Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №320/6127/26 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №320/6127/26

Суддя: Колеснікова І.С.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року №320/6127/26

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуюча суддя - Колеснікова І.С., судді Головенко О.Д. та Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправною та нечинною постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, що стала підставою для незаконного звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача якому пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 клопотання представника Кабінету Міністрів України про залучення Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – задоволено: залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Пенсійний фонд України.

Адміністративний позов обґрунтовано невідповідністю оскаржуваного нормативно-правового акту, зокрема, Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення відповідних коефіцієнтів.

На думку Позивача, застосування органом Пенсійного фонду України оскаржуваної постанови Уряду України порушує його право на соціальний захист.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин він діяв у чіткій відповідності до вимог закону.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Заслухавши у судовому засіданні 31.08.2026 позиції присутніх представників учасників справи (позивача, відповідача та третіх осіб), дослідивши наявні у справі докази, судом, за згодою учасників справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1778, якою відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» постановив:

« 1. Установити, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 3 79/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ”, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ”.

2. Установити, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім ’ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 “Про вгізначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” (Офіційний вісник України, 2025р., № 9, ст. 769);

постанову Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2025 р. №116 “Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025р. № 1” (Офіційний вісник України, 2025р., №19, cm. 12 76).

4. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2026 року.»

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 113 Конституції України, норми якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України, норми якої узгоджуються із частиною першою статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 116 Конституції України, зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 117 Конституції України, якій кореспондує частина 1 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Частинами 2 та 3 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відтак Уряд України наділений повноваженнями на прийняття постанов та розпоряджень на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.

Стаття 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695-ІХ) установлює, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України”, "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Тобто відповідно до вищезазначеної статті Закону № 4695-ІХ Кабінет Міністрів України уповноважений визначити порядок застосування коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» у разі якщо їхній розмір перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Реалізація зазначеної норми є прямим обов`язком Уряду України та не передбачає зміни умов призначення пенсій, визначених профільними і спеціальними законами.

Частина 1 статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначає, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Згідно із частинами 2, 3 статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 затверджено Регламент Кабінету Міністрів України (далі - Регламент), який встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України (далі - Кабінет Міністрів), підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.

Так, пунктом 1 § 32 Регламенту (тут і далі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр- міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Відповідно до пунктів 1, 2 § 33 Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів.

Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Згідно з пунктами 5, 6 § 33 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню всіма заінтересованими органами, а також Мінфіном, Мінекономіки та Мінцифри.

Абзацами другим та третім пункту 7 § 33 Регламенту визначено, що під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів з питань, що стосуються формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, відповідний проект акта в обов`язковому порядку надсилається уповноваженому представнику всеукраїнських профспілок, їх об`єднань та уповноваженому представнику всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців.

Під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів України з питань, що стосуються прав осіб з інвалідністю, такий проект акта в обов`язковому порядку надсилається Урядовому уповноваженому з прав осіб з інвалідністю, всеукраїнським громадським організаціям осіб з інвалідністю, їх спілкам відповідно до статутної діяльності. Результати обговорення таких проектів актів Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю, всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками відображаються у довідці про погодження проекту акта.

Згідно з пунктом 2 § 55-1 Регламенту акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні проект такого акта підтримано більшістю голосів посадового складу Кабінету Міністрів або за нього проголосувало половина посадового складу Кабінету Міністрів, включаючи Прем`єр-міністра.

Проект Постанови № 1778 був розроблений Міністерством соціальної політики сім`ї та єдності України (далі - Мінсоцполітики) з урахуванням необхідності забезпечення:

виконання статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та покладених на Кабінет Міністрів України цим Законом завдань;

правової визначеності та пропорційності регулювання спеціальних пенсійних виплат у період воєнного стану;

дотримання рішень Конституційного Суду України щодо недопустимості відновлення обмежень, визнаних неконституційними, та щодо забезпечення мінімальних стандартів соціального захисту;

збалансованості державного бюджету відповідно до статті 95 Конституції України.

