статті, і пояснила, скільки саме осіб зареєстровано у квартирі, а також скільки фактично проживає, і запитала, чи можна приватизувати житло лише на двох (на себе та чоловіка), попри більшу кількість прописаних людей, при цьому у неї жодних документів готових на приватизацію не було. Зазначена особа на її запитання відповіла, що можна вписати кого хочеш, і підготувала документи. Вона її про це не просила. Якби в довідку внесли всіх прописаних, вона б шукала законний спосіб вирішення цього питання. Усі папери на приватизацію кожен з членів родини підписував за себе самостійно. Чоловік підписував свої документи вдома, коли повертався із заробітків, тому ніхто сторонній цього процесу не бачив. Вона особисто приносила документи на приватизацію до тих установ, де потрібно було, однак в які саме установи, не пам`ятає. Відомості про осіб були внесені ще у БТІ (на час їх внесення вона мала при собі будинкову книгу), а решта інформації вже була внесена в ЖКП. Хто саме підписував документи в ЖЕК вона не пам`ятає, оскільки залишила їх там і забрала вже готовими. Також вона відносила один документ у сільську раду (який саме - не пам`ятає) і не знає, кому особисто віддала. На засідання виконкому, де вирішувалося питання приватизації, її та її чоловіка не запрошували. На час здійснення приватизації вона перебувала у декретній відпустці та в сільській раді не працювала. На той час як сільським головою був ОСОБА_27 , то вона у сільській раді пропрацювала, можливо, півроку. Тоді вони не займалися питаннями приватизації безпосередньо і не знали цього процесу: людям просто радили йти в БТІ, а на затвердження виконкому приносили вже готові розпорядження. Хоча це мало місце не у кожному випадку, але з розпорядженням у її випадку, це було саме так, і чому розпорядження було підготовлене БТІ їй не відомо. Загалом на запити громадян сільська рада видавала довідки про склад сім`ї, їх видавали виключно на підставі записів у будинковій книзі, і посадова особа сільської ради не могла вписати туди інші дані, ніж ті, що були у будинковій книзі. Вона нікому не давала неправомірної вигоди за отримання приватизаційних документів, оплати у процесі приватизації здійснювала лише офіційні. На сьогоднішній день приватизацію скасовано, а документи анульовано судом, оскільки в процесі оформлення було порушено права неповнолітніх дітей та сестри ОСОБА_26 . Заява Ф. 2, довідка про склад сім`ї і розпорядження були надані їй у БТІ і вона з ним йшла до сільського голови, і віддавала їх на підпис. Для оформлення цих документів у неї була будинкова книга. Їй не в той самий день, як вона прийшла у БТІ, видали усі ці документи. Заяву Ф. 2 і довідку про склад сім`ї вона віднесла у ЖКП, перед тим як вона та її чоловік цю заяву підписали, а у подальшому розпорядження, яке не було підписано, занесла у сільську раду, а потім вже отримала підписане головою сільської ради розпорядження. Заяву і довідку про склад сім`ї занесла у ЖКП на підпис, все що було у цих документах надруковано, написали в БТІ, а все, що написано від руки - то в ЖКП написали. Довідку про склад сім`ї та заяву Ф. 2 , взявши у БТІ, вона занесла в ЖКП і там її залишила на підпис працівникам, кому саме, не пам`ятає, а пізніше забрала, але чи через декілька годин чи у той самий день, не пам`ятає. Документи з ЖКП забрала з підписом і печаткою. Вона бачила, що у довідці зазначено не про всіх осіб, зареєстрованих у житлі, яке вона мала приватизувати, а лише про двох. Однак її сім`я та ОСОБА_4 проживають в одному будинку, останній жив по сусідству з нею та знав, що вона має неповнолітніх дітей, і, крім того, у ЖКП є інформація про кількість зареєстрованих осіб у кожному житлі. Вона не була посадовою особою, відповідальною за зміст інформації у документах. На час надання довідки про склад сім`ї на підпис у ЖКП, вона була звичайною громадянкою. Вже підготовлений у БТІ зразок заяви вона подала до ЖКП і якби їй сказали щось додатково заповнити у заяві Ф. 2 , то вона б заповнила. Вона не приховувала жодної інформації, у БТІ лише запитала, чи при наявності більшої кількості зареєстрованих осіб, можна приватизувати житло лише на двох дорослих, і їй пояснили, що це можна зробити, та підготували документи.

Потерпіла ОСОБА_26 у судовому засіданні дала показання про те, що підставою для звернення до прокуратури Маневицького району від 18 травня 2015 року послужило те, що колишня невістка ОСОБА_8 стала власницею квартири у с. Прилісне. Вона з братом ОСОБА_60 прийшла у сільську раду дізнатися, хто власник квартири і їй відмовили у наданні цієї інформації, посилаючись на те, що потрібно написати заяву. Її брат ОСОБА_20 написав заяву, і у сільській раді зробили витяг про право власності, та з`ясувалося, що власником квартири у с. Прилісне є ОСОБА_24 . Вони, у тому числі її брат, не знали як же брат і колишня невістка стали власником цієї квартири, адже у квартирі були ще неповнолітні діти зареєстровані, а тому пішли у поліцію. Однак у поліції відмовили у прийняті заяви з посиланням на те, що брат теж є власником і володіє 1/2 частини квартири, та приватизація проведена у його інтересах. Тоді вона звернула увагу на своє і своїх дітей право власності на квартиру. Вона згадала, що коли квартира не була ще приватизована, то колишня невістка ОСОБА_18 працювала у сільській раді і розповідала їй тоді, що буде брати документи на приватизацію квартири, але щоб вона (свідок) не переживала, тому що її (свідка) брат у Києві, а сестри за кордоном, і треба буде він неї (свідка) лише нотаріально завірений документ. Вона згадала, що приходила на прохання ОСОБА_42 у сільську раду, написала заяву щоб розпочати збір документів на приватизацію, та вона тоді написала таку заяву від свого імені. Через рік від цих обставин їй стало відомо, що колишня невістка ОСОБА_18 та її брат ОСОБА_20 стали власниками квартири, і тому вона звернулася у прокуратуру. На момент приватизації у квартирі були зареєстровані вона ОСОБА_26 , та її троє неповнолітніх дітей - ОСОБА_48 , 2001 року народження, ОСОБА_61 , 2004 року, і ОСОБА_62 , 2008 року, а також її сестри ОСОБА_15 і ОСОБА_63 , її брат ОСОБА_20 і колишня невістка ОСОБА_18 , неповнолітні діти останніх - ОСОБА_58 і ОСОБА_47 , і також був зареєстрований її вітчим ОСОБА_64 . Брат ОСОБА_20 на той час, коли дізнався про приватизацію квартири, вже був розлучений та здивувався тим обставинам, що квартира приватизована. Коли її брат перебував в офіційному шлюбі з ОСОБА_39 , то розмов, щоб приватизувати квартиру лише на ОСОБА_34 та ОСОБА_7 не було. Ще до приватизації квартири до неї подзвонила ОСОБА_18 , попросила її прийди у сільську раду і написати заяву на збір документів на приватизацію квартири, однак запевнила її, що приватизовувати квартиру ще ніхто не буде. У січні чи у лютому вона написала цю заяву, на той час у сільській раді була секретар ОСОБА_25 , також був сільський голова ОСОБА_65 . Вона говорила з ОСОБА_39 , остання їй казала, що саме писати у заяві, а також розповіла їй, що кожна особа із зареєстрованих у квартирі осіб напише нотаріально посвідчену заяву на приватизацію, проте тоді вона з ОСОБА_39 ще не говорили, хто саме буде власником квартири АДРЕСА_4 . У написаній нею заяві вона зазначала, що дає згоду на підготовку документів на приватизацію ОСОБА_21 і ОСОБА_66 . Їй (свідку) більш детально потрібно було ознайомитися зі змістом цієї заяви, але вона була з ОСОБА_39 у хороших відносинах і тому їй довіряла, а остання їй пояснила, що заява необхідна для підготовки документів на приватизацію. Зазначену заяву вона писала лише від свого імені, а не від імені своїх неповнолітніх дітей. З приводу приватизації квартири, то мало бути ще зібрання по цьому питанню, коли сестри приїдуть із-за кордону, але ніхто це не обговорював , оскільки у планах ще не було приватизації. У Маневицьку РДА вона не зверталася із заявою, щоб діти не приймали участь у приватизації. Дізнавшись про приватизацію квартири на колишню невістку ОСОБА_34 та брата ОСОБА_7 , вона звернулася до прокуратури по питанню позбавлення її неповнолітніх дітей колишньою невісткою житла, і була порушена кримінальна справа. Вона також звернулася до суду про скасування приватизації, рішенням Маневицького районного суду Волинської області приватизацію скасовано. Участі у засіданні виконкому, на якому вирішувалося питання про приватизації житла, вона не брала, її та її рідних ніхто на це засідання не запрошував. Вважає, що саме ОСОБА_18 неправомірно підписала документи за її брата ОСОБА_7 . Довідку про склад сім`ї, про яку вона зазначає у своїй заяві про скоєння кримінального правопорушення, вона особисто не бачила, але аналогічні довідки про склад сім`ї їй неодноразово видавала колишня невістка ОСОБА_18 , яка працювала у сільській раді. Будинкова книга на квартиру була у ОСОБА_42 . На час приватизації квартири вона (свідок) була в Україні та її брат, останній перебував у Києві, а її сестри були за кордоном. ОСОБА_4 вона вважає не винним, оскільки ЖКП не видає довідки про склад сім`ї. Він не заподіяв їй жодних збитків. Підписавши довідку про склад сім`ї, ОСОБА_4 лише написав технічні характеристики квартири від руки і підписав ці відомості. Вона проживає у с. Прилісне і маючи неповнолітніх дітей, завжди довідки про склад сім`ї отримувала у сільській раді, а не у ЖКП. На зазначене підприємство вона зверталася лише тоді, коли потрібна була технічна допомога по водопостачанню тощо. Її колишня невістка позбавила її дітей, її сестер квартири, шляхом здійснення незаконної приватизації, та своїми шахрайськими діями заподіяла їй збитки. Питання щодо власності на квартиру виникло через те, що був дзвінок з Приватбанку на домашній телефон і розмовляли з нею, та повідомили, що хтось хоче взяти кредит під заставу квартири, та вона здивувалася, як же можна взяти кредит під заставу квартири, у якій зареєстровані неповнолітні діти. На той час ОСОБА_18 з її братом припинили стосунки, вони проживали окремо, ОСОБА_67 вже проживала у м. Луцьку.

З показань свідка ОСОБА_68 у судовому засіданні вбачається, що у 2013 році вона обіймала посаду завідувача Сектору з питань опіки та піклування Маневицької районної державної адміністрації. Одне з повноважень Служби у справах дітей це підготовка документів для надання дозволів чи відмови у надані дозволів органом опіки та піклування про вчинення правочинів батьками щодо майнових прав дітей. З 2015 по 2021 рік вона обіймала посаду начальника Служби у справах дітей, а у Службі у справах дітей вона працює з 2006 року. До служби у справах дітей Маневицької РДА батьки ОСОБА_7 та батьки ОСОБА_69 у 2012, 2013 році чи у подальшому не зверталися до служби у Справах дітей щодо приватизації квартири по АДРЕСА_5 не зверталися.

Згідно з повідомленням Служби у Справах дітей Маневицької районної державної адміністрації Волинської області від 17 липня 2015 року № 302/01-09 дозвіл на відмову від майнових прав (права на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 , від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_70 , ОСОБА_10 ) органом опіки ат піклування Маневицької РДА не надавався.

Згідно з рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 05 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 15 квітня 2019 року визнано незаконним та скасовано розпорядження № 1 Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області від 18 березня 2013 року про передачу у спільну часткову власність квартири АДРЕСА_4 , а також визнано недійсним Свідоцтво про право власності на житло, тобто на зазначену квартиру, видане 26 березня 2013 року Прилісненською сільською радою Маневицького району Волинської області, і визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_71 (розмір частки 1/2) та ОСОБА_24 (розмір 1/2 частки).

Щодо наявності в обвинуваченого ОСОБА_4 як керівника ЖКП Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області повноважень на видачу довідок про склад сім`ї та займані приміщення, то на виконання висновків, зазначених у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року необхідно зазначити таке.

Згідно з п. 19 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 N 396 (в редакції, чинній на час діяння, скоєння якого ставиться у вину обвинуваченому), довідка про склад сім`ї та займані приміщення (далі - довідка) береться громадянином на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці також вказуються новонароджені, і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно. Відомості про займані наймачем приміщення та їх площу заповнюють згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються на підприємстві (організації) по обслуговуванню житла. При відсутності інвентаризаційних матеріалів або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку (гуртожитку), при необхідності уточнення даних для приватизації (у тому числі нумерації кімнат у гуртожитку) підприємство (організація) по обслуговуванню житла відновлює інвентаризаційні матеріали через бюро технічної інвентаризації. Зразок довідки про склад сім`ї наймача квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення наведено у додатку 4.

Як пояснив у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , очолюване ним ЖКП Прилісненської сільської ради надавало послуги з обслуговування житла.

Відповідно до Статуту підприємства, затвердженого рішенням виконкому від 31.01.2008 № 2, керівник підприємства несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства, діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях.

Таким чином, будучи уповноваженою службовою особою та очолюючи ЖКП Прилісненської сільської ради, тобто підприємство, що обслуговувало відповідний житловий фонд, ОСОБА_4 несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у виданій довідці про склад сім`ї та займані приміщення.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Отже, органу приватизації юридично необхідно було знати точний перелік та кількість цих осіб, щоб розрахувати площу та оформити право власності на всіх учасників.

У пункті 18 вищезазначеного Положення чітко закріплено вичерпний перелік документів, які громадянин має подати до органу приватизації. Серед них прямо зазначалася довідка про склад сім`ї.

Зазначена довідка була офіційним джерелом інформації про те, хто саме має законне право брати участь у приватизації.

Відмова членів сім`ї (у тому числі у встановленому законом порядку неповнолітніх осіб) від участі у приватизації житлового приміщення, а також наявність чи відсутність їхніх заяв щодо процедури приватизації, є реалізацією або відмовою від реалізації їхніх майнових прав (майнових прав неповнолітніх) і не є правовою підставою для невключення (невнесення) таких осіб до довідки про склад сім`ї та зареєстрованих осіб. Довідка про склад сім`ї відображає факт реєстрації місця проживання осіб на відповідну дату, який є чинним незалежно від участі особи у приватизації майна.

Крім того, пукнтом 18 зазначеного Положення було регламентовано, у якій спосіб надавалася згода батьків неповнолітньої дитини, що мешкала у житлі, на приватизацію, а саме встановлено, що за неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Отже, відмова від приватизації чи відсутність заяви на приватизацію не може виступати підставою для невнесення відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб до довідки про склад сім`ї та зареєстрованих осіб.

