Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №154/1614/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1614/26

1-кп/154/519/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

з участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі кримінальне провадження № 12017030060000607, внесене до ЄРДР від 20.07.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир -Волинський Волинської області, громадянина України, з середньо –спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимого, осатаній раз вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05.06.2012 року за ч.2 ст.308, ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України до 4 років позбавлення волі, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17.07.1996 за ч. 1 ст. 141 КК України ( в редакції 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі із відстрочкою на підставі ст. 46-1 КК України виконання вироку терміном на 1 рік; вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28.12.1998 за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, до якого у відповідності до ст. 43 КК України частково приєднано покарання по вироку від 17.07.1996 і остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі; вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.02.2003 за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23.10.2006 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, до якого у відповідності до ст. 71 КК України частково приєднано покарання по вироку від 06.02.2003 і остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Апеляційного суду Волинської області від 31.01.2012 за ч. 3 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05.06.2012 за ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі, судимості за які не зняті і не погашені у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не встав та вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності.

Так, 20.07.2017 в період часу з 09 год. по 14 год. ОСОБА_4 , перебуваючи всередині будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та умислом, направленим на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу повторно таємно викрав із спальної кімнати належні ОСОБА_6 золоті ювелірні вироби, а саме: ланцюжок із золота 750 проби вагою 4,03 грама, вартістю 5303 грн. 73 коп., ланцюжок із золота 585 проби вагою 3,91 грама, вартістю 4013 грн. 76 коп. із кулоном із золота 750 проби вагою 2,84 грама, вартістю 3737 грн. 62 коп., чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 13055 грн. 11 коп.

Потерпіла ОСОБА_6 про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином у спосіб, що відповідає вимогам ст. 135 КПК України, в судове засідання не з`явилась, надала суду письмову заяви, в якій просила розглядати кримінальне провадження за її відсутності, цивільний позов вона не заявляє, претензій майнового чи немайнового характеру до обвинуваченого не має, покарання просила призначити на розсуд суду.

Суд, в порядку ст. 325 КПК України вирішив провести судовий розгляд у відсутності потерпілої, проти чого інші учасники судового провадження не заперечили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечив, пояснив, що щиро кається у вчиненому і дав показання, що повністю узгоджуються з описовою частиною цього вироку.

По суті обвинувачення і заданих запитань ОСОБА_4 пояснив, що він 20.07.2017 знаходився у будинку АДРЕСА_2 , звідки із спальної кімнати викрав належні ОСОБА_6 золоті ювелірні вироби, у вчиненому щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки, просив суд суворо його не карати.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними протиправними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.

При обранні міри покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого органами досудового розслідування зазначено рецидив злочинів.

Разом з тим, суд не визнає зазначений стороною обвинувачення рецидив кримінальних правопорушень обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України суд має право залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення не визнавати рецидив обставиною, що обтяжує покарання, навівши мотиви такого рішення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена статтею Особливої частини КК України як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Ураховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, а також те, що дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності, суд, керуючись принципом індивідуалізації покарання, вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 67 КК України не визнавати рецидив кримінальних правопорушень обставиною, що обтяжує покарання, а тому зазначену обставину суд виключає.

Суд враховує особу обвинуваченого, а саме, що він раніше неодноразово судимий, має зареєстроване постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває. Вину у вчиненому злочині визнавав на протязі всього розгляду справи, засуджував себе за вчинене діяння, не намагався уникнути відповідальності, активно сприяв розкриттю злочину, мав належну процесуальну поведінку.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд також ураховує, що на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення санкція ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України передбачала покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

У подальшому Законом України № 3342-IX від 23.08.2023, який вступив

в силу з 28.03.2024, до санкції ч. 2 ст. 185 КК України внесено зміни, а саме слова «арештом на строк від трьох до шести місяців» замінено словами «пробаційним наглядом на строк від трьох до п`яти років» у зв`язку із чим абзац другий частини другої статті 185 КК України викладено в наступній редакції: «карається пробаційним наглядом на строк від трьох до п`яти років або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк».

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням думки сторони публічного обвинувачення, який просив в судовому засіданні призначити покарання обвинуваченому у виді пробаційного нагляду, передбаченому санкцією статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обтяжуючих, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки вказане покарання, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Так, згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі, а призначення покарання у виді пробаційного нагляду, визначеному санкцією статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, на думку суду відповідає меті покарання і

є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.

На думку суду, обставини, які б свідчили про необхідність ізоляції обвинуваченого від суспільства в рамках даного кримінального провадження відсутні, оскільки наявні характеризуючі обвинуваченого матеріали, а також ставлення останнього до вчинення інкримінованого йому діяння , свідчать про те, що обвинувачений зробив для себе вірні висновки в частині його подальшої поведінки у суспільстві, в зв`язку з чим суд не вбачає з боку ОСОБА_4 високих ризиків вчинення повторних злочинів чи такого високого рівня небезпеки для суспільства, щоб тримати його в умовах ізоляції.

З огляду на викладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді пробаційного нагляду, визначеному санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 96-1 КК України суд вважає необхідним застосувати спеціальну конфіскацію до майна, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення, шляхом примусового безоплатного вилучення такого у власність держави, а саме: грошові кошти, у сумі 400 грн.

Щодо процесуальних витрат, понесених за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-26/4217-ТВ від 01.04.2026 року у розмірі 1337,10 грн., суд вважає, що вказані у обвинувальному акті витрати повинні бути стягнуті відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов по справі - не заявлявся.

Разом з тим, як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.03.2026, обвинуваченого ОСОБА_4 було затримано за підозрою у чиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України о 14 год. 50 хв.

16.03.2026, а ухвалою слідчого судді від 17.03.2026 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 грн.

18.03.2026 ОСОБА_7 за ОСОБА_4 було внесено заставу у розмірі 66 560 грн. на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504 , банк ДКСУ м. Київ МФО 820172.

З довідки про звільнення серії РІВ № 14162 вбачається, що ОСОБА_4 19.03.2026 був звільнений з державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» у зв`язку із внесенням визначеної слідчим суддею застави.

У зв`язку із зазначеним, обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з моменту його затримання по дату звільнення, тобто з 16.03.2026 по 19.03.2026 включно.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 №15, передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В силу вимог статті 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_4 умови запобіжного заходу не порушував, внесена заставодавцем у розмірі 66 560 грн. застава у дохід держави не зверталась.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе після вступу вироку в законну силу, заставу у розмірі 66 560 грн. повернути заставодавцю.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки 6 місяців.

Згідно п. 1-3 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 , згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання за цим вироком строк його попереднього ув`язнення з 16.03.2026 по 19.03.2026 включно, з розрахунку, що один день тримання під вартою відповідає двом дням пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 96-1 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до майна, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення, шляхом примусового безоплатного вилучення такого у власність держави, а саме: грошові кошти, у сумі 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави понесені витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-26/4217-ТВ від 01.04.2026 року у розмірі 1337 грн.10 коп.

Запобіжний захід, застосован ий ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 17.03.2026 відносно ОСОБА_4 у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, а після набрання вироком законної сили - скасувати.

Після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_4 кошти, внесені у якості застави, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504 , банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 18.03.2026 року, у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, на підставі ухвали слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 17 березня 2026 року ( справа № 154/1200/18).

Речові докази по справі: ланцюжок із золота 750 проби вагою 4,02 грама, ланцюжок із золота 585 проби вагою 3,91 грама та кулон із золота 750 проби вагою 2,84 грама -вважати переданими потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_8