Як убачається з Пояснювальної записки до проекту Постанови № 1778, у проекті акта відсутні положення, які стосуються зобов`язань України у сфері європейської інтеграції (у тому числі міжнародно-правових), містять ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних із корупцією, створюють підстави для дискримінації.

З довідки про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» вбачається, що цей акт погодженого без зауважень такими органами виконавчої влади та заінтересованими органами: Міністерство фінансів України, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, Міністерство цифрової трансформації України, Пенсійний фонд України, Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні, громадська спілка «Всеукраїнське громадське об`єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України». Водночас проект акта не підтримано такими заінтересованими органами: Упорноважений Верховної Ради України з прав людини, Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні (далі - СПО об`єднань профспілок). За результатами проведення Міністерством юстиції України правової експертизи загальна підсумкова оцінка проекту акта: відповідний.

Таким чином, вимоги § 33 Регламенту щодо направлення проекту акта на погодження органам виконавчої влади та заінтересованим органам були виконані.

Відповідно до висновку Міністерства юстиції України, складеного за результатами правової експертизи, проект Постанови № 1778 є таким, що відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (чек-лист 1); принципу недискримінації (чек-лист 2); відповідає вимогам нормопроєктувальної техніки (чек-лист 3); принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (чек-лист 4); не є проектом акта законодавства, яким пропонується схвалення (підписання) проекту міжнародного договору (чек-лист 5).

З метою дотримання процедури прийняття Постанови № 1778 проект цього акта також було надіслано Уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини, який склав відповідний висновок. Так, згідно з цим висновком проект постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

З метою врегулювання розбіжностей, отриманих від Упорноваженого Верховної Ради України з прав людини, об`єднань профспілок, за результатами розгляду розробленого Мінсоцполітики проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», 19.12.2025 та 22.12.2025 були проведені узгоджувальні наради - одна за участю представників Мінсоцполітики та Секретаріату Упорноваженого Верховної Ради України з прав людини, друга за участю Мінсоцполітики та СПО об`єднань профспілок, за результатами обох нарад були прийняті рішення про подання проекту акта на розгляд Уряду України для прийняття остаточного рішення, оскільки в ході обговорення зауважень, які надані до проекту акта в цілому, не були зняті.

Водночас згідно з пунктом 1 параграфу 42 Регламенту розробник забезпечує проведення публічних консультацій з представниками заінтересованих сторін щодо проектів актів Кабінету Міністрів відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (далі - Порядок № 996).

Пунктом 12 Порядку №996 визначено, що в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які:

стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян;

стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища;

передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері;

визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання);

стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами;

визначають порядок надання адміністративних послуг;

стосуються правового статусу громадських об`єднань, їх фінансування та діяльності;

передбачають надання пільг чи встановлення обмежень для суб`єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства;

стосуються присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності, які за ними закріплені, об`єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій;

стосуються витрачання бюджетних коштів (звіти головних розпорядників бюджетних коштів за минулий рік).

Відтак, з огляду на зміст пункту 12 Порядку № 996, проект оскаржуваної постанови не потребував проведення громадського обговорення відповідно до вимог цього Порядку.

Отже, підготовка та прийняття Постанови № 1778 здійснювались відповідно до Регламенту, тому доводи позивача про порушення порядку її прийняття є безпідставними.

Як зазначено в Пояснювальній записці до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», метою прийняття акта є забезпечення реалізації норм статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» спрямованих на оптимізацію видатків на виплату пенсій, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Статтею 64 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 Конституції України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що у зв`язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України перед Україною постали нові виклики, які вимагають від учасників бюджетного процесу зваженого та продуманого підходу до визначення напрямів витрачання бюджетного ресурсу, що дасть змогу посилити спроможність Збройних Сил України протистояти агресору та виконати соціальні зобов`язання держави. Державний бюджет як «дзеркало пріоритетів держави» відображає ці питання, та має забезпечити ефективність механізмів і прозорість цілей витрачання коштів, що сприятиме формуванню довіри та позитивних очікувань в суспільстві.

