Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №280/7936/26
Суддя: Максименко Лілія Яковлівна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7936/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_3 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн., передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 сформувати та передати до Військової частини НОМЕР_2 довідки та документи з попереднього місця служби позивача, необхідні для нарахування та виплати зазначеної винагороди;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що незважаючи на наявність підстав, передбачених пунктом 4 постанови КМУ № 153, одноразова грошова винагорода у розмірі 1 000 000 грн позивачу не нарахована та не виплачена. Вказує, що листом військової частини НОМЕР_2 від 12.05.2026 № 14-10/8255 у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що станом на 12.05.2026 позивача не подано на виплату вказаної винагороди, а як перешкоду для виплати зазначено факт самовільного залишення частини (СЗЧ) за час служби у попередній військовій частині НОМЕР_5 . Зазначає, що відповідач нарахував та виплатив позивачу іншу виплату — додаткову грошову винагороду за час стаціонарного лікування внаслідок поранення у розмірі 100 000 грн (постанова КМУ № 168 від 28.02.2022), що підтверджується довідкою про нарахування грошового забезпечення. Тобто сам факт поранення, одержаного під час захисту Вітчизни, відповідачем не заперечується та вже покладений ним в основу здійсненої виплати за іншою постановою. Зазначає, що тлумачення відповідачем факту СЗЧ як безумовної перешкоди для виплати суперечить меті Постанови № 153 (підвищення мотивації до проходження військової служби) та державній політиці, спрямованій на повернення військовослужбовців до лав Збройних Сил, а також розширює встановлений нормативно-правовим актом вичерпний перелік підстав для невиплати, що є недопустимим. Вважає бездіяльність відповідачів протиправною. Просить задовольнити позов.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві вх. № 47675 від 19.08.2026 вказує, що позивач продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді вогнеметника 3 піхотного відділення 3 піхотного взводу 1 піхотної роти піхотного батальйону (інтернаціональний легіон оборони України) військової частини НОМЕР_2 . Покликається на те, що абз. 5 п. 4 Постанови № 153, який стосується невиплати винагороди у разі притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності, застосовується саме до абз. 2 та абз. 3 Постанови № 153. Таким чином, безпосередньо в Постанові № 153, в якій Кабінет Міністрів визначив всі умови за яких надається винагорода у розмірі 1 млн. грн, тому позивач не має права на виплату такої винагороди. При цьому, акцентує увагу суду, що до військової частини НОМЕР_2 не надходило рапортів (заяв) безпосередньо від позивача з питання нарахування та виплати йому винагороди, передбаченої Постановою № 153. Відповідно, командиром військової частини НОМЕР_2 з даного питання, в межах своїх повноважень жодних рішень не приймалося. Просить відмовити у позові.
Ухвалою суду від 04.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7936/26.
Ухвалою суду від 13.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із вірним зазначенням відповідача 1 або коду ЄДРПОУ відповідача 1 та доказів направлення відповідачу 1 копії позовної заяви та копій доданих документів до матеріалів позову.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви та подав уточнену позовну заяву, в якій відповідачами є Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 , а також докази направлення відповідачам копії уточненої позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.08.2026 продовжено розгляд справи №280/7936/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час дії воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30.04.2024 під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 (на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2024 № 1626дск), перебуваючи у засобах індивідуального захисту, у районі населеного пункту Кислівка Куп`янського району Харківської області внаслідок ворожого мінометного обстрілу позивач одержав вибухову травму — закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму (контузію), пов`язану із захистом Батьківщини. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , від 10.05.2024 № 1565/1876, а також випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1174 Шевченківської центральної районної лікарні (стаціонарне лікування з 01.05.2024 по 07.05.2024).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.01.2026 року № 1 старший солдат ОСОБА_1 , навідник-оператор 2 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення, військовослужбовець за контрактом, який прибув з військової частини НОМЕР_5 зарахований з 01.01.2026 року на посаду – солдатом резерву 120 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
У складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 у січні–лютому 2026 року позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_2 від 09.05.2026 № 14-10/8125 та від 11.05.2026 № 14-10/8194.
16.02.2026 в районі м. Вовчанськ Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області, внаслідок потрапляння на вибухонебезпечний предмет позивач одержав повторне, цього разу тяжке, мінно-вибухове поранення (закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма; множинні сліпі поранення м`яких тканин лівого плеча та передпліччя; вибухове поранення лівої стопи з вогнепальним переломом п`яткової кістки та плеснових кісток з масивним дефектом м`яких тканин), пов`язане із захистом Вітчизни. Обставини та тяжкість цього поранення підтверджуються довідкою про обставини травми № 1757/87 від 05.03.2026, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 ; випискою з медичної карти стаціонарного хворого (виписний епікриз) № 2900, № 794; довідками ВЛК від 31.03.2026 № 2026-0330-1211-3830-0 та від 09.06.2026 № 2026-0609-1224-3405-7, згідно з якими травма (поранення) належить до тяжких та пов`язана із захистом Батьківщини.
Позивачу надано статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , виданим 08.12.2025.
Листом військової частини НОМЕР_2 від 12.05.2026 № 14-10/8255 у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що станом на 12.05.2026 позивача не подано на виплату вказаної винагороди, а як перешкоду для виплати зазначено факт самовільного залишення частини (СЗЧ) за час служби у попередній військовій частині НОМЕР_5 .
Покликаючись на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч.1, ч.3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII)).
За правилами ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” (далі по тексту – Постанова № 153) та затверджено “Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.
Згідно із пунктом 3 Постанови №153, учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання вимог, встановлених Постановою № 153, а саме:
- особа відноситься до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (у тому числі Національної гвардії України),
- до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153 (тобто до 13.02.2025) у віці до 25 років така особа прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;
- особа проходить військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153 (13.02.2025);
- особа брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);
- особа брала безпосередню участь у бойових діях, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;
- відсутність факту притягнення до кримінальної відповідальності, двох або більше разів притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
Суд звертає увагу, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
У подальшому, Міністром оборони України видано Доручення №999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення №999/уд), відповідно до якого передбачено, що право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.
Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин (установ) зобов`язано: а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах;
б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;
в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; за результатами проведеної роботи здійснити розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 03.03.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України;
д) виплату Винагороди проводити у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі: - витягів з послужних списків, копій обліковопослужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170); копії послужної картки; довідок, оформлених за формою, що додається, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.
Підготовку проєктів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).
Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги.
Таким чином, вказаним дорученням встановлено, що документи, оформлені військовою частиною для здійснення виплат, передбачених Постановою, попередньо, тобто до моменту видання наказу для здійснення виплати та фактичної виплати Винагороди та Допомоги, перевіряються шляхом здійснення перевірок законності нарахування Винагороди Допомоги командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Так, як свідчать матеріали справи, позивач призваний на військову службу під час дії воєнного стану у віці до 25 років, брав участь у бойових діях та отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, тому вважає, що наявні підсти, передбачених пунктом 4 постанови КМУ № 153, для нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн.
Водночас, листом від 12.05.2026 Військова частина НОМЕР_2 повідомила про те, що ОСОБА_1 не звертався до посадових осіб військової частини НОМЕР_2 з питань подання його на виплату винагороди передбаченої ПКМУ № 153 від 11.02.2025, а також, згідно наявних у частині НОМЕР_2 відомостей, військовослужбовцем ОСОБА_1 , за час служби у попередній частині НОМЕР_5 було здійснено СЗЧ, що є перешкодою у виплаті вказаної винагороди.
Оцінюючи таку позицію відповідача, суд зазначає, що відповідно до абз.5 п.4 постанови № 153 в первісній редакції, військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Згідно чинної редакції, військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Отже, з порівняльного аналізу наведених положень вбачається, що в первісній редакції постанови № 153, пункт 4 передбачав, що спірна винагорода не виплачується відповідним військовослужбовцям, у разі якщо вони два або більше разів притягувалися до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.
У чинній редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, якою внесені зміни, в тому числі, до абзацу 5 пункту 4 постанови № 153, змінено умови за яких не виплачується спірна винагорода, а саме зменшено до одного встановлену кількість разів притягнення до кримінальної відповідальності та збільшено можливу кількість притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення до двох і більше разів.
При цьому слід вказати, що наведені положення не визначають виду кримінального правопорушення, за притягнення до відповідальності за яке військовослужбовець позбавляється права на відповідну грошову винагороду, як це визначено для адміністративної відповідальності, а отже, сам факт притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності за будь-яке кримінальне правопорушення є підставою для застосування наведених положень постанови № 153.
Разом із тим, суд зазначає, що відповідач безпідставно ототожнює процесуальну стадію повідомлення про підозру із самим фактом притягнення до відповідальності.
Позивача не було засуджено до кримінальної відповідальності, вирок відносно позивача відсутній, що підтверджується довідками ТУ ДБР у м. Полтаві від 21.03.2026, 13.06.2026.
Додатково варто врахувати, що відповідно до роз`яснень департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 08.12.2025 року, навіть факт умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не є підставою для відмови у виплаті військовослужбовцям винагороди. Обмеження щодо виплати винагороди застосовуються до військовослужбовців, які в період з дня прийняття (призову) на військову службу (після 24.02.2022) до 13.02.2025 два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за військові правопорушення чи дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни. Таким чином, військовослужбовці, які були умовно-достроково звільнені від відбування покарання, проходять військову службу у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, мають право на отримання винагороди на загальних підставах, визначених постановою № 153.
Крім того, суд звертає увагу на те, що з огляду на зміст Постанови № 153, Доручення №999/уд, не визначено обов`язку військовослужбовця звертатись для отримання винагороди до військової частини з відповідним рапортом, а передбачено самостійні ініціативні дії військової частини з метою дотримання прав військовослужбовців на отримання вказаної винагороди.
Тож, звернення позивача із відповідним рапортом чи відсутність такого рапорту не впливає на наявність підстав для встановлення бездіяльності щодо нерозгляду питання про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
У той же час, оскільки суд не може підміняти встановлену законодавством процедуру прийняття рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої Постановою № 153, належним способом захисту є зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 розглянути питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
При цьому, оскільки позивач на момент звернення до суду проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , то саме на вказану військову частину покладено обов`язок дослідження наявності у нього права для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153.
Крім того, дії щодо передання довідки та документів з попереднього місця служби позивача стосуються алгоритму дій військової частини, її взаємодії з іншими формуваннями під розгляду відповідного питання нарахування та виплати грошової винагороди, а отже є повноваженнями військової частини. Тому, суд не вбачає підстав окремо зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчиняти такі дії.
З огляду на викладене, позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення розгляду питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) розглянути питання щодо наявності підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 14 жовтня 2026 року.
Суддя Л.Я. Максименко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua