Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №154/3737/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3737/26

2/154/2034/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого — судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання — Бойко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 04.09.2026 звернулося до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.05.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 20947-05/2026, який укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язалося надати відповідачці фінансовий кредит у сумі 9000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Дата надання кредиту — 09.05.2026.

На виконання умов договору позивач 09.05.2026 перерахував відповідачці кредитні кошти в розмірі 9000,00 грн на платіжну картку останньої.

Однак відповідачка належним чином узяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, платежів на погашення кредитної заборгованості у встановлені договором строки не здійснювала.

Згідно з розрахунком загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 22 662,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 8262,00 грн — заборгованість за процентами; 900,00 грн — заборгованість за комісією; 4500,00 грн — штрафні санкції.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 20947-05/2026 від 09.05.2026 у розмірі 22 662,00 грн, а також понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

13.10.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано заяву про часткове визнання позовних вимог.

У поданій заяві відповідачка зазначила, що 09.05.2026 між нею та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено договір про надання кредиту № 20947-05/2026, за яким внаслідок невиконання взятих зобов`язань утворилася заборгованість.

Відповідачка визнала заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 162,00 грн, з яких: 9000,00 грн — за основною сумою кредиту, 8262,00 грн — за процентами, 900,00 грн — за комісією, та зазначила, що вказана сума підлягає стягненню з неї.

Водночас відповідачка не визнала позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 4500,00 грн, посилаючись на неправомірність їх нарахування в період дії в Україні воєнного стану.

На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Вважає, що зазначені положення закону поширюються на спірні правовідносини, оскільки кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, а нараховані позивачем 4500,00 грн за своїм характером є штрафними санкціями за порушення строків виконання кредитного зобов`язання.

Крім того, відповідачка заперечила проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн та просила зменшити їх до 2000,00 грн.

Посилається на те, що предмет спору не є складним, не потребує вивчення значного обсягу нормативно-правових актів, підготовки великої кількості процесуальних документів чи витрачання значного часу на дослідження обставин справи.

Зазначає, що визначені в акті наданих послуг окремими позиціями усна та письмова консультації клієнта, правовий аналіз спірних правовідносин і формування додатків до позовної заяви фактично охоплюються діями адвоката з підготовки та складання позовної заяви.

Вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, фактичним обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову.

Просить позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 18 162,00 грн, відмовити у стягненні 4500,00 грн штрафних санкцій, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та здійснити розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.

Також відповідачка просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача в судове засідання також не з`явився, у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 09.05.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 20947-05/2026.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту № 20947-05/2026 від 09.05.2026 укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи позивача.

На підтвердження укладення договору позивачем надано кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, заявку-анкету клієнта, довідку про ідентифікацію та верифікацію відповідачки, а також лог-файл послідовності дій під час укладення електронного договору.

З довідки про ідентифікацію та верифікацію вбачається, що 09.05.2026 на номер мобільного телефону, зазначений відповідачкою під час реєстрації в системі кредитодавця, направлено одноразові ідентифікатори W336 та Y449, призначені відповідно для підписання паспорта споживчого кредиту та кредитного договору.

Відповідно до лог-файлу послідовності дій клієнта 09.05.2026 о 13:03:30 здійснено вхід до особистого кабінету, о 13:17:47 — передано інформацію щодо обраних умов кредитування, о 13:18:26 — надано паспорт споживчого кредиту та сформовано оферту. О 13:18:29 на номер телефону відповідачки направлено одноразовий ідентифікатор W336 для підписання паспорта споживчого кредиту, а о 13:18:54 — одноразовий ідентифікатор Y449 для підписання кредитного договору. О 13:19:34 здійснено акцептування умов оферти та підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором Y449.

Наведені відомості узгоджуються зі змістом кредитного договору, в якому зазначено електронний підпис позичальниці — НОМЕР_1 .

Крім того, у поданій до суду заяві від 13.10.2026 відповідачка не заперечувала факту укладення зазначеного кредитного договору.

Таким чином, надані суду докази у їх сукупності підтверджують укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі та погодження відповідачкою його умов.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору № 20947-05/2026 позивач зобов`язався надати відповідачці споживчий кредит у розмірі 9000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за його видачу та проценти за користування ним у порядку й на умовах, установлених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надається строком на 120 днів, дата надання кредиту — 09.05.2026, кінцева дата погашення — 05.09.2026.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,90 % на день на залишок основної суми кредиту. Тип процентної ставки — фіксована.

Цим же пунктом договору передбачено сплату одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 900,00 грн, що становить 10 % від суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 19 620,00 грн, а загальні витрати за кредитом — 10 620,00 грн.

Згідно з пунктом 1.5 договору строки повернення кредиту, сплати процентів та комісії визначено графіком платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.6 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування коштів на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № 4441-11xx-xxxx-5898.

На підтвердження виконання позивачем зобов`язань щодо надання кредиту надано квитанцію сервісу iPay.ua № 1089232626 від 09.05.2026, відповідно до якої здійснено зарахування 9000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 .

Із зазначеної квитанції вбачається, що операцію проведено 09.05.2026 о 13:20, номер транзакції 1089232626, код авторизації 320809.

Крім того, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 25.08.2026 підтверджено, що відповідно до договору про переказ коштів, укладеного з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», 09.05.2026 о 13:20:09 успішно перераховано 9000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , зазначену як картку ОСОБА_1 .

З метою перевірки факту належності банківської картки відповідачці та зарахування кредитних коштів судом витребувано відповідні відомості з АТ «Універсал Банк».

Листом від 23.09.2026 АТ «Універсал Банк» повідомило про неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку з недостатністю ідентифікаційних даних, необхідних для встановлення власника банківської картки.

Надалі листом від 29.09.2026 АТ «Універсал Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , та надало виписку щодо руху коштів за відповідним картковим рахунком за 09.05.2026.

З наданої банком виписки вбачається, що 09.05.2026 о 13:20:10 на зазначену банківську картку відповідачки зараховано 9000,00 грн від Starfinance Group LLC.

Суд також враховує, що відповідачка в заяві від 13.10.2026 не заперечує отримання кредиту та визнає заборгованість за його основною сумою в розмірі 9000,00 грн.

Отже, оцінюючи надані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що факт перерахування позивачем та отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн є доведеним.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка платежів на погашення кредитної заборгованості не здійснювала.

Заборгованість за основною сумою кредиту становить 9000,00 грн.

Доказів повернення відповідачкою кредитних коштів у повному чи частковому обсязі матеріали справи не містять.

При цьому на час розгляду справи встановлений договором кінцевий строк повернення кредиту — 05.09.2026, настав.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 9000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору за користування кредитом відповідачка зобов`язалася сплачувати позивачу проценти за фіксованою ставкою 0,90 % на день від залишку основної суми кредиту.

Відповідно до пункту 3.3 договору проценти нараховуються в межах визначеного пунктом 1.2 строку кредитування, виходячи з фактичного строку користування кредитом, за кожен календарний день користування ним.

Умовами кредитного договору та додатком № 1 до нього визначено строк кредитування, розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів, дати й суми платежів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 24.08.2026 вбачається, що заборгованість за процентами становить 8262,00 грн, у тому числі 972,00 грн поточних та 7290,00 грн прострочених процентів.

Суд враховує, що нарахування зазначених процентів здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування, кінцевою датою якого визначено 05.09.2026.

Заявлена до стягнення сума процентів не перевищує загального розміру процентних платежів, передбачених договором за весь строк кредитування.

При цьому відповідачка у заяві від 13.10.2026 визнала заборгованість за процентами в розмірі 8262,00 грн, розміру процентної ставки та здійсненого позивачем розрахунку не оспорювала, доказів сплати зазначених процентів не надала.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами в розмірі 8262,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення комісії в розмірі 900,00 грн суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору комісія визначена як одноразовий платіж за видачу кредиту в розмірі 10 % від його суми, що становить 900,00 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що зазначена комісія нараховується у процентному відношенні до суми виданого кредиту та підлягає сплаті позичальником у перший платіжний період відповідно до графіка платежів.

Зазначена комісія відображена в паспорті споживчого кредиту, погодженому сторонами графіку платежів та включена до загальних витрат за кредитом.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом передбачених договором комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

У цій справі комісію встановлено як одноразову плату саме за оформлення та видачу кредиту. Її розмір визначено в кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів.

При цьому судом установлено факт надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн.

Відповідачка не заперечувала проти нарахування зазначеної комісії та в письмовій заяві від 13.10.2026 визнала заборгованість за нею в розмірі 900,00 грн.