З урахуванням складної макрофінансової ситуації, яка є наслідком тривалої збройної агресії російської федерації проти України, наявність нових викликів, високий ступінь невизначеності та обмежень у різних сферах, у тому числі у сфері соціального захисту, особливої актуальності набуває необхідність визначення стратегічних цілей соціальної політики.

Соціальна політика має відповідати цілям та пріоритетам, визначеним програмними та прогнозними документами економічного та соціального розвитку, а також враховувати інші стратегічні рішення, прийняття яких зумовлено воєнним часом.

Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, а також на принципі збалансованості державного бюджету. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розміри і цільове спрямування цих видатків.

Конституційний Суд України в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги має відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості та є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень регулюють порядок та розмір соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Конституції та законів України.

У Рішенні від 19.06.2001 №9-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально- економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 також зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянам і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомог - принципам пропорційності і справедливості.

Крім того, як вже зазначалося вище, Постанова № 1778 прийнята Урядом України на виконання статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», яка передбачає, що якщо розмір пенсійної виплати перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, то такі виплати виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, на законодавчому рівні визначено, що виплата пенсій більш ніж встановленого рівня повинна бути здійснюватися з певним коефіцієнтом.

Враховуючи те, що норма закону має обов`язкову силу і неконституційною за рішенням Конституційного Суду України не визнавалась, припис щодо встановлення коефіцієнтів при виплати пенсій є обов`язковим для виконання Урядом.

Суд звертає увагу, що з 2011 року в законодавстві визначено положення про встановлення граничного (максимального) розміру пенсій до виплати, у тому числі для військовослужбовців. Такі граничні розміри не були самостійним інструментом звуження права на пенсію, а виступали елементом фінансово-розрахункової моделі пенсійного забезпечення, тобто складовою частиною формули визначення пенсійної виплати у відповідний бюджетний період. Наприклад, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» містить й інші обмежуючі елементи: «...не більше ніж 65 процентів відповідних сум грошового забезпечення», «не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення» тощо. Інакше кажучи, ці обмеження виконували роль регулятора бюджетної пропорційності, а не абсолютної межі права на пенсію, оскільки були безпосередньо пов`язані із способом фінансування таких пенсій - коштами державного бюджету, а не індивідуальними страховими внесками.

Внаслідок ухвалення Конституційним Судом України рішень № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, № 2-р(П)/2024 від 20.03.2024 приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, що встановлювали максимальний розмір пенсій на рівні десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, втратили чинність як такі, що не забезпечували підвищення соціальних гарантій окремим категоріям осіб та порушували конституційні стандарти. Це спричинило виникнення правового вакууму в частині встановлення механізмів справедливого й співмірного, з точки зору системи пенсійного забезпечення, розміру пенсій та унеможливило застосування попередньої моделі нормативно визначеної верхньої межі пенсійної виплати, яка була визнана неконституційною.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначив, що відповідно до приписів статей 1, 3, 8, 28, 46, 48, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України у їх взаємозв`язку соціальна держава відповідальна за захист людської гідності, забезпечення достатнього і гідного рівня життя людини та задля цього зобов`язана створювати належні та дієві національні юридичні механізми реалізації конституційних прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень для неї і її сім`ї, зокрема гарантувати в повному обсязі на законодавчому рівні прожитковий мінімум як мінімальний стандарт базового соціального захисту людини від бідності, який є непорушним і належить до складників сутнісного змісту вказаних конституційний прав у соціальній державі, оскільки спрямований на задоволення ключових потреб людини для гідного і достатнього рівня її життя.

Тому, завдання проекту акта полягає в тому, аби передбачити застосування коефіцієнтів, які не замінюють визначений максимальний розмір пенсій, та не створюють ризиків нівелювання пенсійних прав, а також не позбавляють осіб економічної цінності їхніх пенсійних виплат.

Прийняття оскаржуваного акта ґрунтується виключно на прямій нормі статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», яка делегує Уряду України повноваження щодо визначення порядку застосування коефіцієнтів, не передбачаючи можливості встановлення максимального розміру пенсії.