Аналізуючи вищезазначені докази в їх сукупності, які в цілому узгоджуються між собою і не викликають сумнівів в їх достовірності, суд дійшов висновку, що обвинувачений, перебуваючи на посаді начальника житлово-комунального підприємства Прилісненської сільської ради, тобто будучи керівником підприємства по обслуговуванню житла та службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, що полягають у керівництві підприємством, забезпеченні виконання завдань підприємства, що передбачені законодавством, та маючи право підпису офіційних документів, вчинив службове підроблення - склав та видав, посвідчивши власним підписом і печаткою підприємства, офіційні документи - довідку № 64 від 18 березня 2013 року і заяву ф. 2, які містили завідомо неправдиві відомості, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

У примітці до ст. 358 КК України визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Документ визнається офіційним, якщо він: укладається, видається чи посвідчується повноважними (уповноваженими) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, або особами, які мають право засвідчувати факти, що мають юридичне значення; зафіксована в ньому інформація здатна спричинити наслідки правового характеру (виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків).

Хоча безпосередньо текст заяви Ф. 2 заповнюється та підписується громадянами (наймачами), у цій формі передбачено обов`язкова частина, яка завіряється керівником або уповноваженою особою підприємства, що обслуговує житло.

Обвинувачений ОСОБА_4 , підписуючи як керівник ЖКП та проставляючи печатку на заяві Ф. 2, діяв як службова особа, виконуючи покладений законодавством обов`язок (Додатком 2 до вищезазначеного Положення) та підтверджуючи склад сім`ї наймача.

Зазначена заява про приватизацію державного житлового фонду (форма 2) та довідка про склад сімї наймача квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення (Додаток 4 до вищезазначеного Положення) є офіційними документами у розумінні ст. 366 КК України.

Твердження обвинуваченого про те, що він засвідчував лише характеристики приміщення, повністю спростовуються назвою та формою самого документа - «Довідка про склад сім`ї». Очолюване ним підприємство було першоджерелом відомостей про реєстрацію громадян, а отже, він мав усі інструменти для перевірки.

Посвідчення обвинуваченим заяви форми № 2 на приватизацію, яка стосується виключно прав громадян, а не технічного стану житла, за відсутності під час підписання уповноваженого на приватизацію житла власника ОСОБА_7 , підтверджує намір обвинуваченого видати завідомо неправдивий документ з метою приховати наявність інших 8 зареєстрованих осіб, серед яких було 5 неповнолітніх дітей.

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, з урахування того, що вищевказана реєстрація житла на ОСОБА_8 та ОСОБА_7 позбавила гарантованого і законодавчо захищеного права власності неповнолітніх станом на 18.03.2013 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також повнолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на володіння, користування та розпорядження житлом (квартирою) адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої станом на 18 березня 2013 року становить 189 000 (сто вісімдесят дев`ять) тисяч гривень, що перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян в розмірі понад 250 разів, чим спричинено тяжкі наслідки.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 366 КК України як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Разом з тим, зазначене обвинувачення під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження

Відповідно до примітки до ст. 364 КК України (у редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого діяння у 2013 році), тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, обов`язковою кваліфікуючою ознакою об`єктивної сторони складу зазначеного кримінального правопорушення є завдання матеріальної шкоди на суму не менше 143 375 грн.

Для підтвердження розміру матеріальної шкоди сторона обвинувачення посилається на Висновок про вартість майна станом на 18 березня 2013 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_72 , відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки без ПДВ складає 189 000 грн.

Однак, відповідно до ст. 99 КПК України, зазначений Висновок суб`єкта оціночної діяльності - фізичної особи підприємця, який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, є документом, який відображає виключно суб`єктивну та прогностичну оціночну вартість об`єкта нерухомого майна, сформовану у межах господарських відносин. Сама по собі наявність у зазначеному Висновку суб`єкта оціночної діяльності певної грошової суми не є безумовним і беззаперечним доказом фактично завданих збитків у кримінально-правовому розумінні, оскільки оцінювач не наділений процесуальним статусом судового експерта та не несе кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку у межах цього кримінального провадження.

Як вбачається із зазначеного Висновку, метою оцінки було визначення ринкової вартості об`єкта оцінки (квартири за адресою: АДРЕСА_3 ) для здійснення правових дій по встановленню права власності.

Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № справа № 420/1667/18 (провадження № 51-10433 кмо 18) обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми. Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування. У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта (а в редакції Закону № 187-IX залучити експерта).