З огляду на встановлений договором одноразовий характер такого платежу, його включення до загальних витрат за кредитом, погодження сторонами та фактичне надання кредитних коштів суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 900,00 грн комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4500,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у випадку прострочення позичальником сплати платежів відповідно до строків, установлених графіком платежів, кредитодавець має право нарахувати неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості за відповідний платіжний період з урахуванням обмежень, установлених законодавством України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідачці нараховано штрафні санкції в загальному розмірі 4500,00 грн.

Водночас суд враховує, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діяв як на час укладення спірного кредитного договору, так і на час нарахування позивачем штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз наведених положень цивільного законодавства свідчить, що на період дії воєнного стану встановлено спеціальні правові наслідки порушення грошових зобов`язань за кредитними договорами.

Такими наслідками є звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому закон не ставить застосування зазначених положень у залежність від часу укладення кредитного договору — до запровадження воєнного стану чи під час його дії.

За таких обставин установлене законом звільнення від обов`язку сплати неустойки поширюється і на зобов`язання відповідачки за кредитним договором № 20947-05/2026 від 09.05.2026.

Суд враховує, що нараховані позивачем 4500,00 грн за своїм правовим характером є саме штрафом за несвоєчасне виконання кредитного зобов`язання, а не платою за користування кредитними коштами в межах установленого договором строку кредитування.

Крім того, самим пунктом 5.3 кредитного договору передбачено застосування штрафних санкцій з урахуванням законодавчих обмежень, а пунктом 5.3.1 договору визначено, що у випадку встановлення законодавством України мораторіїв чи заборон на нарахування штрафних санкцій вони не нараховуються протягом відповідного періоду.

Отже, нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 4500,00 грн за прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання в період дії воєнного стану суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому суд зазначає, що передбачене зазначеною нормою звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняє обов`язку позичальника повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти, правомірно нараховані за користування кредитом у межах строку кредитування.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4500,00 грн штрафних санкцій є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн, погодження сторонами умов щодо сплати процентів та комісії, а також неналежного виконання відповідачкою грошових зобов`язань.

З урахуванням установлених обставин, наявних у справі доказів та часткового визнання позову відповідачкою суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 18 162,00 грн, із яких: 9000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 8262,00 грн — заборгованість за процентами; 900,00 грн — заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4500,00 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 80 від 01.09.2026.

Судом задоволено позовні вимоги в сумі 18 162,00 грн із заявлених 22 662,00 грн.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову пропорційна частина судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 2133,73 грн.

Решта судового збору в розмірі 528,67 грн, пропорційна частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, покладається на позивача.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за критерієм співмірності лише за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення їх неспівмірності.

Водночас відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат суд ураховує пов`язаність витрат із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність їх розміру до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку учасників під час судового розгляду й інші передбачені цією нормою обставини.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн позивачем надано договір про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026, укладений між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та фізичною особою — підприємцем ОСОБА_2 , додаткову угоду № 20947-05/2026 від 31.08.2026, акт надання правничої допомоги від 31.08.2026, а також детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Наявність у Горобей Р.Г. права на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом серії КС № 11628/10.

Зі змісту договору про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026 вбачається, що виконавець зобов`язався надавати клієнту юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором і додатковими угодами до нього.

Додатковою угодою № 20947-05/2026 від 31.08.2026 сторони визначили предмет надання правничої допомоги, пов`язаний із представництвом та захистом інтересів ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4.10 договору в редакції додаткової угоди оплата наданих послуг здійснюється згідно з погодженими сторонами умовами, а обсяг і вартість виконаних робіт підтверджуються актом наданих послуг та детальним описом робіт.

Згідно з актом № 20947-05/2026 від 31.08.2026 виконавець надав, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 6000,00 грн, зокрема:

- усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин тривалістю 0,5 години вартістю 250,00 грн;

- письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин тривалістю 0,5 години вартістю 500,00 грн;

- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій тривалістю 1 година вартістю 1500,00 грн;

- складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості тривалістю 2 години вартістю 3000,00 грн;

- формування додатків до позовної заяви тривалістю 0,5 години вартістю 750,00 грн.

Загальна тривалість виконаних робіт відповідно до акта становить 4,5 години.

Отже, надані позивачем договір, додаткова угода, акт та детальний опис робіт підтверджують погодження сторонами правничої допомоги її обсягу та вартості в розмірі 6000,00 грн.

Разом з тим суд зазначає, що визначена договором між адвокатом та клієнтом вартість наданих послуг не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на іншу сторону спору.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв їх реальності, необхідності, обґрунтованості та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених позивачем витрат, суд ураховує, що предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за одним кредитним договором. Спірні правовідносини є типовими для діяльності позивача, не потребують дослідження значного обсягу нормативно-правових актів, встановлення складних юридичних фактів чи застосування особливо складних правових конструкцій. Обставини справи встановлюються переважно на підставі письмових доказів, які стосуються укладення кредитного договору, перерахування коштів, розрахунку заборгованості та виконання позичальником договірних зобов`язань.

При цьому позивач є фінансовою установою, для якої звернення до суду з вимогами про стягнення кредитної заборгованості належить до звичайних способів захисту майнових прав.

Суд також бере до уваги, що частина робіт, зазначених у детальному описі як самостійні види правничої допомоги, за своїм змістом охоплюється підготовкою позовної заяви.

Так, усна консультація клієнта, письмова консультація щодо спірних правовідносин та правовий аналіз обставин справи безпосередньо пов`язані з формуванням правової позиції позивача, визначенням обґрунтованості заявлених вимог і складанням позовної заяви.

Зазначені дії за своїм характером є взаємопов`язаними складовими підготовки до звернення до суду.

Формування додатків до позовної заяви також становить звичайну складову підготовки процесуального документа та документального обґрунтування позовних вимог.

Саме по собі виокремлення зазначених дій у договорі чи акті як самостійних видів послуг не означає, що їх повна вартість у кожному випадку має покладатися на іншу сторону спору.

Водночас суд ураховує, що адвокатом фактично здійснювалися дії, необхідні для підготовки позову, визначення правових підстав заявлених вимог, опрацювання кредитного договору, розрахунку заборгованості та підготовки документів для звернення до суду.

Тому повністю виключати зазначені витрати з розподілу судових витрат підстав немає.

При цьому суд бере до уваги, що загальний заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 6000,00 грн за 4,5 години роботи адвоката, тоді як ціна позову складає 22 662,00 грн.

За характером та складністю справи зазначена сума є завищеною щодо відповідачки, на яку позивач просить покласти обов`язок її відшкодування.

Суд також ураховує часткове задоволення позовних вимог та те, що відповідачка визнала заборгованість за основною сумою кредиту, процентами й комісією, а вимога про стягнення штрафних санкцій, яка не визнана відповідачкою, задоволенню не підлягає.

При цьому відповідачкою у письмовій заяві від 13.10.2026 наведено конкретні заперечення щодо неспівмірності заявленого розміру витрат зі складністю справи, обсягом і характером виконаних адвокатом робіт.

Зазначені доводи суд уважає частково обґрунтованими.

Разом з тим, визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки, суд ураховує, що підготовка позовної заяви потребувала аналізу умов кредитного договору, розрахунку заборгованості, документів щодо укладення електронного правочину та підтвердження перерахування кредитних коштів.

Вартість складання позовної заяви, визначена сторонами договору про надання правової допомоги в розмірі 3000,00 грн, з огляду на встановлений обсяг виконаної роботи не є явно завищеною.

Натомість покладення на відповідачку додаткових 3000,00 грн за консультації, правовий аналіз та формування додатків, які значною мірою охоплюються підготовкою позову, не відповідало б критеріям необхідності та співмірності таких витрат.

Ураховуючи фактичний характер виконаних адвокатом робіт, їх необхідність для звернення до суду, складність справи, витрачений час, ціну позову, часткове задоволення позовних вимог та заперечення відповідачки, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 6000,00 грн було б необґрунтованим і непропорційним до предмета спору.

Натомість витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн суд вважає необхідними, обґрунтованими та пропорційними обставинам цієї справи.

Визначаючи саме такий остаточний розмір відшкодування, суд ураховує як установлену неспівмірність окремих складових заявлених витрат, так і результати розгляду справи, а саме часткове задоволення позовних вимог.

Тому суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідачку витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, за результатами розгляду справи з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 18 162,00 грн заборгованості за кредитним договором, 2133,73 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–82, 89, 133, 137, 141, 259, 263–265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за договором про надання кредиту № 20947-05/2026 від 09.05.2026 у розмірі 18 162,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» судовий збір у розмірі 2133 гривні 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

В іншій частині позову — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.

Повне рішення суду складено 14.10.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Лутай