Враховуючи те, що частина пенсії, обчислена відповідно статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне Пенсійне страхування», має виключний характер та формується за рахунок сплачених особою/сплачених на користь особи страхових внесків, держава не може втручатися у її розмір без порушення гарантій, закріплених статтею 41 Конституції України, та усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо визнання пенсійних прав майновими правами у розумінні статті і Першого протоколу до Конвенції. Саме це зумовлює необхідність встановлення такого нормативного механізму, який би забезпечував недоторканість страхової складової пенсії та виключав можливість її зменшення внаслідок застосування коефіцієнтів.

Із збереженням набутих прав на соціальні пенсії у збільшених розмірах, застосовується підхід до виплати повного розміру пенсії, сформованого страховими внесками, та диференціації розміру пенсії, який перевищує страхову пенсію, чим забезпечується принцип співмірності в системі пенсійного забезпечення. Запровадженні коефіцієнти забезпечують максимальну пенсійну виплату в розмірі 50-65 тис. грн, що відповідає 8-10 розмірам середніх пенсій за віком в цілому по пенсійній системі, орієнтовно трикратному розміру середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та податки, або майже 25 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого у 2026 році для осіб які втратили працездатність. Крім того, такий розмір пенсії кореспондує рівню заробітної плати/грошового забезпечення у розмірі майже 100 тис. гривень.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (пункти 74-75), підтверджує, що держава має широкі межі розсуду у сфері пенсійної політики та може змінювати механізми пенсійного забезпечення, у тому числі запроваджувати менш сприятливі підходи, за умови дотримання принципу пропорційності та забезпечення справедливого балансу між інтересами особи й публічними інтересами. Відтак упровадження нормативного механізму, який корегує лише ту частину пенсійних виплат, що повністю фінансується з державного бюджету, є європейськими стандартами оцінки втручання у соціально-економічні права.

Таким чином, запровадження нормативного механізму, що забезпечує пропорційність втручання та дотримання мінімальних соціальних гарантій, є необхідним для узгодження державної пенсійної політики з практикою Європейського суду з прав людини та вимогами Конституції України, а також для формування правової визначеності у сфері спеціальних пенсій, фінансування яких здійснюється з державного бюджету.

Як зазначено вище, статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до певних законодавчих актів, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Предметом Постанови № 1778 є визначення розміру зазначених вище коефіцієнтів.

Отже, наслідком застосування статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та прийнятої Урядом України на її виконання Постанови № 1778 є тимчасове визначення/встановлення розміру пенсійної виплати, яка підлягає фактичній виплаті у певних випадках для певної категорії осіб. При цьому сам розмір пенсійної виплати визначається відповідним законом, дія якого не змінюються.

Обмеження отримання пенсійної виплати в повному розмірі (як різниця між нарахованою відповідно до чинного законодавства та фактично виплаченою) є обмеженням в отримані грошових коштів, або майна в широкому розумінні, право на яке виникає у особи з моменту нарахування пенсійної виплати в повному обсязі.

Так, частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм. майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством, або держава - учасник Конвенції не заявить про відступ від своїх зобов`язань.

Так, відповідно до пункту 1 статті 15 Конвенції під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом.

Відповідно до пункту 3 статті 15 Конвенції будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов`язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.

Як зазначається в Посібнику зі статті 15 Конвенції, вказана стаття надає Договірним Державам, за виняткових обставин, можливість обмеженого і контрольованого відступу від своїх зобов`язань із забезпечення певних прав і свобод, передбачених Конвенцією.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан в Україні було введено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Міністерство юстиції України проінформувало Міністерство закордонних справ України щодо заходів, що відступають від зобов`язань (додаток до вказаного листа). Зокрема, в ньому міститься наступне положення:

« 2.8. Стаття 41 Конституції. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Обмеження цього права зумовлює необхідність відступу від зобов`язань за статтею 25 Пакту та статтею 1 Додаткового протоколу до Конвенції.».