Скасовуючи попередній виправдувальний вирок Маневицького районного суду Волинської області від 30 грудня 2016 року у цьому кримінальному провадженні, Рівненський апеляційний суд у своїй ухвалі від 18 лютого 2020 року фактично звернув увагу суду першої інстанції на необхідність з`ясування обставин щодо спричинення тяжких наслідків та кваліфікації дій за ч. 2 ст. 366 КК України, а саме чи дійсно були спричинені тяжкі наслідки ОСОБА_26 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , на що наголошувалося в ухвалі апеляційної інстанції від 07 квітня 2016 року, а також чи спричинено тяжкі наслідки для законних прав та інтересів неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що інкримінується ОСОБА_4 стороною обвинувачення, з урахуванням і показань потерпілої ОСОБА_26 та свідка ОСОБА_7 та з урахування висновку про ринкову вартість квартири станом на 18 березня 2013 року

Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України, вказівки суду, який скасував судове рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

На виконання вищезазначених вказівок суду апеляційної інстанції, з урахуванням вищезазначеної правової позиції Верховного Суду та з метою перевірки розміру шкоди і встановлення кваліфікуючої ознаки «тяжкі наслідки» у кримінальному провадженні суд за клопотанням прокурора, з огляду на те, що встановлення розміру матеріальної шкоди без судової експертизи допускається виключно у випадках, коли для визначення збитків достатньо проведення простих арифметичних розрахунків на основі загальнодоступних знань, а оцінка приватизованого майна потребує спеціальних знань, своє ухвалою від 10 жовтня 2025 року призначив у кримінальному провадженні судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання, про яке просив прокурор, а саме: яка ринкова вартість вищезазначеної квартири, і проведення експертизи доручалося, як це просив прокурор, Волинському відділенню Львівського науково-дослідному інституту судових експертиз.

Для проведення зазначеної експертизи експерту були надіслані матеріали кримінального провадження.

Від судового експерта зазначеної експертної установи ОСОБА_73 надійшло повідомлення про неможливість надання висновку від 01 квітня 2026 року № 5024-Е, згідно з яким експерт не має можливості провести необхідні дослідження і дати відповідь на поставлене питання у зв`язку з тим, що не було задоволено клопотання експерта.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У клопотанні про надання додаткових документів для проведення будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження від 12 лютого 2026 року № 5024-Е, експерт просив додатково надати інформацію щодо об`єктів аналогів продажу подібного майна, тобто зазначеної квартири станом на березень 2013 року.

На виконання клопотання судового експерта суд надав експерту саме ті матеріали, які були додатково подані, після заявлені експертом клопотання про надання додаткових документів, прокурором.

Зазначені обставини свідчать про те, що за допомогою спеціальних знань та науково обґрунтованих методик , які є пріоритетними при доказуванні у кримінальному процесі, об`єктивно, з урахуванням наданих судом доказів, які подала сторона обвинувачення, встановити точний розмір матеріальної шкоди (збитків) є неможливим.

Неможливість надання висновку судовим експертом вказує й на те, що вихідні дані, які використовувалися суб`єктом оціночної діяльності при складанні вищезазначеного Висновку суб`єктом оціночної діяльності були неповними або недостовірними, а тому цей Висновок про ринкову вартість квартири станом на 18 березня 2013 року належить визнати недопустимим доказом.

Статтею 62 КПК України та ст. 17 КПК України закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки судова експертиза не визначила вартість майна та розмір шкоди, твердження сторони обвинувачення про перевищення суми порогу у 143 375 грн ґрунтується на припущеннях, а наданий ФОП - суб`єктом оціночної діяльності Висновок про ринкову вартість квартири є неналежними та недопустимим доказом спричинення тяжких наслідків.

Крім того, позбавлення права на приватизацію інших членів сім`ї є порушенням їхніх житлових та майнових прав, проте сама квартира не вибула з комунальної чи державної власності всупереч закону (вона підлягала приватизації, але іншим складом осіб).

