Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №280/8211/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №280/8211/26

Суддя: Батрак Інна Володимирівна

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8211/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання протиправними рішення, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним рішення комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 НГУ, оформлене протоколом засідання комісії від 09.05.2026 № 17, щодо відмови у включенні позивача до наказу командира військової частини про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн;

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та не виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" позивачу;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, одноразову грошову винагороду в повному обсязі на підставі п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", тобто у розмірі 1000000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не невиплатив йому одноразову грошову винагороду в розмірі 10000000,00 грн на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зазначає, що ним було дотримано всіх умов для набуття права на отримання винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах. Зміни, внесені Постановою КМУ № 942, на думку позивача, не створили нового кола отримувачів винагороди, а лише підтвердили вже наявне право. Наголошує, що доповнення п. 4 Постанови № 153, внесені Постановою № 942, мають уточнюючий характер та спрямовані на усунення неоднозначного тлумачення норми. Вони не встановили нових умов або нових суб`єктів права, а лише прямо закріпили те, що випливало з первісної редакції Постанови № 153 — право військовослужбовців, які після строкової служби уклали контракт під час воєнного стану, на отримання винагороди. За таких обставин, бездіяльність відповідача стосовно не надання виплати одноразової грошової винагороди згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 вважає незаконною, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 11.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 19.08.2026 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №47472), в якому зауважує, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки в Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 чітко зазначено критерії, яким повинні відповідати військовослужбовці, щоб отримати передбачену одноразову грошову допомогу, зокрема, приймати безпосередню участь в бойових діях в чітко визначених районах. Зауважує, що для зазначеної категорії військовослужбовців, у тому числі тих, які отримали поранення під час виконання обов`язків військової служби, необхідною та обов`язковою умовою отримання одноразової грошової винагороди є безпосередня участь у бойових діях загальним строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153. Відсутність такого строку виключає можливість виплати винагороди, оскільки виняток, передбачений абз. 4 п. 4 Постанови №153, на зазначену категорію осіб не поширюється. Таким чином, вважає, що відповідач не перевищував повноважень і діяв у межах Постанови № 153, що виключає протиправність. Відмова Позивачу була обґрунтованою, оскільки він не відповідав визначеним критеріям. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 27.11.2020 був призваний на строкову військову службу. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ № 263 від 27.11.2020 зарахований до списків особового складу військової частини.

На підставі наказу командира № 205 від 24.09.2021 переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Позивач має статус учасника бойових дій, що доведено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 05.10.2023 Головним управлінням Національної гвардії України.

З 21.12.2022 позивач прийнятий на військову службу за контрактом.

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2 о/с від 09.01.2023 переміщений для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 НГУ та призначений на посаду навідника-оператора 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення. Зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 20.01.2023 №21.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 03.04.2026 № 2299 солдат ОСОБА_1 в період: з 21-31.01.2023, 01-02.02.2023, 29-30.11.2023, 01-14.12.2023, 09-31.08.2024, 21-25.12.2024, 13-15.12.2024, 11-25.06.2025, 12-22.08.2025, 04.09.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій, Донецькій, Харківській області.

25.03.2023 командиром ВЧ НОМЕР_1 НГУ затверджено Акт № 87/23 про нещасний випадок (в тому числі поранення), що стався з військовослужбовцем військової служби за контрактом солдатом ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту № 87/23 розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), що стався «02» травня 2023 року о 13 годині 00 хвилин (Форма Н-5) від 25.03.2023, до отримання травми призвели наслідки танкового обстрілу з боку противника. Комісія дійшла висновку, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Згідно з довідкою № 200/с солдат за контрактом ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» 19.04.2023. Діагноз і постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва: Наслідки мінно-вибухової травми (02.02.2023): ЗЧМТ, струсу головного мозку, акубаротравми, парезу нерву, що відводить око зліва у вигляді параліча VI пари черепно-мозкових нервів ліворуч, паралітичної косоокості лівого ока, без порушення бінокулярного зору, синдрому церебральної та венозної дисгемії, вторинної артеріальної гіпертензії І ст., ступінь 2, помірного ризику, СН 0 ст., порушення звукосприйняття І ст., гострого стресового розладу легкого ступеню з виходом в астенію. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Позивач вважаючи, що на нього розповсюджуються умови щодо отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів від 11.02.2025 № 153, направив на адресу командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ рапорт з цього питання.

09.05.2026 Комісією щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 НГУ було прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , про що зазначено в Протоколі № 17. Висновок комісії полягає у наступному: «Оскільки солдат ОСОБА_2 є військовослужбовцем з числа осіб, що призвані на строкову військову службу та в подальшому прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану для прийняття рішення необхідно керуватись нормою визначеною в абзаці 7 п. 4 ПКМУ №153. Відповідно абз. 7 п. 4 ПКМУ №153 військовослужбовець для отримання вказаної винагороди має відповідати абз. 2 п. 4 ПКМУ №153, в якому прямо вказано про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. Наявність поранення, що пов`язано із захистом Батьківщини в даному випадку не може бути підставою для отримання вказаної винагороди, оскільки в абз.2 п. 4 відсутня норма щодо виплати винагороди у зв`язку із наявністю захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни».

Вважаючи протиправними рішення комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди, а також бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 НГУ, що полягає у не нарахуванні та не виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу ст. 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 ст. 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Порядок).

Підпунктом 1 п. 3 Постанови № 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд вважає, що до позивача підлягає застосуванню абз. 4 п. 4 Постанови №153, оскільки позивач призваний на строкову військову службу, в подальшому уклав контракт під час воєнного стану, брав участь у бойових діях, отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини.

При цьому поранення позивача було отримано безпосередньо під час виконання бойових завдань в районі активних бойових дій, а саме в н.п. Мала Токмачка на території Запорізької області під час танкового обстрілу з боку противника.

Відповідачем не надано жодного належного доказу, який би спростовував факт перебування позивача у районах ведення бойових дій або факт виконання ним бойових завдань.

Отже, приписами п. 4 Постанови № 153 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн у разі укладення ним контракту під час воєнного стану до досягнення ним віку 25 років та за умови безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України та отримання поранення під час захисту Вітчизни на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025.

Суд зазначає, що підставою для відмови у виплаті спірної винагороди слугувала та обставина, що участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій становить менше шести місяців.

Натомість абз. 4 п. 4 Постанови № 153 прямо визначає, що військовослужбовцям, зазначеним в абз. 2 цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати абз. 4 п. 4 Постанови № 153, адже матеріалами справи підтверджено, що позивач 02.02.2023 отримав травми, поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, а тому відмова відповідача у виплаті спірної грошової винагороди з підстав підтвердження участі у бойових діях ОСОБА_1 менше 6 місяців є протиправною.

Разом з цим, позивач просив визнати протиправною бездіяльність не нарахування та не виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, п. 4 постанови № 153, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Суд зауважує, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень з підстав, викладених у протоколі від 09.05.2026 № 17.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ВЧ НОМЕР_1 НГУ, викладеного у вигляді протоколу від 09.05.2026 № 17 в частині відмови у включенні ОСОБА_1 до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон грн, передбачену постановою № 153.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст.143 КАС України).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними рішення, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладене у протоколі від 09.05.2026 № 17, в частині відмови у включенні ОСОБА_1 до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 (один) мільйон гривень, передбачену абзацом 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua