Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №280/7693/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7693/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене у листі №1709/8531 від 26 травня 2026 року, в частині відмови у проведенні перерозподілу часток грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 ОСОБА_1 та її неповнолітній доньці ОСОБА_4 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерозподіл часток грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , виключивши зі складу осіб, які мають право на отримання відповідної частки грошового забезпечення, ОСОБА_2 як особу, яка є громадянкою російської федерації;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснювати виплату ОСОБА_1 та її неповнолітній доньці ОСОБА_4 50 відсотків грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 рівними частками, починаючи з моменту виникнення права на таку виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 28.07.2026 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 . У позивача та ОСОБА_3 є донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що 04 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_3 зник безвісти. Позивач, як дружина, та ОСОБА_4 , як дитина, військовослужбовця, який зник безвісти, мають право на отримання його грошового забезпечення. Позивач зазначає, що військовою частиною призначено виплату грошового забезпечення ОСОБА_3 , у рівних частинах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (мати ОСОБА_3 ). Разом з тим, позивач зазначає, що ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації, а тому не має право на отримання відповідних коштів, у зв`язку з чим відповідач має обов`язок здійснити перерозподіл грошового забезпечення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що в розумінні абз.3 п.6 Порядку №884 особами, які мають право на отримання 50% грошового забезпечення зниклого безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 є: матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.04.2026 №103 визначена частка дружини ОСОБА_5 (доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) саме у розмірі 2/3 від 50% грошового забезпечення зниклого безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 . Відповідач зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 відсутня інформація про наявність у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства російської федерації, а фотокопія окремих аркушів документу схожого на паспорт громадянина російської федерації, що належить ОСОБА_2 , не може бути прийнята стороною Відповідача як офіційний документ. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 30 січня 2024 року.

У позивача та ОСОБА_3 є спільна донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07 лютого 2012 року.

04 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_3 зник безвісти, що підтверджується сповіщенням сім`ї №40/1336 від 06 лютого 2026 року.

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.04.2026 №103 «Про виплату грошового забезпечення сім`ям безвісти зниклих та полонених військовослужбовців за березень 2026 року» наказано здійснити перерахунок та виплатити з 01 лютого 2025 року по 31 березня 2026 року грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон та зниклих безвісти, військової частини НОМЕР_1 в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення визначеним особам відповідно до Додатку 3 до цього наказу, зокрема:

«861. Статус - зниклий 04.02.2026; ПІБ - молодший сержант ОСОБА_3 ; Черговість - 1 черга 50%; розмір частки - 2/3; ПІБ отримувача - дружина ОСОБА_5 (донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 )».

Позивач, вважаючи, що відповідачем неправомірно визначено частку отримання грошового забезпечення в розмірі 2/3, звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідно ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - Порядок №884), визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).

Відповідно до пункту 2 Порядку №884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно пункту 3 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 4 Порядку №884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Згідно пункту 6 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

Судом встановлено, що за результатами розгляду наявної інформації відповідач дійшов висновку, що в розумінні абз.3 п.6 Порядку №884 особами, які мають право на отримання 50% грошового забезпечення зниклого безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 є: матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас, позивач зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, а відповідно не має права на отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Порядку №884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі: подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Також, пунктом 7 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі, серед іншого, наявності (набуття) у визначних осіб громадянства Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або у разі постійного проживання на території таких країн, або засудження за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Судом встановлено, що на підтвердження того, що ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації позивачем надано фотокопію двох сторінок паспорту громадянина російської федерації № НОМЕР_4 , який виданий гу мвд росії по запорізькій області 14.11.2023 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд зазначає, що надані фотокопії сторінок вищевказаного паспорту громадянина російської федерації не є належним та допустимим доказом наявності у ОСОБА_2 громадянства російської федерації.

Суд звертає увагу на те, що зазначені фотокопії не засвідченні належним чином, а також в цілому відсутні будь-які відомості щодо походження таких фотокопій та порядку їх отримання позивачем.

Також, суд зазначає, що паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_4 виданий гу мвд росії по запорізькій області, тобто на тимчасово окупованій території Запорізької області, Україна.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачу не було надано належних документів, отриманих та засвідчених у встановленому порядку, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 громадянства російської федерації та відповідно втрати громадянства України, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено частку належної до виплати позивачу та її донці суми грошового забезпечення зниклого безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 у розмірі 2/3.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат на користь позивача не здійснюється.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова