Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №300/5801/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. справа № 300/5801/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Юрчук Світлана Василівна, до Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Юрчук Світлана Василівна, звернулася в суд із позовною заявою до Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Копильчук Віталія Михайловича Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області №85701431 від 07.07.2026; зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Копильчук В.М. Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на належне їй житло, а саме: квартиру в АДРЕСА_1 , загальною площею 35,5 кв.м.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначила, що в 1996 році ОСОБА_1 придбала квартиру в м.Луганськ. З метою проведення державної реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно, звернулася до відповідача із відповідною заявою. Однак державним реєстратором відмовлено у проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що нерухоме майно знаходиться в окупації та неможливістю отримання інформації в БТІ щодо реєстрації права власності на зазначену квартиру. Вважає таке рішення протиправним, оскільки Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений обов`язок державного реєстратора про направлення запиту органу, який проводив реєстрацію відповідного права до 2013 року, однак не передбачає наслідків у вигляді відмови в проведенні державної реєстрації прав у разі відсутності належної відповіді.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора із відповідною заявою щодо реєстрації права власності квартири, до якої долучила договір купівлі-продажу від 1996 року, тобто паперовий носій щодо ймовірного виникнення права власності на квартиру у м.Луганськ до 01.01.2013, який підлягає обов`язковій перевірці. Державним реєстратором скеровано запит до ТОВ БТІ в Луганській області, яке релоковане та знаходиться в м.Дніпро. У зв`язку з ненаданням відповідного підтвердження щодо права власності у місячний термін, прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Це рішення не є остаточним, оскільки позивач вправі звернутися повторно за реєстрацією права власності за умови отримання самостійно підтвердження від органу БТІ (а.с.28-30).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. Згідно з довідкою від 30.03.2022 №2607-7000054555 зареєстроване місце проживання позивача АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання м.Косів, Івано-Франківська область (а.с.13).

Позивач 01.06.2026 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області із заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35,5 кв.м.

До цієї заяви ОСОБА_1 долучила договір купівлі-продажу від 17.07.1996, який підтверджує купівлю позивачем цього нерухомого майна, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , та договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а.с.14-19).

В процедурі розгляду заяви, державним реєстратором встановлено, що заяву №73389263 від 01.06.2026 подано щодо державної реєстрації прав, що виникли до 1 січня 2013 року. З урахуванням цього, було здійснено запит до ТОВ БТІ в Луганській області щодо заявленого об`єкту нерухомого майна, однак відповіді не отримано.

У зв`язку з цим, державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, 07.07.2026 прийняв рішення №85701431 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с.20).

Така відмова обґрунтована неотриманням відповіді із ТОВ БТІ в Луганській області на запит у встановлений термін, через знаходження регіону під окупацією.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Позивач оскаржує виключно рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 07.07.2026 № 85701431 і просить зобов`язати відповідача зареєструвати право власності на спірний об`єкт. З огляду на це, предметом доказування у даній справі першочергово є підстави, за яких відповідач відмовив у державній реєстрації прав, а саме не усунення обставин, що слугували підставою для зупинення розгляду заяви. І лише в разі встановлення, що такі факти не існували, суд має дослідити наявність підстав для реєстрації за позивачем спірного об`єкту.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За приписами пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність(п.3, ч.3, ст.10 Закону №1952-IV).

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Стаття 23 Закону №1952-ІV регулює порядок залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, відповідно до частини першої якої такими підставами є:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Відповідно до частини другої цієї статті державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху.

Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (частина четверта статті 23).

Частиною п`ятою статті 23 Закону №1952-ІV передбачено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

У частині першій статті 24 Закону №1952-ІV встановлено перелік підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, згідно з пунктом 8 якої підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Частинами другою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України (частина 13 статті 15 Закону № 1952-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок №1127).

За приписами пункту 12 наведеного Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Виходячи із системного аналізу наведених вище норм Закону №1952-IV та Порядку №1127, суд зазначає, що при прийнятті заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, алгоритм дій державного реєстратора передбачає (за наявності визначених частиною першою статті 23 Закону №1952-IV підстав) приймати рішення про залишення без руху заяви і в подальшому, у разі не усунення у 30-денний строк підстав, які зумовлювали залишення без руху такої заяви, приймати рішення про відмову у реєстрації прав.

Як зазначалося судом вище, рішенням № 85701431 від 07.07.2026 відповідач відмовив у проведенні реєстраційних дій, вказавши на неотримання інформації із БТІ, котре розташоване на окупованій території, стосовно проведеної до 2013 року державної реєстрації прав квартири.

Тобто, подані документи не дали змоги встановити набуття позивачем речових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

Водночас, нормами Закону № 1952-IV чітко встановлений наслідок не усунення у 30-денний строк підстав, які зумовлювали залишення без руху такої заяви, а саме приймати рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Даючи оцінку рішенню державного реєстратора № 85701431 від 07.07.2026, суд вважає, що відсутність відомостей про наявність зареєстровано до 01.01.2013 права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , як цього вимагає частина третя статті 3 Закону № 1952-IV, унеможливлює визнання дійсними таких речових прав за цією особою та є підставою для прийняття рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

При цьому, таких підтверджуючих документів державному реєстратору не подано і позивачем.

У оскаржуваному рішенні вказано, що після завершення строку, встановленого частиною 3 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме: не отримані відповіді на запит щодо інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, державному реєстратору неможливо встановити, чи була реєстрація права власності за заявником, на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.1996.

Позивачем не долучено інших правовстановлюючих документів.

Вказане свідчить про відповідність рішення державного реєстратора № 85701431 від 07.07.2026 вимогам Закону № 1952-IV та Порядку №1127.

Наведені позивачем аргументи не спростовують висновку суду про відповідність рішення державного реєстратора.

За змістом частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення № 85701431 від 07.07.2026 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Юрчук Світлана Василівна, до Центру надання адміністративних послуг Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.