Оціночна вартість квартири (189 000 грн) є вартістю самого майна, а не сумою прямих збитків, завданих діями обвинуваченого.

Вартість майна, щодо якого вчинено підроблення, не тотожна розміру завданих збитків, якщо майно не було безповоротно втрачене для власника або якщо правопорушення полягає у звуженні кола правонаступників/наймачів.

З огляду на вищезазначене у сукупності та враховуючи, що матеріальна шкода у визначеному законом розмірі є обов`язковим елементом (кваліфікуючою ознакою) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, а її наявність та розмір стороною обвинувачення належними, допустимими та достатніми доказами не доведені, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого належить перекваліфікувати на ч. 1 ст. 366 КК України.

Як на відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, сторона захисту посилається, поряд з іншим, на рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 05 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 15 квітня 2019 року і яким визнано незаконним та скасовано розпорядження № 1 Прилісненської сільської ради Маневицького району Волинської області від 18 березня 2013 року про передачу у спільну часткову власність квартири АДРЕСА_4 , а також визнано недійсним Свідоцтво про право власності на житло, тобто на зазначену квартиру, видане 26 березня 2013 року Прилісненською сільською радою Маневицького району Волинської області , і визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_71 (розмір частки 1/2) та ОСОБА_74 (розмір 1/2 частки).

Однак, зазначене рішення суду не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки це кримінальне правопорушення із формальним складом, тобто воно вважається завершеним у момент вчинення самої дії - коли службова особа склала, підписала, видала підроблений документ або внесла до нього неправдиві відомості.

Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення) не має значення, чи призвели такі дії до фактичних матеріальних збитків, незаконної приватизації майна або інших наслідків, і чи були ці наслідки згодом скасовані судом.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не зобов`язаний був здійснювати підготовку та видачу довідок, інших документів по приватизації квартир не ґрунтується на нормах законодавства, яке встановлює порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а саме п. 19 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, що затверджене наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 N 396 (в редакції, чинній на скоєння кримінального правопорушення), відповідно до якого довідка про склад сім`ї та займані приміщення береться громадянином на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток, Додатку 4 до Положення, відповідно до якого довідка про склад сім`ї підписується керівником підприємства по обслуговуванню житла, Додатку 2 до Положення, з якого вбачається, що керівник підприємства по обслуговуванню житла проставляє у цій заяві наймача підпис і печатку підприємства по обслуговуванню житла, а також суперечить контракту, укладеному з ОСОБА_4 як керівником ЖКП, в якому зазначено, що керівник має право вирішувати інші питання, віднесені законодавством, до його компетенції.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений лише підписав та завірив печаткою вже заповнений, складений іншою особою, а саме свідком ОСОБА_6 , бланк довідки, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, є безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права.

Диспозиція ст. 366 КК України (службове підроблення) передбачає відповідальність за внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Підписання документа керівником підприємства та скріплення його печаткою є остаточним актом надання цьому документу юридичної сили. Саме в момент підписання службова особа засвідчує правдивість відомостей, що містяться в документі, та перетворює бланк документа як такий на офіційний документ.

Обвинувачений, як керівник підприємства з обслуговування житла, був обізнаний про склад сім`ї та осіб, які фактично проживали у квартирі, і не лише у силу своїх службових повноважень, а й з огляду у тому числі на те, що проживав із зазначеними особами в одному будинку тривалий час, про що у судовому засіданні підтвердили потерпіла ОСОБА_26 , зазначаючи, що обвинуваченого знає ще з дитинства, а також свідок ОСОБА_24 , яка теж дала показання, що обвинувачений проживав у тому ж будинку, що й вона та її чоловік, і її неповнолітні діти. Відтак, підписуючи завідомо неправдиву довідку, обвинувачений усвідомлював недостовірність внесених даних та бажав надати їм статусу офіційних, що повністю охоплюється умислом на службове підроблення. Те, хто саме фізично вносив текст у бланк (секретар чи інша особа), не звільняє керівника від відповідальності, адже саме останній, підписавши довідку, заяву Ф. 2 і проставивши на них печатку очолюваного ним підприємства по обслуговуванню житла, легалізував зазначені документи.

