Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №320/59273/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/59273/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 19.11.2025 року о/р НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перевести з дня, що настає за днем смерті годувальника, а саме з 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, згідно заяви від 10.11.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком та перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника померлого чоловіка. Проте, рішенням відповідача від 19 листопада 2025 року їй було відмовлено в переході на пенсію чоловіка у зв`язку з відсутністю довідки про сумісне проживання за однією адресою з годувальником.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №320/59273/25, призначено її розгляд за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

9 січня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В обгрунтування заперечень зазначає, що 10.11.2025 року позивач звернулася з заявою № 18842 щодо переходу на пенсію у разі втрати втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При розгляді документів та розрахунку пенсії у разі втрати годувальника з`ясовано, що відсутня довідка про сумісне проживання за однією адресою з годувальником, у зв`язку з чим відмовлено в переході на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з 8 травня 1976 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії № НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 помер про що зазначено в свідоцтві про смерть, виданого Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії НОМЕР_4 , виданого 21 жовтня 2025 року.

10 листопада 2025 року, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 19 листопада 2025 року о/р 930050854478, відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутня довідка про сумісне проживання за однією адресою з годувальником.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина 1 стаття 10 Закону України № 1058-IV).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 45 Закону України № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За приписами частини третьої статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

За змістом частини 2 статті 36 Закону України № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно частини третьої статті 36 Закону України № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

були на повному утриманні померлого годувальника;

одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками (частина 1 статті 37 Закону України № 1058-IV).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.

При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 38 Закону України №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

За приписами пункту 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно з пунктом 2.16 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.

Отже, дружина померлого, якщо вона досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону і була на утриманні померлого (перебувала на повному утриманні померлого або одержувала від нього допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування), має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Дружина померлого, яка не була на його утриманні, має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в разі втрати джерела засобів до існування. Для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються, серед іншого, документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

З матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що при розгляді документів та розрахунку пенсії у разі втрати годувальника з`ясовано, що відсутня довідка про сумісне проживання за однією адресою з годувальником.

В обґрунтування протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві позивачем надано до суду заяви ОСОБА_3 (працює консьєржем за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (проживають за адресою: АДРЕСА_4 ), в яких вони підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, суд зазначає, що вказані документи не є належним доказом підтвердження місця проживання позивача разом з годувальником за однією адресою та не можуть вважатися належними доказами, які підтверджують, що ОСОБА_1 проживала за однією адресою з ОСОБА_2 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебувала на його утриманні як непрацездатний член сім`ї.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 2.11. розділу ІІ Порядку № 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Доказів додання до заяви будь-якого з вищенаведених документів позивачем суду не надано, як не надано і пояснень щодо неможливості отримання позивачем таких документів. Заяви сусідів не є такими доказами, оскільки відповідні особи не несуть жодної відповідальності за достовірність зазначених у таких заявах відомостей.

При цьому, як вбачається з доданих до позову копії паспорту позивача та інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання її померлого чоловіка, вони зареєстровані за різними місцями проживання, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно до наявної в матеріалах справи інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання з 15.07.2015 року по 21.10.2025 року місце проживання померлого зазначено: АДРЕСА_5 .

З огляду на ненадання позивачем при зверненні із заявою повного пакету документів, передбаченого Порядком №22-1, зокрема, що засвідчують факт перебування позивачки на утриманні у померлого годувальника ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника за померлого чоловіка.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 19 листопада 2025 року о/р 930050854478 є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.