Водночас визначене статтею 46 Конституції України право на соціальний захист ніяким чином не обмежується ані статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», ані Постановою № 1778, оскільки правове регулювання вказаних правових актів, не позбавляє суб`єктів вказаних правовідносин права на пенсійне забезпечення.

Так, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як:

« 4) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;».

Водночас пункт 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 має наступний зміст: « 3. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями ЗО - 34, 38, 39, 43 - 44, 33 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів Правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"».

З текстуального аналізу зазначеного вище пункту 3 Указу вбачається можливість: (А) запровадження обмеження низки конституційних прав, у тому числі і право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції), та (Б) введення тимчасових обмежень прав і законних інтересів, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». При цьому, зазначені обмеження можуть запроваджуватися незалежно один від другого (на це вказує складений єднальний сполучник «а також»).

Отже, вважати, що інформування про відступ від зобов`язань, передбачених статтею 1 Додаткового протоколу (захист права власності) пов`язане лише з можливістю здійснення примусового відчуження майна, що перебуває у приватній і комунальній власності для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку, видачі про це відповідних документів встановленого зразка(частина перша статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), ігноруючи пряме посилання на обмеження прав, що визначаються статтею 41 Конституції України, про що зазначалося вище, є необґрунтованим.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-УІ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:

соціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;

здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;

надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;

встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Постанова № 1778 прийняття Урядом України на виконання статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», яка передбачає, що якщо розмір пенсійної виплати перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, то такі виплати виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

За положеннями статті 8 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації. З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів. Результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.

Обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №61 затверджено Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів (далі - Порядок № 61).

Цей Порядок визначає процедуру проведення антидискримінаційної експертизи проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших проектів нормативно-правових актів (далі - проекти актів), що розробляються органами виконавчої влади.

За положеннями пункту 3 Порядку № 61 антидискримінаційна експертиза проводиться: Мін`юстом під час проведення правової експертизи проектів актів, які вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади.

Результати проведення антидискримінаційної експертизи проектів актів, головним розробником яких є Мін`юст, відображаються у пояснювальній записці.

Антидискримінаційна експертиза проводиться з метою виявлення у проектах актів положень, які містять ознаки дискримінації, та надання пропозицій щодо їх усунення (пункт 4 Порядку № 61).

У разі відсутності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), проект акта та висновок візуються керівником юридичної служби та повертаються структурному підрозділу органу виконавчої влади (пункт 8 Порядку № 61).

У разі наявності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), проект акта разом з висновком повертається структурному підрозділу органу виконавчої влади для доопрацювання (пункт 9 Порядку № 61).

За нормами пункту 10 Порядку № 61 виявлені у проекті акта положення, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), усуваються шляхом:

- виключення відповідних положень з проекту акта;

- уточнення редакції положень проекту акта;

- підготовки нової редакції положень проекту акта.

У матеріалах справи міститься висновок Міністерства юстиції України, складений за результатами правової експертизи оцінки відповідності проекту постанови принципу недискримінації (антидискримінаційна експертиза) (чек-лист 2), та встановлено, що при підготовці проекту акта забезпечено відсутність положень, які створюють ситуацію, за якої особа та/або група осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними ознаками, іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Отже, оскаржуваний акт відповідає принципу недискримінації за оцінкою антидискримінаціїйної експертизи за підсумковою оцінкою: відповідний.

Таким чином, безпідставними є доводи позивача про дискримінаційний характер оскаржуваної Постанови № 1778, оскільки цей нормативно-правовий акт за оцінкою відповідності проекту акта законодавства відповідає принципу недискримінації.

Таким чином, на думку суду, у Кабінету Міністрів України були законні повноваження та підстави для прийняти оскаржуваної постанови, відповідачем не було допущено порушень порядку прийняття такого акта законодавства, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправною та нечинною постанови – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуюча суддя І.С. Колеснікова

Судді О.Д. Головенко

А.М. Перепелиця

Оригінал: reyestr.court.gov.ua