Безпідставними є посилання захисника на те, що оригінал довідки № 64, заява Ф. 2, розпорядження виконкому Прилісненської сільської ради є недопустимими доказами в силу не визнання їх слідчим речовими доказами, адже згідно з постановою слідчого СВ Маневицького РВ УМВС України у Волинській області від 15 жовтня 2015 року ці документи були визнанні доказами.

До матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування були приєднані копії зазначених документів, а під час розгляду кримінального провадження прокурор надала суду їх оригінали, попередньо виконавши вимоги ст. 290 КПК України, що не суперечить положенням КПК України.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, та особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є потерпілим внаслідок Чорнобильської АЕС, військовослужбовцем.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.

З урахуванням вищезазначеного та беручи до уваги вищенаведені конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, і думку потерпілої, яка просила обвинуваченого не карати, посилаючись на відсутність його вини у скоєні злочину, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому необхідно призначити у межах санкції частини статті закону, якою передбачено відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення, тобто у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків в організаціях, установах та підприємствах у сфері житлово-комунального господарства на строк один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (п. 2); п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини (п. 3).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції закону на час скоєння кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно до ст. 12 КК України (у редакції, чинній на час скоєння злочину) відносився до категорії злочинів невеликої тяжкості та за його вчинення було передбачено покарання у виді штрафу у розмірі до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КК України якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Оскільки кримінальне правопорушення було вчинено 18 березня 2013 року, тому ОСОБА_4 належить звільнити від призначеного покарання відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, чинній на час скоєння злочину невеликої тяжкості).

Зазначений строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 сплинув ще на час надходження від Волинського апеляційного суду матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого до суду, адже справа неодноразово була предметом розгляду суду першої та апеляційних інстанцій, а також суду касаційної інстанції.

Підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження немає.

Речові докази: оптичний диск «Extreme DVD+R 4,7 GB, копії розпорядження № 1 від 18 березня 2013 року органу приватизації - Прилісненської сільської ради, заяву керівника органу приватизації з підписами наймача та членів сім`ї, яка завірена керівником підприємства по обслуговуванню житла ОСОБА_4 , довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення № 64 від 18. 03.2013, що підписана керівником підприємства по обслуговуванню житла ОСОБА_4 , звіт 2015/2652 про незалежну оцінку майна належить залишити у матеріалах кримінального провадження, а оригінали зазначеного розпорядження, заяви та довідки - повернути прокурору у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків в організаціях, установах та підприємствах у сфері житлово-комунального господарства на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_4 від покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків в організаціях, установах та підприємствах у сфері житлово-комунального господарства на строк 1 рік, звільнити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, чинній на час скоєння кримінального правопорушення) у зв`язку з закінченням строків давності.

Речові докази оптичний диск «Extreme DVD+R 4,7 GB, копії розпорядження № 1 від 18 березня 2013 року органу приватизації - Прилісненської сільської ради, заяву керівника органу приватизації з підписами наймача та членів сім`ї, яка завірена керівником підприємства по обслуговуванню житла, довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення № 64 від 18. 03.2013, що підписана керівником підприємства по обслуговуванню житла, звіт 2015/2652 про незалежну оцінку майна, - залишити у матеріалах кримінального провадження, а оригінали розпорядження № 1 від 18 березня 2013 року органу приватизації - Прилісненської сільської ради, заяву керівника органу приватизації з підписами наймача та членів сім`ї, яка завірена керівником підприємства по обслуговуванню житла, довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення № 64 від 18. 03.2013, що підписана керівником підприємства по обслуговуванню житла, - повернути прокурору у кримінальному провадженні.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий: ОСОБА_1